.

Ціннісний характер місії управління (реферат)

Язык: украинский
Формат: реферат
Тип документа: Word Doc
286 1697
Скачать документ

Реферат на тему

Ціннісний характер місії управління

Місія – це визначення відповідального ставлення до завдання, доручення.

Місія як генеральна мета організації пов’язана з категорією ”бачення”
розвитку організації, ”філософією існування” організації (досліджено
Л.Карамушкою).

Місію можна описати як сукупність цілей, пов’язаних із ними переконань,
відносин і напрямів діяльності, характерних для конкретної школи.
”Особливу сукупність цілей” також називають ”освітнім баченням”, ”ядром
цінностей”, ”концепцією освіти”. Наприклад, у кожній організації є люди
зі своїми цінностями. Якщо цінності особистості не збігаються із
цінностями організації (її місією, або метою), то людині в цій установі
погано.

Засновники сучасного менеджменту Т. Пітерс та Р. Уотмен вважають, що
добрі менеджери не тільки роблять гроші, вони створюють зміст існування
для людей. Кожний працівник освіти унікальний уже за фактом свого буття,
ставленням до реального оточення. Всі ми маємо власні цінності та
вимагаємо шанобливого ставлення до них. Кожний з учасників освітнього
процесу по-своєму адаптований до реалій середовища.

Одні – орієнтовані на минуле і краще діють у рамках жорстоких структур з
чіткими дозволами та заборонами.

Інші орієнтовані на сьогодення, вони здатні швидко пристосуватися до
умов та вимог.

Треті – завжди орієнтовані на те, що в майбутньому вони не ”вписуються”
у традиційну систему ієрархії стосунків.

Для того, щоб впливати на кожну подібну внутрішню ”Я– концебцію”
необхідно мати визначену місію управління. І тоді у колективі перші
будуть необхідні при сумлінному виконанні планів та завдань, друга група
людей – на етапі прийняття нових рішень, а треті… Вони будуть створювати
ідеї завтрашнього дня.

У працівників виникає низка запитань: навіщо ми тут? Чому ми тут
перебуваємо? Що ми хочемо створювати? Відповіді на ці запитання
становлять бачення.

Бачення — це погляд у своє майбутнє і його планування. Це перспективний
погляд на напрями розвитку й діяльності організації, базова концепція
того, що організація планує зробити і чого прагне досягти сьогодні та в
майбутньому. Після вироблення бачення формулюється стратегія. При цьому
члени організації визначають, як вони хочуть працювати, щоб досягти
мети.

Суть місії організації полягає в тому, що вона:

відображає загальні цінності й погляди;

пов’язана з культурою установи;

поділяється всіма людьми, які відповідають за освіту в установі;

визначає спрямованість процесу прийняття рішень і роботи в установі;

формулюється таким чином, щоб можна було оцінити ступінь її
реалізованості.

Місію бажано формулювати у вигляді як короткого твердження, так і
розгорнутого визначення.

Наприклад, місія може бути визначена таким чином:

забезпечення комфортних умов для інтелектуального розвитку учнів,
студентів;

задоволення індивідуальних освітніх запитів студентів, учнів за
допомогою варіативної складової навчального плану;

налагодження нової системи гуманних стосунків і комунікацій між різними
суб’єктами освітнього процесу і зовнішнього середовища.

Місія — це мета, заради якої існує організація, чітко окреслена причина
існування організації, її особлива роль.

Освітні системи розглянуті у роботі ”Аксіологічний потенціал державного
управління освітою”. Як і будь-яка інша динамічна система, система нашої
традиційної освіти розвивається. А. Тоффлер зазначив, що наша масова
освітня система стає все більш застарілою, освіта вимагатиме безлічі
нових каналів і більшого поширення різноманітних програм. Система, у
якій широкий вибір, має посісти місце сучасної системи, у якій існує
обмежена пропозиція.

Ми визначаємо три основні фактори еволюції освітньої системи: освітній
процес, навчальні інструменти та парадигма мислення. Розвиток цих
факторів самих по собі є неможливим і безглуздим, вони тісно
взаємопов’язані динамікою свого розвитку. Легко збагнути еволюцію
освітніх систем, порівнявши, як це було колись і як це є зараз в
прогресивних навчальних закладах.

Література

Авер’янов В. Адміністративна реформа. Науково-правове забезпечення//
Віче.-2002.-№3.

Азарова Ольга /Газ.Управління освітою.-№24.- 2003.-С.9.

Айер А.Д. Язык, истина и логика/Аналитическая философия.Избранные
тексты.- М.,1993.–С.50-56.

Акофф Р. Планирование будущего корпорации.- М.:Прогресс,1985.-327с.

Алексеева В.Г.Молодой рабочий.-М.:1983.-С.17.

Альтшулер Д.С., Зусман А.В., Филатов В.И. Поиск новых идей:от озарения к
технологии.(Теория и практика решения изобретательских задач).– Кишенев:
Карта Молдовеняске,1989.–381с.

Ананьев Б.Г.Человек как предмет познания.–Л.:Изд-во ЛГУ,1968.–338с.

Андрущенко В.П. Модернізація освіти: політика і практика//Педагогіка і
психологія.-№ 3.-2002.-С.12.

Андрущенко В.П.Етнонаціональний фактор освіти//Етнокультурні аспекти
українського державотворення:історія і
сучасність.–Мелітополь,2001.–С.2-8.

АндрущенкоВ.П.,Михальченко М.І. Сучасна соціальна філософія.–К.:
Генеза,1996.–368с.

Анисимов С.Ф. Духовные ценности: призводство и потребление. М.: 1988.

Анисимов С.Ф. Ценности реальные и мнимые. – М.: Мысль, 1970. – 181с.

Анисимов С.Ф.Теория ценностей в отечественной философии ХХ века. Весник
Моск. ун.-та, 1994.- серия 7.- №4. -С. 40.

Аносов І.П. Сучасний освітній процес: антропологічний аспект. – К.: Твім
інтер, 2003.- 391с.

Архангельский Л.М. Моральные ценности: сущность и реализация//
Современная цивилизация и моральные ценности. – М., 1982 – С.4.

Аспект самообразования личности школьника, методические рекомендации в
помощь классным руководителям, учителям и студентам педагогических
вузов. – Запорожье – 1991. – 46с.

Асташова Н.А. Учитель: проблема выбора и формирование ценностей.–М.:
Московский псих.-соц. ин-т; Воронеж: Изд-во НПО ”МОДЕК”, 2000.–272с.

Атаманчук Г.В. Теория государственного управления: Курс лекций.- М.:
Юрид. лит., 1997.- 400с.

Афанасьев В.Г., Урсул А.Д. Эффективность социального управления:
системно-деятельностный подход// Информация и управление.
Философско-методологические аспекты / Отв. ред. Антипенко А.Г.,
Кремянский В.И. – М.: Наука, 1985.-284с.

Бадюл Світлана. Професійно-педагогічні цінності як психолого–педагогічна
основа процесу становлення майбутнього вчителя початкових класів //
Рідна школа. – 2002.- №6.- С.14-15.

Бакуменко В. Методологічна база державно–управлінських рішень// Вісник
УАДУ. -2000. – №1.- С. 5-19.

Балл Г.О. Особистісна свобода і гуманізація освіти// Практична
психологія та соціальна робота – 2001. – №1. – С.3.

Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter

Похожие документы
Обсуждение

Ответить

Курсовые, Дипломы, Рефераты на заказ в кратчайшие сроки
Заказать реферат!
UkrReferat.com. Всі права захищені. 2000-2020