Реферат на тему:
Стиль педагогічного спілкування
Про педагога-майстра говорять: у нього гарний стиль спілкування з
дітьми. Що це таке? Стиль — це усталена система способів та прийомів,
які використовує вчитель у взаємодії. Вона залежить від особистісних
якостей педагога і параметрів ситуації спілкування. Щодо якостей, які
визначають стиль спілкування вчителя, то тут дослідники виокремлюють
ставлення його до дітей і володіння організаторською технікою.
Безумовно, в основу стилю спілкування вчителя покладено його загальне
ставлення до дітей і професійної діяльності в цілому. Воно може бути:
активно-позитивним, пасивно-позитивним, ситуативно-негативним стійким
негативним1.
Якщо у педагога стабільне активно-позитивне ставлення до дітей, то він
виявляє ділову реакцію на діяльність учнів, допомагає у важку хвилину
відчуває потребу в неформальному спілкуванні. Вимогливість у поєднанні
із зацікавленістю викликає в учнів довіру. Діти розкуті, комунікабельні.
Пасивно-позитивне ставлення вчителя визначається установкою: лише
вимогливість та суто ділові стосунки можуть забезпечити успіх у
навчанні. Звідси — сухий, офіційний тон, брак емоційного забарвлення
взаємин, що збіднює спілкування і гальмує творчий розвиток вихованців.
Негативне ставлення до дітей навіть у репліці «Як мені набрид ваш клас»,
нестійкість позиції вчителя, який підпадає під вплив своїх настроїв та
переживань, створює ґрунт для виникнення недовір’я, замкненості, а то й
таких форм самоутвердження, як лицемірство, брутальність і т. ін.
Викликаючи негативне ставлення до себе, такий учитель працює проти свого
предмета, проти школи й проти суспільства в цілому.
Отже, аналіз стилю свого спілкування слід розпочинати з почуття, яке у
вас збуджують школа, учні, а також з готовності і вміння виявити своє
позитивне ставлення, щоб одержати адекватну відповідь.
Залежно від ставлення педагог добирає найзручніші для нього способи
організації діяльності учнів: або захоплює власним прикладом, або вміло
радиться з приводу справи, або наказує зробити. Стиль керівництва, як і
ставлення, є складником загального стилю спілкування вчителя.
Розгляньмо основні стилі керівництва, зосередивши увагу на стратегії
діяльності керівника, формі організації ним взаємодії, педагогічних
наслідках, і переконаймося, що ставлення вчителя детермінує його
організаторську діяльність.
Спочатку визначимо ці стилі відповідно до стратегії взаємодії.
Авторитарний — стиль диктату, коли підлеглий розглядається тільки як
пасивний виконавець і йому фактично відмовлено у праві на самостійність
та ініціативу.
Демократичний — стиль, що ґрунтується на глибокій повазі до особистості
кожного; засадою для нього є довіра й орієнтація на самоорганізацію,
самоуправління особистості та колективу.
Ліберальний — стиль, що характеризується браком стійкої педагогічної
позиції; виявляється у невтручанні, низькому рівні вимог, формальному
розв’язанні проблем.
Техніка керування у кожного стилю своєрідна. Авторитарний учитель,
самочинно визначаючи спрямованість діяльності групи, вказує, хто з ким
повинен працювати, як мусить робити. Це придушує ініціативу учнів.
Основні форми взаємодії: наказ, вказівка, інструкція, догана. Навіть
подяка за таких настанов звучить як докір: «Ти добре сьогодні
відповідав. Не чекала від тебе такого». Реакція на помилки —
висміювання, різкі слова. Вчитель лаконічний, не терпить заперечень.
Якщо ми обираємо авторитарний стиль у взаємодії, то можемо розраховувати
на предметний результат, проте психологічний клімат у процесі виконання
справи не буде сприятливим: робота йде лише під контролем, немає
відповідальності, гальмується становлення колективістських якостей,
розвивається тривожність.
Педагог, що вибрав демократичний стиль, спирається на думку колективу,
прагне донести мету діяльності до свідомості кожного учня і залучити
всіх до активної участі в обговоренні роботи. Основні способи взаємодії:
заохочення, порада, інформація, координація, що розвиває в учнів
упевненість у собі, ініціативність. У цьому разі ми не можемо зразу
розраховувати на високий предметний результат. Проте оскільки формується
почуття відповідальності, підвищується творчий тонус, поступово
розвивається здатність свідомо, самостійно і творчо працювати, то ми
забезпечуємо стабільний результат у праці і закладаємо міцний підмурівок
розвитку особистості.
Ліберальний учитель прагне не втручатися в життя колективу, легко
піддаючись часто-густо суперечливим впливам. Форми його роботи зовні
нагадують демократичні, але через відсутність власної активності і
зацікавленості, нечіткість програми і брак відповідальності у самого
керівника робота йде на самоплив, виховний процес некерований.
Результати праці значно нижчі.
Усвідомивши соціально-етичні установки вчителя та способи їх виявлення в
організації діяльності учнів, визначмо, яку систему усталених способів і
прийомів у спілкуванні виявляє педагог, тобто якими є головні стилі його
спілкування.
За В. Кан-Каликом, виокремлюють п’ять головних стилів педагогічного
спілкування:
1. Спілкування на підставі захоплення спільною творчою діяльністю.
Засадовим для нього є активно-позитивне ставлення до учнів, закоханість
у справу, що передається дітям, співроздуми та співпереживання щодо
цікавих і корисних заходів. За такими вчителями діти ходять слідом, бо
вони наповнюють їхнє життя радістю, гордістю за успіхи в колективних
справах. «Щоб справа йшла добре, за макаренківською традицією, у
школярів та педагогів мають бути одні, спільні турботи. Педагоги не
керують школярами, а разом із ними дбають про справи школи, ніякого
протиставлення «ми» і «ви». Замість однобічних впливів педагога на учнів
— спільна творча діяльність вихованців разом із вихователями і під їхнім
керівництвом»1.
2. Стиль педагогічного спілкування, що ґрунтується на дружньому
ставленні. Демонстрація дружнього ставлення — запорука успішної
взаємодії. Цей стиль ґрунтується на особистісному позитивному сприйнятті
учнями вчителя, який виявляє приязнь і повагу до дітей. Це позитивний
стиль спілкування, проте в перспективі його розвитку слід мати творчий
союз на підставі захоплення справою. Окремі педагоги неправильно
інтерпретують стиль дружби і перетворюють дружні стосунки на
панібратські, що негативно впливає на весь навчально-виховний процес.
Встановлюючи дружні взаємини з вихованцями, варто прислухатися до
застережень А. Макаренка: «З вихованцями керівний і педагогічний
персонал завжди має бути ввічливим, стриманим… педагоги і керівництво
ніколи не повинні припускати зі свого боку тону фривольного:
зубоскальства, розповідання анекдотів, жодних вільностей у мові,
передражнювання, кривляння тощо. Зовсім неприпустимо, щоб педагоги і
керівництво у присутності вихованців були похмурими, роздратованими,
крикливими».
Виявляючи дружнє ставлення і маючи зацікавленість у справі, завжди можна
залучити учнів до спільного пошуку, співтворчості.
3. Нерідко молоді вчителі, не вміючи встановити дружніх взаємин на
ґрунті самовіддачі, обмежують спілкування формальними стосунками і
обирають стиль спілкування-дистанції. У цих педагогів може бути в цілому
позитивне ставлення до дітей, але організація діяльності ближча до
авторитарного стилю, що знижує загальний творчий рівень спільної з
учнями роботи (пасивно-позитивне ставлення плюс авторитарність в
організації справи призводять до того, що в класах може бути чудова
дисципліна, висока успішність, проте значні прогалини у моральному
вихованні учнів). Дистанція між учителем і учнем повинна бути, однак це
не головний критерій стосунків. Жартома Макаренко навіть визначив її
математично: 1 метр, бо менше — «на голову сядуть», а більше — зникне
теплота. Дистанція — показник провідної ролі педагога: що продуктивнішою
для дитини є провідна роль учителя, то органічнішим і природнішим для
неї є елемент дистанції. Дистанція залежить від рівня авторитету
вчителя, визначається учнями, хоча скеровується педагогом.
4. Спілкування-дистанція є певною мірою перехідним етапом до такого
негативного стилю, як спілкування-залякування. Вдаються до нього ті
молоді педагоги, котрі не в змозі організувати спільну діяльність, адже
для цього потрібні професійні навички. Ось форми ситуативного вияву
спілкування-залякування: «Не чекайте на екзамені п’ятірок. Знайте, що
двійок вашому класові, хоч кілька, а буде», «Слухайте уважно, а то
зараз викличу…» Така форма спілкування показує, як діяти не слід.
Загалом, жорстка регламентація руйнує творчу атмосферу.
Спілкування-залякування поєднує в собі негативне ставлення до учнів і
авторитарність у способах організації діяльності.
5. Застерігаємо молодого вчителя і від обрання такого стилю спілкування,
який поєднує в собі позитивне ставлення до дітей з лібералізмом. Цей
стиль називають заграванням. У чому воно полягає? У педагога є прагнення
здобути авторитет, він не байдужий до того, чи подобається дітям, але
при цьому не прагне відшукати доцільних способів організації взаємодії,
може вдатися до прийомів завоювання дешевого авторитету. Гонитву за
дитячою любов’ю засуджував А. Макаренко, бо вона — для задоволення
честолюбства педагога, а не на користь дітям.
Спрямованість на дитину, її розвиток, захопленість своєю справою,
професійне володіння організаторською технікою і делікатність — ось що
стає запорукою продуктивного стилю у педагогічній праці.
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
