.

Закономірності евристичного навчання (реферат)

Язык: украинский
Формат: реферат
Тип документа: Word Doc
181 1995
Скачать документ

Закономірності евристичного навчання

Реалізація моделі евристичного навчання й організація евристичної
освітньої діяльності регламентуються відповідними закономірностями та
принципами

Під закономірностями навчання в сучасній педагогіці маються на увазі, з
одного боку, «об’єктивні, істотні, стійкі, повторювані зв’язки між
складовими частинами, компонентами процесу навчання», з іншого –
уважається, що педагогічні закономірності виступають проявом основних
законів педагогіки, знаходять своє конкретне вираження у принципах і
педагогічних правилах, що випливають із них.

Багато закономірностей навчання виявляються емпіричним шляхом, як
результат рефлексивного аналізу зв’язків між ходом навчання та
суспільних процесів (зовнішні закономірності), а також між різними
компонентами самого освітнього процесу (внутрішні закономірності).
Наприклад, продуктивність навчання залежить від суспільних та
економічних стимулів – це зовнішня закономірність навчання; чим більше
учитель ураховує цілі учня в організації занять, тим більш активною та
продуктивною виявляється його навчальна діяльність – внутрішня
закономірність.

Кожна дидактична система базується, як правило, на особливій сукупності
провідних закономірностей навчання, тому створити єдину систему
закономірностей навчання не вдається. Перелік і кількість дидактичних
закономірностей у різних авторів різні, деякі з них узагалі не
розглядають дидактичні закономірності, уважаючи, що їх утілюють у собі
принципи навчання, інші наводять більше 70-ти закономірностей навчання.
Багато педагогів формулюють правила й закономірності здійснення окремих
елементів евристичних процесів: евристичних бесід, діалогів, рішення
задач. Однак закономірностей загальноосвітнього процесу евристичного
типу в аналізованих роботах нами не виявлено. Тим часом пошук і
створення системи таких закономірностей, формулювання на їх основі
дидактичних принципів і правил – необхідна умова конструювання
дидактичної евристики та її практичного застосування.

Закономірностями евристичного навчання будемо вважати стійко повторювані
зв’язки між типовими педагогічними фактами, явищами та подіями в умовах
даного типу навчання. Їх виявлення відбувалось на основі організованої
експериментальної практики. Після теоретичного осмислення її результатів
одержані висновки доповнювали теоретичну модель евристичного навчання,
були основою для формулювання принципів її практичної реалізації.

Перелічимо виявлені закономірності евристичного навчання.

Освітня продуктивність учнів зростає, якщо вони усвідомлено беруть
участь у визначенні цілей навчання, виборі його технологічних елементів,
у створенні особистісного компонента змісту освіти.

Евристичне освоєння учнями фундаментальних освітніх об’єктів закономірно
приводить до вибудовування їхньої особистісної системи знань, адекватної
досліджуваній дійсності й освітнім стандартам.

Первинність одержання учнем особистого освітнього продукту стосовно
аналогічних зовнішніх освітніх стандартів веде до підвищення навчальної
мотивації та продуктивності в освіті.

Динаміка творчих досягнень учнів випереджає динаміку росту рівня
засвоєння базових освітніх нормативів. Творча результативність навчання
в більшій мірі впливає на розвиток особистісних якостей учнів, ніж на
рівень засвоєння ними освітніх стандартів.

Зміни зовнішніх освітніх продуктів учня відбивають його внутрішні
освітні зміни – розвиток креативних, когнітивних та оргдіяльнісних
особистісних якостей.

Включення в навчальний процес метапредметного змісту виводить учня за
межі навчального предмета та приводить до встановлення ним особистісно
значущих зв’язків з іншими освітніми галузями, що визначають цілісність
змісту його освіти.

Збільшення в навчальному процесі частки відкритих завдань, що не має
однозначно визначених рішень, збільшує інтенсивність та ефективність
розвитку креативних якостей творчо орієнтованих учнів.

Рівень творчої продукції учнів визначається їхніми індивідуальними
здібностями та ступенем освоєння ними евристичної технології діяльності.

Вірогідність отриманих закономірностей забезпечена результатами,
отриманими у проведеному педагогічному експерименті вчителями різних
шкіл при вивченні загальноосвітніх дисциплін школярами від 6 до 16-ти
років.

Аналіз закономірностей евристичного навчання дозволив сформулювати його
ключові принципи. Під принципами евристичного навчання маються на увазі
виявлені дослідним шляхом положення, на основі яких здійснюється
евристичне навчання в конкретних умовах навчального предмета, класу,
школи. Розглянемо та прокоментуємо їх.

1. Принцип особистісного цілепокладання учня: освіта кожного учня
відбувається на основі та з урахуванням його особистих навчальних цілей.
Даний принцип спирається на глибинну здатність людини – здатність
постановки цілей своєї діяльності. Незалежно від ступеня усвідомленості
своїх цілей дитина живе з уродженою потребою й можливістю ставити та
досягати їх. Великий російський учений І. Павлов розглядав постановку
людиною цілей на рівні її інстинктів. У своїй роботі «Рефлекс мети» І.
Павлов називає акт прагнення людини до мети однією з головних умов її
життя, а умовою плідного прояву рефлексу мети вважає наявність напруги у
вигляді певних перешкод: «Якщо кожний із нас буде плекати цей рефлекс у
собі як найціннішу частину своєї істоти, якщо батьки й усе вчительство
всіх рангів зроблять своєю головною задачею зміцнення та розвиток цього
рефлексу в опікуваній масі, якщо наші громадськість і державність
відкриють широкі можливості для практики цього рефлексу, то ми зробимось
тим, чим ми мусимо й можемо бути, судячи з багатьох епізодів нашого
історичного життя та з деяких змахів нашої творчої сили».

Радянська дидактика розглядала принцип цілепокладання, однак мова йшла
про навчальні цілі, які методисти та вчителі ставили перед учнями, тобто
викладач передавав учням інформацію, керував її сприйняттям і
засвоєнням, а учні сприймали, переробляли та застосовували цю
інформацію. Беручи за основу позицію І. Павлова, ми вважаємо за
необхідне включити принцип особистісного цілепокладання в перелік
провідних дидактичних принципів не тільки евристичного, а й будь-якого
іншого особистісно зорієнтованого типу навчання, тому що це ключовий
гуманний принцип, що забезпечує продуктивну освітню діяльність і
самореалізацію дітей.

Принцип особистісного цілепокладання передбачає необхідність
усвідомлення цілей навчання як учнем, так і вчителем. Коли їхні цілі
різні, учитель не домагається зміни цілей учня, а допомагає йому
усвідомити свою мету та досягти її у співставленні з іншими цілями.
Предметні цілі вчителя, наприклад, зі словесності чи математики,
слідують за значущістю за цілями педагогічними: навчити учня
вибудовувати власну траєкторію в цій освітній галузі(ях).

Навички цілепокладання поступово розширюються: спочатку учням
пропонується поставити цілі на один урок чи його частину, потім
усвідомити її досягнення та зробити висновки; таке завдання багаторазово
повторюється. Індивідуальні цілі учнів поступово займають усе більше
місця в системі їхньої освіти; будь-яка освітня ситуація чи
технологічний етап навчання виступають приводом для первинного
цілепокладання учня, що визначає характер і зміст його подальших дій. У
результаті діти навчаються співвідносити свої бажання з реальними
можливостями, індивідуальними здібностями та інтересами, у них
формуються навички грамотного цілепокладання.

2. Принцип вибору індивідуальної освітньої траєкторії: учень має право
на усвідомлений та узгоджений із педагогом вибір основних компонентів
своєї освіти: змісту, цілей, задач, темпу, форм і методів навчання,
особистісного змісту освіти, системи контролю й оцінки результатів.
Творчість учнів можлива лише в умовах свободи вибору елементів освітньої
діяльності; для цього вчитель забезпечує учня правом вибору цілей
заняття, способів їх досягнення, теми творчої роботи, форм її виконання
та захисту, заохочує власний погляд учня на проблему, його аргументовані
висновки та самооцінки.

Даний принцип установлює рядопокладання створюваного учнем особистісного
змісту освіти та змісту, який задається йому ззовні й має характер
освітніх стандартів. Практично будь-який елемент освіти реалізується за
допомогою власного вибору або пошуку учня. Учень може не тільки вибирати
освітні компоненти із запропонованого йому набору, а і створювати власні
елементи своєї освітньої траєкторії. Свобода творчого самовираження та
вибору освітньої траєкторії учня припускає організаційно-технологічну
заданість методології його діяльності. Школяр створює освітній продукт й
одержує освітнє збільшення тоді, коли опановує основи креативної,
когнітивної й організаційної діяльності. Тому вчитель не тільки дає
учням свободу вибору, а й учить їх діяти осмислено в ситуації вибору,
озброює необхідним діяльнісним інструментарієм. Чим більший ступінь
включення учня в конструювання власної освіти забезпечує вчитель, тим
повніше виявляється його індивідуальна творча самореалізація.

Принцип свободи вибору освітньої траєкторії стосується не тільки учнів,
а й учителів. Кожний учень і вчитель школи евристичної орієнтації мають
право й навіть обов’язок бути самоцінною людиною з власною життєвою
позицією та світоглядом; вивчення будь-якого шкільного предмета
припускає можливість особистої точки зору на всі ключові питання
предмета як у вчителя, так і в учня.

Для реалізації даного принципу вчитель повинен уміти, з одного боку,
розуміти й позначати власний зміст освіти з предмета, а з іншого –
допускати й підтримувати інші варіанти змісту освіти, що можуть бути в
учнів. Обговорення на заняттях різних точок зору й позицій, захист
альтернативних творчих робіт на одну тему вчать толерантному ставленню
учнів до інших позицій і результатів, допомагають їм зрозуміти закон
різноманіття шляхів збагнення істини.

Окрім того, одночасна презентація учнями різних робіт з того самого
питання створює особливу освітню напруженість, що спонукає присутніх до
особистого саморуху й евристичного пошуку рішень.

ють можливість суб’єктивного особистісного пізнання їх учнями. Пізнання
реальних освітніх об’єктів приводить учнів до виходу за рамки звичайних
навчальних предметів і переходу на метапредметний рівень пізнання. На
метапредметному рівні різноманіття понять і проблем зводиться до
відносно невеликої кількості фундаментальних освітніх об’єктів –
категорій, понять, символів, принципів, законів, теорій, що відбивають
певні сфери реальності. Такі фундаментальні освітні об’єкти, як слово,
число, знак, традиція, виходять за рамки окремих навчальних предметів і
стають метапредметними.

Для конструювання цілісної освітньої системи, що включає в себе
метапредметний зміст, потрібні особливі навчальні дисципліни –
метапредмети, або окремі метапредметні теми, що охоплюють певне
зв’язування фундаментальних освітніх об’єктів. Метапредмет дозволяє учню
та вчителю реалізувати свої можливості й устремління в більшій мірі, ніж
звичайний навчальний предмет, оскільки забезпечує можливість
суб’єктивних різноспрямованих підходів до вивчення єдиних
фундаментальних об’єктів, відкриває учням вихід у суміжні теми інших
навчальних курсів.

При конструюванні навчального метапредмета враховується можливість
суб’єктивного відбору методів пізнання того самого фундаментального
освітнього об’єкта кожним учнем. Учням дається право на споглядальний,
інтуїтивний, нелогічний підхід до пізнання. Такий підхід передбачає
одержання продуктів пізнання, що мають індивідуальні значеннєві чи
почуттєві наголоси. Єдина для всіх учнів логічна схема як результат
навчання в даному випадку не використовується, оскільки звужує межі
прояву їхньої творчої індивідуальності.

4. Принцип продуктивності навчання: головним орієнтиром навчання є
особисте освітнє зростання учня, що складається з його внутрішніх і
зовнішніх освітніх продуктів діяльності. Евристичне навчання
зорієнтоване не стільки на вивчення відомого, скільки на збільшення для
нього нового, на створення учнями власного освітнього продукту. У
процесі створення зовнішніх освітніх продуктів у досліджуваних
дисциплінах в учня відбувається розвиток внутрішніх навичок і
здібностей, що властиві фахівцям у відповідній науці чи галузі
діяльності. Зовнішнє освітнє зростання відбувається одночасно з
розвитком особистісних якостей учня, що відповідають не тільки
досліджуваній освітній галузі, а й її «дорослому» прообразу діяльності.

Продукти навчальної діяльності учня можуть виходити за рамки
індивідуальних чи загальношкільних зростань і переходити у зростання
загальнокультурні: першокласники можуть складати оригінальні загадки чи
лічилки, цілком порівняні з фольклорними аналогами; п’ятикласники –
складати родовід слов’янських богів; шестикласники – знаходити
математичні докази теорем; десятикласники – писати філософські есе. У
дитячих освітніх продуктах можуть бути самобутні й оригінальні думки,
гідні пера професіоналів.

До освітньої продукції учнів відносяться творчі роботи не тільки з
навчальних предметів, а й з методології їхньої діяльності. Наприклад,
робота шестикласниці на тему «Індивідуальна програма з математики»
присвячена не стільки даному предмету, скільки розробці власного плану
її занять; аналогічний зміст є у творчій роботі учениці 3-го класу
«Екзаменаційна робота самої себе».

Оргдіяльнісні освітні продукти методологічного типу, виконані учнями на
предметному матеріалі, виставляються на творчий захист поряд із роботами
із самих предметів. Сформульовані учнями цілі навчання, складені плани,
алгоритми діяльності, знайдені способи діяльності, рефлексивні судження
та самооцінки є продуктами їхньої освітньої діяльності поряд із
дослідженнями, творами й виробами.

5. Принцип первинності освітньої продукції учня: створюваний учнем
особистісний зміст освіти випереджає вивчення освітніх стандартів і
загальновизнаних досягнень у досліджуваній галузі. Цей принцип
конкретизує особистісну орієнтацію та природовідповідність евристичного
навчання, пріоритет внутрішнього розвитку учня перед засвоєнням
зовнішньої заданості. Учень, якому дається можливість виявити себе в
досліджуваному питанні, перш ніж його викласти, ширше розкриває свої
потенційні можливості, опановує евристичну технологію діяльності,
створює освітній продукт, часом більш оригінальний, ніж загальновизнане
рішення даного питання.

Принцип первинності освітньої продукції учня доповнюється істотною
вимогою: об’єкти пізнання та застосовувані учнями методи пізнання
повинні відповідати «дійсним» об’єктам і методам, що є в досліджуваній
галузі діяльності. У шкільній практиці при вивченні навчальних предметів
часто переважає не дослідження реальних об’єктів, а вивчення інформації
про них, наприклад, у курсі історії вивчається програмний матеріал, але
не організується історична діяльність учнів. Пріоритет, на наш погляд,
повинен віддаватись не стільки вивченню готових знань із математики,
скільки заняттям самою математикою, її проблемами; не «проходженню»
підручника з природознавства, а дослідженню реальної природи. Традиційна
діяльність «із вивчення знань» поступається місцем предметній діяльності
«з добування знань»: у літературі – літературознавчій і письменницькій,
у географії – географічній та геологічній діяльності тощо.

Щоби бути «включеним» у культурно-історичний процес, учень має знати,
розуміти й освоювати загальнолюдський досвід, почувати своє місце в
ньому, мати особистісний погляд на фундаментальні досягнення людства в
кожній із наук, мистецтв та інших сфер діяльності. Знання
фундаментальних загальнолюдських досягнень не може бути відчужене від
особистісних знань і досвіду учня, але знайомство з ними відбувається
після одержання учнем власних результатів у аналогічному напрямі, що
дозволяє йому мотивовано сприймати класичні образи без утрати
особистісного «Я» та спираючись на свій досвід. Наприклад, після власної
версії походження життя на Землі учень знайомиться з подібними версіями
вчених; після створення музичних чи поетичних творів учень за допомогою
педагога відшуковує твори, близькі своєму твору. У результаті освітня
діяльність учня має продуктивний особистісний характер, а засвоєння
загальноосвітніх стандартів відбувається через співставлення з власними
знаннями.

6. Принцип ситуативності навчання: освітній процес будується на
ситуаціях, які припускають самовизначення учнів і пошук їх рішення.
Учитель супроводжує учня в його освітньому русі. Щоб організувати творчу
діяльність учня, учитель створює або використовує освітню ситуацію, яка
виникла. Її мета – викликати мотивацію та забезпечити діяльність учня в
напрямі пізнання освітніх об’єктів і рішення пов’язаних із ними проблем.
Щоб учень створив свою таблицю додавання чисел, він повинен зацікавитись
цією проблемою; йому треба допомогти з’ясувати зміст чисел, їх зв’язок
одне з одним, дати можливість відчути взаємозв’язок чисел; потім –
запропонувати скласти числові ряди та стовпці, навчитись виявляти
закономірності розташування чисел, придумати кілька числових таблиць;
лише озброївшись засобами математичної творчості, учень сконструює
власну таблицю додавання. Роль учителя на перерахованих етапах –
організаційно-супровідна, тому що він забезпечує особисте рішення учнями
створеного освітнього ускладнення.

Ефективна освітня ситуація, коли учню як культурний аналог його продукту
надається можливість знайомства не з одним, а з деякими аналогічними
зразками людської творчості. Виникає освітня напруженість, у якій учень
входить у різноманітний культурний простір, що забезпечує динаміку його
подальших освітніх процесів, допомагаючи виробляти навички
самовизначення в поліваріантних ситуаціях.

Будь-який позитивний прояв творчості учня знаходить підтримку й супровід
учителя. Супровідне навчання пов’язане із ситуативною педагогікою, зміст
якої складається в забезпеченні учню освітнього руху, що складається,
коли педагог уважно аналізує можливості учня й особливості освітнього
процесу для того, щоб діяти кожного разу, виходячи з поточної ситуації,
забезпечувати ті освітні умови, що необхідні на даний момент проходження
учнем своєї освітньої траєкторії.

На наш погляд, викликає сумнів ефективність навчання за вчорашніми
довгостроковими програмами сьогоднішніх першокласників. Досвід показує,
що майбутнє не завжди відповідає уявленням про нього вчителів і
розроблювачів навчальних програм. Тому ситуативна педагогіка, як і
технологія супровідного навчання, більш реалістична й наближена до
особистості учня й учителя, ніж перспективні плани, які задають освітні
результати учнів на багато років уперед.

7. Принцип освітньої рефлексії: освітній процес супроводжується його
рефлексивним усвідомленням суб’єктами освіти. Рефлексія – не
пригадування головного з уроку чи формулювання висновків, це
усвідомлення способів діяльності, виявлення її значеннєвих особливостей,
виявлення освітніх зростань учня чи вчителя. Учні не просто усвідомлюють
зроблене, вони ще усвідомлюють способи діяльності, тобто те, як це було
зроблено.

Форми освітньої рефлексії різні: усне обговорення, письмове анкетування,
графічне зображення змін, що відбуваються. Учням зазвичай подобається
графічна рефлексія, коли треба накреслити, наприклад, графік зміни
їхнього інтересу (самопочуття, рівня пізнання, особистої активності,
самореалізації тощо) протягом уроку чи всього дня. Рефлексивні учнівські
записи – безцінний матеріал для аналізу й коректування вчителем
освітнього процесу. Щоб учні розуміли серйозність рефлексивної роботи,
учитель згодом робить огляд їхніх думок, відзначає тих, у кого глибина
самосвідомості підвищується. Через кілька днів подібної роботи в учнів,
як правило, з’являється особливий смак до рефлексивного самоаналізу.

Рефлексія – необхідна умова для того, щоб учень і вчитель бачили схему
організації освітньої діяльності, конструювали її у відповідності зі
своїми цілями та програмами, усвідомлювали виникаючу проблематику й інші
результати.

Розглянуті вище принципи характеризують способи реалізації дидактичної
евристики відповідно до закономірностей евристичного навчання. У них
виражені нормативні основи організації цілісного процесу евристичного
навчання. Реалізація принципів у конкретних умовах відбувається за
допомогою правил і розпоряджень, що відносяться до змісту, технології,
форм і методів організації евристичної діяльності учня.

Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter

Похожие документы
Обсуждение

Ответить

Курсовые, Дипломы, Рефераты на заказ в кратчайшие сроки
Заказать реферат!
UkrReferat.com. Всі права захищені. 2000-2020