Шишкова Л.І. Реалізація здоров’язберігаючої компетентності учнівської молоді в умовах загальноосвітнього навчального закладу.

Шишкова Л.І.

методист райметодкабінету відділу освіти

Тальнівської райдержадміністації

Правовиховна робота у навчальному закладі як передумова формування
правової свідомості особистості

Проблеми перебудови нашого суспільства нерозривно пов’язані з
формуванням нової людини. Духовність і доброта, чесність і совість,
мужність і патріотизм, працьовитість і любов до природи, досконалість
навколишнього буття й людини майбутнього – ці проблеми дедалі більше
хвилюють наше суспільство.

Перед сучасними виховними інститутами стоїть безліч проблем. Але
найболючіша з них – це дитячі правопорушення та злочини. Яка їхня
причина, чому не дає належних наслідків виховна робота з дітьми, падає
інтерес до знань? Ці та багато інших питань турбують педагогічну та
батьківську громадськість.

Особливу тривогу сучасних педагогів, вихователів, викликає той факт, що
майже 10 % дітей пізнають смак нікотину і алкоголю ще в дошкільному
віці. Йде «омолодження» правопорушень.

Дослідження особливостей виховання дітей, схильних до негативних проявів
у поведінці, не можна зрозуміти, не проаналізувавши механізми формування
відхилень у поведінці, що в свою чергу дасть змогу визначити засоби їх
блокування, попередити розвиток негативних проявів у поведінці дітей.
Психологи пропонують 11 груп відхилень у поведінці дітей:

Відхилення у нервовій системі.

Антигромадські відхилення та відхилення в контролі поведінки.

Антигромадські відхилення в комплексі з відхиленням в нервовій системі.

Відхилення в розвитку.

Комплекс підвищеної збудливості руху.

Дитячі психози.

Психози віку дозрівання.

Недостатній розумовий розвиток.

Шкільна незрілість.

Депресія.

Відхилення в нервовій системі дорослого типу.

Практика засвідчила, що вже у дитячому садку кожному вихователеві в
своїй практичній діяльності доводиться зустрічатися з так званими
«важкими» випадками виховання.

Як правило, в дітей, що належать до загальної популяції і вважаються
цілковито нормальними, також проявляються різні види відхилень, які
неодмінно супроводжують їхній розвиток. З роками частота проявів
відхилень у поведінці в загальній популяції дітей значно зменшується,
прояви їх поступово зникають з досягненням дитиною наступних етапів
індивідуального розвитку.

Практика засвідчує, що ще в дитячому садку кожному вихователеві у своїй
практичній діяльності доводиться зустрічатися з так званими «важкими»
випадками виховання. Уже в старших групах дитячих дошкільних установ
можна спостерігати частину дітей, яких відрізняє непосидючість,
грубість, забіякуватість. У спілкуванні з однолітками вони прагнуть
лідерства, не визнають обмежень у поведінці. Такі діти не розуміють
сутності дисципліни, постійно прагнуть виразити себе, не усвідомлюючи
межі можливого й неможливого. Дорослі, як правило, переходять на грубий
окрик, дитину починають карати. Поведінку дитини беруть під контроль,
вона починає мститися тим, хто її скривдив – переносити світ жорстокості
і зла в середовище, яке стає її повсякденністю. Дитина починає зухвало
ставитися до дорослих, потрапляє в розряд бездоглядних. Не рідко
становище може виправити лише досвідчений лікар-психіатр.

В.О. Сухомлинський писав: «Багаторічна практика виховної роботи,
дослідження розумової праці й духовного життя дітей, — все це призводить
до переконання, що причини, через які дитина стає важкою, невстигаючою,
в переважній більшості випадків криються у вихованні, в умовах даного
дитинства…». І якщо дитина стала важкою, якщо все, що посильно іншим
дітям, їй не посильно, отже в дитинстві вона не одержала для свого
розвитку від навколишніх людей, того, що повинна була одержати. Важкою
дитина стає якраз у віці від року до семи.

У шкільному віці починає формуватися самооцінка дитини. Вчитель
обов’язково повинен враховувати вікові особливості школярів, які є одним
із сильнодіючих мотивів поведінки, спрямованих не тільки на захист
досягнутого учнем рівня самоствердження, але й на примноження цінностей
свого «Я», на підвищення уваги до себе.

Загальноосвітні навчальні заклади здійснюють комплекс заходів,
спрямованих на поліпшення становища дітей, зокрема виявлення проявів та
запобігання дитячій бездоглядності і пов’язаної з нею злочинності.

