Реферат на тему:
Соціально-психологічні проблеми підготовки фахівців до професійної
діяльності
Реформа вищої школи України відбувається в умовах складних
соціально-економічних перетворень. Процес демократизації суспільства
сприяє визнанню людини реальною і найважливішою суспільною цінністю.
Сучасне суспільство вимагає таких фахівців, які мають відповідні
професійно важливі якості і психологічно готові працювати в умовах
ринкових відносин. Проблемами психології і педагогіки вищої школи
займалися С.Архангельський, М.Дьяченко, Л.Кандибович, Н.Кузьміна та ін.
Протягом останнього десятиріччя широко обговорюється проблема зміни
когнітивної орієнтації освіти на особистісно орієнтовану (Н.Алексєєва,
Г.Балл, Д.Бєлухіна, В.Серікова, І.Якиманська) [2].
Розвиток особистості людини – складний процес, який триває протягом
усього життя. Особливо інтенсивно він протікає в юнацькому віці,
зокрема, у студентський період. Від того, як протікає процес розвитку
особистості у студентському віці, багато в чому залежить якість
професійної підготовки людини та її подальшої професійної діяльності.
Вивчаючи проблему впливу професійної освіти на становлення особистості,
дослідники (К.Абульханова-Славська, В.Дружиннік та ін.) підкреслюють, що
одним з основних завдань практичної психології і, зокрема, практичного
психолога в системі професійної освіти є розробка критеріїв
особистісного розвитку професіонала на основі системно-діяльнісного
підходу.
Л.Петровська звертає увагу на те, що людина входить до професійного
життя нерідко абсолютно неінформованою про можливості свого інтелекту,
труднощі у спілкуванні, внутрішні конфлікти тощо [5].
Розглядаючи професійне становлення людини, етапи цього процесу,
особливості і чинники, які впливають на нього, М.Варбан відзначає, що
відсутнє цілісне уявлення про особистість професіонала, його мету,
проблеми і засоби їх вирішення в професійному середовищі. У сучасних
вітчизняних роботах новий підхід знайшов свій розвиток у “акмеологічному
напрямі” (Л.Карназова, А.Реан, Р.Каверіна), який вивчає представників
різних професій як особистостей зі своїми індивідуальними напрямами
розвитку, життєвим досвідом, проблемами, етапами, кризами внутрішнього
розвитку і зростання. Зарубіжними й вітчизняними психологами
професіоналізація розглядається як складний багатовимірний феномен.
Е.Зеєр відзначає необхідність перенесення акцентів з професійної
компетентності на професіоналізм, який, крім широкого кола професійних
знань і вмінь, має на увазі також професійно важливі якості. Саме це
може забезпечити професійній освіті “конвертовану”, соціально-професійну
мобільність [3], професійну відповідальність тощо. Реалізація такої
професійної освіти можлива за умови широкого впровадження у практику
педагогічних ВНЗ особистісно-орієнтованої освіти. Особистісно
орієнтована освіта найбільшою мірою відповідає гуманістичній меті
професійного становлення особистості. Становлення особистісно
орієнтованої освіти дозволить також забезпечити професійну
самореалізацію людини і підтримку її особистісного і професійного
зростання.
Л.Мітіна, досліджуючи особистісний та професійний розвиток людини,
дійшла висновку про їх єдність, де чинником розвитку є внутрішнє
середовище особистості, її активність, потреба в самореалізації [4].
В.Панок, А.Сисоєв та інші відзначають, що проблема формування
психологічної готовності майбутніх фахівців до професійної діяльності
вимагає присутності психолога й організації психологічної підтримки у
ВНЗ. Традиційна модель навчання у вищому навчальному закладі,
підкреслюють дослідники, стала гальмом у розвитку системи підготовки
фахівців. При цьому ігнорується або недостатньо розуміється та
обставина, що студент потрапляє до нової соціальної системи, завдання
якої таке ж, як і у школи, але мета інша. Якщо у першому випадку метою є
формування особистості, яка має розвинений загальноосвітній і культурний
рівень, то в другому вона полягає у формуванні професійно розвиненої
особистості, здатної до продуктивної діяльності у певній галузі.
Природно, досягнення цього має на увазі адекватний розвиток
різносторонніх особистісних якостей і здібностей. М.Гамезо відзначає, що
входження особистості до професії дійсно є проблемою, і необхідно
розробляти й широко використовувати активні форми й методи професійного
виховання. Об’єктами професійного розвитку особистості є її інтегральні
характеристики: 1) соціально-професійна спрямованість,
2) компетентність, 3) професійно-важливі якості, 4) психофізіологічні
властивості.
Теоретичний аналіз дозволив виділити компоненти професійної
спрямованості: мотиви (наміри, інтереси, схильності), ціннісні
орієнтації (значення праці, зарплата, кваліфікація тощо), професійну
позицію (ставлення до професії, настанови, очікування і готовність до
професійного розвитку), соціально-професійний статус.
Дослідники відзначають різний психологічний зміст цих компонентів на
різних стадіях становлення, обумовлений характером провідної діяльності
і рівнем професійного розвитку особистості.
Друга підструктура суб’єкта діяльності – це професійна компетентность –
сукупність професійних знань, умінь, засоби виконання професійної
діяльності. Основні її компоненти: 1) соціально-правова компетентність –
знання й уміння у сфері і взаємодії із суспільними інститутами і людьми;
2) спеціальна компетентність – підготовленість до самостійного виконання
конкретних видів діяльності, уміння вирішувати типові і професійні
задачі й оцінювати результати своєї праці, здатність самостійно набувати
нові знання й уміння за фахом; 3) персональна компетентність – здатність
до постійного професійного зростання й підвищення кваліфікації, а також
реалізація себе у професійній праці; 4) аутокомпетентність – адекватне
уявлення про свої соціально-професійні характеристики і володіння
технологіями подолання професійних деструкцій.
Е.Зеєр акцентує свою увагу на тому, що професійно обумовлені структури
діяльності й особистості є психологічною основою конструювання
технологій професійного розвитку фахівця, та виділяє три етапи цієї
процедури: 1. Цілепокладання, формулювання завдань професійного розвитку
особистості фахівця. 2. Визначення змісту професійно-розвиваючого
навчального матеріалу, складання програми. 3. Визначення складу активних
форм і методів взаємодії викладачів, психологів зі студентами.
Завданнями першого етапу є: актуалізація професійно-психологічного
потенціалу особистості; стимулювання й мотивування професійного
зростання, кар’єри; підвищення соціально-професійної компетентності;
діагностика й корекція професійно-психологічного профілю фахівця;
розвиток професійно важливих якостей і ключових кваліфікацій; формування
соціально-професійних та інтелектуальних умінь; освоєння компетентних
технологій професійної поведінки; розвиток позитивної професійної
Я-концепції і проектування сценаріїв професійного розвитку; подолання
деструктивного розвитку особистості фахівця: криз, деформацій.
Найважливішими складовими психологічної діяльності людини є її якості.
Їх розвиток у процесі професійного становлення призводить до формування
професійно важливих якостей, під якими В.Шадріков розуміє індивідуальні
якості суб’єкта діяльності, що впливають на ефективність діяльності і
успішність її освоєння. До професійно важливих якостей він відносить
також і здібності.
Найважливішою професійно обумовленою підструктурою особистості є
професіонально значущі психофізіологічні властивості. Розвиток цих
властивостей відбувається в ході освоєння діяльності. При цьому одні
психофізіологічні властивості визначають розвиток професійно важливих
якостей, інші, професіоналізуючись, набувають самостійного значення.
Таким чином, модель фахівця має бути динамічною: у ході формування
професіонала повинні змінюватись окремі кваліфікаційні характеристики і
зв’язок між ними.
ЛІТЕРАТУРА
1. Асмолов А.Г. Психология личности. – М.: Изд-во МГУ, 1990. – 367 с.
2. Балл Г.А. Концепция самоактуализации личности в гуманистической
психологи. – К., Донецк, 1993. – 32 с.
3. Зеер Э.Ф. Психология личностно-ориентированного профессионального
образования. – Екатеринбург: Изд-во Урал. гос. проф.-пед. ун-та, 2000. –
258 с.
4 Митина Л.М. Личностное и профессиональное развитие человека в новых
социально-экономических условиях // Вопросы психологии. – 1997. – №44. –
С.28-34.
5. Психологическая поддержка в вузе (“круглый стол”) // Психол. журнал.
– 1994. – Т.15. – №5. – С.102-116.
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
