Завалій Наталія Анатоліївна ‘Форми і методи стимулювання професійного саморозвитку педагогічного працівника дошкільного навчального закладу’

Відділ освіти

Уманської міської ради

Дошкільний навчальний заклад

(ясла – садок) компенсую чого типу № 9

м. Умань вул.. Гоголя,3

тел. ( 04744) 5-05-57

Проблема : « Організаційно – методичні засади стимулювання
професійного саморозвитку педагогічного працівника дошкільного
навчального закладу .»

Тема : « Форми і методи стимулювання професійного саморозвитку
педагогічного працівника дошкільного навчального закладу .»

Автор статті — вихователь дошкільного закладу № 9

Завалій Наталія Анатоліївна
Педагогічний
стаж — 13 років 9 місяців .
2 кваліфікаційна категорія .

В умовах швидкозмінного суспільства, глобального
оновлення не лише технологічної бази, а й ціннісної, інших сфер, а,
крім того , зростання економічної і географічної мобільності фахівця,
загострюється проблема його відповідності потребам безпосередньої
діяльності. Розв’язання цієї проблеми слід шукати в площині
безперервного професійного розвитку і саморозвитку впродовж життя . Ця
проблема насамперед стосується педагогічних і науково – педагогічних
кадрів, покликаних формувати суб’єкт буд-яких видів людської
діяльності.
У Національній доктрині розвитку освіти особлива увага
приділяється підготовці нової генерації педагогічних фахівців,
підвищенню їхнього професійного та загальнокультурного рівня.

Загалом , розвиток передбачає зростання
рівня організованості, що підвищує функціональну здатність у реалізації
свого основного призначення в конкретних умовах. Розвиток проявляється в
ускладненні системного утворення, удосконаленні його структури ,
збільшенні ресурсів тощо. Професійний
розвиток майбутнього або чинного фахівця забезпечується передусім
наявною в суспільстві системою професійної освіти. Функціонування цієї
системи спрямоване на формування якостей, набуття кваліфікацій,
необхідних для успішного виконання відповідних професійних функцій,
принаймні в період працездатного віку. Крім процесу навчання ,
професійні компетентності ( знання , уміння , навички , цінності ,
інші функціональні характеристики , їхня профілізація тощо )
формуються шляхом включення у відповідну практичну діяльність ,
загальною атмосферою контекстного середовища .

Сучасний вихователь дітей дошкільного віку – це професіонал , який
орієнтується в наукових досягненнях , в інноваціях психолого –
педагогічної науки , володіє різними технологіями навчання ,
виховання і розвитку дітей , здатний до саморозвитку ,
самовдосконалення , самомоделюлювання та само проектування в різних
сферах життєдіяльності , в тому числі в професійній . Проблема
професіоналізму як категорії акмеології , що виражається через
професійну компетентність, сьогодні знаходиться в центрі уваги
багатьох науковців. Набуття професійної
та особистісної досконалості триває протягом усієї педагогічної
кар’єри , а іноді й усього життя вихователя. Тільки свідома
самоосвітня діяльність фахівця , внутрішні фактори розвитку
особистості спроможні реалізувати не тільки безперервність освіти
педагога , а і її , в певному розумінні , нескінченність. Це
стосується не тільки обсягу того, що вивчається .Освітні інтереси
, потреби , наші запити , як педагогів настільки індивідуальні ,
різноманітні , що задовольнити їх навчанням повною мірою неможливо
, для цього є самоосвіта . Самоосвітня діяльність робить освіту
безмежною в повному розумінні : і з погляду її тривалості , і з
погляду її обсягу , і з погляду її глибини .
Отже . мова йде про орієнтацію на « освіту
впродовж життя» , на професійно – особистісний саморозвиток , де
вихователь спроможний бути суб’єктом організації власної
повноцінної життєдіяльності.
Процес стимулювання професійного саморозвитку вихователя в
умовах дошкільного навчального закладу хоча й вирішували в
педагогіці по- різному , але в основному вчені , визнаючи за
внутрішнім потенціалом особистості дуже важливу , а часом і
пріоритетну роль , не ігнорували й стимули зовнішнього середовища
, які ґрунтувалися на взаємодії особистості з навколишнім світом
, правильному використанні зовнішніх стимулів .

Згідно з гіпотезою ,
сприяння підвищенню педагогічної майстерності , пробудження потреби
в само актуалізації , самоствердженні та життєтворчості , бажання
творити свою особистість можливі за умови збереження позитивної
мотивації та цілеспрямованого стимулювання професійного
самовдосконалення безпосередньо на робочому місці — у самому
дошкільному закладі .

Самоосвіта вихователів може здійснюватися у двох формах :
— індивідуальній самоосвіті , яка
спрямовується і регламентується самим вихователем залежно від
усвідомлення своїх професійних потреб ;
— самоосвіта , яка спрямовується місцевими органами освіти ( курси
підвищення фахової освіти).

Саморозвиток педагогів являє собою органічну складову
безперервної педагогічної освіти , хоча й досить специфічну .
Професійне самовдосконалення є безперервним процесом , який
діалектично розвивається , відповідно , і його мета , й уявлення
щодо ідеалу теж постійно змінюються , а вимоги до нього постійно
зростають . На практиці це
простежується в тому , що мета саморозвитку, по суті , є
недосяжною , вона постійно змінюється . Отже , межі розвитку
особистості не існує .
На мою ,
як педагога , думку , позитивне стимулювання професійного
самовдосконалення вихователів дошкільних закладів у післядипломний
період теж має змінюватись , що потребує розроблення та
впровадження в між курсовий період інноваційних ефективних форм і
методів стимулювання професійного зростання педагогів .

?

?

?

 

?

?

 

¦

?

?

Для успішної діяльності в галузі
саморозвитку професійного вихователь дошкільного навчального закладу
повинен набути необхідних і важливих умінь , а саме :

— планувати самостійну роботу ;

— володіти методами пошуку й обробки наукової і методичної
інформації ;

— конспектувати , розробляти статті ;

— володіти методиками розв’язування професійних науково –
дослідницьких завдань ;

— складати доповіді , виступи ;

— вести полеміку і брати участь у дискусіях ;

— виступати перед аудиторією ;

— користуватися основами фізіології та гігієни розумової праці .
Технологія організації
навчально – методичної роботи з погляду компетентнісного підходу ,
на мою думку , передбачає не регламентацію діяльності педагога ,
не жорстку опіку й диктат , а стимулювання до професійного
самовдосконалення , формування потреби в ньому , оволодіння засобами
взаємодії та всебічне стимулювання активності й самостійності .
Результатом такого підходу до організації навчально – методичної
роботи в дошкільному навчальному закладі є те , що головним для
педагога стає його індивідуально неповторний творчий потенціал ,
його індивідуально філософська доктрина , його нічим не обмежене
спрямування на реалізацію власного педагогічного світогляду.
Констатуючи об’єктивну необхідність усіх вищезазначених
форм роботи щодо стимулювання фахового саморозвитку вихователів ,
слід підкреслити , що самоосвітня діяльність педагога потребує
глобальних перетворень .

Вихователь – цілісна особистість , яка перебуває в гармонії з
духовною культурою , має потужну теоретичну базу для реалізації
педагогічної діяльності в дошкільному навчальному закладі . Він
добре знає й усвідомлює власні можливості , реалізує їх на
користь собі та суспільству , прагне до саморозвитку ,
самовдосконалення , розуміє сенс життя , щастя , краси , любові ,
гуманно ставиться до своїх рідних , близьких , оточуючих людей .
Отже , відповідно до вищевикладеного , сучасний дошкільний
навчальний заклад покликаний створити таке професійно – пізнавальне
середовище , в якому вихователю було б вигідно і психологічно
комфортно , оптимально розкривати й використовувати свої творчі
можливості та проектувати , не очікуючи , поки їх десь затвердять
. спланують . скоректують , дозволять тощо .
Тому з метою підтримки й набуття вихователями досвіду
інноваційної педагогічної діяльності в рефлексивному середовищі в
нашому дошкільному навчальному закладі було створено творчу групу
з проблеми вивчення та впровадження в освітньо – виховний
процес різних моделей організації життєдіяльності .Для цього
проводиться робота по складанню плану роботи з чітко визначеним
: назвою заходу , моделлю освітнього процесу , за допомогою якого
буде проведено захід , технологія ( інновації ), визначено групу і
відповідального . План розробляється на два роки ( 2010 – 2012 рр.
).

Очікування : всебічний розвиток дітей дошкільного віку за
допомогою особистісно — орієнтованого підходу .

Результат : формування життєвої компетентності дошкільника . Робота
триває .

Робота творчої групи в кожному
конкретному закладі має своєрідне змістове наповнення , але
обов’язковими її компонентами є :
— пошук оптимальних форм трансформування наукових ідей і
перспективного педагогічного досвіду в практику роботи закладу ;
— зовнішнє і внутрішнє стимулювання
професійного самовдосконалення вихователів.

Вирішення завдань спрямованого
саморозвитку педагога може здійснюватися в різноманітних формах ,
як традиційних ( семінари , консультації , взаємо відвідування , метод
об’єднання ) , так і нетрадиційних ( майстер – класи і ін),
використовуючи при цьому такі інноваційні методи та прийоми :
обговорення проблеми в групах , ділові ігри , тренінги , мозковий
штурм , дискусії , обговорення конкретних випадків , критичний аналіз
, звукозаписи та відео матеріали з досвіду роботи дошкільного
навчального закладу. Тому наш підхід до стимулювання
професійного самовдосконалення в умовах внутрішньо садкового
спілкування просякнутий ідеєю про те , що вся педагогічна
діяльність – постійний експеримент . Незважаючи на можливість
технологічного підходу до своєї професії , згідно з яким
вважається можливим гарантоване досягнення прогнозованого успіху ,
робота і життя вихователя – це довготривалий пошук власних
технологій і , перш за все , робота над собою , у якій мало що
піддається фіксації . Таке бачення виховательської роботи додатково
спонукало педагогів до рефлексії й визначало впевненість у їх
здібностях . Педагогів вчили вірити і сподіватися на себе ,
долаючи соціальні негаразди та генетичні зумовленості , адже успіх
у багатьох справах , де діє людський фактор , залежить від
твердої віри в себе . За моїм переконанням , найближчим часом
постійність у здобутті наукових знань і їх синтез з
педагогічною діяльністю – ці два процеси зіллються в один ,
оскільки тримати рівень професійної майстерності на висоті без
постійного інформаційного та почуттєвого наповнення стане
неможливим .
ВИСНОВОК- різний зміст , багатство організаційних форм
і методів роботи з підвищення педагогічної кваліфікації
вихователів дошкільних навчальних закладів є головною умовою
досягнення позитивних результатів роботи дошкільних навчальних
закладів . А професійне самозростання створює позитивне мотиваційне
тло для удосконалення змісту власної професійної орієнтації та
професіоналізму.

Література :

1. Державна національна програма « Освіта» ( Україна ХХІ) — К.:
Райдуга , 1994 .

2. Біла книга національної освіти України / Академія педагогічних
наук України ; за заг. редакцією В.Г. Кремня . – К.: 2009.

3. Барбина Е. С. Формирование
педагогического майстерства в системе непрерывного педагогического
образования : ( монография ) / Е. С. Барбина. – К.: Вища школа , 1997
. – 153 с.
4. Васильєва О.А. Педагогіка і психологія формування
творчої особистості : проблеми і пошуки : зб. наук. пр. –Київ ; З
Запоріжжя , 2006. – Вип. 37. – С. 83- 90.

5. Дивак В.В. Професійне становлення методистів у
закладах післядипломної освіти педагогічних працівників : дис ….
канд… пед. наук – К., 1999. – 237 с.

6. Сущенко Т. І. Концепція розвитку післядипломної педагогічної
освіти / Т. І. Сущенко // Післядипломна освіта в Україні. – 2007. -№
1. – С. 23-27.

Добавить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *