Шепочуть ніжно квіти пелюстками (сценарій)

Сценарій свята квітів

«Шепочуть ніжно квіти пелюстками»

Зал святково прикрашений букетами з осіннього листя, рушниками. На
столах розміщені композиції із квітів. Виходять святково вдягнені діти.

1. Були у матері-Природи

Дві донечки такої вроди —

Хто їх побачить хоч на мить,

Не міг забуть і розлюбить.

2. Голубооку звали Флора,

У неї очі наче зорі.

Завжди замріяна, тендітна,

Ласкава, ніжна і привітна.

3. А Фауна — швидка, як вітер,

Могла за птахами літати

І за оленями стрибати

Та з білочками пустувати.

4. Обидві світ живий любили,

Відтак його боготворили.

То ж вирішила мудра мати

На посаг їм дарунок дати.

5. Мрійливій Флорі — світ рослинний,

А жвавій Фауні — тваринний.

Щоб берегли і доглядали,

Від сього злого захищали.

З’являється Флора.

Флора.

Добрий день, дорослі і малята!

Завітала — запросити вас на свято,

А паную в країні я чудовій,

Незвичайній, різнокольоровій.

Мешкають в країні моїй квіти,

І для мене всі вони, як діти.

Здогадалися, хто я така? Я, Флора, королева рослинного світу. Кожного
року саме в цей день — у день народження видатного педагога В.
Сухомлинського в моїй чарівній країні відкривається карнавал квітів. Я
вас щиро запрошую на це чудове осіннє свято.

Звучить «Віночок українських пісень» у виконанні М. Богданова та
ансамблю сопілкарів.

Перший учень.

Ти приведи мене в осінній сад,

Де диво-казку творить зорепад.

Там осінь чарівниця у танку,

Земля у різнобарвнім килимку.

Другий учень.

Осінь захоплює, осінь вражає

Дивом-красою і барвами квіт.

То вона щедре тепло посилає,

То умивається дощиком світ.

Третій учень.

Осінь на землю тихенько спускається,

В небі летить, наче птах.

Крилами-хмарами небо вкривається,

Літо веселе співоче минається,

Спокій стає на землі.

Звучить пісня Листячко осіннє».

До залу заходить Осінь.

Осінь.

Ой, який чудовий день!

Сонце ясне як горить!

Тільки смуток у квіток

У очах чомусь бринить.

Перший учень.

Смуток цей за яснім літом,

За сонцем теплим і ласкавим,

Тільки й щастя, тільки й жити,

Покіль буде сонце гріти.

Другий учень.

Зажурились квіти неспроста,

Вранці роси випадають білі.

Вже надходить осінь золота,

Жовкне листя у садку на гіллі.

Осінь.

Не сумуйте, квіти любі,

Літо ще повернеться до вас.

І ось погляньте, як весело

Кружляє жовтенький листок

І всіх запрошує відмітити

Осінній бал квіток.

Дівчинка в костюмі листочка кружляє в танці.

Третій учень.

Тут гладіолуси розкішні,

Барвисті айстри — аж горять.

А серед них гвоздики пишні

Яскравим цвітом майорять.

Четвертий учень.

І чорнобривці, і жоржини

До сонця тягнуться у вись.

В їх пелюстки у день осінній

Всі барви райдуги злились.

d

f

A

A

H

J

z

|

°

O

Oe

a

ae

(

f

A

oe

J

?$???????ae?J

|

°

Oe

ae

?$???????ae?П’ятий учень.

Квітів, як піску у морі,

Листя у зеленім борі.

Щоби їх перелічити,

Треба двісті років жити.

Звучить пісня «У квітів сьогодні свято».

Лунає вальс «Осінній сон», дівчатка-квіти танцюють.

Гвоздика

Гарячі, повні, запашні гвоздики

Мов променисті зорі на землі.

Від Горького на Капрі Коцюбинський

Прийняв цей дар братерської руки.

Гостинно ґрунт прийняв їх український,

І по-новому зацвіли квітки.

Учитель. Гвоздику в давні часи називали квіткою Зевса. Латинська назва
«діантус» перекладається як «божественний».

Учень. Один з давньогрецьких міфів розповідає, що примхлива богиня
мисливства Артеміда якось дуже розсердилась на хлопчину-пастушка, що той
своєю грою на сопілці розганяє звірів і заважає полюванню. У приступі
гніву Артеміда влучною стрілою вразила юнака в серце. Та коли охолола
від гніву, то стала сильно жалкувати, що вбила юного пастуха, і вблагала
Зевса, аби той перетворив його на гарну квітку. З того часу прикрашають
землю пурпурові, наче наповнені кров’ю, пелюстки квіток гвоздик.

Загадка

В капелюшок пишний вбрався

І морозу не злякався.

Невеличкий цей сміливець

Золотавий… (чорнобривець)

Учениця. Бабуся розповідала мені таку легенду. У давнину українські
майстри-чоботарі шили надзвичайно гарні жіночі чобітки, які мали
яскраво-червоні халяви та чорні голівки. Називали такі чобітки
«чорнобривцями». Подібність цього взуття до суцвіття квітки й дало їй
таку назву.

Учень.

Чорнобривий чорнобривець чепурився,

Дощовою краплею умився,

Втерся теплим вітром-рушником

Та й накрився парасолькою-листком.

І стоїть це диво золоте,

Щоб ласкаво зустрічать гостей.

Звучить пісня «Співучі чорнобривці».

Учитель. Це квітка материнства, доброти, щедрості. Де б ви не були, куди
б не закинула вас доля, але якщо у вас під вікном буде рости кущик
чорнобривців, ви завжди будете пам’ятати і рідну домівку, і свою матір,
і рідний край. Тому, мабуть, недаремно ці квіти дуже любив В.
Сухомлинський. Любив квіти, до душі була й пісня.

Чорнобривці чорноброві

Квітнуть в тиші вечоровій.

Чорнобривці чарівні

Так і просяться в пісні.

Звучить пісня «Чорнобривці».

Добавить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *