Свято рідної мови (захід)

Сценaрій

Свято рідної мови

Мета. Закріпити знання дітей з рідної мови, розвивати вміння миттєво
розпізнавати головні та другорядні члени речення, виховувати любов до
рідної мови і бажання краще її вивчати.

Обладнання. Картонки із завданням для закріплення матеріалу, переносна
дошка для прикладів, ноші для учасників агітбригади; у кожного з
учасників заходу на голові паперовий обруч, де написано «Дієслово»,
«Займенник» і т. д.

Оформлення. Клас (чи зал) прикрашений українськими рушниками, висять
лозунги з висловами видатних письменників про рідну мову. В центрі, де
буде проходити дійство, з кольорового паперу прикріплені квітки у формі
віночка, а від нього відходять паперові стрічки з написами «Прийменник»,
«Числівник» і т. д. На сцені стоять всі учасники свята, одягнені в
українські костюми.

Ведуча (вихователь або класний керівник).

Діти, сьогодні у нас свято, свято рідної мови. І розпочинається воно з
дивної казки. Ось послухайте!

Одного разу частини мови — діти однієї матері — зав’язали суперечку.
Вони ніяк не могли з’ясувати, хто з них найважливіший.

Іменник.

Скажіть, хто приносить найбільше користі нашій матері Мові? Безумовно,
що я! Без мене ніхто не мав би імені. Я даю назви всім істотам,
предметам, подіям, яких одягаю у свої 7 відмінків, 2 числа, 3 роди, 4
відміни. І в реченні можу виступати будь-яким членом…

Ведуча.

Тут його перебив Прикметник.

Прикметник.

Ой, Іменнику! Я маю таке саме право. І, здається, без моєї прикмети ти
не був би такий гарний і зрозумілий. Я прикрашаю всіх осіб і всі
предмети. Візьмемо, наприклад, речення: «Прийшла весна» (пише на дошці).
Воно бідне і просте. А запроси мене до цього речення і побачиш, яке воно
гарне! (Пише знову). «Прийшла весна прекрасна, багатобарвна, тепла,
ясна». Запам’ятай, що я вказую і на приналежність предмета певної особи.
У реченні виступаю означенням і присудком.

Ведуча.

У розмову вступив Числівник.

Числівник.

Сидіть тихо! Без мене не дізнаєтесь, в якому році ви народилися, скільки
років живете на світі. Ану, спробуйте без мене купити в крамниці
бубликів, цукерок чи ще щось. Серед вас я не пасу задніх, бо також маю
відмінки, числа, а часом і З роди. У сполученні з іменниками буваю в
реченні головним або другорядним членом.

Ведуча.

Слухав це займенник і йому урвався терпець.

Займенник.

Не тільки ви, а й я маю відмінки, роди і числа. Але скажіть мені, хто
вас замінює, коли вас

іноді немає в реченні? От тоді я заступаю і тебе, Іменнику, і тебе,
Прикметнику, і тебе. Числівнику, вказую на особи і предмети, на їх
кількість та ознаки. За моєю допомогою присвоюють собі значення особи
багато істот і неістот. А як про всіх вас запитати в реченні без мене?
Хіба я так само в реченні не граю роль підмета, присудка, означення і
додатка?

Ведуча.

Не витримало й Дієслово!

Дієслово.

То все байки! Ви разом — ледарі! Без мене ви тільки байдики б’єте,
лежите на місці, як гнилі колоди. Я є тим механізмом, що вас усіх
запускає в дію. От, наприклад, Іменник — завод — чи знає без мене, що
він робить? Ні! А мої 3 часи в однині й множині, думаєте, не мають
великої вартості? Хто знає, чи була б нині написана історія, коли б не
мій минулий час. Окрім цього, своїм майбутнім часом потішаю старих і
малих, малюю перспективу завтрашнього дня.

У реченні також виступаю головним і другорядним членом.

Ведуча.

Прислівник, що весь час крутився біля Дієслова, і сам взяв слово.

Прислівник.

Дерете носа не знати чому. Хіба тому, що кожна людина може змінювати
вас, як їй заманеться. А я не з таких! Себе викривляти у різних
відмінках, числах і родах не дам! От ще тримаюсь Дієслова, і з
Прикметником я трохи родичаюсь. (Підходить і обнімає їх). У реченні я
можу бути тільки обставиною.

Прийменник.

Отак, брате! (Вигукує). Я теж належу до таких, які нізащо не дають себе
змінювати. Яким народився, таким буду завжди. То лише слабодухі, такі як
Іменник, Прикметник, Числівник, Займенник і Дієслово змінюють своє
обличчя. Правда, я роблю їм послугу. Пояснюючи їх або зв’язуючи, я
уточнюю думку в реченні. Подумайте самі, чи хто-небудь зрозуміє без мене
таке речення (пише). «Учень йде … школи». Що тут пропущено, хто скаже?
(Діти говорять і він вписує пропущений прийменник «до» або «із». Отож,
покликали мене в речення і стало зрозуміло, що йде він до школи, або із
школи…

Сполучник.

І нащо піднімати стільки галасу? Я не дам себе змінити так само, як
Прислівник і Прийменник. Зарубайте собі на носі, що я вас усіх з’єдную і
без мене не одне з вас ходило б, як загублене телятко.

Ведуча.

Довго слухала цю суперечку Частка і не витримала.

Частка.

А чи обійдетеся ви без мене, коли в реченні треба щось заперечити або
обмежити? Я допомагаю Дієслову утворити форми умовного і наказового
способу, висловити запитання, оклик, сумнів чи інші почуття…

Вигук.

Гей, гей, які часи настали! Діти однієї матері не можуть погодитися. Ох,
коли б я вмів говорити зрозуміліше, я б навчив вас розуму та довів до
згоди. А то я тільки від радості, горя, страху та здивування можу
піднести голос.

Ведуча.

Почувши суперечку між дітьми, до хати увійшла усміхнена і по-святковому
одягнена їх рідна мати-Мова.

Мати-Мова.

Не сваріться, мої любі діти. Кожен з вас для мені потрібний і важливий.
Коли б не ви, мої соколята, не була б я така гарна і мила людям у
піснях, у розповідях, у розмові й на письмі.

Хай віднині панують між вами дружба і згода.

(Звучить пісня «Звучи, рідна мово». Слова Андрія Демиденка, музика
О.Семенова).

Мово рідна, світи в ріднім домі.

Крізь зболений час і духовні руїни.

Вертайсь, рідна мово,

У серце народу, у душу Вкраїни.

Мово рідна, квітуй і шануйся,

Любов’ю воздай всім народам і мовам.

З тобою я плачу,

З тобою сміюся,

О ріднеє слово!

Мово рідна, живи в ріднім домі.

Крізь зболений час і духовні руїни

Вертайсь, рідна мово,

У серце народу,

У душу Вкраїни.

Приспів:

Якого ж ми будемо племені-роду,

Якщо буде в устах наша мова згасать?

Чи будемо з вами тоді ми народом,

? ? ? Z

\

r

? \

Як стихне вона в голосах?

Звучи, рідна мово,

На землі рідній лийся по вінця,

Мово моя українська,

Мово моя материнська!

(Після того, як мати-Мова виконала пісню, всі діти стають навколо матері
й разом говорять).

Разом (беруться за руки).

У дружбі й злагоді будемо здорові й щастя дамо нашій матері-Мові!

Мова.

От і добре, що ви все зрозуміли. А тепер я б хотіла перевірити знання у
наших учнів, а вчителі філологи визначать, хто з вас і як справився із
завданням.

(Роздає картки, де написані різні речення, а учні повинні знайти
дієслово, прислівник і т. д; а потім і самі мають придумати речення із
аналогічним завданням. Викликає учнів за бажанням).

Ведуча.

Поки ваші товариші будуть готувати завдання, я б хотіла запросити до
залу шкільну агітбригаду. Вона давно вже чекає за дверима.

(Звучить декілька акордів мелодії маршу. На її фоні по черзі, один за
одним, заходять учасники агітбригади, стають у шеренгу. На останніх
акордах мелодії вони стають у нову мізансцену «галочко» і починають свій
виступ).

1-й учасник.

Щасливі ми, що народилися і живемо на такій чудовій, багатій і
мальовничій землі — на нашій славній Україні!

2-й учасник.

Тут жили наші прадіди, діди, тут живуть наші батьки, тут коріння роду
українського, що сягає сивої давнини.

3-й учасник.

Де б ми не були, скрізь відчуваємо поклик рідної землі.

4-й учасник.

В рідній мові своїй

Мусив вивчити кожне слівце,

Доглядати його,

Як старий садівник деревце.

5-й учасник.

Щоб ніякий хробак

Не точив його ніжні листки,

Щоб у чисті слова

Не в’їдалися зло остюки.

6-й учасник.

Мово рідна, слово рідне,

Хто вас забуває,

Той у грудях не серденько,

А лиш камінь має.

7-й учасник.

Як ту мову нам забути,

Котрою учила

Нас всіх ненька говорити,

Ненька наша мила?!

Мова.

Я бачу, бачу, як ви щиро любите рідну мову. А хто ще у вашій школі
любить мене так, як ви?

(Учні зачитують імена своїх товаришів по школі, що навчаються на
«відмінно», і хто має зразкові оцінки з рідної мови. Місцевий матеріал
використовується в подальшому).

Це дуже добре, що вас так багато. А ось у мене є інший список. Це учні,
які мають «2» з рідної мови. (Зачитує список). Як ви гадаєте, чому у них
стільки двійок?

4-й учасник. Одну хвилиночку, зараз спробуємо усе вам пояснити. Внесіть
діючу модель двієчника. (Два учасники агітбригади заносять на ношах
модель 2).

Модель-2.

Обережно!

5-й учасник (бере указку і досконально все пояснює).

Модель виконана в натуральну величину. Зовні вона нічим не відрізняється
від хорошого учня, але внутрішньо…

А втім, все по порядку. (Показує на голову). Що це по-вашому?

Всі.

Голова!

5-й учасник.

Правильно. А що ви знаєте про голову?

6-й учасник.

Одна голова — хорошо, а дві краще!

5-й учасник.

Правильно! Але це тільки теоретично. А насправді й від однієї такої
голови у вас у всіх голова піде обертом.

Модель-2.

Тому що ми зі своєї хворої голови на вашу здорову все звалимо.

5-й учасник.

Дивимося далі. Два вуха. Для чого, питається, два?

Модель-2.

Щоб в одне вухо влітало, а в друге вилітало.

5-й учасник.

Очі…

Модель-2.

Пара штук!

5-й учасник.

Дивляться на всі чотири сторони, але тільки не в книжку.

Модель-2.

А що туди дивитися? До сусіда в зошит треба дивитися… Зиркнув,
як-небудь списав — і порядок!..

5-й учасник.

Рот, за допомогою якого він часто говорить…

Модель-2.

А я не вивчив… А я зошит забув… За що двійка?

5-й учасник.

Руки. Вони завжди зайняті сторонньою справою… Ноги…

Модель-2.

А що це ви мимохідь про руки мої розповіли? Про руки відмінника або
хорошиста напевне говорили б години дві. А про мої — мовчок. Та від моїх
рук, може, весь клас…

7-й учасник.

Вся школа… Все село… наплачеться.

Модель-2.

Вибиті шибки, зірвані уроки, смикання за коси — хіба це не моїх рук
діло?

Разом.

Твоїх, твоїх!

5-й учасник.

Запитання є?

Мова.

А скільки ось таких у вашій школі?

6-й учасник.

Та з десяток набереться.

Модель-2.

Застаріла інформація. Зараз я майже один. Багато учнів уже виправили
свої двійки.

5-й учасник.

Ще будуть запитання?

Разом.

Ні! Все ясно!

Мова.

Тоді винесіть двієчника!

Модель-2.

Та з таким ставленням я і сам піду. Теж мені, моду взяли — критикувати!

(Виходить. Знову учасники агітбригади змінюють мізансцену, стають
«журавлиним клином»).

7-й учасник.

Спрацювала двійка! Двійка, як міна…

Всі.

Міна уповільненої дії.

6-й учасник.

Сьогодні двійка лише в учительському журналі, або у твоєму щоденнику…

5-й учасник.

А завтра ти отримаєш двійку за кермом комбайну, або за станком!

7-й учасник.

Вважаю, що двійкам взагалі не місце в нашій школі. Які ж ми будемо в
майбутньому працівники?..

6-й учасник.

Якщо зараз так ставимося до своїх учнівських обов’язків.

Мова.

Я впевнена, що ви всі зрозуміли: знання, які ви одержуєте в школі,
знадобляться вам в майбутньому, і ви будете гарними дочками і синами
нашої Вітчизни!

1-й учасник.

Буду я навчатись мови золотої

У трави-веснянки, у гори крутої,

В потічка веселого, що постане річкою,

В пагінця зеленого, що зросте смерічкою.

2-й учасник.

Буду я навчатися мови-блискавиці

В клекоті гарячім кованої криці,

В корневищі пружному ниви колоскової,

В леготі шовковому пісні колискової,

Щоб людському щастю дбанок свій придбати,

Всі разом (крок уперед).

Щоб раділа з мене — Україна-мати!

(У сценарії використані вірші Сидора Воробкевича, Андрія Малишка).

Друга частина свята може бути конкурсною. Для її програми можуть бути
використані українські народні

ігри, загадки, прикмети, прислів’я, пісні й танці. Також можна включити
до програми приготування українських національних страв (вареників,
калачів, пампушок). Звичайно, їх готують заздалегідь, а потім, під час
конкурсів дають учасникам, як приз — чи то вареник, чи то пампушку.
Скільки набрав очок, стільки ж одержуєш і вареників.

Успіх свята залежить від режисерського бачення сценарію та його
мізансценірування.

Добавить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *