Тепло своїх долонь і розуму, і серця я Україні милій віддаю (урок)

Тепло своїх долонь і розуму, і серця я Україні милій віддаю

Варіант першого уроку для 5-9 класів

Тема: Тепло своїх долонь і розуму, і серця я Україні милій віддаю.

Мета: Розкрити перед учнями можливості у вираженні любові до Вітчизни,
розвивати почуття патріотизму, гордості за свою Батьківщину, бажання
стати її захисником, справжнім громадянином України, виховувати любов до
рідного краю.

Матеріал до уроку: Карта Європи, музичний запис пісень (за вибором
учителя), прапор, герб і гімн.

Хід уроку

Учитель.

У небі стільки сонця й просині,

Розкрила хмарка білі поли…

Добігло літечко до осені

І знову нам пора до школи.

Гостинно двері відчиняються

І вчитель всіх веде за руки.

Дорога щастя не кінчається

До знань, до сонця, до науки!

І от ви знову в школі, сіли за парти. Зі святом, дорогі учні! Хай
світлою буде ваша дорога до знань. Міцного здоров’я і щастя вам!
Сьогодні першим уроком буде — освідчення в любові дорогій і милій серцю
Україні, Вітчизні-матері, що народила нас, дала нам щастя пізнавати
казковий світ, чути чарівні звуки землі, бачити неповторну і дивну
красу, дивуватись надзвичайними пейзажами довкілля. Погляньте на карту.
Наша Україна в самому серці Європи. Вона займає велику площу. А
найголовніше це те, що наша рідна Батьківщина, найдорожча в цілому світі
мила Україна. А тема першого уроку в усіх школах України така:

«Тепло своїх долонь і розуму, і серця я Україні милій віддаю».

І хочеться продовжити відразу ці рядки, бо у кожному серці стільки
великої любові до рідного краю, що вона переливається у вірші та пісні.

Учень.

З моїх грудей любов у простір рветься —

На вільній, рідній я землі стою

Тепло долонь і розуму, і серця

Я Україні милій віддаю!

Учениця.

Люблю степи, річки, озера сині,

Ліси й струмочки, небо голубе!

Освідчуюсь тобі в своїй любові нині.

Ну, як, скажи, нам не любить тебе!

Учень.

Живемо в мирі, в злагоді, в любові,

В щоденній праці йдемо до мети.

Ми захищати всі тебе готові

І захищати нас готова ти!

Учениця.

З якого джерела любов оця береться?

Я від землі свою наснагу п’ю.

Тепло своїх долонь і розуму, і серця

Я Україні милій віддаю!

Вчитель. Любов до Вітчизни — це найвище патріотичне почуття. І в кожного
з нас воно є. Цього ніхто не може заперечити. Любов живе у кожному
серці. Як любимо ми свою рідну матір, так любимо і свою землю, свою
Україну, де народились, де живемо, ходимо до школи, пізнаємо світ. От
сьогодні ми поговоримо про те, в чому ж виражається наша любов до
України, що може зробити кожен з нас, щоб засвідчити цю палку і віддану
любов. Ви сьогодні лише учні, прийшли до школи. От з цього і почнемо.

1 учень.

І от ми в школі. Знов ідуть уроки,

За парти сіли тисячі дітей.

В Країну Знань сміливо робим кроки,

Там інформації багато та ідей.

2 учень.

А ми збагнути хочемо, пізнати

Цей світ чарівний, дивовижний світ.

Ми прагнемо нове щось відкривати

І нас готує школа у політ.

3 учень.

Вона дає освіту нам, основу!

Є стартовим майданчиком для нас.

Бажаємо здоров’я й сили знову,

Учіться, любі друзі, в добрий час!

Вчитель. А час і справді добрий, золотий час для навчання, розвитку,
змужніння. Над нами мирне небо, живемо ми у вільній і працелюбній
державі, та маємо можливість одержати безкоштовно середню освіту, яка є
обов’язковою для всіх, щоб мати всім рівні, однакові стартові можливості
для подальшого навчання, розвитку та праці. І це записано у Конституції
України, стаття 53: «Кожен має право на освіту. Держава забезпечує
доступність і безоплатність дошкільної, повної загальної середньої,
професійно-технічної, вищої освіти в державних і комунальних навчальних
закладах; розвиток дошкільної, повної загальної середньої, позашкільної,
професійно-технічної, вищої та післядипломної освіти, різних форм
навчання; надання державних стипендій та пільг учням і студентам.

Громадяни мають право безоплатно здобути вищу освіту в державних і
комунальних навчальних закладах на конкурсній основі».

Молода наша держава вільна та незалежна, знаходиться на шляху розвитку,
свого становлення, тому виникають сьогодні певні труднощі, які
відбиваються на житті людей (це й безробіття, до якого ми не звикли,
матеріальні негаразди, розгубленість людей, особливо старшого віку, які
звикли зовсім до іншого мислення, зупинка заводів та фабрик та ін.) Та
час не стоїть, люди працюють і згодом все стане на свої місця, але
знаменно те, що у цей скрутний для держави період вона думає про своє
майбутнє, вчить дітей, впроваджує реформи, щоб поліпшити рівень освіти.
Бо діти — це завтрашній день кожної держави, вони підуть у життя і
будуватимуть нову та світлу, вільну та незалежну, рідну та милу Україну.
Бо це наша Батьківщина!

1 учень.

Моя найкраща в світі сторона!

Чарівна, неповторна Україна!

Для мене в цілім світі ти одна

І рідна, й мила, дорога, єдина!

2 учень.

Ми всі малі пагінчики твої

Прийшли у світ, щоб в нім добро творити.

Хоч, може, й кращі є на цій землі краї,

Та нам судилось в Україні жити.

3 учень.

Ми — патріоти — дочки і сини

Для твого блага — все в житті здолаєм!

Бо ти найкращий, краю мій ясний!

Вітчизну й матір ми не вибираєм.

4 учень.

А просто любимо, бо це земля свята.

Вона нас народила і зростила.

Вітчизною зовемо неспроста,

Бо нам дала вона і душу, й крила!

Вчитель. Тому і маємо ми українську душу, а в серці доброту та щедрість,
менталітет, притаманний тільки українцям, свої традиції, свою історію,
природу, культуру, свою рідну українську мову. А без цього всього ми б
були просто населення, але ми — народ! Народ України! І безмежно любимо
свою дорогу і милу Батьківщину, в якій ми господарі, трудівники і
захисники — сини і дочки України. А це вже на кожного з нас покладає
відповідальність за сьогоднішній і завтрашній день держави. Бо від усіх
і кожного залежить, якою буде наша держава і життя людей у ній, а,
значить, наше з вами життя. А щоб ми жили добре, у мирі, в любові та в
злагоді, при доброму здоров’ї і при нормальному матеріальному достатку,
треба багато і не покладаючи рук трудитися, бо тільки наполегливою і
невтомною працею можна добитись успіхів. А без праці нема нічого. Труд —
всьому основа! Як каже народна мудрість: «Хочеш напитись, треба водичці
вклонитись!» То ж, як ви можете довести свою любов до України сьогодні,
поки ви ще учні, сидите за партами і не виробляєте матеріальних
цінностей, що ви можете зробити, щоб віддати їй тепло своїх долонь і
розуму, і серця? Як ви це розумієте?

Відповіді учнів.

По-перше, перед школярами стоїть велике завдання — міцно оволодіти
знаннями, здобути середню освіту, щоб потім одержати професію до душі,
щоб вона приносила користь і тобі самому, і народові України. Це дуже
важливо, тому що сьогодні людина без освіти — це людина без майбутнього,
а перед нами стоїть величезне і дуже почесне завдання: збудувати таку
державу, щоб у ній жилось добре усім, щоб наша Україна була передовою
країною в світі. Для цього кожному з нас треба готуватись уже з шкільної
парти, бо на нас, молодих, покладається важлива роль у розбудові своєї
держави. Звичайно, кожній людині ще треба розвивати свої творчі
здібності, виявляти таланти, щоб виконати своє призначення, яке є в
кожної людини, що приходить у світ. А це не так уже й мало. Видатні
українські вчені теж у свій час були учнями, але вони віднайшли у собі
талант, доклали багато праці та стали велетами в науці, принесли Україні
славу своїми винаходами, а народному господарству, людям — велику
користь. Це Патон Євгеній Оскарович, Патон Борис Євгенович — українські
вчені в галузі металургії та технології металів, зварювання металів у
космосі; Білай Віра Йосипівна — український ботанік-мкіолог. Це Амосов
Микола Михайлович — український хірург (серцево-судинна хірургія). І
багато видатних учених у кожній галузі науки. Щоденна праця, старання,
бажання всього себе віддати улюбленій справі на благо народу — робить
людину патріотом своєї держави.

O

ae

o

8 r ¤ Ue

N

A

Ae

Кожен юнак і дівчина повинен гартувати свою волю, розвивати силу,
зміцнювати здоров’я, щоб бути фізично повноцінною людиною. Тільки
здорова людина може не лише мріяти, але й втілювати свої мрії в життя. А
на кожного з нас покладена ще й відповідальність за безпеку України, ми
її повинні захищати у час негоди. Це святий обов’язок кожного
громадянина, бо ми маємо не тільки права, які записані в Конституції,
але й обов’язки. Про це також написано в Основному Законі держави. Ст.
65 звучить так: «Захист Вітчизни, незалежності та територіальної
цілісності України, шанування її державних символів є обов’язком
громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до
закону».

А ось це — символи України: державний прапор, малий герб, гімн —
патріотична величальна пісня (показує на дошці у кольорових малюнках, а
гімн можна прослухати). Давайте згадаємо наших славних спортсменів
Віталія та Володимира Кличка, двох видатних боксерів, які завоювали
найвищі титули у світі боксу. Це найсильніші люди світу. Нашого
українського космонавта Леоніда Каденюка, який не так давно побував у
космосі. З приємністю згадуємо ми виступи заслуженого майстра спорту з
художньої гімнастики, переможницю ігор Доброї Волі Олену Вітриченко. На
чемпіонаті Європи вона завоювала «срібло» в командній першості, а
«золото» і «бронзу» в окремих вправах. Олена Жупіна (Запоріжжя) —
заслужений майстер спорту, дворазова чемпіонка світу зі стрибків у воду.
Сергій Гончар (Рівне) — заслужений майстер спорту, бронзовий призер
чемпіонату світу з велоспорту. Сергій Голубицький (Київ) — заслужений
майстер спорту з фехтування, чемпіон світу з рапіри. І цей список можна
продовжувати дуже довго, бо це сміливі та сильні люди, вони несуть славу
України в світі.

Ми зобов’язані вивчати свій рідний край, добре знати культуру і
традиції, історію, минувшину нашого народу, бо без минулого нема
майбутнього. Історія, традиції, культура — це наше коріння, на якому
тримаємося ми сьогодні і будуємо майбутнє. Давайте згадаємо нашу славну
Запорізьку Січ з її законами та правилами, з її відважними козаками.
Слава про неї летіла за моря, козаків поважали всі народи за витримку і
стійкість, за хоробрість і силу. Згадаймо гетьмана козацької держави
Богдана Хмельницького, легендарних отаманів — Дорошенка, Северина
Наливайка та багатьох інших. Про них звучать і сьогодні народні пісні,
легенди та перекази. Люди знають своїх кобзарів, які несли до народу
правду про подвиги козаків, співали про це в думах та баладах. Це Данило
Бандурка — український бандурист, який жив на Запорізькій Січі, брав
участь у гайдамацьких походах. Це такі народні співці, як П. Скряга, В.
Варченко — учасники Коліївщини. Вони несли до людей історичну правду у
своїх баладах, піснях, за що й були жорстоко покарані, замучені до
смерті у 1770 році. Кобзарі по Україні ходили завжди, вони розказували
правду, не мовчали за будь-яких умов, тому і розправлялись з ними
жорстоко власті.

Про культуру нашої України теж можна розповідати дуже багато, бо у нас є
ким пишатись. Це Катерина Білокур — майстер живопису, яка малювала
чарівні квіти, плоди, колосся, природу рідного краю. Хоч жила у страшній
бідності, але її картини дивують кожного, хто бачить їх. Це Кущ Анатолій
Васильович — український скульптор, заслужений художник України. Це
відомі актори Ю. Й. Березін і Ю. Тимошенко (Штепсель і Тарапунька) —
гумористи і сатирики. І сотні інших, які є в кожному куточку нашого
краю, бо Україна дуже багата талантами. Це гордість нашої держави, її
слава. А кожен з них багато і наполегливо працював, щоб досягти вершин
мистецтва. Праця — всьому голова!

Кожне з нас повинен пропагувати і народну українську пісню, бо це не
тільки історія, — це душа народу, перлина світу. У ній все — радість і
туга, любов і щирий іскрометний сміх, невичерпний гумор — уся гама
людських почуттів. Тому і летить вона над світом — щира, невибаглива,
душевна і така зрозуміла кожному, хто торкнувся до неї. Вона проникає у
саме серце людини, для пісні немає кордонів. А тому наше завдання нести
у світ українську пісню, донести до інших народів її чарівне звучання.
Згадаймо видатного співака Анатолія Солов’яненка, його чарівний голос.
Він ніс до людей рідну українську пісню, і весь світ із захопленням
слухав її в усіх куточках. Це Паторжинський Іван Сергійович —
український співак (бас). А Ніна Матвієнко сьогодні нас радує піснею і
своїм голосом, торкається найтонших струн людської душі, Раїса Кириченко
також тривожить живу душу своїм співом, Дмитро Гнатюк впродовж багатьох
років несе до людей крилату і щиру пісню. (Можна прослухати запис
пісні). Є у нас і видатні композитори, які писали чарівні пісні — це О.
І. Білаш (він написав понад 200 пісень), Платон Майборода та інші. Це
теж патріоти України, які свій талант і працю віддали народу своєї
Батьківщини. Нам на них треба рівнятися. 5. І не тільки пісню, а нашу
рідну українську мову треба нести, як прапор. Вона з землі і з роси, з
лісів і з полів, з річок та озер нашого краю. Вона дана нам Богом. З
рідною мовою ми — українці, а без неї ми — ніхто. Доки в народу є мова —
є держава, є народ, а не стане мови — перестанемо існувати й ми. То ж
сьогодні питання про мову дуже актуальне. Ми з історії знаємо, як
знущались з нашої мови ті, кому кортіло панувати на українських землях.
Знищити її прагнула панська Польща, царська Росія, та й за часів
Радянського Союзу було видано чимало указів і законів, які утискали та
принижували українську мову. Бо добре вони знали, що як згине мова, не
буде ніякої України, не буде проблем і з національного питання. Тому
понад двісті сімдесят років поступово знищували українську мову,
забороняли нею писати, співати, розмовляти. Викорінювали її із шкіл,
виривали її з душі народу. Так тому і сталося на частині території
України, що люди перестали користуватися рідною мовою, бо були створені
такі умови, що вони не могли нею розмовляти, всюди звучала російська — в
учбових закладах, на заводах і фабриках. То ж вимушені були українці
розмовляти чужою мовою, щоб їх почули, але це ж був «суржик», ані
російська, ані українська мова. Бо ж мова — це душа людини, генетичний
код народу, її повністю не знищити. Може б якась інша і загинула за
стільки років, а от наша українська — живе! І сьогодні вона стала
державною! Це записано в Конституції України, ст. 10: «Державною мовою в
Україні є українська мова». Та дуже важко вона пробиває собі дорогу до
байдужих сердець, тому наше завдання донести її до кожного серця і
розуму, вивчити досконало і так вишукано і гарно нею розмовляти, щоб
кожному хотілось її знати.

Лети, моя мово, над світом крилато,

На всіх континентах звучи!

Ти гідна визнання: дзвінка і крилата,

У серці людськім не мовчи!

І от у 1934 році на конкурсі мов світу наша рідна українська мова була
визнана однією з найкращих! Вона поділила пальму першості з італійською
і перською. То чому б нам не пишатись своєю рідною українською мовою,
чому не поставити перед собою мету досконало вивчити державну мову і
нести її у світ гордо, розмовляти нею вишукано, красиво, бо вона того
варта. Це і є патріотизм, любов до Батьківщини, до рідної і милої
України.

Вчитель. Отже, з усього сказаного, ви добре розумієте завдання, які
стоять перед вами, патріотами нашої держави. Ви сьогодні ще зовсім юні,
вчитесь у школі, здобуваєте основи знань, щоб у недалекому майбутньому
стати гідними будівниками своєї держави, її захисниками і патріотами. А
сьогодні ви можете сказати з усією відповідальністю, що тепло своїх
долонь і розуму, і серця ви готові віддати милій і дорогій Україні.

Учень.

Я народився тут! І тут моя стежина,

Яка веде у дивне майбуття.

Це рідний край, чарівна Україна,

І звідси почалось моє життя.

Учениця.

Тут річка й ліс, і житечко зелене,

І степ широкий — все довкіл моє!

І кожна квіточка всміхається до мене,

І радість, й щастя — все для мене є!

Учень.

Люблю тебе я віддано і щиро,

Вітчизно-ненько, краю дорогий.

Бажаю волі, розквіту і миру.

Навіки син твій, паросток я твій!

Учениця.

Не знаю, як життя моє складеться,

Та оберу я стежечку свою.

Тепло долонь і розуму, і серця

Я Україні милій віддаю!

Добавить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *