.

Жорстоке ставлення батьків до дітей: психолого-педагогічний аспект (реферат)

Язык: украинский
Формат: реферат
Тип документа: Word Doc
194 2368
Скачать документ

Жорстоке ставлення батьків до дітей: психолого-педагогічний аспект

Поява та існування в сучасному суспільстві великої кількості проблемних
сімей несе в собі серйозну загрозу. Її феномен виступає, з одного боку,
дестабілізуючим чинником духовності суспільства, з другого, проблемна
сім’я є засобом десоціалізації та дезадаптації індивіда

Водночас зазначимо, що жорстоке ставлення до дітей, домашнє насильство
має місце і в цілком заможних та благополучних у соціальному сенсі
країнах. Американська статистика свідчить про збільшення числа жертв
домашнього насильства серед дітей: щорічно від 200 до 500 тисяч дітей
потерпають від тілесних пошкоджень, сексуальних домагань, психологічного
знущання. У багатьох сім’ях фізичне насилля набуло систематичного або
хронічного характеру (Фонтана В., Бешаров Д.). Кожного року щонайменше
одна дитина зі ста потерпає від побиття батьками. Понад 40 % дітей хоча
б один раз були побиті; 3 % дітей постраждали внаслідок застосування
батьками, близькими, родичами вогнепальної або холодної зброї (Джелс
Р.).

Якщо до статистичних даних стосовно фізичної агресії до дітей додати
дані про батьківську байдужість, бездушність, черствість, то загальна
картина буде вкрай невтішною. Так, за даними С. Нейджі, на кожний
відомий випадок жорстокого ставлення до дітей припадає приблизно три
випадки бездушного поводження з ними.

В численних психолого-педагогічних розвідках знаходить підтвердження той
факт, що пережита в дитинстві сімейна жорстокість призводить до
віддалених негативних наслідків, впливає на подальше життя жертви,
оскільки отриманий травматичний досвід формуватиме специфічні
міжособистісні взаємини і провокуватиме особливі життєві сценарії (Берон
Р., Рідчарсон Д.). Так, у більшості випадків дорослі, які жорстоко
поводилися стосовно власних дітей, самі мали відповідний досвід насилля
в дитинстві.

Серед головних причин жорстокого ставлення до дітей та підлітків із
проблемних сімей вітчизняні вчені вважають психопатологію батьків,
соціальну ізольованість сімей, викривлену систему життєвих цінностей,
зруйновану модель взаємин між батьками та дітьми. Проте жодна з цих
причин не є самодостатньою: тільки їхнє поєднання обумовлює вірогідність
або можливість жорстокого ставлення до дитини.

Проведене дослідження дало можливість зробити висновок, що характерною
ознакою ставлення батьків до дітей в проблемній сім’ї є жорстокість,
здійснення батьками фізичного або психічного насильства. У науковій
літературі насильство трактується як побиття, погрози, приниження, замах
на статеву недоторканість, застосування неприпустимих засобів виховання,
експлуатацію дітей, їх погане матеріальне утримання.

За нашими даними жорстоке ставлення до підлітків практикується більш,
ніж у 50 % обстежених проблемних сімей. Батьки завдають не тільки
непоправної шкоди фізичному здоров’ю дитини, але й обумовлюють
деформацію особистісного розвитку підлітка, провокують тяжкі соціальні
наслідки: входження в життя великого масиву соціально дезадаптованих
особистостей, не здатних створити міцну сім’ю, бути гарними батьками
власним дітям.

А. Співаковська, вводячи поняття “батьківське ставлення”, дотримувалась
точки зору, що це – цілісне новоутворення, реальна спрямованість
виховної діяльності батьків, яке виникає під впливом мотивів виховання.
Саме від того, яке батьківське ставлення реалізується в родині залежить
співвідношення між усвідомленими і неусвідомленими мотиваційними
тенденціями.

ставлення розглядається як сукупність трьох компонентів: уявлення
батьків про дитину; ставлення батьків до дитини; характер взаємовідносин
батьків з дитиною. При цьому батьківське ставлення виглядає як
утворення, яке може змінюватись під впливом різноманітних факторів.

На основі отриманих результатів можна вести мову про деяку загальну
тенденцію несприйняття більшою частиною проблемних батьків своїх дітей.
Такі батьки відчувають до власних дітей злість, роздратування,
нерозуміння, компенсуючи такі прояви застосуванням жорсткого, іноді
навіть жорстокого контролю за життєдіяльністю підлітка. Вони вимагають
бездоганної слухняності, дотримання дисципліни, нав’язують підлітку в
усьому свою волю і своє бачення ситуації. Такі батьки презирливо
ставляться до друзів, захоплень, бажань дитини, підкреслюючи
неуспішність, низькі здібності, зовнішні вади підлітка. Батьки, які
емоційно не сприймають дитину, практично ніколи не цікавляться її
справами, не знають про плани на майбутнє, не надають необхідної
допомоги.

Несприйняття підлітка в проблемній сім’ї частіше притаманне батькам із
вищою і незакінченою вищою освітою, які більш “витончено” застосовують у
сімейному вихованні методи емоційного відторгнення підлітка.

Зарубіжні дослідники доповнюють цей ряд, акцентуючи, що жорстоко
ставляться до дітей батьки, які, як правило, імпульсивні, несамостійні,
ізольовані, пригнічені, вразливі для критики; яким не вистачає навичок
само-стримування, почуття самоповаги і самоконтролю. Такі батьки мають
різну освіту і матеріальний стан, належать до різних етнічних,
релігійних, соціальних та географічних груп. Не існує істотної різниці в
проявах жорстокого ставлення до дітей за національною приналежністю,
хоча в сім’ях з низьким рівнем прибутків вірогідність проявів
жорстокості вдвічі вища, ніж у забезпечених родинах. Високий рівень
агресії спостерігається в молодих сім’ях. Водночас аналіз досліджень,
проведених низкою американських учених, дозволяє вирізнити чинники, що
сприяють жорстокому ставленню до дітей з боку їхніх батьків та родичів.
Так, на думку Хелфер і Кемп, багато батьків емоційно не готові до тієї
відповідальності, яку накладає на людину материнство або батьківство.
Вони дуже емоційно сприймають неприємності, пов’язані з виконанням
батьківських обов’язків або просто їх ігнорують. У таких батьків з
дитинства не були сформовані навички міжособистісного спілкування, що
спричинило обмеження їх здатності ставитися до себе з повагою і
взаємодіяти з іншими.

Учені вважають, що дуже часто причиною жорстокого ставлення до дитини є
нестача елементарних знань про дитячий розвиток і виховання з боку
батьків. Тому модель домашнього насилля передається від одного покоління
до іншого. Суворі покарання не вважаються насиллям, а розглядаються як
така собі сімейна традиція, модель, яку батьки отримали у спадок. Дуже
типовою для таких родин є ізольованість від зовнішнього світу,
відлюдькуватість, небажання прийняти сторонню допомогу.

Окрім того, вважає Янг, у родинах, де має місце жорстокість, часто
присутня дитина-“мішень”, яку вважають особливою, не такою як інші,
відмінною від них: агресивною чи пасивною, веселою чи сумною, здоровою
чи хворою і т. п. Така дитина стає об’єктом агресії членів родини,
оскільки може нагадувати про нелюбого родича або бути улюбленцем когось
одного із батьків, а також може мати певні вади або поганий характер.

Узагальнення вищенаведених чинників, що сприяють проявам жорстокості
стосовно дитини та індиферентного ставлення батьків до своїх обов’язків,
дає можливість стверджувати, що єдиний шлях корекції жорстокого
ставлення до дітей з боку батьків полягає в профілактиці домашньої
жорстокості, розробці спеціальних програм педагогічної просвіти батьків.
Неможливо викорінити соціальну проблему вже після її виникнення. Саме
профілактика жорстокого ставлення батьків до дітей та підлітків має
стати загальнодержавною, пропедевтичною справою.

Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter

Похожие документы
Обсуждение

Ответить

Курсовые, Дипломы, Рефераты на заказ в кратчайшие сроки
Заказать реферат!
UkrReferat.com. Всі права захищені. 2000-2020