Сурдопедагогіка. Психолого-медико-педагогічне обстеження дітей з вадами слуху (реферат)

Реферат на тему:

Сурдопедагогіка. Психолого-медико-педагогічне обстеження дітей з вадами
слуху

План

Завдання, принципи і зміст психолого-педагогічного обстеження дітей з
вадами слуху на ПМПК.

Психолого-педагогічне вивчення дітей з вадами слуху в дошкільному
закладі.

 

Завдання, принципи і зміст психолого-педагогічного обстеження дітей з
вадами слуху на ПМПК

Важливою умовою організації своєчасної педагогічної допомоги дітям в
родині та дошкільних закладах є раннє виявлення та діагностика вад
слуху.

Дослідження слуху новонароджених організується в пологових будинках,
дітей грудного, раннього та дошкільного віку – в дитячих поліклініках. У
випадку виявлення порушення слуху дітей направляють в сурдологічні
кабінети або центри.

Лікарі-сурдологи проводять диференційовану діагностику стану слухової
функції, призначають лікування, підбирають слухові апарати.

Для отримання найбільш повних даних про стан слуху і розвиток дитини,
необхідних для психодіагностики та визначення шляхів корекційної роботи,
проводиться комплексне обстеження на ПМПК. Задачі цього обстеження:

— уточнення характеру та причин порушення слуху в дитини;

— вивчення індивідуальних особливостей психічного розвитку дитини;

— визначення умов виховання і навчання дитини (в родині, в спеціальному
або масовому дошкільному закладі);

— обґрунтування педагогічного прогнозу;

— контроль за вихованням і навчанням дитини;

— підготовка рекомендацій для батьків.

ПМПК вирішує питання комплектування груп в спеціальних дошкільних
закладах; здійснює контроль за розвитком дітей раннього та дошкільного
віку з вадами слуху; окремо вирішує проблеми навчання дітей зі складними
порушеннями розвитку; вивчає рівень готовності дітей до школи і визначає
тип школи, в яку буде направлена дитина.

Принципи психолого-педагогічного вивчення дітей раннього та дошкільного
віку з вадами слуху:

1. Комплексний характер вивчення.

Діагностика проводиться за такими напрямками: медико-фізіологічний,
психолого-педагогічний, соціологічний. Беруть участь лікарі – сурдолог і
психіатр; психолог, сурдопедагог, логопед, при необхідності –
невропатолог, офтальмолог. Важливе значення має педагогічне дослідження
дитини: виявлення научуваності, можливості перебування в дошкільному
закладі. Обов’язково аналізуються умови життя дитини, можливість участі
батьків та інших родичів в процесі навчання та корекційної роботи.

2. Всебічний характер психолого-педагогічного обстеження.

Психолого-педагогічне обстеження повинно включати вивчення всіх сторін
психіки: пізнавальних процесів, мовлення, емоційно-вольової сфери та
особистісних особливостей. Необхідно не тільки виявити окремі порушення
в розвитку, а й встановити зв’язки між ними, виявити систему первинних
та вторинних порушень.

3. Врахування віку дитини при організації психолого-педагогічного
вивчення.

Підбір методів обстеження, дидактичного матеріалу повинен відповідати
віку дитини.

4. Вивчення дитини в динаміці.

Необхідне тривале вивчення особливостей дитини з порушеним слухом,
спостереження за характером розвитку. Динамічне вивчення дітей
проводиться протягом року, із спостереженням за дитиною в дитячому
садку, обговореннями особливостей її розвитку з батьками та педагогами,
повторними консультаціями на ПМПК.

5. Індивідуальний підхід до дитини.

Передбачає врахування віку, статі, індивідуальних особливостей дитини,
створення під час обстеження комфортної для неї обстановки.
Індивідуальний підхід базується на попередньому знайомстві з історією
розвитку дитини, особливостями сімейного виховання, характером
спілкування.

6. Якісний аналіз результатів обстеження і виявлення потенційних
можливостей дитини.

Окрім визначення результативності виконання завдань необхідно оцінювати
якісні показники: спосіб виконання завдань, інтерес до діяльності,
самостійність, використання допомоги, научуваність.

Зміст психолого-педагогічного обстеження.

Комплексне обстеження дитини включає аналіз документації, бесіди з
батьками та дитиною, спостереження за діяльністю, використання
спеціальних методик психологічного обстеження. Приміщення повинно бути
тихим, ізольованим від сторонніх шумів.

Необхідну документацію комісія вивчає попередньо. Розглядаються: виписка
з історії розвитку дитини, діагнози та висновки спеціалістів, первинні
аудіограми та ін. Вивчається інформація про фізичний і моторний
розвиток, особливості формування мовлення, про способи спілкування з
дитиною, використання слухових апаратів, організацію загальнорозвиваючої
та корекційної роботи в сім’ї.

До змісту безпосереднього психолого-педагогічного обстеження дитини
входять наступні розділи:

— спостереження за діяльністю дитини (грою, малюванням);

— обстеження розумового розвитку;

— перевірка стану слуху;

— перевірка стану мовлення;

— спостереження за поведінкою, виявлення особистісних особливостей.

ПСИХОЛОГО-ПЕДАГОГІЧНЕ ВИВЧЕННЯ ДІТЕЙ З ВАДАМИ СЛУХУ В ДОШКІЛЬНОМУ
ЗАКЛАДІ

Проводиться з метою отримання даних про розвиток дітей, необхідних для
планування та організації корекційно-педагогічної роботи. В ньому беруть
участь сурдопедагог, вихователі, психолого дошкільного закладу.
Інформацію отримують в процесі спостереження, бесід з батьками,
опрацювання документів та спеціального індивідуального обстеження.

Вивчення дитини проводиться в перші два тижні перебування в закладі, за
умов нормальної адаптованості до його умов. При необхідності, особливо
для дітей раннього віку або зі складним дефектом, строки обстеження
можуть бути подовжені.

В ході психолого-педагогічного обстеження збирають та виявляють:

— інформацію про ранній розвиток дитини;

— особливості поведінки, емоційно-вольової сфери, характеру;

— особливості фізичного та моторного розвитку;

— характер різних видів дитячої діяльності: предметної, ігрової,
зображувальної, конструктивної, елементів трудової;

— рівень пізнавального розвитку;

— стан слуху;

— стан мовлення.

Збір інформації про ранній розвиток повинен включати:

1. Дані про батьків (вік, характер занять, наявність вад слуху), про
інших дітей в сім’ї.

2. Дані про перебіг вагітності, пологів.

3. Дані про перенесені дитиною хвороби та способи їх лікування.

4. Дані про фізичний та моторний розвиток дитини: коли почала тримати
голівку, сидіти, стояти, ходити.

5. Дані про мовленнєвий розвиток: коли розпочався лепет, чи з’явились
слова і в які строки, що вимовляє зараз.

6. Ймовірні причини та строки зниження слуху.

7. Реакція на звуки (побутові звуки, радіо, телевізор, гучне мовлення).

8. Способи спілкування дитини з членами родини, з іншими дітьми, в новій
обстановці (природні жести, показування на предмети та предметні дії,
звукосполучення, лепетні або скорочені слова, коротка фраза).

9. Улюблений вид діяльності, ігрові інтереси.

10. Умови попереднього виховання (вдома, у масовому дитсадку).

11. Наявність і використання індивідуальних слухових апаратів.

12. Організація занять з дитиною в родині, участь сурдопедагогів у
консультуванні батьків.

I

I

I

&

???????¤?¤?$????????? включає кілька напрямків.

1. Перш за все педагог знайомиться із зовнішнім виглядом дитини, який
може свідчити про наявність певних захворювань і відхилень. Виявляється
відповідність фізичного розвитку віку, стан міміки, наявність дизморфій.

Оцінюється стан загальної та дрібної моторики: координація рухів, ведуча
рука, темп та узгодженість рухів рук (спостереження та спеціальні ігри,
вправи).

2. Обстежується рівень розвитку пізнавальних процесів: сприйняття,
мислення, уваги, пам’яті, уяви.

Дітям у віці 3-5 років пропонують завдання на розрізнення кольорів,
форм, розміру, на конструювання за наслідуванням, розрізні картинки. З
метою перевірки рівня наочно-дійового мислення організовують ігрові
проблемні ситуації.

Для дітей старше 3 років з метою вивчення наочно-образного мислення
можна пропонувати невербальну класифікацію за зразком (наприклад, одяг і
овочі). Для обстеження образної пам’яті – ігри типу «Чого не стало?».

Для вивчення уяви дітям з 4 років пропонують домалювати фігури, пограти
у гру «На що схоже?» (порівняння геометричних еталонів і предметних
зображень).

Дітям старшого дошкільного віку для обстеження сприйняття кольору та
форми пропонують завдання на співвіднесення геометричних фігур різного
кольору, складання шестискладової матрьошки. Для вивчення наочного
мислення – матриці Равена, дошки Сегена.

Також виявляють окремі показники словесно-логічного мислення: розуміння
значень слів різної міри узагальненості (прості узагальнення,
конкретизація). Пропонують визначити послідовність подій,
причинно-наслідкові зв’язки за серіями картинок.

Перевіряють математичні знання та вміння: рахування предметів, розуміння
відношень «більше-менше-однаково».

Для вивчення наочно-образної пам’яті – запам’ятовування розташування
картинок; словесної – відтворення слів, що позначають предмети на
картинках, які діти розкладали.

В процесі обстеження дитина з вадами слуху не завжди відразу розуміє
інструкцію, тому пропонуються різні види допомоги: спільні дії,
розгорнутий показ, демонстрація зразка. Необхідно підготувати кілька
однотипних завдань, на яких можна оцінити научуваність дитини.

Необхідно зафіксувати:

— реакцію дитини на ситуацію обстеження;

— характер контактів з дорослим;

— ставлення до запропонованих завдань;

— реакцію на схвалення та зауваження, ставлення до невдач;

— працездатність, темп діяльності.

