Удосконалення процесу трудового навчання в учнів середнього шкільного віку засобами дидактики (курсова робота)

Курсова робота

Удосконалення процесу трудового навчання в учнів середнього шкільного
віку засобами дидактики.

Вступ

Дидактичні засоби підвищення ефективності трудового навчання в школі.

1.1Наочні посібники для трудового навчання та вимоги до них.

1.2 Міжпредметні зв’язки на уроках трудового навчання.

1.3Усна народна творчість на уроках праці.

Трудове навчання в умовах сьогодення.

2.1Аналіз експериментальні програми з трудового навчання для 5 – 9
класів.

2.2Предметні гуртки з трудового навчання.

2.3Розвиток творчих здібностей учнів за допомогою роздаткового
матеріалу.

Висновки.

Використана література.

Додатки.

Вступ.

Відповідно до Закону України “Про загальну середню освіту “та Концепції
загальноосвітньої галузі “Основи виробництва”( “Технології”) трудове
навчання відіграє важливу роль у здійсненні завдань загальноосвітньої
школи з опорою на культурно-історичний досвід людства , що знайшов
відбиток в одному з найпотужніших класів виробництва.

Трудове навчання є важливим, дидактичним процесом, на результативність
якого впливає велика кількість чинників. Одним з яких є професійна
готовність і обізнаність вчителя трудового навчання. Розкриття сутності
даної проблеми, наукових понять вказують в своїх дослідженнях відомі
педагоги, психологи такі як Ж..- Ж..Руссо, Я. Коменський,
В.О.Петровський, М.Б.Ханін, С.М. Шабалова, Г.І. Щукіна та інші.

Основним джерелом виявлення нових форм і методів навчання є сукупність
педагогічного досвіду. Він включає в себе всесторонній аналіз дій
вчителя з ціллю виявлення причин і підмічених недоліків.

При вивченні педагогічного досвіду і проведення дослідження
використовують: спостереженнях, бесіду, ознайомленням з роботами учнів,
експерименти та інші.

Головною метою трудового навчання є формування особистості учня,
розвитку його здібностей, обдарувань, наукового світогляду.

Залучення учнів до активної участі у різноманітних видах конструкторсько
– технічної діяльності є ефективним засобом розумового розвитку
зростаючого покоління.

Трудове навчання за змістом є багатоваріантним. Це викликано тим, що
тут, крім загальнопринятих вимог до навчального предмета, доводиться
враховувати стать учнів, виробниче оточення школи та регіональні трудові
традиції.

У зв’язку з цим розрізняють загальношкільні та предметні завдання
трудового навчання. До загальношкільних належать завдання, які
розв’язуються трудовим навчанням як елемент системи загальної освіти,
тобто спільно з іншими навчальними предметами (політехнічна освіта,
трудове навчання, поєднання навчання продуктивною працею та формування
творчого становлення до неї ).

Розв’язання завдань предмета пов’язане з формуванням знань, умінь та
навичок.

Трудове навчання – це дисципліна, яка впливає на формування світогляду
дитини. Така навчальна технологія, де об’єкти праці одночасно виступають
у формі дійової наочності й сформуванні на одному етапі знання стають
основою для формування складніших, у поєднанні з принципом практичної
орієнтації, привчає учнів під час вирішення технологічних завдань.

1.1 Наочні посібники для трудового навчання та вимоги для них.

З давніх часів педагогіка розвивалася за двома напрямами – виховання і
навчання. Як правило, навчання проходило з використанням якоїсь
демонстраційної наочності, що полегшувало сприйняття і запам’ятовування
нового матеріалу. Але навчання в ті давні часи носило, як правило
репродуктивний характер і застосування такої наочності було дуже
незначне. Крім того, не було і спеціально виготовленої демонстраційної
наочності для конкретних тем уроків, її класифікації, системи
використання.

Першим науковцем, який підвів наукову базу під застосування наочності в
навчальному процесі, був Я.Коменський. Він висунув дидактичні принципи
наочності, дав нове і глибоке теоретичне та практичне обгрунтування
системного підходу до залучення різних органів людини під час прийняття
тієї чи іншої інформації. “Усе можна представити органам чуття, а саме:
що бачимо – зору, що чуємо – слуху, що можна їсти – смаку, а те що можна
сприймати одночасно кількома органами чуття, то необхідно й представити
декільком органам чуття”.[7 ]

Ж..- Ж.. Руссо звертав увагу на те, що з використанням наочності в
навчальному процесі у дитини швидше і ефективніше розвиваються такі
психологічні процеси, як відчуття, сприйняття, уява, мислення . На його
думку, ефективнішим методом сприймання під час використання наочності є
спостереження.

З часом навчальний матеріал старіє, його замінюють новим, що призводить
до заміни обладнання, засобів навчання, різноманітної наочності.

Реалізація загальноосвітніх завдань трудового навчання та його
ефективність значною мірою залежить від умов, що створюється для
пізнавальної діяльності учнів. Одна з найважливіших із них –
забезпечення наочності навчання.

У практиці роботи вчителі трудового навчання навіть у кризовій ситуації
щодо матеріально-технічного забезпечення освіти використовують велику
кількість наочних засобів, бо без них неможливо розкрити зміст
навчального матеріалу, створити в учнів необхідні уявлення, образи,
розвивати їхні просторову уяву й технічне мислення.

Аналіз стану оснащення шкільних майстерень показує, що більшість з них
забезпечені відповідним обладнанням та наочними засобами тільки на 40%.

Типовий перелік навчального обладнання і наочних засобів для трудового
навчання містить понад сто найменувань. Однак на сьогодні системи
виробництва і постачання закладів освіти засобами навчання не створено.
Це спонукає вчителів самостійно шукати шляхи поповнення
навчально-матеріальної бази, створювати посібники, пристрої та
обладнання в шкільних майстернях. Така робота деякою мірою не тільки
вирішує проблему матеріально-технічного забезпечення, а й сприяє
педагогічному пошуку, творчості, а в тих випадках, коли до конструювання
наочних посібників та обладнання залучаються учні, – має ще й неабиякий
педагогічний ефект. Власноручно виготовлені вироби сприяють підвищення
ефективності засвоєння навчального матеріалу, бо досконало вивчаються
учнями у процесі практичної роботи над їх створенням і більше цінуються
учнями, адже то результат їхньої праці. Таким чином, створення наочних
посібників у шкільних майстернях зумовлюється не тільки необхідністю
поповнення навчального фонду засобами навчання, а й знаходить
обгрунтування в освітніх та виховних наслідках.

Разом з тим мають місце непоодинокі випадки, коли в школах
використовуються виробниче та нестандартне обладнання, що стає причиною
травматизму, не відповідає санітарно-гігієнічним нормам, технічним,
ергономічним та науково – педагогічним вимогам.

Дослід показує, що вчителі недостатньо знають вимоги до комплексу
засобів навчання, особливості застосування різних наочних посібників.

Існує проблема створення наукового обгрунтованого Типового переліку
обладнання та наочних засобів, їх кваліфікації та мінімізації розробки
вимог до навчально – наочних посібників, інших засобів навчання, які
відповідали б сучасним умовам.

З огляду на зазначені проблеми проаналізуємо комплекс наочних засобів
для трудового навчання та зазначимо деякі вимоги до них.

Натуральні об’єкти, як зазначаються в психологічних та педагогічних
дослідженнях, в роботах з методики викладання повинні використовувати в
трудовому навчанні в якості наочних посібників насамперед для одержання
правильних уявлень про предмети і засоби виробництва та розуміння учнями
технологічних процесів і явищ. Натуральними наочними посібниками в
трудовому навчанні служать природні і виробничі об’єкти та процеси,
зразки матеріалів, інструментів, механізмів, технічних пристроїв,
обладнання майстерень, предметів господарської діяльності, вироби тощо.

Для створення фонду натуральних наочних засобів вчителі трудового
навчання використовують кращі роботи учнів, заготовки, відходи
матеріалів, непридатні для роботи деталі та вузли списаних верстатів.

Однак не всі натуральні об’єкти можна віднести до наочних засобів.
Натуральні прикмети можуть стати засобами навчання лише запевнив умов –
коли вони призначені для використання з навчальною метою і, в разі
необхідності, дидактично препаровані.

Маючи великі можливості для одержання безпосередніх уявлень, натуральні
об’єкти як група засобів наочності, з точки зору вирішення навчальних
завдань, часто містять надлишкову інформацію, що може в окремих випадках
(під час засвоєння понять, узагальнення і систематизації навчального
матеріалу) знижувати ефективність навчання.

Позбавлені цього недоліку спеціальні (штучно створені) об’ємні наочні
посібники:, муляжі моделі, макети. Вони дають змогу виділити
найсуттєвіші в об’єкті спостереження, зберігаючи тривимірне їх
відтворення, отже, зосереджує увагу учнів на головному – допомогти в
розумінні сутності процесів, що спостерігаються.

Застосування зазначених об’ємних наочних посібників дає можливість
учням розглядати об’єкт з усіх його боків, звернути увагу на такі його
деталі, які в натуральному предметі малопомітні, а іноді й зовсім
недоступні для спостереження без спеціальних підготовки наочного
посібника. Так, для вивчення будови і роботи механізмів застосовують
розбірні різнокольорові моделі та розрізи механізмів, які дають змогу не
тільки відтворити зовнішній вигляд предмета, а й розкрити дії того чи
іншого механізму. Часто буває, що об’єкти вивчення (різці, вимірювальні
інструменти, кріпильні деталі) мають малі розміри, і виникає
необхідність показати їх у збільшеному вигляді. Тому, наприклад, в
шкільних майстернях необхідно мати набір демонстративних макетів шкал
деяких вимірювальних та різальних інструментів.

За характером конструкції, моделі та інші об’ємні наочні посібники
можна поділити на розбірні і нерозбірні, статичні й динамічні. Оскільки
в трудовому навчанні часто вивчається динаміка виробничих процесів, роль
останніх особлива. Однак це не зменшує ролі статичних наочних посібників
(макетів), застосовуються вони для ефективнішої передачі зовнішніх ознак
об’єкта.

Ряд об’єктів для вивчення достатньо оформити як наочні зображення на
площині (фотографії, малюнки, таблиці, плакати). Їх головна особливість
– узагальнений характер зображень. Ці наочні засоби сприяють
відображенню у свідомості учнів конкретних предметів, формуванню уявлень
про об’єкти, які не можна побачити через їх віддаленість, об’ємність,
небезпечність та з інших причин.

Важливим засобом наочності залишається використання вчителем малюнків на
дошці під час уроку. Основна перевага таких малюнків – сприйняття учнями
послідовності їх виконання.

Готові зображення не можуть замінити малюнків, що виконуються вчителем у
присутності учнів, у створенні яких вони беруть участь або виконують
самостійно. Однак виконання малюнків у навчальному процесі забирає
більше часу, ніж використання готових зображень, до того ж якість
виконаних малюнків, особливо на дошці, не завжди висока.

Значне місце серед засобів навчання має використання друкованих наочних
посібників, тому що за їх допомогою можна швидко продемонструвати якісно
виконані зображення. Друковані наочні посібники забезпечують довгочасне
експонування інформації без затемнення приміщення і не є складним у
виготовлені. Друковані посібники у трудовому навчанні доцільно
використовувати для створення довідкових таблиць, технологічних карток,
інструкцій. Крім того, самі друковані посібники дають змогу ввести для
засвоєння навчального матеріалу на уроці одночасно кілька зображень, що
дуже важливо для порівняння та узагальнення навчальної інформації.

Особливе місце у трудовому навчанні посідають умовні графічні
зображення: ескізи, креслення, діаграми, плани, графіки, схеми. Вони на
відміну від реальних зображень, засобів натуральної об’ємної наочності,
дають змогу передавати мовою умовних знаків недоступну для
безпосереднього сприймання інформацію, властивості об’єкта, що
вивчається, його геометричну форму, просторове розташування окремих
складових частин, їх взаємозв’язок та зробити узагальнення,
систематизувати знання учнів.

Демонстраційні стенди з різними видами наочних посібників широко
застосовується у процесі навчання, особливо на уроках праці.
Використання натуральних предметних посібників на уроках дає учням
більше можливості накопичувати новий матеріал, мати конкретні уявлення,
що особливо сприяє розвиткові образного мислення школярів, їх
спостережливості. У посібників цього виду багато позитивного: як
правило, вони об’ємні, тому є можливість всебічного спостереження;
об’єкт сприймається не тільки зором, а й іншими аналізаторами . “Чим
більше органів чуття бере участь у сприйманні будь – якого враження, або
групи вражень, тим міцніше фіксуються вони в нашій пам’яті, зберігаються
нею і легше потім згадується”. [13 ]

Демонстраційні стенди сприяють розвитку всіх якостей уваги (об’єму,
розподілу, концентрації, стійкості, переключення), більш тривалому
зберіганню у пам’яті раніше отриманих знань. Відтак, на уроках трудового
навчання зростає активність учнів, формуються, розширюються і
поглиблюються інтереси до трудової діяльності.

Нами запропонований демонстраційний стенд технологічної карти, який може
використовуватись на уроках трудового навчання у 5 – 9 класах
загальноосвітніх шкіл (див. додат.1). При розробці цього стенду були
враховані загальні і спеціальні вимоги (науково – педагогічні,
ергономічні, естетичні; вимоги до надійності та безпеки під час
використання тощо).

Демонстраційний центр складається з двох частин, одна частина висувна
(використовується тоді, коли не вистачає основної частини). Поверхня
стенда оббита фланеллю, на ній розташовані умовні об’єкти ( див. мал. ).
До стенда додається набір умовних об’єктів ( з кожним класом набори
змінюються відповідно до матеріалу, що вивчається ). Демонстраційний
стенд розташовують на стіні біля робочої дошки, він застосовується в
комплексі з іншими, які мають натуральні об’єкти.

Найбільш поширеним є метод самостійного спостереження, – при
використанні на уроках праці розробленого графічного стенда
технологічної карти. Метод самостійного спостереження можна
використовувати дуже широко: на заняттях в навчальних майстернях під час
демонстрації обладнання, інструменту тощо.

Вивчаючи технологічні процеси за допомогою демонстраційного стенда
технологічної карти, учні отримують не тільки знання та розвивають свої
вміння з розробки технологічних процесів, але й ознайомлюються із
змістом праці працівників професій.

1.2.Міжпредмктні зв’язки на уроках трудового навчання.

Міжпредметні зв’язки в сучасній дидактиці й методиці навчання
розглядаються як одна з найважливіших дидактичних умов підвищення
наукового рівня викладання будь – якого навчального предмета та
підвищення ефективності всього процесу навчання.

Реалізації міхпредметних зв’язків у навчанні сприяє наступність в
формуванні понять на уроках різних дисциплін.

Запровадження ефективних міжпредметних зв’язків – справа всіх вчителів.
Кожен має вносити до неї свій посильний доробок, розвивати світогляд
учнів, їх мислення, пам’ять, уяву, здібності .За цих умов ефективніше
здійснюються загальнодидактичні принципи – свідомості, систематичності,
послідовності, доступності – в оволодінні учнями необхідними знаннями,
уміннями, навичками, досвідом творчої діяльності.

У результаті наших спостережень, встановлено, що взаємозв’язок трудового
навчання та фізики здійснюється у таких формах:

Використання на уроках трудового навчання знань, умінь, навичок, набутих
учнями на уроках фізики.

Використання наочності, інструменту та обладнання кабінетів фізики на
уроках трудового навчання.

Проведення деяких занять з трудового навчання у фізичному кабінеті.

Організація і проведення комплексних екскурсій.

Комплексне використання знань, умінь і навичок учнів у навчальних
майстернях, на позакласних заняттях з технічної творчості.

Проведення виробничої практики під керівництвом учителів трудового
навчання, фізики та інших предметів.

Оформлення куточків ( кімнат ) профорієнтації.

Кожна з цих форм має свої особливості. Найкраще, коли вивчення
пов’язаних тем збігається в часі (так звані синхронні міжпредметні
зв’язки) і об’єкти дослідження спільні. Якщо матеріал одного з предметів
учні засвоїли раніше, то йдеться про випереджаючі предметні зв’язки, а
якщо він ще вивчатиметься, то це перспективні міжпреметні зв’язки.

Теми з трудового навчання і фізики, між якими встановлюються
найоптимальніші предметні зв’язки, подані в таблиці. Вони визначені на
основі аналізу навчальних програм. Як бачимо, трудове навчання дає
більше інформації для фізики, ніж фізика для трудового навчання, але
користь від взаємозв’язку велика.

У шкільних умовах взаємозв’язок трудового навчання з іншими предметами
природничо – наукового циклу найбільше сприяє успішній реалізації всіх
аспектів міжпредметних зв’язків і особливо політехнічного,
профорієтаційного, психологічного.

На уроках трудового навчання в навчальних майстернях, як і на інших
уроках, треба привчати учнів до реалізації навчальної діяльності.
Міжпреметні зв’язки повинні виключити дублювання матеріалу, якщо навіть
він вивчався давно. Учні спроможні за завданням учителя самостійно
повторити раніше з іншого предмета, а на уроці трудового навчання має
відбуватися на повторення, а поглинання знань.

У процесі здійснення міжпредметних зв’язків учні використовують та
вдосконалюють певні узагальнені вміння і навички: вміння застосовувати
знання, вміння і навички в умовах, відмінних від тих, в яких їх
набували; вміння застосовувати загальні методи дослідження ; вміння
помічати природні явища, процеси, закономірності й застосовувати чи
враховувати їх у практичній діяльності; навички користуватися довідковою
літературою; вміння організовувати своє робоче місце; графічні вміння і
навички; навички використання безпечної праці; навички самостійної
раціональної праці та інше.

Досвід здійснення міжпредметних зв’язків у загальноосвітній школі
свідчать, що це дає педагогічний ефект. Знання та вміння учнів стають
усвідомленими; вони використовують їх на уроках суміжних дисциплін, що
допомагає поліпшити якість навчання.

У сучасному виробництві невпинно зростає кількість автоматів і
автоматичних ліній, складних комплексних установок, енергетичних
пристроїв і автоматичних систем керування. З розвитком науки і техніки
поступово зникають професії, в яких виконання трудових операцій
базується переважно на важкій фізичній праці.

Для того, щоб у таких умовах за короткий час освоїти виробничий процес і
працювати з високою продуктивністю, робітник повинен мати широкий
технічний кругозір, високу загальну культуру, вміти швидко освоювати
нову технологію.

Усе вище сказане висуває можливі вимоги до шкільної освіти. Глибина
знань учнів, ширина їх світогляду, уміння та навички завжди були і є тим
головним критерієм, який дає право говорити про ефективність навчально –
виховного процесу. Основною стає вимога розвиваючого навчання, яке
забезпечує активну розумову діяльність учня, виробляє у нього вміння
зіставляти, порівнювати, узагальнювати, орієнтуватись у нових
обставинах, формує узагальнюючі уміння і навички.

Міжпредметні зв’язки в сучасній дидактиці й методиці викладання
розглядаються як одна з найважливіших дидактичних умов підвищення
наукового рівня викладання основних наук та підвищення ефективності
всього навчального процесу.

Міжпредметні зв’язки, будучи дидактичною умовою удосконалення всього
навчального процесу [14], сприяють здійсненню комплексного підходу до
виховання майбутніх фахівців. Навчання формую систему знань про
предмети, явища, процеси об’єктивну освіту та умінь і навичок, що
будуються на цих знаннях. Усі навчальні предмети виховують та формують
мислення і світогляд у учнів.

Кожний урок трудового навчання має бути проведений на високому науково –
технічному рівні, при формуванні практичних умінь і навичок широко
використовуються не тільки технічні знання учнів, а і знання
загальноосвітніх предметів. На уроках трудового навчання учень отримує
відомості із різних областей знань, використовує ці знання, повторює і
поглиблює їх, набуває нових знань та умінь, закріплює ті, що отримав
раніше.

Щільне переплетіння курсів математики і фізики та трудового навчання
обумовлює необхідність становлення міжпредметних зв’язків між цими
трьома предметами.

Безумовно, вивчення математики і фізики є теоретичною базою для
трудового навчання та загальнотехнічних дисциплін. Вивчення ряду питань
математики та фізики безпосередньо пов’язано з технікою, практикою та
виробництвом.

Уроки трудового навчання будуть більш ефективні, якщо на них буде
показано вплив фізики на сучасну техніку, проведено узагальнення та
поглиблення політехнічних знань учнів.

Широкі зв’язки трудового навчання з математикою проявляються у виконанні
учнями на заняттях та в процесі виробничої праці різних розрахунків –
кінематичних, міцностних, економічних, електротехнічних і т.д.
Розрахунками є:

Визначення припуску на обробку та глибину різання на токарному верстаті;

Підбір за таблицями або аналогічні розрахунки режимів різання;

Підрахунок передавального числа або частоти обертів шпинделя токарного
верстата за даним режимом обробки.

Подібні завдання сприятимуть багатостороннім міжпредметним зв’язкам,
коли не просто переносяться знання фізики чи математики у практику, що,
безумовно, дуже важливо, а й відбувається практичне повторення та
закріплення теоретичних знань, що набуті раніше.

Доцільно було б у школі для кожної паралелі класів, де проводяться уроки
трудового навчання, розробити та накреслити таблицю (див. додат. 2), де
вказано основні теми трудового навчання і їх зв’язок з відповідними
розділами фізики та математики, що дають змогу вчителям цих двох
предметів теж ознайомитись з матеріалом, який вивчається в шкільних
майстернях, і в свою чергу під корегувати викладання відповідних
розділів. Було б доцільно продемонструвати учням готові вироби з
деревини чи металу, взяті з шкільної майстерні, і запропонувати
накреслити їх в зошиті, назвати основні геометричні фігури, з яких вони
складаються, виміряти деякі кути, перевірити паралельність та
перпендикулярність ліній. При цьому наголосити, що виготовлення таких
деталей неможливе без геометричних знань.

Така співпраця вчителів трудового навчання, фізики та математики
сприятиме як поглибленню теоретичних та практичних знань усіх трьох
предметів, так і підвищенню інтересу учнів до них.

Усна народна творчість на уроках праці.

Одним із стратегічних завдань реформування змісту освіти є оптимальним
поєднання її теоретичних та практичних компонентів, класичної спадщини
та сучасних завдань наукової думки, органічного зв’язку з національною
історією, культурою, традиціями. Найдійовішим шляхом реалізації цього
завдання є використання досвіду народної педагогіки, залучення школярів
до вивчення народних ремесел, створення умов до органічного включення їх
у трудову діяльність.

Час перебудови викликав небувале зростання інтересу до проблем історії,
витоків національної культури, непересічних досягнень минулого. Знання
свого родоводу, історичних та культурних надбань предків необхідні не
лише для піднесення національної гідності, а й для використання кращих
традицій у навчально – виховній практиці сьогодення.

Праця над проблемою вдосконалення навчально – виховного процесу в
загальноосвітній школі, використовуючи засоби, форми і метод народної
педагогіки. І все ж, як можна прилучити народознавство до уроків
трудового навчання.

Ми зацікавлені в тому, щоб уроки праці були не тільки корисними, а й
цікавими, зробити так, щоб учні бажали навчитися робити різні цікаві
речі: народну іграшку, посуд, голові убори українців, прикраси для житла
та багато іншого.

Використання на уроках трудового навчання прислів’я та приказки мають
посідати не останнє місце. Фольклор на уроках створює позитивний
настрій, викликає пожвавлення в класі. А під час постійного використання
прислів’їв і приказок учні незабаром самі починають застосовувати їх у
своїй мові, що збагачує їхнє спілкування.

Особливо багаті педагогічними можливостями прислів’я та приказки, які
можуть бути використані на будь – якому уроці, особливо коли з тих чи
інших причин заводиться “виховувати” учнів, і щоб не виникало в цьому
разі конфліктної ситуації, краще зробити слушне зауваження знайомими
прислів’ями та приказками, наприклад: “Як дбаєш, так і маєш”, “Праця
чоловіка годує, а лінь марнує”, “У сусіда ума не позичати” і т.п.

Бо й справді, чим більша мова учителя насичена прислів’ями, приказками,
порівняннями, тим вона образніша, яскравіша, тим сильніше емоційне
враження справлятиме на учня.

Зокрема, багата народна мудрість прислів’ями та приказками про працю,
вона розглядається як основа життя, внутрішня потреба людини: “Людина
народжується для праці, як птиця для польоту”. Для виховання
працелюбності використовують такі прислів’я та приказки: “Сталь
народжується в огні, а людина в труді”, “Зробив діло, гуляй сміло”,
“Діло майстра величає”. Їх можна записати на дошці ще до початку уроку
або а окремих плакатах.

Можна зібрати прислів’я та приказки до будь – якого розділу трудового
навчання. Наприклад, під час виготовлення виробів з деревини
використовуємо такі прислів’я: “Спершу треба розсудити, а тоді робити”,
“Тепер так, а після як ?” і інші. Ці прислів’я вчать, що перед тим як
щось робити, наприклад, випилювати, треба все прорахувати, змірити, а
потім робити. Треба вчитися бути уважним і розсудливим.

Таким чином, завдяки прислів’ям та приказкам діти не тільки вчаться бути
працьовитими, пізнають основні правила та вимоги до організацій праці, а
й узнають історію свого народу, цього традиції, закони життя. Це є ще
одним позитивним моментом уроків праці на засадах народної педагогіки.
Багато спільного з прислів’ями мають загадки. Їх об’єднує насамперед
метафористичність, що грунтується на спостереженнях за природою та
побутом, а також стислість і чіткість викладу. Адже загадки – це стислі
твори, в основі яких лежить метаморфічне запитання.

2.1 Аналіз експериментальних програм з трудового навчання.

Необхідність упровадження експериментальних програм викликана цілою
низкою причин. Найголовнішим з них є: відсутність стабільних програм з
предмета для учнів 8 – 9 класів, невідповідність діючих програм проекту
Державного стандарту галузі “Технології”, нові вимоги до трудової
підготовки школярів в умовах переходу до 12 – річного терміну навчання в
загальноосвітній школі.

Програма, що реалізує зміст трудового навчання забезпечує:

сприянню розвитку творчого потенціалу особистості ;

формування в учнів загальної та професійної культури;

формування в учив якостей особистості, необхідних для майбутньої
трудової діяльності.

Програми складаються з інваріантної (стабільної), обов’язкової для всіх
типів навчальних закладів, та варіативної частин.

До стабільної частини входить шість тематично поєднаних, але відносно
самостійних складових, – модулів.

Решту модулів представляють конкретні технології виробничої та побутової
діяльності, які є одними з найбільш традиційних. Це такі моделі :
“Проектування та виготовлення виробів з деревини”, “Проектування та
виготовлення виробів з металу”.

Вибір об’єктів праці для всіх класів здійснюється за принципом від
простого до складного. У кожному наступному класі кількість деталей у
виробах поступово зростає, ускладнюється конструкція деталей, кількість
складність технологічних операцій, технологічні властивості металу,
технологічне обладнання.

В основу добору змісту інваріативної і варіативної частин програм
покладено такі принципи:

урахування сучасних тенденцій і потреб у розвитку галузей народного
господарства, які можуть складають зміст трудового навчання;

включення такого навчального матеріалу який має значний інтелектуальний,
виховний і розвивальний потенціал;

реалізація проектно – технологічної спрямованості діяльності учнів.

Зміст стабільної частини програм, передбачає диференціацію навчання для
міських та сільських шкіл; наявність варіативної частини програми
створює сприятливі умови для здійснення практичної діяльності учнів усіх
типів навчально – виховних закладів відповідно до їх нахилів, бажання,
навчально – матеріальної бази і тому подібне.

Варіативна частина програми може здійснюватись трьома напрямках, кожен з
яких має реалізовуватися у формі проектів, причому у кожному класі
проект повинен мати завершену форму. Під проектом розуміється
обґрунтована, спланована і усвідомлена діяльність на формування в учнів
певної системи творчо – інтелектуальних і предметно – перетворюючих
знань і вмінь.

Проекти учнів можуть розробляти: індивідуально, у складі груп – бригад
або колективно всім класом з розподілом певних частин проекту. Об’єкти
проектування мають бути посильними для учнів різних вікових груп, бути
суспільно корисними. Після завершення проекту в кожному класі учні
здійснюють його публічний захист.

Гурткова робота з трудового навчання.

У дослідженні ми прогнозували, що формуванню національної самосвідомості
учнів сприятиме залучення їх до знань традиційних ремесел. Чи мають
бажання більше дізнатися про трудові традиції нашого народу. Результати
свідчать не лише про актуальність проблеми національного виховання, а й
про те, що саме в перехідному віці створюються умови для формування у
дітей свідомого ставлення до національних традицій, культурних звичаїв
та обрядів.

Логічною основою для залучення учнів до надбань національної культури на
заняття з трудового навчання є організація гурткових занять.

Керівнику гуртка слід поділити процес виховання національної свідомості
на два взаємопов’язаних етапи.

Перший етан передбачає, ознайомлення учнів з історико –
культурологічними та природознавчими відомостями, які безпосередньо
пов’язані з предметом даного ремесла. На наступному етані учні мають
закріпити отримані знання та застосувати їх у своїй діяльності. При чому
другий етап роботи повинен включати активізацію пізнавальної діяльності
учнів, розвиток мислительних здібностей під час ознайомлення культурою
українців і на цій основі усвідомлення ними своєї приналежності до
культурної спадщини свого народу. З цією метою ми застосовували
спеціально розроблені картки, які містять завдання на визначення
послідовності виготовлення виробу та історико – культурологічні
відомості, пов’язані з даним вибором, а також завданням на з’ясування
того які особливості риси (якості) виявляють під час виконання трудового
навчання.

Підлітки користуючись картками – завданнями, не лише пропонують і
розробляють форму, конструкційні елементи, а й застосовують
культурологічні відомості, пов’язані з виготовленням конкретного виробу.

Виконуючи завдання карток, учні без особливих перешкод і досить швидко
будували нескладні вироби.

Щоб закріпити не лише набуті знання та вміння, керівник гуртка
застосовує під час захисту залікових робіт рольові ігри; підтримує
ставлення дітей до праці; демонструє зразки виробів, які виготовляли
інші гуртківці. Ця наочність активізує уяву та активно включитись у
творчу діяльність.

Підсумовуючи все вище сказане, можна зробити висновок, що застосування
рольових ігор, створює позитивний емоційний настрій учнів, внаслідок
чого вони краще піддаються виховним діям з боку вчителя, що сприяє більш
ефективному вирішенню виховних завдань.

2.3Розвиток творчих здібностей учнів за допомогою різноманітних карток –
завдань.

Творчі здібності розвиваються протягом усього життя особистості завдяки
засвоєнню нею суспільно – історичного досвіду. Особливо інтенсивно цей
розвиток відбувається в школі. Саме тут у дітей часто виявляються
здібності до найрізноманітніших видів діяльності, у тому числі й
творчої. У цей період дуже важливо виявити і стимулювати такі прояви. І
в цьому плані величезні можливості має освітня галузь “Технології”,
предмети якої найбільш підходять для організації стимулювання творчого
мислення. У процесі їх вивчення можна ознайомитися зі зразком творчого
досвіду, нагромадженого історією розвитку виробництва оволодіти
різноманітними прийомами переносу знань. їх практичного значення.

Значний ефект у плані тренування і розвитку пізнавальних сил особливості
щодо подолання різноманітних психолого– гносеологічних бар’єрів, а
значить, і розвитку творчих сил і здібностей дає фрагментарне їх
використання в курсі трудового навчання різнорівневих тестових завдань
для стимулювання процесів мислення. При чому бажаних результатів можна
досягти за систематичного використання. Різнорівневі тестові завдання
можна застосувати для контролю рівня засвоєння нового матеріалу, а також
для практичних робіт.

Знання, вміння і навички, що їх учні одержують на уроках трудового
навчання, мають методологічне значення. Вони дають можливість пізнавати
об’єкти реального світу, власноручно їх створювати і перетворювати на
основі певних технологічних прийомів. Запропоновані завдання мають
допомогти учням засвоїти ці прийоми і практично їх застосовувати.

Працюючи над поставленим завданням, учні повинні відкривати для себе
щось якісне нове, досі їм невідоме, що не зустрічалося в їхній практиці
.

Інтерес виступає важливим мотиваційним стимулом навчально – трудової
діяльності учнів, особливо під час виконання ними практичних завдань
(див. додат.3). Важливо дібрати такі завдання, які неможливо було б
виконати, застосовуючи формально завдання як основ технологій зокрема,
та і основ наук у цілому, або користуючись лише певним алгоритмом
трудової діяльності. Оскільки за такого підходу робота зводиться до
виконання репродуктивних вправ, що не забезпечує належного рівня
розвитку трудового мислення, простору для фантазії, прояву ерудиції,
вмінь, навичок.

Завдання, відібрані для роботи з учнями на уроках трудового навчання,
мають бути посильними та доступними. Ця вимога прямо випливає із
загальнодидактичного принципу доступності, який полягає в такому
співвідношенні складності поставленого завдання з практичними
можливостями учнів, яке б стимулювало активні розумові трудові зусилля,
спрямовані на його вирішення давало б розвивальний ефект.

Під час складання різноманітних карток – завдань для вирішення навчально
– дидактичних проблем трудового навчання. Завдання з технічним змістом,
які найчастіше використовуються на уроках трудового навчання поділяються
на такі основні типи:

графічні;

технологічні;

конструкторські;

розрахункові;

контрольно – тренувальні.

Виходячи з вище сказаного, можна зробити такий висновок про значимість
задач різних рівнів для розвитку творчих здібностей особистості. Задачі
дають змогу вчителеві проконтролювати або закріпити рівень засвоєння на
уроці програмного матеріалу.

Висновки:

Трудове навчання – предмет державного компонента змісту освіти, який
включає відомості з основ техніки, технології, економіки і організації
сучасного виробництва. Воно має відповідати вимогам життя, запитань.

Отже, з погляду теорії діяльності особливістю трудового є тісне
поєднання навчання з продуктивною працею. Усі знання, які здобувають
учні, відразу ж знаходять застосування, а вся практична діяльність є
суспільно корисною. Навчання, під час якого теорія пов’язується з
продуктивною працею, має якісно іншу загальноосвітню і виховну цінність.
При значній економії часу і зусиль, крім самого оволодіння знаннями і
вміннями, такий зв’язок забезпечує розширення і закріплення значення
для потреб людини.

Іншою особливістю практичної діяльності школярів у трудовому навчанні є
продуктивний, а не тренувальний характер. Це позитивно впливає на
мотиваційну основу навчання, дає змогу залучити до активної діяльності
всіх без винятку учнів.

Слід враховувати, що пізнавально – практична діяльність учнів у
трудовому навчанні грунтується на тісному зв’язку з основами наук. Це
сприяє розвитку інтересу дітей до вивчення інших шкільних предметів, а
значить, і вирішення загальноосвітніх завдань школи. Важливу роль у
здійсненні таких загальноосвітніх завдань, як розумовий і фізичний
розвиток, моральне та естетичне виховання учнів, формування їхнього
світогляду в цілому. Це досягається завдяки специфічним особливостям
змісту трудового навчання.

Систематична участь учнів у колективних трудових процесах створює основу
для виховання таких важливих для сучасної людини якостей, як
комунікативність, взаємодопомога, сприймання здорового духу суперництва.

У процесі формування технологічних понять і вмінь учнів краще засвоюють
закономірності розвитку природи та суспільства і включаються в активну
діяльність. Поєднання навчання з продуктивною працею забезпечує дієвість
їхніх поглядів і переконань, сприяє досягненню єдності світогляду та
повсякденної практичної поведінки.

Підвищення ефективності трудового навчання в загальноосвітніх навчально
— виховних закладах значною мірою залежить від професійної
майстерності, компетентності вчителя, його творчого підходу до
організації навчально – виховного процесу.

Отже, завдання, які повинні виконувати учні, мають відповідати
загальноосвітнім програмам з трудового навчання, можливостям навчального
закладу, місцевим традиціям і враховувати інтереси школярів. Дуже
важливо поєднувати засвоєння умінь – обробки різних доступних матеріалів
з виготовленням корисних виробів для школи, сім’ї, ремонтом навчально –
наочних посібників, тощо.

При вирішенні завдань даної проблеми, ми пересвідчились, що систематичне
використання на практиці знань, умінь та навичок якими повинні
володіти учні дає змогу створити їм уявлення про предмети праці,
технічний процес, знаряддя та організацію праці з певної сфери людської
діяльності, формувати відповідні вміння, навички та якості особистості,
притаманні трудівнику й громадянину суверенної України.

Отже, зміст навчання за будь – яким видом трудової діяльності
визначається з дотриманням основних дидактичних вимог (науковість,
доступність, посильність, реалізація внутрішньопредметних і
міжпредметних зв’язків, політехнічна спрямованість, врахування статевих
та регіональних особливостей).

Використана література:

1.Баранов.О. Наступність трудового навчання і фізики як фактор
здійснення міжпредметних зв’язків. // Трудова підготовка в закладах
освіти. – 2001. – Вип.3.16 – 18 с.

2.Букач М. Умови підвищення виховних можливостей дитячої праці. //
Трудова підготовка в закладах освіти. – 1999. – Вип. 3.21-22с.

3.Гуревич Р., Коломієць Д. Математика і фізика на уроках трудового
навчання. // Трудова підготовка в закладах освіти. – 1999. – Вип. 1

4. Денисенко Л., Левченко Г. Про нові експериментальні програми з
трудового навчання для 5 – 9 класів. // Трудова підготовка в закладах
освіти. – 2001.- Вип.2 44 – 54 с.

5. Дидактичні засоби і навчальна техніка. Комплексна програма державної
національної програми “Освіта. (Україна ХХI століття)”.Проект. Укл. В.
П. Волинський, А. М. Гуржій, Г. О. Козлакова. – К. : ІСДО, 1994. – с. 40
; 1981. №11. – с. 13 – 19.

6.Зайцева О. Творча діяльність як засіб розвитку професійних інтересів
школи у процесі трудового навчання. // Трудова підготовка в закладах
освіти. – 1999. – Вип.1 5 – 8 с.

7.Коменський Я.А. Великая дидактика избр. пед. соч.- М.: Учпедгиз.,1995.
– с 72.

8. Одинець Н. Нова навчальна програма. Якою їй бути? //Трудова
підготовка в закладах освіти. – 2001. – Вип. 3 10 – 13 с.

9. Осинов О. Створення та використання демонстраційної наочності на
уроках трудового навчання. // Трудова підготовка в закладах освіти. –
1999. – Вип. 2 35 – 39 с.

10.Терещук А. Гурткова робота з трудового навчання як засіб виховання
національної самосвідомості. // Трудова підготовка в закладах освіти. –
2001. – Вип. 2 37 – 39 с.

11. Туташинський В. Наочні посібники для трудового навчання та вимоги до
них. // Трудова підготовка в закладах освіти. – 2000. – Вип. 4 37 – 40
с.

12. Тхоржевський Д. Концепція “Трудове навчання” у 12 – річній
загальньоосвітній школі. // Трудова підготовка в закладах освіти. –
2001. – Вип. 2 3 – 5 с.

13. Ушинський К.Д. Человек как предмет воспитания.(Опыт педагогической
антропологии).–М-Л.:Изд–во АПН РСФСР 1950 – Т.8.- с. 251.

14. Федорова В.Н. Дидактическое значение взаимосвязей школьных
естественноучных дисциплин.// Межпредметные связи в преподавании основ
наук в школе.- Челябинск, 1973.- с. 5-22.

15. Чупилко Г. Усна народна творчість на уроках праці.

// Трудова підготовка в закладах освіти.–2000.–Вип.2 13 – 16 с.

PAGE 32

Добавить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *