Реферат
на тему:
Завдання дослідження з педагогіки
Педагогіка як наука може розвиватися лише за умови поповнення новими
фактами, здобутими у процесі пошуково-дослідницької роботи, тобто
здійснення наукових досліджень. Наукове дослідження — особлива форма
процесу пізнання, систематичне цілеспрямоване вивчення об’єктів, в якому
використовують засоби і методи науки і яке завершується формулюванням
знання про досліджуваний об’єкт.
Завдання дослідження — його конкретизована мета.
Завдання дослідження: а) вирішення певних теоретичних питань, що є
загальною проблемою (наприклад, з’ясування сутності дидактичного явища,
вдосконалення його визначення, дослідження ознак); б) експериментальне
вивчення практики вирішення проблеми, виявлення її типового стану,
типових недоліків, їх причин, типових рис передового досвіду та ін.; в)
обґрунтування системи заходів, необхідних для вирішення поставленого
завдання; г) експериментальна перевірка пропонованої системи заходів
щодо відповідності її критеріям оптимальності; ґ) вироблення методичних
рекомендацій для тих, хто використовуватиме результати дослідження на
практиці. У педагогіці використовують фундаментальні та прикладні
наукові дослідження.
Фундаментальні дослідження покликані розкрити сутність педагогічних
явищ, знайти глибоко приховані засади педагогічної діяльності, дати її
наукове обґрунтування. Прикладні дослідження охоплюють питання,
безпосередньо пов’язані з практикою. Фундаментальні й теоретичні
дослідження в галузі педагогічних наук здійснюють науково-дослідні
інститути, об’єднані в Академію педагогічних наук України, прикладні
дослідження — науково-методичні центри вищої, середньої освіти
Міністерства освіти і науки України.
Дослідження педагогічних явищ і процесів мають ураховувати такі їх
характерні риси: а) неоднозначність їх перебігу: результати навчання,
розвитку і виховання залежать від одночасного впливу багатьох чинників;
б) неповторність педагогічних процесів: під час повторного дослідження
педагог має справу вже з іншим «матеріалом», навіть попередні умови не
вдається зберегти; в) участь у педагогічних процесах людей усіх вікових
категорій (тому експерименти, що суперечать моральності й етичним
нормам, забороняються); г) об’єктивні висновки у процесі дослідження
можливі лише за умови багаторазових спостережень, в усередненій,
узагальненій формі.
Головними критеріями ефективності науково-педагогічного дослідження є
отримання нового наукового результату, збагачення теоретичних знань, які
сприяють удосконаленню процесу виховання, навчання й розвитку дітей,
дають змогу ефективно та якісно вирішувати конкретні навчально-виховні
завдання.
Результати науково-педагогічних досліджень повинні відповідати таким
вимогам: суспільна актуальність; наукова новизна; теоретична і практична
значущість; наукова об’єктивність і достовірність; доступність висновків
і рекомендацій для використання їх в інших конкретних наукових
дослідженнях або в практичній діяльності; визначення міри, меж і умов
ефективного застосування отриманих результатів.
За роки незалежності України вчені-педагоги зробили вагомий внесок у
розвиток національної педагогіки і системи освіти. Однак через складні
економічні умови в суспільстві наявні негативні явища в організації
педагогічних досліджень. Серед них — надмірна зосередженість наукових
досліджень в адміністративному центрі, недостатня мобільність
вітчизняної дослідницької системи, ізольованість її від зарубіжної
педагогічної науки через обмежені можливості особистих контактів між
науковцями та обміну науковою інформацією, слабке матеріально-технічне
забезпечення досліджень, недостатнє втілення у шкільну практику їх
результатів.
Нижче наведено приклад формулювання вихідних положень конкретного
педагогічного дослідження, здійсненого П.Вівчарем.
Реформування діяльності виховно-трудових колоній відповідно до
міжнародних норм виконання покарання потребує підвищення ефективності
процесу морального перевиховання неповнолітніх засуджених, зведення до
мінімуму рецидиву після відбуття ними покарання. Цим визначається
актуальність проблеми дослідження.
Оскільки головною причиною повторної злочинності неповнолітніх є їх
моральна невихованість, постає потреба посилення морального виховання
неповнолітніх засуджених під час відбуття ними покарання. Звідси
формулювання теми дослідження: «Особливості морального виховання
неповнолітніх засуджених у виховно-трудових колоніях».
Об’єктом дослідження є процес морального виховання неповнолітніх
засуджених у виховно-трудовій колонії.
Предмет дослідження — оптимізація змісту, форм, методів і засобів
морального виховання неповнолітніх засуджених.
Мета дослідження — розробити, теоретично обґрунтувати і експериментально
перевірити оптимальний зміст, найефективніші форми, методи й засоби
морального виховання неповнолітніх засуджених у виховно-трудовій
колонії.
Гіпотеза дослідження — підвищенню ефективності морального виховання
неповнолітніх засуджених у виховно-трудовій колонії сприяє така його
організація, яка передбачає: відповідність змісту, форм, методів і
засобів цієї роботи специфічним особливостям особистості даної категорії
неповнолітніх; урахування режимних умов їх утримання; систематичні
контакти вихованців з батьками, представниками громадськості, яким
притаманні високі моральні якості; організацію життя й діяльності
неповнолітніх згідно з нормами моралі та права.
Завдання дослідження — проаналізувати стан педагогічної теорії та
практики морального виховання неповнолітніх засуджених у
виховно-трудових колоніях; виявити моральні особливості неповнолітніх
засуджених і встановити типові труднощі в їх моральному перевихованні;
визначити специфіку змісту морального виховання неповнолітніх засуджених
відповідно до їх індивідуальних особливостей; виявити умови підвищення
виховної ефективності провідних засобів перевиховання в процесі
морального виховання неповнолітніх засуджених і шляхи їх реалізації;
визначити критерії рівня морального виправлення неповнолітнього
засудженого; розробити методичні рекомендації для вчителів щодо
використання навчальних предметів у моральному вихованні неповнолітніх
засуджених .
Список використаної літератури:
Загвязинский В. И. Методология и методика дидактического исследования. –
М., 1982.
Клименюк А.В., Калита А.А., Бережная Э.П. Методология и методика
педагогического исследования. Постановка цели и задач исследования:
Учеб. пособие. – К., 1988.
Кочетов А.И. Культура педагогического исследования. – 2-е изд., испр. и
доп. – Мн., 1996.
Рудницька О.П., Болгарський А.Г., Свистєльнікова Т.Ю. Основи
педагогічних досліджень. – К., 1998.
Фіцула М.М. Педагогіка: Навчальний посібник для студентів вищих
педагогічних закладів освіти. – К., 2001.
PAGE
PAGE 6
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
