Цимбалюк Тетяна Анатоліївна. Аспекти виховання етичної культури молодших школярів у народній педагогіці.

Цимбалюк Тетяна Анатоліївна,

Заступник директора з навчально-виховної роботи,

Воронівський навчально-виховний комплекс

«Загальноосвітня школа І-ІІ ступенів –

дошкільний навчальний заклад»

Городищенської районної ради

Тел. 80986277622

Аспекти виховання етичної культури молодших школярів

у народній педагогіці

У Програмі „Основні орієнтири виховання учнів 1-12 класів
загальноосвітніх навчальних закладів України“ за редакцією директора
Інституту проблем виховання АПН України, доктора психологічних наук І.Д.
Беха про молодший шкільний вік говориться, що він є важливим у
становленні особистості дитини і в цьому віці закладаються основи
особистісного розвитку учнів початкової школи.

У сучасних умовах українська педагогіка орієнтується на гуманістичне
виховання особистості, на особистісно зорієнтоване навчання. У центрі
виховання – дитина, що має вже невеличкий досвід свого життя в сім’ї,
у дитячому колективі. Сьогодні ми говоримо про права дитини, про
відповідальність батьків за виховання дітей, а на школу покладається
велика місія виховати повноцінну людину з гуманістичною мораллю. Усе
частіше ми чуємо про загальнолюдські цінності, про демократичні принципи
життя, свободу слова, незалежність. Школа і сім’я – ось важливі
чинники виховання дитини молодшого шкільного віку, що дають перші знання
про загальнолюдські цінності та стосунки в сімейному і шкільному
колективах.

Хочу зупинитися на двох аспектах виховання етичної культури молодшого
школяра: народній педагогіці і християнській етиці.

З віками склалася в нашого народу своя педагогіка. Навчали і
виховували в родині. Народна педагогіка – фундамент нашої ментальності.

1

Виховуючись у сім’ї, дитина набуває певних знань про сімейні та родинні
звичаї і традиції . Сільська родина є членом сільської громади, тож
осторонь сім’ї не проходять народні і сільські традиції. Українські
традиції мають важливе значення для виховання етичної та духовної
культури молодшого школяра. Найкращі риси українця: любов до рідної
землі, працелюбність, гостинність, щирість, милосердя, доброзичливість
визначають основу формування етичної культури молодшого школяра. Така
багата спадщина культури нашого народу зафіксована в усній народній
творчості. Під час навчально-виховного процесу учитель початкових
класів може використовувати матеріал усної народної творчості на
уроках та в позакласній роботі. Народна мудрість говорить про любов до
рідного краю, підносить працелюбність і правдивість та засуджує
ледарство і обман, визначає роль знання, розум та вдачу людини у її
житті, підносить доброту, милосердя, гостинність. Те, що прийшло з
народу, має міцне коріння, а в сім’ї мудре слово – як закон. Виховання
поваги до матері, батька, до старших у родині, працелюбність – перше, що
виховувалось в українській сім’ї. Тому важливим засобом виховання
народних чеснот у роботі з молодшими школярами вбачаємо роботу з
батьками, міцний зв’язок школи і родини, проведення родинних свят. Для
дитини авторитетом залишається мама, батько. “Що перший цвіточок – то
рідная ненька” , – співається в українській народній пісні. Якщо
прислухатися до колискової, то відчуємо родинний затишок, теплоту,
любов до меншого братика чи сестрички. Народна пісня є також одним з
елементів виховання. Про засудження ледарства і звеличання
працелюбності співається в українських народних піснях: „Грицю, Грицю,
до роботи“, „Чи не той то Омелько“, а в піснях-танках імітуються трудові
процеси („А ми просо сіяли“ , „Ой по горі льон“).

L

L ` l

n

n

0На прикладі фольклору можна формувати загальнолюдські цінності. Учні
початкових класів дуже люблять казки. Казки мають повчальний зміст:
поважай старших, слухайся („Котик і Півник“), боротьба добра і зла (
„Івасик-Телесик“ ), цінність розуму, засудження пихатості ( „Мудра
дівчина“).

2

Тому читання та обговорення казок, інсценізація, ляльковий театр мають
бути ефективними у вихованні етичної культури.

Педагогіку добра творив видатний педагог В.О. Сухомлинський.
Його оповідання для молодшого шкільного віку виховують доброзичливість,
милосердя, співпереживання, любов до ближнього. На уроках та годинах
спілкування можна використати і обговорити оповідання з книги „Гаряча
квітка“.

Авторитетом учня у початкових класах є перша вчителька.
„Споконвіку було Слово“, – так мовиться в Біблії. Слово – незаперечна
істина учителя. Словом він виховує, навчає, повчає. А мудре слово у
найсвятішій книзі – Біблії.

Тож учитель початкових класів може використовувати на виховні заходи
біблійні оповідання „Диво на морі“, „Вірність“, „Втеча“, „Лев’яча яма“,
„Господня молитва“, „Цар Соломон“, „Утрачений рай“, уміщені в „Читанці з
основ християнської етики для учнів початкових класів“ Марійки Шевчук. У
цих оповіданнях діти дізнаються про добро і зло, як боротися зі злом, що
таке стриманість, всепрощення, про мудрість батьківського навчання.
Виховання християнських цінностей пов’язане з святкуванням християнських
свят: Різдва, Водохрещення, Великодня, Трійці. У кожній родині
відзначають ці свята. Про них діти знайомляться на уроках читання,
образотворчого мистецтва, українознавства, музики. На уроках учитель
розповідає про життя Ісуса та пов’язані свята з його життям: про Різдво,
Пасху, Водохреща. Тому приклад життя Ісуса спонукає творити добрі
вчинки, бо Ісус – це втілення любові і добра. На новорічні свята
розігрують вертеп, під час Різдвяних свят вивчають і виконують колядки,
щедрівки. На уроках образотворчого мистецтва учні розмальовують
писанки, на музиці співають колядки, щедрівки., на Великдень святять
крашанки, писанки, пасочки.

Практично можна розігрувати сюжетно-рольові ігри, розв’язувати
проблемні ситуації.

3

Як приклад, вправа «Поміркуй».

Послухай про вчинок і поміркуй.

Оленка поверталася додому зі школи. По дорозі вона побачила, що в чужому
саду ростуть смачні груші. Дівчинка подумала: «Які великі груші! Хоч би
одну скуштувати». Озирнулася навколо – нікого немає. Тоді простягнула
руку до ароматних плодів. Але раптом зупинилася. Чому Оленка не зірвала
грушу? Яку заповідь Божу ви знаєте? (Не вкради!)

Скільки б ми не говорили про етичну культуру, але взірцем для
вихованців молодшого шкільного віку є вчитель. Учитель – носій
високоморальних рис. Тому за К. Чорною, завідувачкою лабораторії
морального виховання інституту проблем виховання АПН України, учитель
повинен ставитися до учня як до мети, а не засобу у моральному
вихованні, формувати взаємостосунки з учнями на основі діалогу,
створювати позитивний емоційний фон навчання, будувати виховний процес з
використанням комунікативно-лінгвістичних тренінгів, сюжетно-рольових
ігор, створювати проблемні ситуації з моральними колізіями, вивчати
динаміку морального розвитку учнів, корекції їх поведінки і взаємин.

4

Добавить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *