Тема. Українська жінка. Її громадська і суспільна роль
Мета: – познайомити дітей з постаттю славетної дочки України – Марусею
Богуславкою;
– розвивати пізнавальний інтерес учнів; розширювати читацький кругозір;
– виховувати повагу до народної Берегині, почуття гордості за українську
жінку, почуття патріотизму.
Обладнання. Збірники творів (Півторацька Н. Богуславка: Поезії. – К.,
1993. – С. 14 – 15)). Дума “Маруся Богуславка”, збірник поезій “Перлини
української народної пісні”.
Хід уроку
I. Організаційний момент.
II. Оголошення теми уроку.
– Ми з вами багато читали про героїзм лицарів Запорізької Січі. Сьогодні
поговоримо про жінок у часи козаччини.
Є у Катерини Мотрич такі слова про особливе призначення жінок у
формуванні національної свідомості народу: “Жінка – це вище творіння
Бога”. В українок же – особлива місія (завдання, покликання): вона може
єдина на землі, емансипована (звільнена від залежності, гніту) від
зачаття, вона єдина не воювала за рівні права з чоловіком, бо в неї була
вища місія: усі століття вона виборювала долю України…
Отож, тема сьогоднішнього уроку звучить наступним чином: „Українська
жінка. Її громадська і суспільна роль”. Основною ж метою цього уроку є
ознайомлення з постаттю славетної дочки України – Марусею Богуславкою.
На прикладі цієї славнозвісної українки ми розкриємо особливе
призначення української жінки, її роль у суспільстві.
1. Повідомлення учнів.
1 учень.
– У кожного козака була мати, сестра, коханий чи наречена, вірна
дружина. Вони сумували, плакали, проводжаючи їх на Січ в далекі походи.
Чимало сліз пролили, чекаючи їх роками з бою.
На плечі жінок лягали важкі жіночі і чоловічі обов’язки. Коли нападав
ворог на села та міста, жінки брали в руки зброю і захищали себе, дітей,
життя.
2 учень.
– На Запорізьку Січ під страхом смерті заборонялося приводити жінок. Ця
заборона була викликана не зневагою до жінки, а високою пошаною до неї
відповідальністю за свої вчинки перед Дівчиною, жінкою, матір ю. Хоч
українських жінок і не пускали на Січ, все ж таки серед них було багато
справжніх патріоток свого народу.
Тяжка і трагічна була доля українських жінок, особливо бранок, яких
продавали на невільницьких ринках.
3 учень.
– Однією з легендарних жіночих постатей, оспіваних у народних думах та
історичних піснях, є українська дівчина-бранка Маруся Богуславка.
Перебуваючи в неволі у турецького паші, вона відчинила темницю й
випустила 700 козаків-невільників. Вірогідних історичних відомостей про
мужню патріотку не залишилося. За фольклорними джерелами, жила вона у
XVI ст., з походження – попівна. У полон їі захопили з трьома сестрам
вільних співвітчизників з проханням повідомити про неї батькам у
Богуслав і водночас застерегти, щоб вони не намагалися визволити її з
неволі, “бо я потурчилась, побусурменилась…”.
“Потурчена”, “побусурменена”, ця жінка не втратила любові до рідного
народу. Україна в її прощальних словах — “наша земля”.
Маруся Богуславка набула рис узагальненого образу української патріотки,
що здійснила подвиг в ім’я Батьківщини. У м. Богуславі, що на Київщині,
їй встановлено пам’ятник.
– Діти! Були часи, коли з півдня українська земля горіла від навальних,
грабіжницьких нападів орд Кримського ханства. Серед невільників сотнями
й тисячами йшли пов’язані сирицею (канатом) українські жінки. Їх чекала
тяжка виснажлива праця, а наймолодші й найпривабливіші потрапляли до
гаремів по всіх тодішніх володіннях султанської Туреччини, Кримського
ханства, навіть Єгипту.
Але навіть за цих умов рабського існування українські жінки не втрачали
любові до своєї землі, свого народу. Українська бранка (невільниця),
будучи проданою в один із гаремів Єгипту, не мала можливості повернутися
на рідну землю, але зуміла переконати свого сина Османа виїхати на
Україну.
Частина бранок, маючи в неволі дітей та проживши життя, не могла вже
повернутись на Батьківщину, але робила все, щоб допомогти своїй Україні.
Такі вчинки знайшли відображення у народній творчості, зокрема, в думі
“Маруся Богуславка”.
III. Читання та обговорення творів.
1. Уривок із народної думи “Маруся Богуславка”(читає учень).
I
a
J*
Що на Чорному морі,
на камені біленькому,
там стояла темниця кам’яная.
Що у тій-то темниці
пробувало сімсот козаків,
бідних невольників.
То вони тридцять літ у неволі пробувають,
божого світу, сонця праведного
у вічі собі не видають…
Тоді дівка-бранка,
Маруся, попівна-Богуславна,
добре дбає, —
до темницю приходжає,
темницю відмикає,
всіх козаків,
бідних невольників,
на волю випускає
і словами промовляє:
— Ой, козаки, ви біднії невольники!
Кажу я вам, добре дбайте,
в городи християнські утікайте.
– Діти, випускаючи братів-невільників, чи знала Маруся, що її чекає?
2. “Маруся Богуславка”, Роман Завадович.
— А тепер послухайте оповідання Романа Завадовича “Маруся Богуславка”.
а) Читають підготовлені учні.
б) Словникова робота.
в) Читання учнями мовчки.
г) Відповіді на запитання.
— Як Маруся попала в Туреччину?
— Що носила дівчина в серці?
— Що трапилось одного вечора? Прочитати.
— Що вчинила дівчина потім?
— Що сказала Маруся невільникам, коли вони не повірили їй? Прочитати.
— Що сказала вона останньому невільникові, який вибігав з темниці?
Прочитати.
— Як народ України дізнався про долю Марусі Богуславки?
Фізкультхвилинка.
Учні виконують вправи під мелодію пісні О.Білозір “Україночка”
3. “Богуславка”, Ніна Півторацька.
Півторацька Ніна Іванівна (1951)
Народилася в с.Тептіївці Богуславського району Київської області.
Закінчила бібліотечний факультет Київського інституту культури (1973). З
1978 року працює бібліотекарем у Богуславській ЗОШ І-ІІІ ст. №1.
Автор збірок «Материнська елегія» (1988), «Богуславка» (1993).
Член НСП України з 1995 року.
Богуславка
Квітка, подиву гідна, – агава,
Що вмира для нового жар-квіту.
Світла гордість мого Богуслава,
Дивна пісня козацького світу…
Богуславко, Марусе, Маріє!..
Йдуть сторіччя – літа за літами,
З них твоя найболючіша мрія:
На Вкраїну… додому… в нестямі.
А над Россю – рікою ординці
Мордували, в’язали, губили.
Та не знищить народ наш чужинцям,
Не спалить його пісні – сили…
Дівка-бранка… турецька неволя!..
Як же тяжко збагнуть все – і вижить…
Як же тяжко без рідного поля
І без жайвора в сонячнім житі.
Сльози жалю, ті сльози полинні
Раптом висохли – діять годиться.
Хай що буде по тому!., а нині:
Випускає братів із темниці.
… Як давно це було – й не забулось!
Вічно юна легенда про жінку.
Усміхнувся кобзар, і по струнах
Тихо вдарили гордість і ніжність:
“То на святий празник, роковий день Великдень,
Став пан турецький до мечеті від’їжджати,
Став дівці-бранці,
Марусі, попівні Богуславці,
На руки ключі віддавати.
Тоді дівка-бранка,
Маруся, попівна Богуславка,
Добре дбає –
До темниці приходжає,
Темницю відмикає,
Всіх козаків,
Бідних невольників,
На волю випускає
І словом промовляє:
“Ой, козаки,
Ви бідні невольники!
Кажу я вам, добре дбайте,
В городи християнські утікайте.
Тільки прошу я вас – одного города Богуслава
не минайте”.
То сестра була – ластівка люба.
То дочка була – чиста і чесна.
То – кохана із вічної згуби.
То – барвінкова квітка із весен.
І великдень Марусі – це воля
Козаків, що спішать на Вкраїну…
Линуть, линуть галери крізь долю,
Що у пісні народній не згине.
– З якою квіткою порівнює авторка Марусю Богуславку?
– Знайдіть і прочитайте речення зі звертаннями.
– Прочитайте як автор описує історичні події того часу.
– Про що мріяла Маруся Богуславка у неволі? Підтвердіть це словами з
тексту.
– Прочитайте пісню кобзаря.
– Знайдіть і прочитайте порівняння, яка використала у своєму творі Ніна
Півторацька.
– Що об’єднує всі ці твори?
Групова робота
– Попрацюйте в групах і на основі прочитаних творів складіть
характеристику Марусі Богуславки.
– Якою Ви уявляєте Марусю Богуславку? Намалюйте її.
ІV. Підведення підсумків навчальної діяльності.
– Отже, давайте підсумуємо, що ви відкрили для себе на уроці.
– Як бачить Катерина Мотрич особливе призначення жінки у формуванні
національної свідомості народу? Розкажіть про Марусю Богуславку.
V. Повідомлення домашнього завдання.
Ознайомтеся краще з відомими історичними постатями жіночої статі та
підготуйте невелику розповідь про одну з них.
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