Дитяча злочинність як наслідок бездоглядності, дивіантна поведінка
підлітків – одні з найболючіших проблем сучасної України.

Як правило, бездоглядність породжує бродяжництво, жебрацтво та інші
негативні явища в житті дитини.

На жаль, не вдається зменшити кількості злочинів, скоєних
неповнолітніми, таких як крадіжки, умисні тяжкі тілесні ушкодження,
вбивства, правопорушення, пов’язані з вживанням алкоголю, наркотичних
речовин.

Важливими напрямками виховної роботи в навчальних закладах щодо
запобігання злочинності та бездоглядності слід вважати:

— проведення постійного обліку дітей і підлітків з дивіантною
поведінкою, які не відвідують заняття, бродяжать, схильні до вживання
алкоголю, наркотиків, психотропних речовин;

— організація роботи ради з профілактики правопорушень;

— розвиток учнівського самоврядування, організація та проведення з його
участю рейдів-перевірок («Урок», «Перерва», «Діти вулиці», «Дозвілля»,
«Комп’ютерні клуби», «Канікули»);

— формування навичок здорового способу життя у дітей та підлітків шляхом
впровадження у навчально виховний процес цілісної виховної системи з
використанням здоров’яформуючих, здоров’язміцнюючих, здоров’язберігаючих
технологій;

— формування в учнів почуття відповідальності за власне життя й
здоров’я, за наслідки своїх дій шляхом отримання відповідних знань,
умінь і навичок для своєчасного їх застосування в різних життєвих
ситуаціях;

— формування у дітей та підлітків навичок правової культури шляхом
усвідомлення, засвоєння та дотримання положень Статуту навчального
закладу, Правил поведінки для учнів, залучення до участі в гуртках,
факультативах, конкурсах, олімпіадах, проведення декад і місячників,
правових знань, прослуховування спеціальних курсів («Підліток і закон»,
«Правова освіта учнів», «Конфліктологія», «Я маю право»);

— психологічний супровід, створення умов для самовиховання,
самовдосконалення, самореалізації шляхом застосування особистісного
зорієнтованого підходу до виховання дітей і підлітків;

z | I

&

стичній і краєзнавчій роботі, спортивних секціях, клубах, в гуртках за
інтересами, відвідування театрів, музеїв, залучення до цієї роботи
підлітків, що складають «групу ризику»;

— проведення роботи з батьками, яка передбачає попередження фізичного,
морального, психологічного насильства дітей в сім’ї.

Підлітки як одна з найбільш вразливих категорій нашого населення схильна
до депресії, апатії, роздратування. Вони відчувають на собі вплив
стресових та конфліктних ситуацій, не отримуючи належного виховання та
соціального захисту, стають «дітьми вулиці».

Позбавлені батьківської уваги «діти вулиці» часто попадають під
негативний вплив своїх однолітків та дорослих. Особливої уваги
потребують учні, батьки яких в сучасних соціально-економічних умовах
змушені виїжджати на заробітки, часто далеко від постійного місця
проживання. Батьки залишають своїх дітей на бабусь, дідусів, інших
родичів, приятелів та сусідів. Зрозуміло, що ці особи не можуть
компенсувати справжній батьківський догляд.

Більше половини випадків девіантної поведінки дітей обумовлені
недоліками сімейного виховання. Тому педагогічним колективам
загальноосвітніх навчальних закладів слід надавати більше уваги питанням
організації педагогічної батьківської просвіти, інформувати батьків про
особливості та інноваційні підходи до навчання і виховання учнів. Без
тісного контакту з батьками, їхньої особистої участі у вихованні дітей
така робота буде малоефективною. Знайти стежку до серця кожної дитини
педагог зможе за умови активної допомоги і підтримки сім’ї.

Планувати й проводити профілактичну роботу у закладах освіти щодо
недопущення будь-якого насильства над дитиною в сім’ї. Батькам необхідно
роз’яснювати, що не можна переносити на дітей свій пригнічений
психологічний стан. Адже незадовільний виховний клімат в сім’ї, надмірна
суворість в стосунках відчужує дитину, вона може виростати замкнутою і
жорстокою. Батькам важливо пам’ятати про необхідність створення
атмосфери поваги, любові, дружби і взаєморозуміння в родинному колі.
Тільки спільна праця, спільні духовні інтереси, правильна організація
дозвілля – запорука сімейного благополуччя та щастя.

У системі виховання учня щодо запобігання бездоглядності та злочинності
важлива роль належить класному керівнику. Виховання як цілеспрямований
процес виховання особистості має здійснюватися на гуманістичній основі.
Гуманність означає людяність, почуття любові до людей, поваги до їхньої
гідності. Взаємна повага, порозуміння і співпраця педагогів та учнів –
особливості гуманістичного виховання. Головним завданням такого
виховання є соціальна адаптація учнів, захист від впливу конфліктів,
життєвих негараздів, самотності.

Варто зазначити, що прорахунки у навчально-виховній роботі, відсутність
педагогічного такту у частини вчителів може негативно позначитися на
профілактичній роботі з важковиховуваними учнями. За відсутності
кваліфікованого педагогічного керівництва у дітей можуть сформуватися
спотворені уявлення про реальний стан речей та стосунки між ними та
дорослими. Зухвала поведінка підлітка є виявом протесту проти
необ’єктивної оцінки педагога. Учень може дедалі більше замикатися в
собі, протиставляючи вимогам дорослого неслухняність, непокірність,
різкість та грубість.

У підлітковому віці в організмі дитини в її психіці відбуваються зміни.
Психофізіологічна перебудова може впливати на самопочуття підлітка. У
цей «переломний», «важкий», «критичний» вік психіка стає нестійкою,
підліток може бути грубим та брутальним у стосунках з дорослими.
Педагогу варто брати до уваги цей фактор і не провокувати свого
вихованця на емоційні спалахи, оскільки такі негативні прояви поведінки
можуть бути спричинені психофізіологічним станом учня. Щоб правильно
проводити профілактичну роботу щодо попередження дитячої бездоглядності,
злочинності класному керівникові необхідно вміти розрізняти такі типи
важковиховуваних учнів: конфліктно-ситуативний,
неврівноважено-ситуативний, нестійкий. У практичній роботі найчастіше
зустрічаються змішані типи важковиховуваних дітей. Батьки та педагоги
мають знати, де, коли і з ким проводить вільний час підліток, постійно
контролювати таких важковиховуваних учнів, допомагати їм у виборі
трудової діяльності.

Підлітки з переважаючою негативною спрямованістю особистості формуються
у несприятливому середовищі. Це учні з низькими моральними установками,
байдужим ставленням до навчальної діяльності та зниженою загальною
працездатністю. Схильність до девіантної поведінки проявляється у
неодинокому вживанні наркогенних речовин, наслідуванні негативних
навичок в дорослих.

Доцільно звернути увагу педагогів на необхідність проведення
профілактики наркозалежності у дітей, що мають тісний зв’язок з
проблемою запобігання бездоглядності та злочинності. Сьогодні важливо
проявляти максимальну «наркогенну пильність», щоб захистити наших дітей
від раннього вживання тютюну, алкоголю, наркотиків. Така робота повинна
бути складовою частиною всієї педагогічної діяльності. Це
відповідальність, яку повинні розділяти між собою педагогічні працівники
і батьки учнів.

При проведенні профілактичних заходів слід враховувати такі питання:

вживання наркогенних речовин у підлітковому середовищі;

ранніми ознаками наркозалежності можуть бути певні зміни у психофізичній
поведінці підлітків, що не були властивими раніше (агресивність,
замкнутість, злобність, брехливість, відчуженість, пропуски навчальних
занять).

Зауважимо, одному класному керівникові, далеко не завжди вдається
вирішувати проблеми запобігання бездоглядності, злочинності, жебрацтва,
наркозалежності, адже це складна робота. До організації та проведення
заходів, спрямованих на подолання таких складних проблем більше залучати
соціальних педагогів, вчителів-предметників, психологів,
педагогів-організаторів, лікарів, працівників правоохоронних органів,
юристів.

Вважаємо за необхідне наголосити, що лише спільними скоординованими
зусиллями батьків, педагогічних колективів, широкого кола громадськості,
за сприяння зацікавлених фінансових організацій можна виховати фізично й
морально здорове покоління, вирішити проблему бездоглядності та інших
негативних явищ, що мають згубний вплив на дітей та підлітків.

Список використаних джерел:

Т.Є. Федорченко «Рання профілактика негативних проявів у поведінці
дітей» Київ. – 2003.

Л.Л. Кацинська «Виховний процес в сучасній школі» Рівне. – 1997.

Нормативні документи міністерства освіти і науки України «Книга
заступника директора з виховної роботи». Харків. – 2006.

Добавить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *