Сценарій свята квітів
«Шепочуть ніжно квіти пелюстками»
Зал святково прикрашений букетами з осіннього листя, рушниками. На
столах розміщені композиції із квітів. Виходять святково вдягнені діти.
1. Були у матері-Природи
Дві донечки такої вроди –
Хто їх побачить хоч на мить,
Не міг забуть і розлюбить.
2. Голубооку звали Флора,
У неї очі наче зорі.
Завжди замріяна, тендітна,
Ласкава, ніжна і привітна.
3. А Фауна – швидка, як вітер,
Могла за птахами літати
І за оленями стрибати
Та з білочками пустувати.
4. Обидві світ живий любили,
Відтак його боготворили.
То ж вирішила мудра мати
На посаг їм дарунок дати.
5. Мрійливій Флорі – світ рослинний,
А жвавій Фауні – тваринний.
Щоб берегли і доглядали,
Від сього злого захищали.
З’являється Флора.
Флора.
Добрий день, дорослі і малята!
Завітала – запросити вас на свято,
А паную в країні я чудовій,
Незвичайній, різнокольоровій.
Мешкають в країні моїй квіти,
І для мене всі вони, як діти.
Здогадалися, хто я така? Я, Флора, королева рослинного світу. Кожного
року саме в цей день – у день народження видатного педагога В.
Сухомлинського в моїй чарівній країні відкривається карнавал квітів. Я
вас щиро запрошую на це чудове осіннє свято.
Звучить «Віночок українських пісень» у виконанні М. Богданова та
ансамблю сопілкарів.
Перший учень.
Ти приведи мене в осінній сад,
Де диво-казку творить зорепад.
Там осінь чарівниця у танку,
Земля у різнобарвнім килимку.
Другий учень.
Осінь захоплює, осінь вражає
Дивом-красою і барвами квіт.
То вона щедре тепло посилає,
То умивається дощиком світ.
Третій учень.
Осінь на землю тихенько спускається,
В небі летить, наче птах.
Крилами-хмарами небо вкривається,
Літо веселе співоче минається,
Спокій стає на землі.
Звучить пісня Листячко осіннє».
До залу заходить Осінь.
Осінь.
Ой, який чудовий день!
Сонце ясне як горить!
Тільки смуток у квіток
У очах чомусь бринить.
Перший учень.
Смуток цей за яснім літом,
За сонцем теплим і ласкавим,
Тільки й щастя, тільки й жити,
Покіль буде сонце гріти.
Другий учень.
Зажурились квіти неспроста,
Вранці роси випадають білі.
Вже надходить осінь золота,
Жовкне листя у садку на гіллі.
Осінь.
Не сумуйте, квіти любі,
Літо ще повернеться до вас.
І ось погляньте, як весело
Кружляє жовтенький листок
І всіх запрошує відмітити
Осінній бал квіток.
Дівчинка в костюмі листочка кружляє в танці.
Третій учень.
Тут гладіолуси розкішні,
Барвисті айстри – аж горять.
А серед них гвоздики пишні
Яскравим цвітом майорять.
Четвертий учень.
І чорнобривці, і жоржини
До сонця тягнуться у вись.
В їх пелюстки у день осінній
Всі барви райдуги злились.
d
f
”
–
A
A
H
J
z
|
°
O
Oe
a
ae
(
f
–
A
oe
J
?$???????ae?J
|
°
Oe
ae
?$???????ae?П’ятий учень.
Квітів, як піску у морі,
Листя у зеленім борі.
Щоби їх перелічити,
Треба двісті років жити.
Звучить пісня «У квітів сьогодні свято».
Лунає вальс «Осінній сон», дівчатка-квіти танцюють.
Гвоздика
Гарячі, повні, запашні гвоздики
Мов променисті зорі на землі.
Від Горького на Капрі Коцюбинський
Прийняв цей дар братерської руки.
Гостинно ґрунт прийняв їх український,
І по-новому зацвіли квітки.
Учитель. Гвоздику в давні часи називали квіткою Зевса. Латинська назва
«діантус» перекладається як «божественний».
Учень. Один з давньогрецьких міфів розповідає, що примхлива богиня
мисливства Артеміда якось дуже розсердилась на хлопчину-пастушка, що той
своєю грою на сопілці розганяє звірів і заважає полюванню. У приступі
гніву Артеміда влучною стрілою вразила юнака в серце. Та коли охолола
від гніву, то стала сильно жалкувати, що вбила юного пастуха, і вблагала
Зевса, аби той перетворив його на гарну квітку. З того часу прикрашають
землю пурпурові, наче наповнені кров’ю, пелюстки квіток гвоздик.
Загадка
В капелюшок пишний вбрався
І морозу не злякався.
Невеличкий цей сміливець
Золотавий… (чорнобривець)
Учениця. Бабуся розповідала мені таку легенду. У давнину українські
майстри-чоботарі шили надзвичайно гарні жіночі чобітки, які мали
яскраво-червоні халяви та чорні голівки. Називали такі чобітки
«чорнобривцями». Подібність цього взуття до суцвіття квітки й дало їй
таку назву.
Учень.
Чорнобривий чорнобривець чепурився,
Дощовою краплею умився,
Втерся теплим вітром-рушником
Та й накрився парасолькою-листком.
І стоїть це диво золоте,
Щоб ласкаво зустрічать гостей.
Звучить пісня «Співучі чорнобривці».
Учитель. Це квітка материнства, доброти, щедрості. Де б ви не були, куди
б не закинула вас доля, але якщо у вас під вікном буде рости кущик
чорнобривців, ви завжди будете пам’ятати і рідну домівку, і свою матір,
і рідний край. Тому, мабуть, недаремно ці квіти дуже любив В.
Сухомлинський. Любив квіти, до душі була й пісня.
Чорнобривці чорноброві
Квітнуть в тиші вечоровій.
Чорнобривці чарівні
Так і просяться в пісні.
Звучить пісня «Чорнобривці».
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
