Конкуренція як засіб реалізації підприємництва. Види конкуренції (реферат)

Реферат на тему:

Конкуренція як засіб реалізації підприємництва. Види конкуренції

Суть та основні функції конкуренції

Термін «конкуренція» походить від латинського слова «соncurrentia», що
означає змагання, суперництво. У підприємницькій практиці суперництво
розгорається між виробниками за ринок збуту товарів, завоювання певного
сегмента ринку. Воно може також мати місце і між окремими підприємцями,
менеджерами, іншими особами, заінтересованими в досягненні певної мети
кожний для себе. Конкуренція завжди пов’язана з обмеженістю інтересів
підприємця, його дій на ринку з боку інших підприємців. Вона виступає як
зовнішня спонукальна сила, яка змушує кожного підприємця в найкращий
спосіб вести свій бізнес: одержувати найбільш вигідні умови виробництва
й збуту товарів, найбільший прибуток, дбати про подальший розвиток
фірми.

У попередніх темах ми з’ясували, що на ринку діють і продавці, і покупці
товарів. Якщо конкуренція серед продавців ведеться за найбільші обсяги
продаж, а відповідно і максимізацію прибутку, то серед покупців — за
найбільш вигідні умови придбання товарів чи послуг. Останнє, як правило,
означає, що ціна і якість продукції має задовольняти покупця. Тим самим
конкуренція забезпечує рівноправне становище продавців і покупців, їхню
свободу вибору.

Координація дій продавців і покупців на засадах конкуренції здійснюється
шляхом застосування принципів вільного ціноутворення. Як визначальний
елемент ринкового механізму господарювання ціна в умовах конкурентного
середовища сприяє найбільш раціональному розподілу ресурсів і кінцевих
товарів. Тим самим конкуренція створює умови для саморегуляції ринку.
Дії підприємця стають раціональними: адже він намагається досягнути
поставленої мети в межах чітко окреслених конкуренцією певних
альтернатив.

Завдяки конкуренції досягається загальна ефективність підприємництва.
Адже вона дає змогу виявити відповідність обсягу і структури вироблених
підприємцями благ та послуг обсягу і структурі суспільних потреб. Іншими
словами, конкуренція перевіряє підприємницьку діяльність на її
відповідність потребам і інтересам суспільства.

Зрозуміло, що внаслідок конкуренції створюється заінтересованість в
удосконаленні виробництва, збуту, управління та інших сторін
підприємницької діяльності. Тим самим конкуренція сприяє продуктивному
бізнесу, створює спонукальні мотиви для зниження витрат виробництва,
оновлення продукції, знаходження нових форм задоволення потреб
споживачів.

Таким чином, суть конкуренції полягає в суперництві підприємців, коли
їхні самостійні дії обмежують можливості кожного з них впливати на
загальні умови реалізації товарів на ринку і стимулювати виробництво
товарів, необхідних споживачеві. Наведена суть розкривається в таких
функціях:

<$> формуванні рушійних сил підприємництва;

<$> удосконаленні виробництва й оновленні товарів та послуг;

<$> саморегуляції ринкової системи;

<$> знаходженні нових форм задоволення потреб споживачів.

Ознайомлення з функціями конкуренції дає можливість більш детально
розглянути види конкуренції, їх вплив на підприємницьку діяльність.

Види конкуренції та їхня роль у розвитку підприємництва

Визнання суті конкуренції як важливого інструменту ринку, . найбільш
впливового засобу зниження цін і задоволення споживчого попиту вимагає
з’ясування форм її прояву. Крім того, слід пам’ятати, що ринкова
економіка за тривалі роки свого існування накопичила певні риси, що
призвело до істотних змін у дії конкурентних механізмів. На зміну
ринковій економіці епохи вільної конкуренції прийшла сучасна економіка.

Для ринкової економіки епохи вільної конкуренції дії кожного підприємця
мотивуються його особистими інтересами. Він намагається максимізувати
свій дохід на основі індивідуального прийняття рішень. Роль держави у
такій системі господарювання зводиться до захисту приватної власності,
або, за висловом відомого шотландського економіста XVI1І століття А.
Сміта, до функції «нічної варти». По суті, відсутні форми економічного
регулювання конкуренції з боку держави.

На відміну від попереднього стану конкуренції, сучасна ринкова економіка
розвинутих країн відбиває ті глибокі зміни, що відбуваються в процесі
відтворення економічної системи. Індивідуальна приватна власність, що
панувала раніше, поступається місцем корпоративній організації власності
і капіталу. Збагачуються форми господарювання, посилюються зв’язки між
ними. Дедаті різноманітнішими стають види конкуренції, про що дає певне
уявлення рис. 1.6.

Внутрігалузева конкуренція являє собою суперництво підприємств однієї
галузі, що випускають однакову продукцію: взуття, тканини, продукти
харчування тощо. Вона спричинює виникнення ринкової вартості товару.

Міжгалузева конкуренція складніша: охоплює суперництво за сфери більш
вигідного застосування капіталу. Внаслідок постійних переливів капіталу
зі сфер менш прибуткових до сфер більш прибуткових, формуються ціни
виробництва, які відбивають ці умови.

Вихід продукції великих корпорацій на міжнародні ринки є свідченням
міжнародної конкуренції. Цей вид суперництва пов’язаний з глобалізацією
світової економіки, пануванням транснаціональних об’єднань.

Рис. 1.6. Види конкуренції

Досконала або чиста конкуренція зустрічається в закінченому вигляді
досить рідко. Це ринкова ситуація, за якої велика кількість підприємців
виробляють і продають однакову продукцію. Ознаки досконалої конкуренції
такі:

<$> ринкова структура характеризується значною кількістю

продавців і покупців товару;

<$> спостерігається однорідність, стандартизованість продукції;

<$> відбувається мобільний рух ресурсів, відсутні перепони для входження
в галузь і вихід з неї;

<$> жоден з учасників конкурентної боротьби не має влади над цінами й
можливості контролювати їх;

<$> повна інформованість учасників про ціни та умови виробництва.

виробників. Вони створюють різновиди товарів, що задовольняють в
принципі одну і ту саму потребу. Кожен з учасників цієї конкуренції має
обмежений контроль над ринковою ціною. Суперники можуть використовувати
як цінові, так і нецінові методи конкуренції. Це пов’язано з
диференціацією продукту, можливостями удосконалення якості товарів, умов
їх продажу, дизайну, реклами тощо.

Олігополія означає панування на ринку декількох фірм, що пропонують
стандартизовані або схожі товари й послуги. Це можуть бути, зокрема,
комп’ютери, автомобілі, засоби зв’язку, сучасна побутова техніка.
Підприємства-олігополісти ведуть виробництво в значних масштабах. На
ринках, де вони займають панівне становище, спостерігається складність
входження в галузь нових підприємств, наявність стимулів до злиття,
домовленостей на усунення конкурентів.

І нарешті, існують так звані чисті, або абсолютні монополії. Це така
ринкова ситуація, за якої є тільки один продавець товару, який практично
здійснює контроль над цінами.

Своєрідною модифікацією чистої монополії є так звана природна монополія.
Вона має місце в тих сферах господарської діяльності, в яких конкуренція
небажана або несприйнятлива форма економічних відносин. Прикладом
природної монополії є транспортування нафти, газу та інших речовин
трубопровідним транспортом, передача та розподіл електричної енергії,
користування залізничними коліями, управління повітряним рухом,
централізоване водопостачання.

Наведена характеристика різних видів конкуренції дає підставу
стверджувати, що гонитва підприємців за прибутком, намагання посилити
свої позиції на ринку може не тільки викликати позитивні зрушення, а й
призвести до домовленостей, злиття фірм із метою усунення обмежень,
зумовлених конкуренцією. Нечесні дії, або дії, що спричиняють збитки,
пригнічують конкуренцію, утворюють недобросовісну конкуренцію, її
засобами можуть бути цінова дискримінація, фальшива реклама, різні види
прямого втручання. Саме тому головною конструкцією сучасної ринкової
системи господарювання стає перехід від примітивної до культивованої
конкуренції, тобто такої, що свідомо підтримується державою.

Державне регулювання конкуренції

Ми з’ясували, що конкуренція становить могутній засіб розвитку
підприємництва. Без неї не можуть існувати і розвиватися ринкові
відносини. Саме тому конкуренція всіляко заохочується і підтримується
державою шляхом пошуку найбільш ефективних засобів регулювання умов
підприємницької діяльності.

Яким же чином відбувається державне регулювання конкуренції?

Передусім держава здійснює правовий захист підприємців і споживачів від
недобросовісної конкуренції. В Україні діє Закон України «Про захист від
недобросовісної конкуренції», який спрямований на встановлення, розвиток
і забезпечення торгових та інших чесних засобів ведення конкуренції при
здійсненні підприємницької діяльності в умовах ринкових відносин. Закон
створює сприятливі умови захисту прав і інтересів учасників ринкових
відносин, формує основи цивілізованої економічної конкуренції.

Існують такі види правопорушень, передбачених законодавством:

<$> неправомірне використання ділової репутації господарюючого суб’єкта
(підприємця);

<$> створення перепон підприємцям у процесі конкуренції й досягнення
неправомірних переваг у конкуренції; Ф неправомірний збір, розголошення
і використання комерційної таємниці.

Крім того, держава забезпечує необхідний рівень конкуренції шляхом
застосування певних критеріїв для оцінки стану ринків. Наприклад, у
практиці країн з розвинутою ринковою економікою використовують індекс
Хіршмана. Згідно з цим індексом, безпечний рівень ринку з погляду його
монополізації вимагає присутності на ньому не менше десяти конкуруючих
фірм. При цьому встановлена межа в загальному обсязі продаж для кожного
випадку. Наведемо обмеження рівня монополізації компаній:

? питома частка однієї, найбільш великої, компанії в загальному обсязі
усіх продаж певного товару на ринку не повинна перевищувати 31%;

? питома частка двох, найбільш великих, компаній не повинна перевищувати
44%;

? питома частка трьох, найбільш великих, компаній не повинна
перевищувати 54%.

? питома частка чотирьох, найбільш великих, компаній не повинна
перевищувати 64%.

Подібним чином обмежується монопольне становище підприємства на ринках
згідно з чинним законодавством України. Якщо частка підприємства на
ринку певного товару більша ніж 35%, його становище визнається
монопольним. До такого суб’єкта підприємницької діяльності держава має
право застосовувати додаткові заходи з обмеження його монопольного
становища.

Крім того, держава захищає підприємців від неправомірного використання
фірмових найменувань, «оманливої» реклами. Антимонопольно регулювання
підприємницької діяльності, захист від недобросовісної конкуренції
спрямований на підвищення ефективності підприємницького сектора,
гармонізації його інтересів з інтересами суспільства в цілому.

Головним напрямком регулювання конкуренції є сприяння розвитку
середнього та малого підприємництва, забезпечення сприятливих умов для
розширення мережі нових підприємств. Активна політика держави щодо
підтримки малого та середнього підприємництва, посилення контролю за
ринками є заходом створення конкурентного середовища. Саме таке
середовище у найкращий спосіб стимулює підприємництво, пошук нових
шляхів задоволення суспільних потреб.

Водночас держава враховує інтереси зростання фірм, підвищення
ефективності та конкурентоспроможності їх діяльності. Тому втручання
держави в процеси зростання фірми, збільшення її частки в загальному
обсязі виробництва й збуту не можуть бути прямолінійними, надмірно
жорсткими. Адже бажання суб’єктів підприємницької діяльності знайти
додаткову підтримку, узгодити та захистити свої інтереси можуть
виявитися у створенні форм виробничої, фінансової та комерційної
взаємодії. Такі заходи спрямовані на зниження витрат виробництва,
підвищення якості продукції, освоєння нових ринків, зростання обсягу
продаж.

Отже, регулювання конкуренції, контроль за станом ринків відповідає
інтересам підприємницького сектора.

Використана література

Александрова Олена Станіславівна, Зубчик Олег Анатолійович Конкуренція:
благо чи зло. Специфіка та тенденції розвитку.- К.: Обрії, 2006.- 144 с.

Портер. К. Міжнародна конкуренція. К.:2005

Робинсон. Дж. Экономическая теория несовершенной конкуренции. М. 2007

Добавить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *