Телекомунікаційні проекти як один із напрямів формування критичного мисленняв (реферат)

Реферат на тему:

Телекомунікаційні проекти як один із напрямів формування критичного
мислення

Необхідність реформування шкільної освіти викликана в усьому світі не
тільки швидкозмінними умовами соціально-економічного життя, розвитком
нових технологій, а й невдоволеністю результатами традиційної освіти.

У Проекті Національної Доктрини розвитку освіти України у ХХІ столітті
зазначається:

«Глобалізація, швидка зміна технологій, утвердження пріоритетів сталого
розвитку суспільства зумовлюють зростання ролі освіти. Людство помітно
змінює орієнтації в напрямі розвитку демократії, піднесення гідності
особистості, її культури, національної самоідентифікації, толерантності,
розвитку в умовах ринкових відносин. Життя в умовах демократії, ринку
новітніх науково-інформаційних технологій стає реальністю. Усе це
зумовлює потребу радикальної модернізації освіти”.

В Україні має ствердитися стратегія прискореного, випереджувального
інноваційного розвитку освіти й науки; повинні забезпечуватись умови
для розвитку, самоствердження й самореалізації особистості впродовж
життя» [1].

Розвиток стає ключовим поняттям педагогічного процесу в більшості
освітніх світових систем. Постіндустріальному суспільству необхідні
люди, які вміють самостійно мислити, здатні до самореалізації.
“Технології та ідеологія потрясають основи капіталізму двадцять першого
сторіччя. Технологія робить кваліфікацію і знання єдиним джерелом
стійкої стратегічної переваги”, зазначає американський економіст
Лестер Туроу [4]. Сучасний роботодавець інформаційного суспільства
зацікавлений у працівникові, який:

уміє думати самостійно і вирішувати різноманітні проблеми (тобто
застосовувати отримані знання для їх вирішення);

може критично і творчо мислити;

володіє значним словниковим запасом, який базується на глибокому
розумінні гуманітарних знань.

Усе більш очевидним стає той факт, що навчання, орієнтоване на так
званого “середнього” учня, спрямоване на засвоєння і відтворення знань,
умінь та навичок, не може задовольняти потреби сьогодення. Суспільству
потрібні люди, які вміють вчитися самостійно, здатні ставити перед
собою цілі і досягати їх, шукати і знаходити необхідну інформацію для
вирішення тих чи інших проблем, використовуючи для цього різноманітні
джерела. Такій людині буде набагато легше самій підвищувати свій
професійний рівень, підвищувати й змінювати кваліфікацію, поповнювати
необхідні знання. Зрозуміло, що вирішення таких завдань вимагає від
вчителів школи більших зусиль, ніж при звичайному передаванні учневі
певної суми різноманітних знань.

Таким чином, життя ставить перед сучасною освітою завдання виховання та
навчання учня, який:

може гнучко адаптуватися в життєвих ситуаціях, що динамічно змінюються,
самостійно здобувати необхідні знання, уміло використовувати їх для
вирішення різноманітних проблем на практиці, щоб протягом всього життя
мати можливість знайти в ньому відповідне місце;

самостійно і критично мислити, уміти бачити труднощі, які виникають,
знаходячи шляхи їх раціонального вирішення, використовуючи сучасні
технології; чітко усвідомлювати, де і яким чином знання, які вони
здобули, можуть використовуватися в оточуючому світі; бути здатними
генерувати нові ідеї, творчо мислити;

грамотно працювати з інформацією (вміти збирати необхідні для
дослідження певної проблеми факти, аналізувати їх, висувати гіпотези
вирішення проблем, робити необхідні узагальнення, зпівставляючи з
аналогічними чи альтернативними варіантами, встановлювати статистичні
закономірності, формулювати аргументовані висновки і на основі їх
визначати і вирішувати нові проблеми);

бути комунікабельними, контактними в різних соціальних групах, вміти
спільно працювати в різних галузях, не уникаючи конфліктних ситуацій, а
вирішуючи їх;

самостійно працювати над розвитком своєї духовності, інтелекту,
культурного рівня.

Отже, головний стратегічний напрямок розвитку системи шкільної освіти
має базуватися на вирішенні проблеми особистісно-орієнтованої освіти, в
якій в центрі уваги знаходиться особистість учня, а не вчителя, та
основною стає діяльність учня, а не процес викладання основ наук.
Провідним чинником у вирішенні цих завдань постають саме освітні
технології.

При реалізації особистісно-орієнтованого навчання особливо актуальним є
питання неперервної освіти, яка стає в інформаційному суспільстві
нагальною потребою кожної сучасної людини. Для здійснення такої освіти
впроваджується дистанційне навчання, в основі якого лежить використання
нових інформаційних технологій. Все частіше електронні засоби (радіо,
телебачення, глобальні телекомунікаційні мережі, Інтернет)
використовуються в освіті як потужні джерела інформації. Розвиток нових
інформаційних технологій дозволяє ефективно використовувати і сучасні
педагогічні технології навчання.

Найбільш адекватними поставленим освітнім цілям вважаються такі сучасні
освітні технології:

навчання в співробітництві;

метод проектів;

різнорівневе навчання;

індивідуальний та диференційований підходи до навчання, можливості
рефлексії, які реалізуються в усіх вищезазначених технологіях.

Впровадження освітніх технологій передбачає широке застосування нових
інформаційних технологій, і в першу чергу комп’ютерних.

Розглянемо застосування методу телекомунікаційних проектів, який
насправді вважається гуманістичною технологією, що дозволяє учням не
лише успішно засвоювати матеріал, а й розвиватися інтелектуально, формує
навички китичного мислення, виховує самостійність, комунікативні
навички, толерантність та сприяє здійсненню міжпредметних зв’язків.
Суперництво, авторитарність, грубість, що часто породжуються
традиційними методами, просто несумісні з особистісно-орієнтовними
технологіями, яскравим прикладом яких є метод проектів.

Метод проектів припускає розв’язування деякої проблеми, яка передбачає,
із одного боку, використання різноманітних методів, засобів навчання, а
з іншої, інтегрування знань, умінь з різних галузей науки, техніки,
технології, творчих галузей. Результати виконаних проектів повинні бути,
що називається, «відчутними», тобто, якщо це теоретична проблема, то
конкретне її розв’язання, якщо практична, конкретний результат, готовий
до впровадження.

Сьогодні важко здивувати когось комп’ютерами у школі. Вже у багатьох не
лише міських, а й сільських школах України вчителі не тільки
інформатики, а й інших навчальних предметів викладають основи наук,
використовуючи на уроках нові інформаційні технології навчання, зокрема
освітні можливості глобальної мережі Інтернет. Безперечно, важливим
базовим питанням для здійснення програми інформатизації освіти України
є забезпечення середніх загальноосвітніх шкіл сучасною комп’ютерною та
комунікаційною технікою та організацією доступу до мережі Інтернет. Воно
поступово вирішується в нашій країні. Все більше шкіл України мають
сучасні комп’ютерні класи та доступ до глобальних комп’ютерних мереж.

З іншого боку, очевидно, що використання в навчальному процесі
Інтернету та комп’ютерних технологій лише як джерела інформації, хоча і
достатньо потужного, м’яко кажучи, є безперспективним. Більше того,
калейдоскопічна інформаційна присиченість може бути шкідливою. Втім,
будь-який засіб навчання можна зробити цікавим і корисним, і ніякий не
може стати універсальним.

Проте, дуже ефективним у навчальному процесі, як свідчить світовий
досвід, є використання саме комунікаційних можливостей всесвітньої
мережі, тобто спеціально організованої навчальної діяльності, в якій
учасники з різних регіонів міста, країни, різних країн світу разом
співпрацюють над цікавою для всіх проблемою, навчальним завданням,
обмінюючись за допомогою швидкодіючої мережі не тільки результатами
своєї діяльності, а й методами дослідження, обговорюючи проміжні
результати, спілкуючись з опонентами і однодумцями.

В освіті глобальне співробітництво зараз розвивається особливо бурхливо.
Нові електронні супермагістралі роблять таке співробітництво ще більш
доступним та ефективним. Найбільш ефективним виявилася організація
спільних проектів на основі співпраці учнів різних шкіл, міст і країн.
Вже з успіхом працюють декілька освітніх європейських та світових
мереж, які залучають дітей та вчителів до навчання комп’ютерним мережам
і в комп’ютерних мережах, запроваджуючи нову потужну освітню технологію
– навчальні телекомунікаційні проекти.

Навчальний телекомунікаційний проект – це спільна навчально-пізнавальна
творча або ігрова діяльність учнів–партнерів, організована на основі
комп’ютерної телекомунікації, яка має спільну мету – дослідження деякої
проблеми, узгоджені методи, способи діяльності, направлена на досягнення
спільного результату діяльності.

Специфіка телекомунікаційних проектів полягає передусім у тому, що вони
за своєю суттю завжди міжпредметні.

Розв’язання проблеми, закладеної у будь–якому проекті, завжди вимагає
залучення інтегрованого знання. Але в телекомунікаційному проекті,
особливо міжнародному, потрібно, як правило, більш глибока інтеграція
знання, що передбачає не тільки знання власне предмета проблеми, який
досліджується, але і знання особливостей національної культури партнера,
особливостей його світовідчування.

Тематика і зміст телекомунікаційних проектів повинні бути такими, щоб їх
виконання цілком природно вимагало залучення комп’ютерних
телекомунікацій. Іншими словами, далеко не будь-які проекти, як би
цікаві і практично значущі вони не здавалися, можуть відповідати
характеру телекомунікаційних проектів.

Телекомунікаційні проекти виправдані педагогічно в тих випадках, коли в
ході їх виконання передбачаються:

численні, систематичні, разові або тривалі спостереження за тим або
іншим природним, фізичним, соціальним, і ін. явищем, які вимагають
збирання даних в різних регіонах для розв’язування поставленої проблеми;

порівняльне вивчення, дослідження того чи іншого явища, факту, події,
яка відбулася чи має місце в різних місцевостях для виявлення певної
тенденції або прийняття рішення, розробки пропозицій, ін.

порівняльне вивчення ефективності використання одного і того ж або
різних (альтернативних) способів розв’язування однієї проблеми, однієї
задачі для виявлення найбільш ефективного, прийнятного для будь–яких
ситуацій рішення, тобто для отримання даних про об’єктивну ефективність
способу розв’язування проблеми, яка пропонується;

спільне творче створення, розробка деякої теми, будь то чисто практична
робота (виведення нового сорту рослини в різних кліматичних зонах) або
творча робота (створення журналу, газети, Web-сторінки, п’єси, книги,
музичного твору, пропозицій по вдосконаленню навчального курсу,
педагогічного програмного продукту, спортивних, культурних спільних
заходів, народних свят і ін.);

проведення захоплюючої пригодницької спільної комп’ютерної гри,
змагання.

В Україні вже існує цікавий майже трирічний досвід участі в
національних та міжнародних телекомунікаційних проектах.

“Навчаймо й навчаймося з радістю і натхненням!» – цей девіз українських
учителів та учнів, учасників програми I*EARN (International Еducation
end Resource Network – Міжнародна ресурсна та освітня мережа), яка
почала впроваджуватися в Україні в 1998 році громадською організацією,
Ресурсно-методичним центром “Сучасна школа” за підтримки Міжнародного
Фонду “Відродження” разом з українськими вчителями-дослідниками та
науковцями.

Ця мережа зараз об’єднує учнів та вчителів з 98 країн світу, які разом
співпрацюють у громадянських, екологічних, наукових та художніх
проектах. З основними ідеями та описами телекомунікаційних проектів
можна познайомитися на Веб-сторінці HYPERLINK http://www.iearn.org
http://www.iearn.org

Національна мережа I*EARN-Україна об’єднує зараз близько сотні шкіл з
різних регіонів України. Створені й активно працюють регіональні центри
в Харкові, Києві, Севастополі, Фастові.

Українські вчителі разом з освітянами інших країн світу беруть активну
участь в потужному русі за демократичні зміни в освіті, подолання
стереотипів та застосування нових телекомунікаційних технологій в
навчальному процесі та позашкільній діяльності. Все частіше виходять
міжнародні публікації з роботами українських учнів, все помітнішим і
вагомішим стає голос українських вчителів та вчених, учасників
програми, у міжнародних дискусіях. Так за три роки українські вчителі і
учні, учасники програми I*EARN-Україна брали участь в 37 міжнародних
проектах. Найпопулярнішими серед освітян нашої країни були міжнародні
проекти “Закони життя”, “Я і мій домашній улюбленець”, “Круги навчання”,
“Ведмедик”, “Чи маємо ми запасну планету?”, “Голокост\Геноцид”, та ін.

Наведемо кілька прикладів телекомунікаційних проектів, які яскраво
демонструють реалізацію розвиваючого навчання, формування і розвиток
інтелектуальних вмінь учнів, сприяють розвитку критичного мислення.

“Круги навчання” – це міжнародний проект, в якому на початку роботи
учні та вчителі розбиваються на інтернаціональні команди і, працюючи
разом, підтримують один одного в групі для створення спільних
міжнародних проектів на запропоновані учасниками теми. Круги навчання —
дуже інтерактивне середовище викладання та навчання в спільному
віртуальному середовищі. Кожен клас бере на себе зобов’язання внести
свій вклад в проекти, які пропонуються іншими класами. Всі беруть
участь в спільній роботі, для того, щоб забезпечити успіх всьго
проекту. Наприкінці роботи кожна школа-учаснця відбирає з усіх
матеріалів, надісланих до проекту, тільки ті, які стосуються нею
запропонованої теми і редагує свою частину спільної публікаці. Таким
чином, кожен учасник вносить свій вклад в спільну роботу, отримуючи, в
свою чергу, матеріали з усього світу з цікавої для нього теми .
Спільне завдання — підготовка публікації, що містить всі проекти.
Оскільки Круги передбачають групову працю та специфічні види діяльності
згідно певного розкладу сесій, то заявку про включення до проекту
необхідно відправити за два тижні до початку його роботи.

,

&

„7 ¤x`„7

&

&

¤x

&

7 організувати роботу і у своєму класі, і в міжнародній команді.

Взаємодія учасників цього проекту структурована, вона складається з 5
фаз, які завершуються виданням спільної публікації. Кожна команда несе
відповідальність за редагування та видання звіту своєї частини для
групової публікації. Українські вчителі іноземної мови, які беруть
участь в міжнародних проектах типу Кругів навчання, обирають для свого
класу, групи ті проекти, які відповідають темам, що вивчаются на уроках
за програмою. Читаючи листи та повідомлення інших дітей світу, творчо
виконуючи завдання, редагуючи роботи інших і створюючи свою частину
електронних часописів та публікацій, учні краще засвоюють лексику з
обраної теми. Учні навчаються в діяльності та рольовій грі, отримуючи
позитивний зворотній зв’язок від учасників проекту з різних куточків
світу.

Створена і активно працює національна навчальна мережа. Учнями і
вчителями України запропоновано і виконано 24 національних проекти.
Описи цих проектів знаходяться на Веб-сторінці національної програми
HYPERLINK «http://www.kar.net/~iearn/» http://www.kar.net/~iearn/

Цікавим і важливим виявився перший громадянський телекомунікаційний
проект “Я маю право мати права”. В ході виконання цього проекту учні
досліджували, як базові положення Конвенції прав дитини відображені в
основних законодавчих актах України, порівнювали їх з історичними
документами, проводили інтерв’ювання різних груп населення,
обмінювалися отриманими результатами досліджень за допомогою електронної
пошти. Логічним завершенням проекту стала реальна зустріч учасників на
конференції, де обговорювались виявлені проблеми в забезпеченні прав
дитини в нашій країні та розроблені пропозиції та рекомендації щодо
виконання положень відповідної Конвенції в Україні.

Телекомунікаційний проект з фізики “Як швидше стати олімпійським
чемпіоном”, передбачав виконання лабораторної роботи з вимірювання
прискорення вільного падіння в різних умовах, різними методами, в різних
регіонах України, де живуть і навчаються діти-учасники проекту. Учні та
вчителі за допомогою Інтернету обмінювалися одержаними результатами,
обговорювали методи виконання такої роботи, методи обчислення похибок,
розробляли комп’ютерні програми для виконання розрахунків, створювали
власні навчальні Веб-сторінки. Як і майже всі телекомунікаційні проекти
цей також слід віднести до міжпредметних. Дітям знадобились знання з
фізики та математики, інформатики та географії, залучались до роботи
вчителі праці та фізкультури. На черзі другий етап цього проекту, коли
на основі зібраних даних та вимірювань юні фізики, аналізуючи отримані
результати, вироблять рекомендації щодо ефективності використаних
методів вимірювання та пропозиції для більш ефективного проведення такої
лабораторної роботи з курсу фізики середньої школи.

Результатом проведення телекомунікаційного проекту “Поруч з нами” стала
книга [6], в якій зібрані результати спостережень, досліджень та творчі
роботи учнів середнього шкільного віку. Діти, спілкуючись за допомогою
мережі Інтернет, разом досліджували цікаві біологічні, психологічні,
екологічні проблеми, пов’язані з утриманням тварин в домашніх умовах. За
простими, щирими дитячими роботами стоять важливі наукові проблеми,
невеличкий, але правдивий зріз проблем нашого суспільства, його
цінності, допитливий розум і добрі душі юних екологів, майбутніх
громадян країни. Мета проекту: формування ціннісного ставлення до
тварин, відповідальності щодо своїх обов’язків з їх утримання.

Проект “Поруч з нами” можна визначити як творчий з елементами
дослідництва, з відкритою координацією (координатор визначає етапи
проекту, характер діяльності, спрямовує роботу всіх і окремих учасників
– виступає у своїй ролі безпосередньо), внутрішній (реалізовувався в
межах однієї країни), довготривалий (здійснювався протягом 1999-2000
навчального року).

У проекті взяли участь 145 учнів підліткового віку з 12 навчальних
закладів різних регіонів України. Робота за проектом у кожному
окремому навчальному закладі координувалась вчителем біології, географії
або інформатики, всього – 26 осіб.

Наукові психологічні й педагогічні дослідження доводять, що основою
виховного впливу має виступати таке подання певної цінності (в даному
випадку – гуманного, бережливого, співчутливого ставлення до тварин),
котре викликає у вихованців відповідний рефлексивно-емоційний процес —
мислення, спрямоване на власне “Я” [5, С. 120-121].

Однак, одразу й безпосередньо запропонувати учасникам вдатися до
рефлексії щодо їх ставлення до домашніх тварин було б безпідставно,
невиправдано. В такому разі рефлексія навряд чи була б достатньо
глибокою, а її наслідки – усвідомленими учнями і продуктивними щодо
формування ціннісного ставлення. Тому реалізація мети здійснювалась
поетапно. Головному, “рефлексивному” етапу передувало три підготовчих.

І етап – знайомство, в ході якого учасники коротко розповідали про себе
й свій навчальний заклад. Пропонувалось також мотивувати своє рішення
брати участь у проекті.

Можливості телекомунікацій дозволяли всім учасникам одночасно отримувати
всі повідомлення, які надходять за проектом, тобто лист кожного
учасника одночасно надходив усім іншим. Учні надсилали текстові
повідомлення, а також фотографії, малюнки. Таким чином створювалось
певне комунікативне середовище. Учасники безпосередньо спілкувались між
собою, а не лише з координатором проекту. Формуванню комунікативного
середовища в ході проекту надавалось неабиякого значення, оскільки,
цього потребують особливості підліткового віку. Таким чином, не лише
задовольнялись актуальні інтереси й потреби підлітків, а й створювались
умови для їхнього самоусвідомлення і самовдосконалення.

Одержані на цьому етапі листи були описовими і містили, здебільшого,
емоційні, зворушливі розповіді про домашніх улюбленців, яких утримують
діти. Таким чином підтвердилися дані про суб’єкт-суб’єктний
непрагматичний характер ставлення підлітків до природи. Подібні емоційні
розповіді компенсували раціональний підхід до вивчення біології в школі
і збагачували розуміння учнями значення тварин.

На ІІ етапі передбачалось вивчити умови проживання утримуваних
учасниками тварин у природному стані, порівняти їх з тими, які
створюються для тварини вдома і визначити, чим вони різняться. Учасникам
пропонувалось відповісти на питання: що ви робите для того, аби створити
своєму улюбленцеві найсприятливіші умови? Чи є в нього улюблена їжа? Як
ви про це дізналися? Чи співпадають смаки вашого домашнього улюбленця зі
смаками його диких родичів?

Виконуючи це завдання, учні звертались до спеціальної літератури з
біології, географії, історії, про що зазначали у своїх листах. Деякі
виявили неабиякі дослідницькі здібності й нахили.

На ІІІ етапі подібно до того, як потрібно було порівняти умови існування
тварини у природі і у домі, пропонувалось дослідити поведінку
тварини-улюбленця. Цьому допомагали питання:

Чи впливає проживання у домі (квартирі) на поведінку тварини? Чи
доводиться тварині змінювати свої природні звички, якщо вона живе разом
з людиною?

Чи завжди співпадають ваші бажання щодо того, як, на вашу думку, має
поводитись тварина, з її природніми можливостями, звичками? Що робити,
якщо тварина поводиться не так, як вам того хотілося б? Чи можна
вимагати від тварини, аби вона “відмовилася” від своїх природньо
притаманних звичок?

Ці завдання вимагали не лише поглибленої спостережливості, а й певного
розмірковування, “проникнення” у світ тієї живої істоти, яка живе поруч
з людиною і значною мірою залежить від неї.

Учні провели тематичне анкетування у своїх класах, результати якого
представили у проекті. Питання анкети вони складали самостійно.
Учасники проекту відвідали зоомагазини міста і поцікавились, звідки
надходять тварини на продаж, хто і як їх доглядає. Така творча,
самостійна, суспільно спрямована діяльність засвідчує формування
активної особистої позиції школярів.

Основний і завершальний – ІУ етап був для школярів незвичайним. Якщо до
цього часу вони захоплено розповідали про своїх домашніх улюбленців, то
тепер пропонувалось “помінятись ролями”. Слово надавалось самим
тваринам. Учням пропонувалось уявити, що б розповіли тварини про них –
людей, які їх доглядають. Було поставлено такі питання: чи все у
спілкуванні з вами подобається тваринам? Чи всім вони задоволені? Чи
завжди ви добрі, уважні до них?

Школярі описували випадки, коли тварини зазнавали приниження,
нав’язування невластивої їм поведінки. Діти розуміють, що їхні спроби
дресирувати тварин не завжди до вподоби останнім.

Ефективність проекту оцінювали самі школярі, вчителі і батьки,
надіславшши свої відгуки після його завершення, в яких відзначали
задоволення від роботи. Вчителі відзначили зростання в учнів-учасників
проекту інтересу до вивчення біології, розвиток загальнонавчальних
умінь. Учні оцінили надану їм “можливість висловитися”, “обмінюватися
спостереженнями з друзями і однокласниками”. Вони також відзначили, що
проект стимулював їх до “пошуку додаткової інформації”, завдяки проекту
вони “дістали багато корисних порад”. [6] Найціннішим є те, що школярі
самі відзначають зміну свого ставлення до тварин на краще. Це
підтвердили й батьки, які зазначали, що діти-учасники проекту почали
відповідальніше ставитись до виконання обов’язків з догляду за
тваринами.

Таким чином, підтверджено педагогічну доцільність застосування у
екологічному вихованні підлітків методу проектів як особистісно
орієнтованої педагогічної технології, яка ґрунтується “не на механізмах
зовнішнього підкріплення, а на рефлексивно-вольових механізмах,
механізмах співпереживання і позитивного емоційного оцінювання” [5,
С.123].

Триває міжнародний проект «Дніпра жива вода», який отримав підтримку
Програми ПРООН-ГЕФ оздоровлення басейну Дніпра. Проект має на меті
формування громадської екологічної свідомості у підростаючого покоління
через організацію різнопланових заходів у школах, розташованих у
басейні Дніпра, шляхом запровадження телекомунікаційного проекту та
створеного учнями і вчителями України, Росії, Білорусі та
розповсюдженого у загальноосвітніх закладах України наскрізного
екологічного методичного посібника “ Дніпра жива вода”. Кінцевим
результатом такого проекту буде крім посібника проведення «Дня Дніпра» у
школах, розташованих у басейні Дніпра, та фестивалю методичних ідей для
обміну досвідом різних шкільних та громадських організацій по проведенню
екологічних акцій.

Цей проект не тільки приверне увагу освітян до проблем Дніпра, але
дасть чіткі рекомендації та методичні матеріали для проведення
систематичної екологічної роботи в школі.

За допомогою існуючої телекомунікаційної мережі та інших засобів
сучасних телекомунікацій школи Росії, Білорусії, України, розташовані в
басейні Дніпра, проінформовані про мету та завдання проекту. Створена
базу даних адресатів – зацікавлених учасників проекту, до проекту та до
розробки методичного посібника залучені вчителів різних предметів та
науковці. Проект має на меті створення учнями та вчителями
постійнодіючої інтерактивної Веб-сторінки, причвяченої проблемам
Дніпра.

Результати, очікувані від реалізації даного проекту, будуть використані
вчителями різних предметів, організаторами позашкільної роботи,
працівниками громадських екологічних організацій, дітьми України, Росії,
Білорусії. Методичний посібник “Дніпра жива вода” буде використовуватись
як на уроках із різних дисциплін (хімія, біологія, географія, фізика,
література, мови, історія, малювання, музика, математика), так і в
позаурочний час (вечори, вистави, конкурси, вікторини, ігри).

В ході такого проекту розвиваються творчі здібності дітей, на
міжнародному фестивалі методичних ідей діти та вчителі зможуть
обмінятися досвідом, знайти можливі шляхи для усунення негараздів у
своєму регіоні, привернути увагу представників громадських екологічних
організацій та державних діячів, для того, щоб разом розробити плани
подальшої еколого-просвітницької роботи.

Суттєвою рисою телекомунікаційних проектів є можливість участі у цікавій
роботі всіх учнів класу, а не лише більш здібних. Підвищена
відповідальність за результати своєї діяльності, з якою ознайомляться
учні інших міст та країн, швидкість обміну інформацією, творчість та
можливість самовираження створюють потрібну мотивацію до використання
Інтернету в навчальному процесі для вчителів і учнів.

Після створення відповідної мотивації до роботи у проектах з різних
навчальних предметів постає проблема набуття вчителями навичок роботи
за комп’ютером та в Інтернеті. Ця цікава і важлива справа виявляється
дуже складною для вчителів нашої країни тому, що нових навичок і знань
з Інтернету та телекомунікаційних проектів вони здобувають поки що,
здебільшого, самотужки, оскільки існуюча система курсової (раз на 5
років) підготовки і перепідготовки освітянських кадрів не сприяє швидкій
переорієнтації програм, як того потребують швидкозмінні знання з
телекомунікацій.

Важливо об’єднати зусилля з боку всіх зацікавлених в цій новій і
корисній справі впровадження телекомунікаційних проектів організацій та
установ, освітніх та бізнесових структур, які б підтримали ініціативу,
ентузіазм та творчість вчителів та учнів, що спілкуються та навчаються у
мережевому навчальному середовищі.

Створене телекомунікаційне навчальне середовище , за допомогою якого з
успіхом впроваджується метод телекомунікаційних проектів, дозволяє, як
свідчить практика та відзначають її учасники:

здійснювати вчителям та учням взаємне навчання;

сприяти розвитку критичного мислення;

руйнувати стереотипи;

розвивати комунікаційні навички;

сприяти вивченню не лише української , а й іноземної мов;

навчатися кожному на своєму рівні;

розвивати навички співробітництва;

здійснювати міжпредметні зв’язки;

сприяти розвитку комп’ютерних технологій в школі;

формувати пізнавальну діяльність учнів;

дає змогу відчути себе важливим і значущим, сприяє підвищенню самооцінки
вчителів.

Список літератури.

Національна директива розвитку освіти України у ХХІ столітті. -К.:
Шкільний світ, 2001.-24с.

Н.П.Дементієвська, Н.В.Морзе. Телекомунікаційні проекти. Стан та
перспективи//Комп’ютер в школі та сім’ї.-1999.-№4,-С.12-19

Полат Е. С. Новые педагогические и информационные технологии в системе
образования.-М.: Издательский центр «Академия», 2001.-272с.

Лестер Туроу. Будущее капитализма.-Новосибирск, 1999.-С.92

Бех І.Д. Особистісно зорієнтоване виховання: наук.-метод.
Посібник.-К:ІЗМН, 1998.-204с.

Поруч з нами. Збірка робіт учнів.-К.:КУРС, 2000.-96с.

PAGE

Добавить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *