Шкільна І. Практика виховання патріотизму старших підлітків у позаурочній діяльності.

Шкільна І.М.

м. Київ

ПРАКТИКА ВИХОВАННЯ ПАТРІОТИЗМУ СТАРШИХ ПІДЛІТКІВ У ПОЗАУРОЧНІЙ
ДІЯЛЬНОСТІ

Необхідність створення сприятливих умов для виховання патріотизму
старших підлітків у позаурочній діяльності вимагає консолідації виховних
зусиль з боку педагогів та спеціальної підготовки усіх учасників
виховного процесу, створення ефективних методик і технологій виховання
та контролю за його результатами.

Це знайшло відображення в стратегічних державних освітніх документах –
Державній національній програмі „Освіта” („Україна ХХІ століття”),
Національній доктрині розвитку освіти, Законах України „Про освіту”,
„Про загальну середню освіту” та Концепції громадянського виховання
особистості в умовах розвитку української державності, Концепції
патріотичного виховання. Соціально-особистісна цінність виховання
патріота зумовлює необхідність глибокого проникнення в різні аспекти
цього процесу.

Патріотичне виховання – це багатогранний комплекс впливу як на окрему
особистість, так і на підростаючі покоління з тим, щоб вони навчилися
любити свою Батьківщину, якнайглибше оволодівали рідною культурою,
духовністю, щоб серцем, душею і розумом ставали представниками своєї
нації, щоб на цій основі опановували досягнення зарубіжної культури і
ставали повноцінними громадянами патріотами незалежної України.

Однак у педагогічній практиці проблема виховання патріотизму у старших
підлітків у позаурочній діяльності залишається недостатньо висвітленою і
вивченою. Актуальність цієї проблеми ґрунтується на тому, що позитивні
зміни у житті суспільства можуть бути стійкими за умови спрямованості
виховного процесу на формування таких значущих патріотичних цінностей як
любов до України, бажання її розбудовувати і розвивати.

До теми виховання патріотизму у дітей в різний час зверталися Г.Ващенко,
Л.Костенко, А.Макаренко, М.Павленко, В.Сухомлинський, К.Ушинський,
К.Чорна, М.Ярмаченко.

Метою нашої статті є вивчення практики виховання патріотизму в учнів 7-8
класів у позаурочній діяльності.

Як свідчить практика, старший підлітковий вік є найбільш сенситивним у
формуванні патріотизму, оскільки діти цього віку не тільки наслідують і
засвоюють норми і правила життя в суспільстві, а й намагаються творчо
інтерпретувати їх у власному житті та відібрати ті цінності, які б
відповідали їх внутрішньому світу і на які б вони опирались у власній
поведінці. Важливим у становленні особистості-патріота є процес
національної ідентифікації.

Сучасна практика патріотичного виховання будується на тезі, щоб бути
відданим патріотом своєї Батьківщини, потрібно знати свої права і
обов’язки, вміти ними користуватися і їх відстоювати, активно і творчо
брати участь у різних видах суспільно-громадської, творчої патріотичної
діяльності та готувати себе до участі у розбудові економіки і демократії
України.

Водночас, завдання і зміст виховання патріотизму у старших підлітків у
позаурочній діяльності включають в себе розвиток бережливого ставлення
до історичних пам’яток, традицій, звичаїв рідної країни, прив’язаність і
любов до рідного краю, готовність захищати свою Батьківщину, повага до
звичаїв, культури інших народів і країн, прагнення до посильного
співробітництва з ними у відстоюванні інтересів України в світовому
співтоваристві.

Ефективність патріотичного виховання забезпечується проведенням
підготовчої роботи з вчителями 7-8 класів (виступи на педагогічних
радах, лекції, анкетування тощо). З метою актуалізації педагогічних
знань вчителям рекомендується провести лекції за такою тематикою:

Сучасні підходи до патріотичного виховання у позаурочній діяльності
школи.

Робота над краєзнавчими проектами з учнями 7-8 класів.

Менталітет і світобачення українців у вивченні літературних творів.

Пошукова діяльність учнів 7-8 класів у дослідженні героїчного минулого
України.

Демократичні цінності і політична культура сучасної молоді.

Утвердження національної ідеї, державної незалежності і суверенітету
України у виховних заходах школи.

Особливості виховання почуття патріотизму у старших підлітків.

Виховання любові до рідної мови в учнів 7-8 класів.

Формування у старших підлітків почуття національної самоповаги і
гідності.

Формування у дітей працелюбності, підприємливості, господарювання,
бажання розбудовувати суверену незалежну Україну.

Практика свідчить, що для результативної виховної діяльності старших
підлітків, слід виходити з пріоритетної спрямованості організації
позаурочної патріотичної діяльності у дітей. Вона включає:

відповідність виховної практики концептуальним засадам патріотичного
виховання;

стимулювання ініціативи всіх суб’єктів виховного процесу;

створення необхідних умов для оптимізації позаурочної діяльності;

забезпечення захищеності і підтримки старших підлітків у залучені їх до
патріотичних цінностей;

створення ситуацій різноманітних позитивних емоційних переживань
суб’єкта в предметній, комунікативній діяльності, спрямованих на
суспільно значуще особистісне самовизначення та розвиток патріотичних
якостей;

моніторинг змін індивідуальних якостей вихованців;

врахування у виховному процесі передового педагогічного досвіду;

створення умов для громадської активності учнів 7-8 класів та їх участі
у самоврядуванні школи;

утвердження позиції школяра як суб’єкта педагогічного процесу, що
забезпечить атмосферу неформального, доброзичливого спілкування, почуття
колективізму, відповідальності, приналежності до результатів діяльності,
адаптації до життя;

створення стимулюючого і розвивального середовища на основі визначення
мети, цінностей, норм, принципів, завдань, напрямів виховних програм
діяльності відповідно до потреб, інтересів учнів, а також використання
культурно-духовних можливостей конкретного середовища;

створення організаційно-діяльнісної структури, що забезпечує розв’язання
цих завдань – відбір засобів, методів, способів
організаційно-педагогічної діяльності – реалізація
особистісно-орієнтованого процесу виховання – оцінювання діяльності та
її впливу на виховний процес – планування перспектив особистісного
розвитку учнів.

Виховання патріотизму у старших підлітків передбачає застосування
великого арсеналу виховних форм і методів, серед яких активно
використовуються такі форми роботи як індивідуальна, групова,
колективна, масова, самостійна, систематична, епізодична, домашня тощо.

Використані нами у виховній практиці індивідуальні форми роботи
дозволили педагогу краще пізнати особливості виховання патріотизму
старших підлітків, а також розкрити індивідуальність, здібності і нахили
дітей. Як батьки, так і школярі в свою чергу могли отримати
кваліфіковану консультацію, пораду педагога з тих чи інших питань чи
проблем, які їх турбували. Практика показала, що переваги цієї форми
роботи полягають у тому, що вона дозволяє кожному учаснику виховного
процесу поглиблювати і закріплювати знання, виробляти необхідні вміння,
навички, формувати досвід пізнавальної творчої і виховної діяльності.

Перевагою індивідуальних консультацій було встановлення і розвиток
суб’єкт-суб’єктних стосунків вчителів з дітьми та вчителів з батьками,
конфіденційність інформації, відсутність до неї доступу однокласників чи
інших батьків, що сприяло встановленню довірливих стосунків та поваги до
особистості дитини у її сім’ї.

Використання групових форм роботи дозволило об’єднати учнів за
інтересами, активізувати процеси самоосвіти і самовиховання учнів, до
яких відносяться всі види групової навчально-виховної діяльності учнів,
наукових об’єднань, гуртків, бесіди, диспутів тощо. Контакти і обмін
думками в групі стимулювали розвиток мислення учнів, сприяли розвитку і
вдосконаленню їх уміння висловлювати свою думку, формуванню патріотичних
цінностей, розширенню індивідуального, морального досвіду та світогляду.
Тоді як використання колективних форм роботи дало змогу вчителю
спілкуватись одразу зі всім класом, що дозволило йому спостерігати за
спілкуванням та поведінкою дітей в групі.

Масові форми роботи використані нами були простими і комплексними. У
простих – зміст розкривався, в основному, за допомогою одного засобу,
методу (виступ, лекція, диспути тощо), тоді як у комплексних масових
формах за допомогою різноманітних засобів та методів, що визначили
складну структуру заняття.

У залежності від обраних і використаних нами методів виховного впливу,
форми роботи поділяються на: вербальні (інформування, лекції,
конференції, круглі столи); практичні (екскурсії, олімпіади, конкурси,
ігри); наочні (виставки, тематичні стенди, шкільні газети). Спосіб
організації кожного виду діяльності потребував творчого підходу з боку
педагога.

Ефективність у нашій роботі довели використання допоміжних форм
навчальної роботи, а саме: навчальні екскурсії, домашні самостійні
роботи, які доповнювали і урізноманітнювали позаурочну діяльність учнів.

,

,

#На кожній екскурсії педагоги використовували такі способи ознайомлення
учнів з об’єктом, як роз’яснення, бесіди, самостійну роботу,
спостереження. Перед екскурсією зазвичай проводилась вступна бесіда,
пояснювались завдання, форми і способи його виконання у ході екскурсії.
Наприкінці екскурсії учитель проводив підсумкову бесіду з учнями про їх
враження, що давало змогу зробити необхідні висновки, розставити
акценти, перевірити знання, здобуті дітьми під час екскурсії, а також
порекомендувати прочитати додаткову літературу, яка б допомогла учням
глибше осмислити тему. Важливим моментом для нашої роботи було залучення
і активна участь батьків у екскурсійній роботі. В експериментальних
класах була проведена екскурсія до Бабиного Яру та на територію
колишнього Сирецького концтабору для радянських військовополонених –
місць масових розстрілів жертв фашизму (11вересня), похід місцями,
пов’язаними з героїчною обороною Києва від фашистських загарбників і
зустріч із ветеранами війни, екскурсія до Музею Великої Вітчизняної
війни, присвячена визволення України від німецько-фашистських
загарбників, відвідування виставки майстрів народної художньої
творчості.

Працюючи над темою „Якими були українці колись”, проводилась екскурсія
під назвою „Український костюм” до музею декоративно-прикладного
мистецтва, що допомогло дітям краще усвідомити значення одягу, гігієни у
житті народу, окремої особистості, формуванні її індивідуальності,
неповторності. Під час екскурсій на дітей мали вплив не лише розповіді
екскурсовода, а й спогади старшого покоління батьків, дідусів і бабусь.

Практичне значення для старших підлітків мали самостійна робота, яка
полягала у тому, що учні самостійно виконували завдання учителя з метою
повторення і глибшого засвоєння матеріалу, який розглядався на виховних
годинах і намагались його практично втілити у життя. Школярі вчилися
самостійно працювати з літературними джерелами, вправлятися в тих чи
інших якостях, виконували творчі роботи, готували доповіді, малювали
малюнки та ін. Досвід показав, що самостійна робота сприяла формуванню у
школярів самостійності, виховувала почуття відповідальності за своє
моральне зростання. Ці види роботи використовувалися нами у ході
виховних годин „Моє місто чи село”, „Запорізькі козаки”, „Діти мають
захищати свої права”.

Цілісний виховний процес у школі здійснювався за допомогою цілого ряду
доцільно використаних методів виховання.

Ефективність у нашій роботі довели використання таких методів виховання,
як вербальні, наочні, практичні, відеометоди тощо.

Серед вербальних методів педагоги як правило використовували розповідь
для викладу тої чи іншої етичної проблеми, прикладів із життя, аналізу
фактів. Досить часто використовувалась і розповідь – це монологічний
виклад матеріалу морально-етичного змісту, з метою послідовного,
систематизованого, доступного, емоційного ознайомлення з етичними
знаннями.

Зокрема, цей метод вчителі використовували при розгляді таких тем як:
„Звідки беруть свій початок українці”, „Пишаймося, бо ми браття
козацького роду.”, „Українська національна вдача”, „Духовна спадщина
українців”, „Українці в світі”, „Іноземці про українців” та ін.

Допоміг оптимізувати процес виховання патріотизму такий метод як бесіда.
Бесіда – діалогічний метод, який довів свою незамінність у патріотичному
вихованні дітей. Суть цього методу полягала у тому, щоби за допомогою
цілеспрямованих і вміло поставлених запитань спонукати учнів до
пригадування вже відомих знань та переведення їх у власну життєву
практику шляхом самостійних роздумів, узагальнень, висновків. Цей метод
найчастіше застосовувався педагогами тоді, коли проблема, яка
розглядалась не була надто складною для них і учні вже мали про неї
якісь уявлення, життєві спостереження, що дозволяло краще осмислити і
засвоїти патріотичні цінності.

Свою ефективність у вихованні патріотизму довели диспути. Під час
диспуту школярі обмінювалися поглядами з конкретної проблеми,
висловлювали різні думки, колективно обговорювали питання з зазначеної
проблеми, відстоювали власну позицію, переконувалися в правильності чи
помилковості своїх суджень, отримували нові знання, вчилися їх
висловлювати, аргументувати, дотримувались принципу взаємоповаги до
співрозмовника. Педагоги звертали увагу дітей на те як важливо вчитись
вислуховувати інших, не перебиваючи, після чого чітко формулювати власні
аргументи, аналізувати, узагальнювати, робити висновки.

Важливою умовою ефективності диспутів була попередня підготовка, яка
полягала в накопиченні необхідних знань з теми диспуту. Зокрема зі
старшими підлітками були проведені такі диспути, як: „Свободу не
спинити”, „Мова чи суржик?”, „Чи існує український характер?”,
„Патріотизм чи націоналізм?”, „Гопак – танець чи бойове мистецтво?”.

В експериментальній роботі широко використовувались пізнавальні і
розвивальні ігри. Ігри – це спеціально створені ситуації, які моделюють
реальність, з яких учням пропонувалось знайти вихід. Вчитель створював
ситуації новизни, актуальності, морального переживання, цікавості,
подиву. Перевага ігор полягала ще у тім, що вони вимагали від кожного
учасника активності, винахідливості, творчого підходу у рішенні завдань.
Такий вид діяльності стимулював і підтримував інтерес до навчання,
набуття знань у процесі захоплюючої гри. Наприклад, гра „Що? Де? Коли?”
проводилась нами по типу відомої телегри. З цією метою клас ділився на
3-4 команди. Для вибіркового туру обирався один представник від кожної
команди. В основну гру попадав той, хто швидше за інших відповідав на
запитання. Асистенти слідкували за швидкістю і правильністю відповідей.
Також була проведена ділова гра „Проблеми раціонального
природокористування в Україні”.

Виховання патріотизму у старших підлітків здійснювалося і в ході
факультативу „Основи моральності”, зокрема, на заняттях „Моя Україна”,
„Україна – суверена і незалежна держава”, „Україна – демократична
держава”, роботі над проектами, гуртковій, пошуковій діяльності, роботі
студій, клубів, в бібліотеці, з Інтернет ресурсами.

Вихованню патріотизму учнів 7-8 класів сприяли різноманітні творчі
конкурси з музичного та образотворчого мистецтва на тему „Історія та
культура рідного краю”, „Збір та систематизація матеріалів з історії та
культури рідного краю”; „Збір та запис народних пісень”; вечір „Видатні
вчені України, рідного краю”, історичний лекторій на тему „Українська
держава Гетьманщина за часів Д.Апостола й останнього українського
гетьмана К.Розумовського. Ліквідація Запорізької Січі”.

Результатом пошукової і проектної діяльності стало проведення історичних
читань, присвячених Дню Українського Козацтва, „круглий стіл” на тему
„Українське козацтво міфи та реалії”, фольклорна експедиція,
етнографічна експедиція „Шевченкознавство в ріднім краї” (збір
матеріалів).

Також були організовані та проведенні разом з учителями української мови
та літератури шкільний вечір, присвячений ювілею Т.Г.Шевченка „Великий
кобзарю, ти завжди в нашій пам’яті, ти завжди в наших серцях”,
„Запорізька Січ у другій половині XVII ст. — на початку XVIII ст.
Кошовий отаман І.Сірко”.

Проведення й участь в проектній і пошуковій діяльності, урочистих
заходах, присвячених річниці перемоги у Великій Вітчизняній війні:

„Визволення краю від німецько-фашистської окупації”;

„Невідомі герої Великої Вітчизняної війни”;

„Українці – герої Великої Вітчизняної війни”;

„Велика Вітчизняна війна у сімейних альбомах”. (Фотоколаж);

„Пісні і поезія Великої Вітчизняної війни” (Вечір для учнів 7-8 класів).

Таким чином, виховання патріотизму старших підлітків у позаурочній
діяльності – актуальне завдання сучасної педагогіки, що ставить за мету
виховання у дітей відповідних моральних якостей на основі збагачення
форм і методів виховної роботи та активного залучення до виховної роботи
батьків, що відіграє важливу роль у їх патріотичному становленні дітей і
спонукає всіх учасників виховного процесу до суб’єкт – суб’єктної
взаємодії, забезпечуючи ефективність досягнутих результатів.

Література:

Ващенко Г. Виховний ідеал. – Полтава, 1994. – С.162.

Ващенко Г. Виховання волі і характеру. – Боффало-Мюнхен, 1957. – С.95.

Дзерович Ю. Педагогіка. – Львів, 1937. – С. 217-218.

Костенко Л. Гуманітарна аура нації, або дефект головного дзеркала. – К.,
1999.

Поліщук Н. Екзистенційний засновок філософії Г.Сковороди // Григорій
Сковорода: образ мислителя. – К., 1997. – С. 39.

Руденко Ю. Основи сучасного українського виховання. – К.: Видавництво
імені Олени Теліги, 2003. – 328 с.

Ступарик Б.М. Національна школа: витоки, ставлення: Навчально-метод.
посібник. – К.: ІЗМН, 1998. – 336 с.

Ушинський К.Д. Рідне слово // Вибр. Пед. тв. : У 2-х т. – К.Рад. шк.,
1983. – т.1. – С. 127.

Франко І.Я. Одвертий лист до української галицької молодежі // Твори:
В50 т. – Т.45. – С. 12.

Чорна К.І. Виховання громадянина, патріота, гуманіста. Навч.-метод.
посібник. – К.: ТОВ „ХІК”, 2004. – 96 с.

Анотація матеріалу

Даний матеріал розроблений Шкільною Іриною Миколаївною, аспірантом
другого року навчання, молодшим науковим співробітником лабораторії
морального та етичного виховання Інституту проблем виховання НАПН
України. В ньому висвітлено особливості виховання патріотизму у дітей
старшого підліткового віку у позаурочній діяльності школи.

PAGE

PAGE 10

Добавить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *