Реферат на тему:
Зміст сучасної професійно-педагогічної підготовки соціальних педагогів в
Україні
ЗМІСТ:
У зв’язку з офіційним введенням у 1991 році в Україні посад «соціальний
педагог», «соціальний працівник» та «фахівець з соціальної роботи» і
затребуваністю цих фахівців вимогами життя виникла необхідність
з’ясування змісту їх підготовки. Взагалі, питання про співвідношення
понять «соціальний педагог» й «соціальний працівник» ще до кінця не
з’ясоване в сучасній соціа-льно-педагогічній науці. Наприклад, В.
Бочарова ототожнює ці терміни. За вірним визначенням більшості вчених
(І. Звєрєва, Б. Бітінас, А. Капська, Л. Катаєва, Л. Коваль, С. Хлєбік та
ін.) між соціальним педагогом і соціальним працівником існує принципова
різниця.
На наш погляд, поняття «соціальний працівник» значно ширше в порівнянні
з терміном «соціальний педагог». До соціальних педагогів відносять
людей, які мають спеціальну педагогічну освіту та здійснюють свою
діяльність переважно в школах й інших освітніх закладах, тобто мова йде
про спеціаліста, який працює з дітьми та молоддю. А соціальний
працівник, крім безпосередньої педагогічної діяльності, професійно може
займатися роботою в будь-якій іншій соціальній сфері (у відділах
соціального забезпечення, у військових частинах, на виробництві, на
Біржах праці тощо) і виконувати більш широкі функції (допомоги, захисту,
реабілітації, охорони тощо).
У сучасній соціально-педагогічній науці, поряд з термінами «соціальний
педагог» та «соціальний працівник» існує ще й поняття «фахівець із
соціальної роботи». Вважаємо, що до даної категорії можна віднести як
соціальних педагогів, так і соціальних працівників. Підтвердження цій
думці знаходимо у довідко-вій та науково-педагогічній літературі.
Зокрема, в «Словнику-до-віднику для соціальних працівників та соціальних
педагогів» за редакцією А. Капської записано: «Фахівець із соціальної
роботи — особа, яка має спеціальну освіту і здійснює практичну
соціаль-ну роботу з різними категоріями дітей і молоді та соціальними
групами» [3, с. 226].
«Спеціаліст із соціальної роботи, — відзначається І в «Соціа-льній
педагогіці» за редакцією Л. Коваль, І. Звєрєвої та С. Хлє-бік, —
соціальний працівник або соціальний педагог, зайнятий у сфері соціальної
роботи, освітньо-виховної, культурно-дозвіль-ної діяльності й який має
спеціальну освіту, спеціальну кваліфікацію, знання та досвід соціальної
роботи з окремими групами людей» [2, с. 23].
Серед науковців існують й інші підходи до тлумачення по-няття «фахівець
із соціальної роботи». Наприклад, О. Холостова відзначає, що «посада
«фахівець з соціальної роботи» — еквівалент прийнятої в світі посади
«соціальний працівник» [4, с. 247]. Варто також зазначити, що далеко не
в усіх країнах світу сьогодні існує поняття «соціальний педагог».
Наприклад, у сучасній Англії є «соціальний працівник» і «фахівець по
роботі з молоддю». А у Франції функції соціальних педагогів виконують
«соці-альні кур’єри». До їх числа належать: вихователі раннього
дитинства, вихователі із попередження злочинності серед молоді, рад-ники
із соціальної та родинної економіки, аніматори з соціокультурної
діяльності та секретарі з медичної соціальної роботи. На відміну від
Англії, в більшості земель Німеччини «со-ціальний педагог» — це єдина і
загальна назва професії для всіх хто спеціалізується з соціальної
роботи».
Одним із перших навчальних закладів в Україні, що почав підготовку
фахівців за спеціальністю «соціальна робота» був Дніпропетровський
державний університет. Цю ініціативу підхопили Харківський гуманітарний
інститут «Українська Народна Академія» та Харківський інститут екології
і соціальної роботи. До перших вузів, котрі почали займатися підготовкою
соціальних пе-дагогів належали Запорізький державний університет,
Донецький державний університет і Харківська державна академія культури.
З 1994 року в школах України вже офіційно було введено посаду
соціального педагога. З цього ж року спеціальною підготовкою соціальних
педагогів почав займатися і інститут післяди-пломної освіти педагогічних
працівників Харківського державного педагогічного університету ім. Г.С.
Сковороди.
Одночасно з метою широкого ознайомлення майбутніх учителів з питаннями
соціально-педагогічної теорії та практики в більшості навчальних
закладів педагогічного профілю (Луганський державний педагогічний
університет, Полтавський державний педагогічний університет, Харківський
державний педагогічний університет та деяких ін.) з другої половини 90-х
років XX ст. починають відкриватися спеціальні кафедри соціальної
педагогіки.
Підвищенню рівня соціально-педагогічної підготовки масового вчительства
також сприяли впровадження спецкурсу «Соціально-педагогічні засади
профілактики правопорушень неповнолітніх» в більшості вищих педагогічних
навчальних закладів й організація спеціальної педагогічної практики в
інспекціях у справах неповнолітніх. Великою популярністю серед студентів
педагогічних закладів користувалися й лекції та семінари з нетрадиційних
методів лікування та підтримки здоров’я (психотерапія, аутотренінг тощо)
[1, с. 45].
У зв’язку з масовою підготовкою соціальних педагогів і соціальних
працівників в Україні особлива увага науковцями приділяється питанням
розробки навчальних планів і програм підготовки фахівців з соціальної
роботи.
З цією метою дослідниками були вивчені програми підготовки соціальних
педагогів та соціальних працівників у провідних країнах світу.
Наприклад, Ю. Гуров відзначає, що в західних країнах до програми
навчання цих фахівців, поряд з широкою загальноосвітньою підготовкою,
належать: теорія й практика соціальної роботи, психологія, соціологія,
економіка, політика і законодавство та методи досліджень.
На відміну від зарубіжних кра’ін, в Україні здійснювалась більш
змістовна підготовка соціально-педагогічних кадрів. Зокрема, вивчення
навчальних планів та програм підготовки соціальних педагогів у
Харківській державній академії культури (ХДАК) й програм організації
педагогічної практики дозволяє констатувати, що соціальні педагоги
отримують, поряд з загальноосвітніми знаннями, й широку
психолого-педагогічну (загальна, вікова, соціальна й педагогічна
психологія, психологія особистості, патопсихологія, основи
психодіагностики, корекції, психологічного консультування, загальна та
соціальна педагогіки, методи соціально-педагогічної роботи, основи
соціальної роботи, правові основи соціальної роботи, методика
організації ігрової діяльності, методика соціально-педагогічної
діяльності з дітьми і підлітками девіантної поведінки, педагогіка
дозвілля та деякі інші дисципліни) та практичну (в центрах соціальних
служб, клубах молодих інвалідів, інтернатах для дітей-сиріт, будинках
милосердя для самотніх, обласних дитячих притулках, приймальниках—
розподільниках, у клубах, трудових таборах тощо) підготовку.
Особлива увага науковцями приділяється і проблемі визначення знань,
умінь та функцій провідних суб’єктів впливу. До обов’язкових знань
основного суб’єкта соціально-педагогічного діяльності належать:
інформаційні, організаційні, корекційні та діагностичні (Л. Пундик). В
якості провідних умінь суб’єктів соціально-педагогічного впливу
визначаються комунікативні вміння (вести бесіду, діалог, дискусію тощо)
(С. Коношенко).
До основних функцій діяльності соціального педагога належать:
психологічна, правозахиста, соціально-медична, соціально-побутова,
морально-гуманістична, рекламно-пропагувна,
попереджувально-профілактична, комунікативна, охоронно-захисна,
соціально-терапевтична й організаційна.
Взагалі, як стверджує Ю. Нагорний (завідувач кафедри соціальної
педагогіки), за десять років існування спеціальності «соціальний
педагог» у ХДАК підготовлено: на стаціонарі — 141 фахівець; на заочному
відділенні — 281. Але, як свідчить вивчення питання працевлаштування цих
спеціалістів, жоден з них, на жаль, не працює в загальноосвітніх школах
м. Харкова. Ці фахівці влаштовуються в школи-інтернати для дітей-сиріт
та дітей, які позбавлені батьківської опіки, клуби, в дитячі притулки,
центри соціальних служб для молоді та неповнолітніх, різноманітні фонди
допомоги тощо.
Проведене анкетування серед практичних психологів у інституті
післядипломної освіти педагогічних працівників при ХДПУ ім. Г.С.
Сковороди свідчить про те, що в школах Харкова функції соціального
педагога виконують переважно практичні психологи. Таке несправедливе
ототожнення функцій цих різних за фахом і рівнем підготовки працівників
привело до обмеженого використання ними й педагогічних методів впливу,
зведення їх переважно до організації бесід та ігор.
Таким чином, на сучасному етапі розвитку української держави вченими
особлива увага приділяється питанням розробки змісту
психолого-педагогічної і практичної підготовки соціальних педагогів,
визначенню їх провідних знань, умінь та функцій діяльності.
Література
1. Блинов А.С. Школа перед лицом алкогольного нашествия // Педагоги ка.
— 1993. — № 5. – С. 42-46.
2. Коваль Л.Г., Звєрєва І.Д., Хлєбік С.Р. Соціальна педагогіка /
Соціальна робота: Навчальний посібник. — «.: ІЗМН, 1997.
3. Словник-довідник для соціальних працівників та соціальних
педагогів/За ред. А.Й. Капської. – К.,2000.
4. Теория социальной работы//Под ред. Холостовой Е.И. – М.:Юрист, 1998.
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