3. Проводиться педагогічне обстеження слуху дитини. Сурдопедагог
попередньо аналізує дані аудіограм, висновок сурдолога, розповіді
батьків, дані власних спостережень за реакціями дитини на звуки.

При обстеженні слуху у дітей до 2,5-3 років використовують метод
фіксації безумовно-рефлекторних орієнтувальних реакцій на немовленнєві
звуки (звуки різни музичних іграшок) та звуки голосу (складосполучення).

Перевірка слуху дітей старше 2,5-3 років, які не мають мовлення,
здійснюється шляхом вироблення умовної рухової реакції на звучання.
Дитину вчать реагувати на звуки (складосполучення) виконанням певних дій
(пірамідка, дрібні предмети в пляшечку) на слухо-зоровій основі. Потім
проводиться перевірка слуху без зорового підкріплення.

Для обстеження слуху дітей, які мають мовлення, використовують знайомий
мовленнєвий матеріал. Якщо мовлення дитини недостатньо розбірливе або
вона соромиться говорити, відповідати можна показом картинок.

При всіх способах перевірки слуху фіксують: силу голосу (гучне мовлення,
розмовне або шепіт); відстань до кожного вуха; характер реакції дитини
(безумовно-орієнтувальні: повороти голови, підняття очей та ін.;
умовно-рухові: перекладання предметів та ін.; повторення слів;
показування на картинки).

  4. Перевіряється стан мовлення.

Перевірка проводиться під час спостереження, в ході виконання інших
розділів обстеження, а також при спеціальному дослідженні. Необхідно
оцінити:

— мовленнєву активність дитини;

— розуміння мовлення;

— активне мовлення;

— використання різних невербальних засобів спілкування.

При спостереженні фіксуються всі спонтанні мовленнєві реакції дитини,
відзначаються особливості спілкування (чи прагне до контакту з дорослими
та дітьми, які засоби комунікації використовує, чи розуміє прості
інструкції). Оцінюють наявність уваги дитини до дорослого, що розмовляє,
його обличчя, наслідування предметним і мовленнєвим діям. Ці показники є
передумовами розвитку мовних здібностей дитини.

Обстеження мовлення – цілісний процес, розуміння мовлення і активне
користування ним перевіряються в одних завданнях. Якщо дитина в ході
попереднього обстеження продемонструвала розуміння та вживання хоча б
невеликого запасу слів, в процесі гри, розглядання картинок їй задають
нескладні питання, дають прості завдання («Де яблуко? Де ав-ав? Візьми
ляльку»). Для слабочуючих дітей з фразовим мовленням дають більш складні
конструкції («Сховай м’яч під стіл», «Принеси велику ляльку»).

При перевірці активного мовлення виявляють словник дитини, оцінюють стан
мовленнєвої системи (дихання, голос, звуковимова).

5. Вивчаються особливості поведінки та особистості дитини, її моторний і
фізичний розвиток, рівень розвитку діяльності.

Ведуча роль належить вихователям.

Виявляють характер протікання адаптації дитини до умов дитячого садку:
як дитина переносить розлуку з батьками; як веде себе в побуті та на
заняттях; чи підкоряється вимогам дорослих; чи прагне спілкуватись з
іншими дітьми, які засоби при цьому використовує. Оцінюють характер
дитини: спокійна, агресивна, збудлива, сором’язлива і т.д.

При вивченні фізичного та моторного розвитку звертають увагу на
сформованість основних рухів, їх координацію, особливості виконання
рухових завдань.

Оцінюють сформованість навичок самообслуговування (вмивання, прийняття
їжі, одягання, охайність).

В ході ігрової діяльності визначають: здатність дитини ініціювати гру,
наявність та стійкість ігрових інтересів, адекватність ігрових дій,
вміння діяти з іграшками самостійно та за наслідуванням.

Виявляють наявність інтересу до малювання, можливості предметного
малюнку.

Результати психолого-педагогічного вивчення дитини всіма фахівцями
повинні бути належним чином зафіксовані в протоколах, зошитах.

Література:

Фомічова Л.І. Сурдопедагогіка. Хрестоматія. – К.: НПУ імені
М.П.Драгоманова, 2003. – 1, 2 тт.

Богданова Т.Г. Сурдопсихология. – М.: Академия, 2002.

Головчиц Л.А. Дошкольная сурдопедагогика. – М.: ВЛАДОС, 2001.

Речицкая Е.Г., Пархалина Е.В. Готовность слабослышащих детей школьного
возраста к обучению в школе. – М.: ВЛАДОС, 2000.

Сборник учебно-методических материалов по сурдопедагогической работе со
взрослыми неслышащими в Украинском обществе глухих. – К., 1988.

Итоги деятельности Украинского общества глухих по слуховой, трудовой и
социальной реабилитации неслышащих за период с 1980 по 1988 годы. – К.,
1988.

Добавить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *