Основні етапи створення підприємств, їх характеристика. Вибір господарського поля підприємства (реферат)

Реферат на тему:

“Основні етапи створення підприємств, їх характеристика.

Вибір господарського поля підприємства”

Започаткування підприємницької діяльності здійснюється відповідно до
певної технології створення бізнесу, що є специфічною для кожного
конкретного випадку і залежить від сфери вибраної діяльності. Одним із
перших етапів заснування власного діла є пошук підприємницької ідеї.

Пошук привабливої ідеї бізнесу – це досить важке і відповідальне
завдання підприємця, котрий має віднайти в ідеї можливість реалізувати
свої знання і здібності. На цьому етапі виникає проблема: де і як шукати
нову підприємницьку ідею.

Наступним етапом створення власного підприємства є вибір типу
підприємства і обґрунтування цілей підприємницької діяльності.

При створенні нового підприємства виникає необхідність визначити
(вибрати) тип підприємства. Тип залежить від бажання підприємця вибрати
певний спосіб процедури прийняття рішення. Таке рішення у приватному
секторі можна приймати на колективній основі або на основі
єдиноначальності.

Самокерована фірма являє собою такий тип підприємства, де рішення щодо
діяльності підприємства приймаються на колективній основі.

Підприємницька фірма – сам підприємець виконує функцію прийняття рішень.
Необхідно зазначити, що коли йдеться про тип підприємства, то мається на
увазі спосіб прийняття рішень, але не форма власності (підприємство може
належати одні особі, але бути самокерованою структурою).

Принагідно нагадати, що історично первинним було тривале існування
підприємницьких фірм, самокеровані системи з’явились потім, коли
економічне і підприємницьке середовище уможливило реалізацію принципу
економічної демократії. У нас спостерігається перехід від
“соціалістичного” типу підприємств до самокерованих, а не до
підприємницьких, без урахування обставин перехідного періоду.

за умов такої “економічної демократії”, коли приватизація здійснюється
через “розпорошення прав власника”, коли приватизація здійснюється через
розпорошення прав власника між усіма працюючими, демократичні засади в
економіці призводять до хаотичного розвитку виробництва.

Приймаючи рішення про вибір тієї чи іншої організаційно-правової форми,
підприємець п о в и н е н:

визначити потрібний йому рівень і обсяг можливих прав і обов’язків, що
залежить від профілю та змісту майбутньої підприємницької діяльності,
можливого кола партнерів, співвідношення найбільш доцільної форми
організації підприємства і можливостей, що надаються чинним
законодавством.

вирішити питання про форму створення статутного фонду засновуваного
підприємства, що також залежить від конкретного змісту майбутнього
підприємства, власних можливостей, масштабів діяльності, рівня
конкуренції у тій галузі, в яку підприємець має намір проникнути. Для
започаткування будь-якої справи потрібно мати достатньо потужний
стартовий капітал;

ретельно зважити і видати найбільш ефективну форму організаційної
побудови підприємства.

Відповідно до закону “Про підприємства в Україні” можна заснувати:

приватне індивідуальне (сімейне) підприємство;

ТзОВ (акціонерне товариство закритого типу);

акціонерне товариство відкритого типу.

Крім того закон дозволяє створення повного і змішаного (командитного)
товариств, а також об’єднань підприємств. До цього переліку можна додати
державні і муніципальні підприємства, а також ті, що функціонують на
основі оренди і викупу майна трудовими колективами.

При створенні підприємства мають бути визначені конкретні цілі їхньої
діяльності, тобто кінцевий стан господарювання, якого фірма сподівається
досягти на певний момент у майбутньому.

Процес формування цілей підприємства має бути конкретним і передбачати:

виробництво наперед визначеної кількості певної групи товарів;

задоволення виявлених у певному регіоні потреб у конкретній сукупності
товарів (продуктів, послуг);

обслуговування певної категорії клієнтів тощо.

Зокрема підприємці ставлять перед собою не лише поточні цілі, а й
перспективні, тобто планують як тактику, так і стратегію свого
становлення функціонування і розвитку.

Зокрема тактика підприємця може полягати у тому, що на початковому етапі
своєї діяльності накопичити певну суму власного капіталу, яка потім на
другому етапі буде використана для розвитку підприємства.

Вибрані цілі мають бути конкретними і реальними, формуватись і
визначатись у певних показниках, максимально точно вимірюватись.

Першим кроком створення підприємства, з правової точки зору, є
оформлення установчих документів та державної реєстрації підприємства у
відповідних органах.

До установчих документів належать статут підприємства і установчий
(замовницький) договір.

Основні розділи замовницького договору малого підприємства:

предмет договору;

зобов’язання;

права і відповідальність;

порядок розв’язання суперечок;

розмір статутного фонду;

юридична адреса.

Статут малого підприємства розробляють і затверджують його замовники.
Він є юридичним документом, що визначає діяльність підприємства. У
статуті наводиться повна характеристика напрямків діяльності
підприємства:

мета і основні завдання;

правова основа діяльності;

перелік майна і коштів;

взаємовідношення з бюджетом;

формування і розподіл доходу (прибутку);

управління підприємством;

реорганізація і припинення діяльності підприємства.

У статуті також визначається і вид підприємства, його повна назва, місце
знаходження, товарний знак.

До малого підприємства у формі акціонерного товариства законом України
“Про господарські товариства” передбачені обов’язкові вимоги до змісту
документів про заснування. До таких вимог належать відомості про:

вид товариства;

предмет і мету діяльності;

склад засновників і учасників (членів);

повну назву і місцезнаходження;

розмір і порядок формування статутного фонду товариства;

порядок розподілу доходів і збитків;

склад і компетенцію органів управління;

порядок прийняття рішень щодо внесення змін у документи про заснування,
а також про ліквідацію або реорганізацію товариства.

У статуті малого підприємства у формі акціонерного товариства подаються
відомості про категорії акції та їх номінальну вартість. У документах
про заснування ТзОВ крім відомостей, що є однаковими для обох видів
товариств, необхідно додавати інформацію про розмір частки кожного з
учасників, про розмір, склад і порядок вкладання ними (учасниками)
внесків.

У документах обох видів товариств відображається порядок участі
акціонерів в управлінні, внесенні додаткових коштів, розподіл прибутку,
величина резервного фонду.

Право на здійснення підприємницької діяльності підприємство набуває лише
після акту державної реєстрації такої діяльності, в іншому разі така
діяльність є незаконною.

Існують певний порядок і умови реєстрації нового підприємства. Будь-яка
підприємницька структура вважається створиною і набуває права юридичної
особи з дня її реєстрації у державній адміністрації місцевої влади за
місцем знаходження підприємства або за місцем проживання підприємця.

В Україні діє протягом останніх років типова схема реєстрації
новоствореного підприємства. З метою реєстрації новоствореного
підприємства треба подавати такі документи:

рішення власника майна або вповноваженого органу про організацію малого
підприємства (за наявності 2-х або більшої кількості власників таким
документом є договір про заснування);

статут підприємства;

письмове підтвердження юридичної адреси суб’єкта підприємства;

реєстраційна картка, котра одночасно виконує роль заява засновника про
реєстрацію підприємства;

квитанція про сплату мита за реєстрацію підприємства.

Місцева держадміністрація відповідно до своїх прав в повноважень може
провести екологічну експертизу представленого для державної реєстрації
підприємства або вимагати експертного висновку щодо санітарного та
протипожежного стану.

Завершальним етапом створення і реєстрації підприємства є відкриття
розрахункового рахунку у відповідному банку за місцем знаходження
новоствореного підприємства.

Загальна схема створення і реєстрації підприємства без створення
юридичної особи є простішою. У цьому випадку кроки такі:

рішення про започаткування підприємницької діяльності (вибір видів
підприєжмницької діяльності, підготовка короткого бізнес-плану);

підготовча робота (звернення у реєстраційний відділ і отримання
довідкової інформації про особливості реєстрації й районі, необхідні
документи, отримання бланків реєстраційних карток (з примірнику),
отримання у банківській установі бланку заяви і банківської картка (2
примірнику0;

звернення у реєстраційний орган держадміністрації (подається:
реєстраційна картка в 3-х примірниках, документ про сплату
реєстраційного збору; документ, що засвідчує особу);

реєстрація (видача реєстраційним відділом свідоцтва встановленого зразка
про державну реєстрацію підприємства без створення юридичної особи,
направлення протягом 10 днів реєстраційних карток в орган держстатистики
і податкову інспекцію);

звернення у податкову інспекцію (відмітка про реєстрацію, взяття на
облік для установи банку, подання необхідних додаткових відомостей);

звернення до нотаріуса (засвідчення підпису підприємця на заповненій
банківській картці у 2-х примірниках, копії реєстраційного свідоцтва,
сплата держ.мита за нотаріальне засвідчення документів);

звернення у банківську установу (подання документів, необхідних для
відкриття рахунку в банку, заяви на відкриття рахунку, копію свідоцтва
про державну реєстрацію суб’єкта підприємницької діяльності з відміткою
податкової інспекції);

звернення у місцевий відділ внутрішніх справ (подання документів для
отримання дозволу на виготовлення печатки і штампів);

звернення у штемпельно-гравірувальну майстерню (подання екскізів печатки
і штампів з відміткою районного ВВС про дозвіл на виготовлення);

ліцензування (отримання дозволу на здійснення конкретного виду
підприємницької діяльності – за необхідності).

Ринок не передбачає необмеженої свободи дій підприємницьких структур.
Відповідно до чинного законодавства України можна здійснювати всі види
підприємницької діяльності, крім деяких.

По-перше, лише державні підприємства і організації можуть здійснювати
виготовлення і реалізацію наркотичних засобів, військової зброї,
боєприпасів до неї, вибухових речовин, охорону об’єктів державної
власності.

По-друге, існує конкретна низка видів підприємництва, які можна
здійснювати лише за умови отримання спеціального дозволу – ліцензії.

Ліцензія – є спеціальним документом, що видається підприємствам та іншим
підприємницьким структурам компетентними державними органами і надає
право здійснювати окремі види підприємництва або вивозити певні товари
за межі країни.

Для отримання ліцензії кожний суб’єкт підприємницької діяльності
зобов’язаний звертатися після державної реєстрації з заявою до
відповідного органу. До заяви мають додаватися: підприємцем – юридичною
особою – нотаріально засвідчені копії установчих документів, що
повідомляють про рівень освіти і кваліфікації, необхідні для здійснення
певного виду підприємницької діяльності, а також копію документа про
державну реєстрацію. Варто зазначити, що у статуті підприємницька
структура має право посилатися на здійснення вибраного виду
ліцензованої діяльності. Отримання ліцензії є платною послугою. За
видачу ліцензії стягується плата: з підприємців-громадян – у розмірі
двох заробітних плат, з бридичних осіб – шести мінімальних зарплат. Уся
сплачена сума надходить на рахунок органів, що видають ліцензії.

На практиці може виникнути ситуація започаткування багатопрофільної
підприємницької діяльності. Необхідно мати ліцензію на кожний вид
діяльності.

Ліцензія на здійснення певної діяльності видається на термін не менше
3-х років. Продовження терміну дії здійснюється у тому ж порядку, що і
отримання.

Основні види підприємницької діяльності, що підлягають ліцензуванню:

Пошук (розвідка) та експлуатація родовищ корисних копалин (видає
ліцензію – держкомпенсація за узгодженням з Держнаглядохоронпраці).

Виробництво, ремонт, реалізація спортивної вогнепальної та холодної
зброї, виготовлення печаток і штампів (міністерство внутрішніх справ).

Здійснення юридичної практики (міністерство юстиції).

Внутрішні та міжнародні перевезення пасажирів і вантажів (міністерство
транспорту).

Виробництво і ремонт засобів вимірювання і контролю (держстандарт).

Торгівля алкогольними напоями та подібними виробами
(райдержадміністрація).

Діяльність, що зв’язана з професійною освітою і підготовкою спеціалістів
різних рівней кваліфікації (міністерство освіти).

Діяльність, що зв’язана з наданням послуг стосовно одержання загальної
середньої освіти (обласна, міська )держадміністраціями.

Державна реєстрація господарських товариств проводиться по правилах,
встановлених Законом України “Про підприємства в Україні” і “Положенням
про державну реєстрацію суб’єктів підприємницької діяльності”.

Ліцензування проводиться на основі “Положення про порядок видачі
суб’єктам підприємницької діяльності спеціальних дозволів (ліцензій) на
виконання окремих видів діяльності.

Перерегістрація суб’єктів підприємницької діяльності проводиться в
порядку, встановленому для їх регістрації (зміна назви, форми власності,
організаційної форми суб’єкта підприємницької діяльності).

Отже основні етапи створення підприємства:

пошук і знаходження своєї господарсько-ринкової лінії на ринку;

свідомий вибір форми підприємницької діяльності (індивідуальне або
колективне підприємство);

усвідомлення та розробка власних стратегій та тактик вибраного бізнесу;

придбання засобів реалізації підприємницької ідеї – технічних засобів і
предметів праці, майном необхідних працівників;

встановлення ринкової ціни на вироб чи послугу;

започаткування конкретного виробництва, визначення каналів збуту власної
продукції.

Успішне подолання цих кроків дає можливість наблизитись до практичної
реалізації формальної акції – підготовки документів для заснування,
державної реєстрації, ліцензування діяльності започаткованої фірми.

Література:

Закон України “Про підприємництво”.

Закон України “Про господарські товариства”.

Покропивний С.Р. Підприємництво. – К., 1998.

Добавить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *