.

Основні підходи щодо кількісного аналізу ризику (реферат)

Язык: украинский
Формат: реферат
Тип документа: Word Doc
3 4281
Скачать документ

Реферат на тему:

Основні підходи щодо кількісного аналізу ризику

Необхідно звернути увагу на те, що для кількісного аналізу ризику
використовують низку методів. Серед них [1], як показують дослідження,
інваріантними стосовно широкого спектра економічних проблем є такі:

метод аналогій;

аналіз чутливості (вразливості);

аналіз методами імітаційного моделювання;

аналіз ризику можливих збитків тощо.

Метод аналогій

Для аналізу ризику, яким може бути обтяжений новий проект, доцільно
дослідити дані про наслідки впливу несприятливих чинників ризику щодо
близьких за сутністю раніше виконуваних проектів. У цій сфері діяльності
найбільшу ініціативу виявляють страхові компанії.

У використанні аналогів застосовують бази даних і знань стосовно
чинників ризику. Ці бази будуються на матеріалах з літературних джерел,
пошукових робіт, моніторингу, шляхом опитування фахівців, менеджерів
проектів тощо. Використовуючи відповідний математичний апарат, одержані
дані обробляють для виявлення залежностей та з метою врахування
потенційного ризику в реалізації нових проектів.

Необхідно, однак, зазначити, що навіть у відносно простих і
широковідомих випадках невдалого завершення проектів досить важко
створити передумови для майбутнього аналізу, тобто підготувати досить
вичерпний і реалістичний набір сценаріїв можливих невдалих завершень
проектів. Тому застосування методу аналогій може виявитися достатнім
лише в простих випадках, а в основному він використовується як
допоміжний у низці інших методів.

Аналіз чутливості (вразливості)

Необхідно звернути увагу на те, що аналіз чутливості (вразливості) є
одним з найпростіших i широковідомих методів урахування чинників
невизначеності, характерних для оцінювання проектів у бізнесі. За його
допомогою з’ясовують, якi з чинників (параметрів, що оцінюються)
стосовно проекту можна віднести до найбільш “ризикованих”.

Аналіз чутливості здійснюється двома кроками.

Перший крок – формування моделі, яка визначає математичні співвідношення
між змінними (параметрами), що стосуються прогнозування (планування)
очікуваних результатів.

Другий крок – це, власне, аналіз чутливості. Він дає змогу
ідентифікувати найважливіші (як чинники ризику) змінні в моделі оцінки
об’єкта (проекту).

Необхідно відмітити, що в якості показників чутливостi об’єкта (проекту)
щодо змiни тих чи iнших чинникiв доречно використовувати показники
еластичностi.

Еластичнiсть – мiра реагування однiєї змiнної величини (функцiї) на
змiну iншої (аргументу), а коефіцієнт еластичності — це число, яке
показує вiдсоткову змiну функцiї в результатi одновiдсоткової змiни
аргументу.

Нехай відомий вид функції, яка виражає залежність показника y від n
чинникiв (аргументiв) і визначена в певнiй областi значень цих
аргументiв:

.

, визначається за формулою:

Якщо функцiя y = f(x) неперервна і диференцiйована в певнiй областi
значень аргументiв, то коефіцієнт еластичності обчислюється за формулою:

Слід зазначити, що величина коефіцієнта еластичності не залежить вiд
вибору одиниць вимiрювання рiзних чинникiв. Чим бiльшим (за модулем) є
значення коефіцієнта еластичностi, тим вищим буде ступiнь чутливості, а
отже, й ризик щодо змiни певного чинника, від якого залежить цей
показник.

Необхідно звернути увагу на те, що метод чутливостi для аналiзу ризику
вiдзначається простотою, але він є дещо обмеженим. По-перше, за цим
методом вплив на оцiнку значення економічного показника кожного чинника
аналiзується окремо. Тоді як iстотне значення має їхній iнтегральний
вплив. Власне, тут необхідно враховувати ефект синергізму.

По-друге, аналiз чутливостi не враховує взаємозв’язку мiж параметрами
(чинниками). Неврахування суттєвих внутрiшнiх залежностей мiж
прогнозованими чинниками (змiнними) може спричинити суттєву деформацію
результатів аналiзу.

Аналiз ризику методами iмiтацiйного моделювання

Методи iмiтацiйного моделювання дістали широке застосування в економiцi.
Слід відмітити, що як і в методі аналізу чутливості ризику, тут також
здійснюється оцінка коливань результуючого показника за випадкових змін
вхідних величин, але детальніше, з урахуванням ступеня взаємозалежності
вхідних величин.

Узагальнюючи матерiали, наведенi в низці лiтературних джерел, процес
кiлькiсного аналiзу ризику за допомогою методiв iмiтацiйного моделювання
можна розділити на сiм крокiв.

Перший крок аналiзу полягає у формуваннi моделi об’єкта (проекту), що
розглядається.

Другий крок здiйснюється для визначення ключових аргументiв (чинникiв
ризику), застосовуючи, зокрема, метод аналiзу чутливостi (вразливостi).

Для подальшого аналiзу ризику залишаються лише тi чинники, якi не є
строго детермiнованими, а еластичнiсть вiдповiдної функцiї по даному
чиннику (аргументу) є значною (суттєвою).

Третiй крок полягає у тому, щоб визначити можливi iнтервали вiдхилень
прогнозованих значень параметрiв (чинникiв ризику) вiд очiкуваних
(найiмовiрніших). На цьому етапi доречно використовувати математичнi
(статистичнi) оцiнки якостi прогнозiв.

2

P

2

P

Z

$

$

gdQB”

$

gdQB”

dh`„Aa$gdQB”

gdQB” полягає у визначеннi розподiлу ймовірності випадкових значень
аргументiв (чинникiв ризику). Вiн здiйснюється паралельно з третім
кроком.

П’ятий крок призначений для виявлення залежності, яка на практицi може
iснувати мiж ключовими аргументами (чинниками ризику). Вважають, що двi
і бiльше випадкові змiнні корельованi у тому разі, коли вони змiнюються
систематично.

Слід зазначити, що ігнорування кореляцiї може призвести до неправильних
результатiв в аналiзi ризику, тому важливо переконатися в наявностi чи
вiдсутностi таких взаємозв’язкiв i, де це необхiдно, ввести при
моделюваннi обмеження, якi знизили б до рацiонального рiвня ймовiрнiсть
вироблення сценарiїв, що порушують вплив кореляцiї (взаємозалежностi).

Шостий крок полягає у здiйсненні генерацiї випадкових сценарiїв
відповідно до системи прийнятих гiпотез щодо чинникiв ризику та згiдно з
обраною на першому кроцi моделлю. Пiсля того, як всi гiпотези і
вiдповiднi залежностi були ретельно дослiдженi, послiдовно здiйснюють
обчислення згiдно з побудованою моделлю до тих пiр, доки не буде
одержанa репрезентативна вибiрка можливих значень ключових аргументiв.
Для цього, як свiдчить досвiд, достатньо, щоб вибiрка була одержана в
результатi здiйснення 200-500 обчислень (“прогонiв”). Серiя “прогонiв”
здiйснюється за методом Mонте-Kарло.

Сьомий крок. Пiсля серiї “прогонiв” можна одержати розподіл частот для
підсумкового показника (ефективностi, чистої теперiшньої вартостi
проекту, норми доходу тощо). Результати можуть бути подані як
дискретним, так і неперервним законом розподiлу результуючого показника
як випадкової величини. Для перевiрки гiпотез про вид закону розподiлу
можна застосувати відповідні статистичні критерії. Можна також обчислити
числовi характеристики результуючого показника: математичне сподівання,
дисперсiю, семіварiацiю, асиметрiю, ексцес тощо. Слід наголосити, що
отриманi результати вимагають їхньої iнтерпретацiї.

Аналіз ризику можливих збитків

Аналіз ризику можна здійснювати з позиції можливих збитків, що певною
мірою притаманні будь-якому проекту. У низці праць, зокрема [4, 5]
вводиться поняття областей (зон) ризику. Виокремлюють такі зони ризику:

1. Безризикова зона – область, в якій випадкові збитки не очікуються, їй
відповідають майже нульові збитки. Ця область — область виграшу
підприємця.

2. Зона допустимого ризику – область, у межах якої зберігається
економічна доцільність підприємницької діяльності, тобто випадкові
збитки можуть мати місце, але вони менші за сподіваний прибуток від
підприємницької діяльності.

3. Зона критичного ризику – область, де можливою є величина збитків, які
перевищують за обсягом величину очікуваних прибутків і можуть сягати
величини обчисленої (розрахункової) виручки від підприємницької
діяльності. Величина збитків у цій зоні може призвести до втрати всіх
коштів, вкладених підприємцем у справу.

4. Зона катастрофічного ризику – область можливих збитків, які за своєю
величиною (обсягом) перевищують критичний рівень і можуть досягати
величини (обсягу) майнового стану підприємця. Катастрофічний ризик може
призвести до краху, банкрутства підприємства, закриття і розпродажу
його майна. До категорії катастрофічного ризику слід віднести також
ризик, пов’язаний з безпосередньою загрозою для життя чи екологічною
катастрофою.

Необхідно зазначити, що найбільш повне уявлення про ризик дає крива
щільності розподілу ймовірності збитків. Типову криву такого виду
зображено на рис. 2.1.5 [1, 2].

Рис.2.1.5. Крива щільності розподілу ймовірності збитків

На рисунку 2.1.5 позначено найбільш характерні точки щодо величини
можливих збитків: х* — точка, що відповідає величині модальних збитків;
хдп — точка, що відповідає величині можливих збитків, яка за розмірами
дорівнює величині очікуваного (розрахункового) прибутку; хкр – точка, що
відповідає величині збитків, яка за розмірами дорівнює величині повної
розрахункової суми виручки; хкт — точка, що відповідає величині збитків,
яка за розмірами дорівнює величині усього майна підприємця.

Точки х = 0 та х = хдп визначають межі зони допустимого ризику. Точки
х = хдп та х = хкр визначають межі зони критичного ризику. Точки х = хкр
та х = хкт визначають межі зони катастрофічного ризику.

Зазначимо, що у прикладних проблемах поряд з кривою щільності розподілу
ймовірності збитків (f(x)) не менш важливу роль відіграє і функція
розподілу ймовірності збитків F(x) (інтегральна функція). Цю функцію
можна безпосередньо використовувати для визначення ймовірності
недосягнення збитками фіксованого рівня х(:

;

або ж імовірності перевищення цього рівня (оберненої величини):

.

*

x

eo

P

e?

P

aei

P

x

eo

x

e?

x

aei

x

0

)

x

(

f

)

x*

(

f

Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter

Похожие документы
Обсуждение

Ответить

Курсовые, Дипломы, Рефераты на заказ в кратчайшие сроки
Заказать реферат!
UkrReferat.com. Всі права захищені. 2000-2020