.

Саморефлексія: стрижень освітньої парадигми (реферат)

Язык: украинский
Формат: реферат
Тип документа: Word Doc
121 1601
Скачать документ

Саморефлексія: стрижень освітньої парадигми

Оскільки, психологія (та, що стала надбанням підручників) уникає
розгляду явищ і механізмів несвідомого, то ми зобов’язані розібратись у
цьому глибше, звернувшись до інших джерел. Мова йтиме, насамперед про
величезну сферу психічного на межі свідомого і несвідомого –
емоційно-вольову. Ознайомлення з матеріалом підручників наводить на
думку, що емоції є тим явищем, яке свідомій людині зазвичай належить
приборкувати силою волі. Дивує при цьому, як мало уваги надають
підручники з психології позитивній стороні взаємодії емоцій зі
свідомістю.

Що є емоція? Кожен із нас у певній мірі знає, що це. Але чи багато серед
нас тих, хто розуміє, що емоція – це прояв несвідомого, того
утаємниченого несвідомого, про яке, на відміну від свідомості, ніхто не
хоче розмірковувати (окрім Фрейда та його послідовників). У словнику
читаємо: «Емоції (від фр. emotion – хвилювання) – процес ситуативного
переживання, …, який має для організму сигнальне й регулююче значення.
…У стані емоційних спалахів людина витрачає багато м’язової і нервової
енергії, яка утворюється за рахунок згорання в м’язах цукру. Емоції
викликають в організмі людини комплекс біохімічних реакцій…

…Вони органічно взаємопов’язані з почуттями. …Почуття актуалізуються
та реалізуються у формі емоцій. …Виховання в людини контролю над
своїми емоціями. Є важливою соціально-педагогічною проблемою. Шляхом
тренування людина може навчатися стримувати свої пориви та пристрасті,
розумно керувати своїми емоціями» [Короткий психологічний словник / За
ред. проф. В. І. Войтка. – К.: «Вища школа», 1976. – 192 с.]. Підручник
Р. Немова «Психологія» (т. 1, 1999) повідомляє:

«Емоції – особливий клас суб’єктивних психологічних станів, які
відображають у формі безпосередніх переживань, відчуттів приємного або
неприємного, відношення людини до світу і людей, процес і результати
його практичної діяльності. …Вони включені в усі психічні процеси і
стани людини (підкреслено нами. – А. П.). Будь-які прояви її активності
супроводжуються емоційними переживаннями».

Далі підручник деталізує, що основними функціями емоцій є:
комунікативна, регулятивна, сигнальна, мотиваційна, оціночна,
стимулююча, захисна. Підручник повідомляє, що факти переконливо доводять
уроджений характер основних емоцій, наявність генотипово зумовленої
спроможності до їх розуміння живими істотами різних видів. Разом із тим,
деякі емоції набуваються прижиттєво навчанням і вихованням. До переліку
параметрів, за якими оцінюються емоційні процеси та стани (таких, як
інтенсивність, тривалість, глибина, походження, умови виникнення і
зникнення, дія на організм, динаміка розвитку, спрямованість, спосіб
вираження і нейрофізіологічна основа) належить і їх усвідомлення. Тобто
мова може йти про певну взаємодію емоцій і свідомості. (Запам’ятаймо цю
позицію, ми ще повернемося до неї).

Інший із цитованих нами підручників – «Основи психології» (2002)
повідомляє про природу емоції більш скупо, відокремлюючи (на с. 198)
емоцію від переживання та звузивши її до реакції, яка викликається
порушенням адаптивної поведінки. Інше визначення емоції розглядає її як
специфічну форму взаємодії людини з довколишнім світом, спрямовану на
пізнання цього світу та свого місця в ньому через саму себе у формі
переживань.

Як це не дивно, хоча в одному-двох абзацах тексту і згадується про
ступінь усвідомленості переживань, вивчати емоції традиційно
пропонується без їх будь-якого зв’язку як з несвідомим, так і з
свідомістю. Отже, спрощене ставлення до емоцій є фактом, який заслуговує
пояснення, потребує більш глибокого погляду на генезис і функції емоцій.

Емоції виконують функцію внутрішньої мови, завдяки якій суб’єкт
підтримує свою життєдіяльність. Вони, як і несвідоме (!), уключені в усі
психічні процеси та стани людини. Чим вищу позицію на сходинках еволюції
займає жива істота, тим багатшою є та гамма емоційних станів, які вона
здатна переживати.

Життя без емоцій не можливе так, як і без відчуттів. Звідки походять
емоції? Що виникло раніше – емоція чи відчуття? Вже одноклітинні
володіли відображенням корисного-шкідливого (подразливість, розсіяна
чуттєвість). Здатність відображувати, окрім корисного-шкідливого, також
і нейтральне називають чуттєвістю. Найпростіша емоція – це переживання
задоволення-незадоволення, що виникло із чуттєвості. Якщо відчуття – це
реакція спеціалізованої групи клітин, органу, то емоція – це системна
реакція усього організму. Важко сказати, де емоція вже є, а де її ще
нема. Однак, ясно, що і емоції, і відчуття як механізми відображення
мають спільні витоки.

Емоції, відчуття, рефлекси як вроджені реакції, інстинкти як вроджені
програми дій, умовні рефлекси як прижиттєво набуті реакції і програми
дій, асоціативне научіння як набуття умовних рефлексів шляхом спроб і
помилок, підкріпленням, латентне (скрите, невидиме, мимовільне)
научіння, інсайт як осягнення з допомогою раніше запам’ятованої
інформації, каузальний рефлекс, мислення наочно-дієве, образне
(конкретне), понятійне (логічне) – усе, що виникало на попередніх етапах
еволюції живого світу, не зникає, воно залишається у тій чи іншій мірі
взаємопов’язаним на наступних ступенях еволюції. Можливо, менш
пов’язаним інформаційно, але тісно пов’язаним енергетично.

Чи пов’язані емоції з усім несвідомим? Звісно, так. Вони, як і несвідоме
(!), включені в усі психічні процеси і стани людини. Емоції – це система
відображення і водночас енергетичного забезпечення програм
життєдіяльності живої істоти, в тому числі й інстинктивних. Емоції як
сигнали завжди мали злиту воєдино подвійну функцію – інформаційну
ознайомлюючу про загальний стан системи-організму й інформаційну
мотиваційно-пускову відносно розподілу енергетичних потоків для
забезпечення рухів, дій.

У якій мірі, окрім обслуговування внутрішніх біологічних запитів
організму, емоції обслуговують міжорганізменні комунікаційні запити у
стосунках соціальних істот (від птахів до мавп і людей)? У стосунках тих
соціальних істот, які не володіють другою сигнальною системою (мовою), –
у повній мірі. У стосунках тих соціальних істот, які володіють другою
сигнальною системою, – частково. Це твердження є, безумовно, істинним. У
зв’язку з цим, представляється важливим визначити частку присутності і
значення емоцій у другому випадку. На перший погляд, вона не менша, аніж
50 %. Якщо ж взяти до уваги такі несвідомі чи напівсвідомі механізми
соціалізації як зараження, наслідування, навіювання, довіра, страх,
комформізм, а також такі основні інстинкти людини як інстинкт агресії,
життя і смерті (згідно з Фрейдом), або ж вісімнадцять інстинктів (згідно
з Макдауголлом), то частка емоцій у відображенні процесів
життєдіяльності людини зросте, за нашими оцінками, до 75 %. Якщо ж ми
візьмемо до уваги ще й місце, функціональну роль і значення символів у
житті сучасної людини, то питома вага емоцій (і несвідомого) порівняно
зі свідомістю зросте у наших оцінках ще більше.

* * *

На зв’язку емоцій з інстинктами Фрейда чи Макдауголла ми не будемо тут
зупинятися. Більш цікавим є символ. Що є символ? Опредмечена емоція,
напівемоція-напівсвідоме, місток між свідомістю та індивідуальним і
колективним несвідомим. Маємо на увазі, насамперед, символи міфів,
релігії і мистецтва, символи пам’ятників, гербів, прапорів тощо.

Е. Нойманн (1949), послідовник Юнга, так писав про роль символів у
взаємодії свідомого з несвідомим:

«Поки цей світ символів існує і продовжує діяти через різні ритуали,
культи, міфи, релігію і мистецтво, він… встановлює діалектичну
взаємодію… двох сфер. Як показав Юнг, символ сприяє вивільненню
психічної енергії несвідомого для використання її свідомістю у
практичних цілях. Він описує символ як «психічну машину» для
«трансформації енергії». Символ є трансформатором енергії… саме тому
будь-яка діяльність примітивної людини розпочиналася та супроводжувалася
різноманітними релігійними і символьними діями, будь-то землеробство,
полювання, рибна ловля чи інша «незвичайна» небуденна робота, що не
виконувалася щоденно. … «Освячення» незвичної діяльності досі
залишається кращим способом… перенаправлення психічної енергії із
«природного русла» приватного життя на «незвичні справи», зокрема на
вбивства під час війни. Наприклад, символічне значення поняття
«Вітчизна» перевищує раціональний елемент, який, безумовно, входить в
нього, і саме несвідомий емоційний фактор, який завжди активується під
час звернення до Вітчизни, показує, що цей символ є перетворювачем
енергії.

…Соціальний символ (хрест, герб, прапор, Вітчизна) «ніколи не походить
виключно із свідомого чи виключно із несвідомого», а виникає при
«взаємодії обох». Символ має раціональну сторону, «яка знаходиться у
згоді з розумом», і іншу сторону, «яка недосяжна розуму, тому що
складається не лише із даних раціонального характеру, а також із
ірраціональних елементів внутрішньої і зовнішньої перцепції» [Юнг.
Психологічні типи].

Рух від дологічного мислення до логічного також йде через символ, і
можна показати, що філософське і наукове мислення розвивалося із
символьного, поступово звільняючись від емоціонально-динамічних
компонентів несвідомого.

…Образи і символи, будучи творчими продуктами несвідомого, являють
собою множину виразів духовної сторони людської психіки. … Міф,
мистецтво, релігія та мова – усе це символічні вираження творчого духу
людини. … «Передаюча смисл» функція символів і архетипів пробуджує
спрямовану емоційність, тобто вона володіє організуючим характером.

…Символи та символічні фігури являються домінантами кожної
цивілізації, як ранньої, так і пізньої. Вони – кокон значення, який
людство сплітає навколо себе, усі дослідження й інтерпретації культури є
дослідженнями й інтерпретаціями архетипів і символів.

…Нормальне життя індивіда також включене в переплетення символів. Усі
важливі періоди життя – народження, повноліття, шлюб, народження дитини
тощо виокремлюються та відмічаються, скрізь життя рясніє священними
місцями та знаменними датами. Ландшафт усіяний святилищами, храмами,
церквами, пам’ятниками і меморіалами… неперервний приток
надособистісного життя забезпечує життєздатність індивідуального.
…Організація життя в цих межах… дозволяє вести впорядковане
існування у світі, де людське і космічне, особистісне і надособистісне –
усе з’єднується одне з одним.

…Емоціональність – це те, що позитивно стимулює людину і приводить її
в рух… там, де цього нема, існує лише апатія: мертві знання, мертві
факти, дані без смислу, непов’язані між собою деталі й нежиттєздатні
взаємини. …Емоціональність залишається життєвою силою і перетворює
індивіда, навіть незважаючи на те, що вона обмежується встановленими
суспільством порядками» [Нойманн Э. Происхождение и развитие сознания.
Пер. с англ. – М., «Рефл-бук»; К., «Ваклер», 1998. – 464 с. C. 377-385].

Отже, емоції та символи – це такі арени взаємодії свідомого з
несвідомим, які мають визначальне значення для повсякденної
життєдіяльності сучасної людини. Яку відображувальну систему ми
«тренуємо», емоції чи свідомість, коли відвідуємо церкву, оперу, цирк,
кінотеатр, стадіон, іподром, музей живопису чи естрадні видовища за
участю Данилка, Кіркорова чи Поплавського? Для чого нам потрібні
впродовж року свята та карнавали? Тож яким є співвідношення між свідомим
і несвідомим, 1:10 чи 9:10 чи інше?

Ми не маємо тут змоги детально зупинятися на соціальних почуттях
сучасної людини, емоціональних процесах більш високого рівня – продуктах
її соціально-історичного розвитку таких, як сумління, любов, почуття
обов’язку, відповідальності, самоповаги, патріотизму, ідентичності,
співчуття, сорому, дружби, щастя, естетичні та інтелектуальні почуття.
Психологічний словник із психології повідомляє, що «почуття
актуалізуються та реалізуються у формі емоцій… однак ототожнення їх
неправомірне». Чим же різняться почуття від емоцій? Що є в почуттях
такого, чого нема в емоціях? Уважаємо, що найголовнішою ознакою
відмінностей є міра присутності в них свідомості. Якщо емоції можуть
усвідомлюватися «збоку», то почуття – це стани та процеси, в яких
свідомість присутня «всередині» як складова частина. Яке співвідношення
свідомого й несвідомого у соціальних почуттях тієї чи іншої людини? –
Важко сказати, але незаперечним фактом є присутність в почуттях і
несвідомого, і свідомості, незаперечним фактом є присутність у
соціальних почуттях значно більшої частки свідомості, аніж у простих
емоціях-переживаннях органічних потреб.

* * *

Емоції як система відображення мають свою специфіку: вони зорієнтовані
на обслуговування цілісності організму, насамперед, енергетичної
цілісності. Унікальність емоцій людини полягає в їх зв’язках, з одного
боку, з інстинктами, а з іншого боку – з образами, пам’яттю, уявою і
символічною свідомістю. У цьому немає нічого дивного, адже інстинкти
вимагають системної координації, у тому числі, участі нервової системи.
Умовні рефлекси забезпечуються усією нервовою системою, у тому числі
мозком. У певному смислі емоції можна розглядати як містки між
несвідомим і свідомим.

Виникає запитання: чи існують емоції людини, які б не відображались і не
контролювались у тій чи іншій мірі її символічною свідомістю? Скоріше за
все, таких нема. З іншого боку, маємо запитати: що саме з несвідомого
ніяк не відображається емоціями? Інстинкти, інтуїція? Якщо ж таке є, то
воно не є критично суттєвим для організму, оскільки ніяк ним не
переживається. Чи існують інстинкти без емоцій? Мабуть, ні. Чи існує
інтуїція без образів? Мабуть, ні. Чи існують образи без емоцій, хоча б
дуже слабких? Мабуть, ні. Отже, що ми позначаємо терміном «несвідоме»?
Чи не те, що в даний момент чомусь не освітлюється «ліхтарем»
свідомості, тобто не є об’єктом уваги, не абстрагується, не
деталізується, ні з чим не порівнюється, а лише цілісно переживається
всім організмом? Такими є і інстинкти, і образи, і емоції. Звісно, можна
звузити поняття «несвідоме» до того, що ніяк організмом не
переживається, наприклад, такими є «горме» Макдоугалла (вроджена
програма цілеспрямованої активності організму), інформація генетичного
коду, реакції безумовних рефлексів, трансперсональне Станіслава Грофа чи
видіння під гіпнозом.

Отже, термін несвідоме можна використовувати як у широкому сенсі, так і
у вузькому. Термін «несвідоме» використовується сьогодні найчастіше у
формі двох крайнощів – як синонім трансцендентного в системі психічного
відображення або ж як ототожнення з «підсвідомим». Це неправильно.
Необхідно спробувати деталізувати несвідоме і знайти середину між
крайнощами, можливо, найперше, розширивши поняття підсвідомого як його
частини включенням до нього усього діапазону емоцій. До підсвідомого, як
ми знаємо, за визначенням належить те, що за певних умов може
усвідомлюватися чи усвідомлювалося раніше.

* * *

Підсумовуючи розглянуте, можна стверджувати, що сучасною людиною в
основному керують неусвідомлені чи недостатньо усвідомлені сили. А
недосконале свідоме прислуговує інстинктам, забарвленим емоціями
частіше, аніж контролює й обмежує їх. Несвідоме (неусвідомлюване) як
частина психічного не є чимось таємним, таким, що потребує часу,
ресурсів, зусиль, наукових чи езотеричних знань для його відкриття як
якоїсь terra incognita. Несвідоме присутнє скрізь, де проявляють себе
емоції, почуття, символи. Релігія, мораль, свята і карнавали, пісні і
танці, ігри на відпочинку, кохання і народження дітей – будь-що візьмемо
у нашому повсякденному житті – чого в них більше, емоційно-несвідомого
чи раціонально-свідомого? Релігія – наскрізно просякнута символізмом.
Моральні норми засвоюються в більшій мірі несвідомими механізмами
соціалізації – зараженням, наслідуванням, навіюванням, страхом, аніж
свідомим переконанням. Щодо звичайного побуту пересічної людини: чи може
хтось стверджувати, що там діють переважно розумні закони логіки чи
правила менеджменту з формальним перебором альтернатив, стосується це
вибору коханого супутника життя, обрання свого депутата, стосунків із
сусідами та друзями чи планування сімейного бюджету. А погляньмо на
поведінку нашого сучасника перед телевізором? Сучасна людина-телеглядач
за одним присідом емоційно переглядає «художній» кіносеріал із
вбивствами собі подібних, емоційно прослуховує інформацію про
розкрадання загальнодержавного майна шляхом корумпованих продаж без
аукціонів, емоційно спостерігає черги мільйонів ошуканих вкладників
ощадбанку – своїх співвітчизників старшого покоління, після цього
емоційно проглядає на УТ-1 «Світське життя» з Катериною Осадчою чи
виступ самовпевненого Нестора Шуфрича «Проти НАТО!» на черговому ток-шоу
– і що? А нічого! Ніякого логічного (розумного, свідомого) зв’язку й
ніякої свідомої волі щось змінити! Свідомість, і свідомість, що
пов’язується з логічним і понятійним мисленням, з формальним перебором
альтернатив, з виокремленням і розрізненням суттєвого, з аналізом,
абстрагуванням, екстраполяцією, прогнозуванням, синтезом, погодьмось
більш рідка гостя у нашому повсякденному житті, аніж ті емоції, що
прив’язані до несвідомої психіки людини «тут і тепер». Не випадково,
навіть новини на ТБ щодня зорієнтовані переважно на емоції, аніж на
свідомість телеглядача, пропонуючи здебільшого «жарені» епізоди буднів
(аварії, катастрофи, викрадення дітей, убивства пенсіонерів якимись
циганами, отруєння японців китайськими пельменями тощо),
провокативно-емоційні висловлювання політиків та такі ж коментарі
журналістів, а не інформативне, системне, значуще для майбутнього. Не
випадково, виборні кампанії в Україні «грають» на емоціях, а не
переконують змаганням цільових програм. Не випадково саме Нестор Шуфрич
отримав на передноворічній «Свободі» Савика Шустера шляхом вибору
представниками народу звання самого… самого, найбільш вільного, нічим
не обтяженого, політика року.

Тож яким є співвідношення між свідомим і несвідомим, 1:10 чи 9:10 чи
інше? Взявши до уваги інстинкти людини, її емоції, колективне й
індивідуальне несвідоме, підсвідоме, свідоме, надсвідоме, ми тепер краще
можемо розуміємо той факт, що генотип орангутанга на 97 % співпадає з
генотипом сучасної людини.

Приходимо до висновку: cучасна людина є істотою швидше інстинктивною,
емоційною, аніж розумною, свідомою. Вона ще не може досконало охопити і
розрізняти своєю індивідуальною свідомістю усе, що є актуально
необхідним для її життєдіяльності як соціальної істоти. Вона керується
переважно інстинктами, емоціями і почуттями. Останні лише частково
відображаються свідомістю, що супроводжується ілюзією їх повного
контролю. Правдою є також те, що пересічна людина не схильна це
визнавати. Чому? Тому, що вона знаходиться усередині побудованого нею
самою суб’єктивного світу. Тому, що вона є істотою більш емоційною, аніж
свідомою, адже розвинена свідомість – це насамперед здатність розрізняти
суттєве, а розрізнення такого ще нема. Крім того, вона вже осліплена
«ліхтарем» свідомості. Гіпотези-пояснення психоаналітиків про «захисти»
свідомості від несвідомого потребують уточнення, оскільки на перше місце
виступає недосконалість недорозвиненої свідомості людини і
суб’єктивність її життєвого світу.

Правильним було б вести мову не про розмежування свідомого й несвідомого
та їх співвідношення у відсотках, а про їх взаємозв’язок, схожість і
якісні відмінності. Схожість в тому, що вони є системами відображення.
Відмінність: свідомість є системою символьного відображення з
можливостями довгострокового запам’ятовування; несвідоме є системою
хімічного, молекулярного відображення з короткостроковим
запам’ятовуванням.

Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter

Похожие документы
Обсуждение

Ответить

Курсовые, Дипломы, Рефераты на заказ в кратчайшие сроки
Заказать реферат!
UkrReferat.com. Всі права захищені. 2000-2020