Рудюк Ірина Миронівна,
вчитель початкових класів,
Цвітківська ЗОШ І – ІІІ ступенів
Городищенської районної ради
Інтелектуальне виховання молодшого школяра
Перед сучасною освітою постає завдання сформувати особистість –
Людину. Розвиваючи інтелект дитини, ми формуємо її мислення, а через
нього – моральні риси, особистість.
Інтелектуальний розвиток, формування культури мислення інтенсивно
здійснюється у процесі інтелектуального виховання, відбувається
формування інтелектуальної культури молодшого школяра.
Сучасне суспільство змінюється досить швидко, важко прогнозувати навіть
найближче майбутнє. Тому неможливо передбачити, які знання можуть
знадобитися дитині в її позашкільному житті. З огляду на це в сучасному
закладі освіти, особливо перед учителем початкових класів, першочерговим
має стати завдання не накопичення дитиною інформації, а розвиток
мислення, вміння аналізувати ситуацію, планувати свої дії на кілька
кроків вперед, адекватно оцінювати результати, самостійно добувати і
переробляти інформацію, перетворюючи знання в інструмент пізнання інших
видів діяльності, вміння конструктивно взаємодіяти з іншими. Саме в
процесі інтелектуального виховання відбувається формування
інтелектуальної культури особистості, тобто характеристики діяльності
людини у сфері мислення, у процесі якої здійснюється взаємодія з
навколишнім світом, іншими людьми. В результаті відбувається творення
чогось нового на об’єктивному чи суб’єктивному рівні.
Створення нового на суб’єктивному рівні – це «відкриття», які людина
робить для себе. Вони пов’язані з розвитком, самореалізацією самої
людини.
Кожна дитина спроможна створювати нове на суб’єктивному рівні. Для
того, щоб надавати учневі таку змогу, вчитель не повинен давати знання у
готовому вигляді. Необхідно так організувати навчально-виховний процес,
щоб діти самі відкривали для себе нове, доводячи висунуті гіпотези,
активно спілкуючись, радячись між собою та з учителем.
Формування інтелектуальної культури молодшого школяра у
навчально-виховному процесі передбачає розв’язування вчителем таких
завдань:
* становлення пізнавальної сфери особистості, що означає, перш за все,
інтелектуальний розвиток молодшого школяра;
* становлення соціальної сфери особистості, що означає розвиток уміння
конструктивно взаємодіяти з іншими людьми, виховання емпатії, емоційної
стійкості, почуття власної гідності та самоповаги.
У цьому полягає особистісний підхід до визначення поняття
«Інтелектуальна культура».
Реалізувати завдання інтелектуального виховання у навчально-виховному
процесі початкової школи можна у конструктивній взаємодії з учителем.
Основна увага вчителя має бути спрямована не на результат засвоєння
певних знань, а на процес досягнення нової інформації, Учитель має
ставитись до кожного учня як до діяча. Це означає розуміння духовного й
особистісного потенціалу кожної дитини, який може бути розкритий і
виявлений, причому не обов’язково у відповідності з очікуваннями
педагога. Учитель і учень перебувають у динамічній рівновазі.
Формуючи інтелектуальну культуру особистості, вчитель початкових класів
має забезпечувати органічну взаємодію між логічним мисленням і
почуттями. Забезпечуючи означену взаємодію в навчально-виховному
процесі, вчитель одночасно з логічним мисленням розвиватиме інші види
мислення дитини: творче, продуктивне, дивергентне.
L
o
hxW
-ж учителями та дітьми. Цей інтелектуальний фон значно допомагає дітям
обійтися без зубріння, сприяє їхньому процесу мислення, пізнавальній
активності – всебічному розвитку. Створити такий фон – головне завдання
вчителя.
Не секрет, що багато хто з дітей не вміє думати, не знає радості
раптового пробудження думки. Та думка дитини починає прискорено
працювати, якщо вона потрапляє в несподівану ситуацію, де від неї
чекають відповіді, дії.
Василь Сухомлинський називав це «емоційним пробудженням розуму». Творчо
використовуючи досвід цього відомого педагога, ми виводимо дітей у
природу, ставимо тисячі «Чому?», створюємо проблемні ситуації,
пробуджуємо живий інтерес до довкілля.
Робота мозку, пробудження думки неможливі без дитячої творчості.
Вивчаючи основи наук у початкових класах, діти складають речення, пишуть
оповідання, придумують казки, творчо переробляють задачі на уроках
математики. У процесі вивчення курсу «Основи красномовства» навчаємо
дітей ділового спілкування, партнерства, творчості; заняття з «Логіки»
сприяють не тільки розвитку мислення, а й умінню аналізувати,
порівнювати, висловлювати й доводити власну позицію. Цим даємо змогу
учням робити самостійні творчі кроки в «доросле» — таке багатогранне й
складне життя. Важливо ще й те, що на цих уроках паралельно йдуть
самооцінка й оцінка вчителя, підтримується кожне дитяче зусилля, бажання
пізнати нове, вчитися і творити.
Для творчого мислення характерні такі ознаки:
— широта охоплення проблеми, що розглядається;
— гнучкість ;
— критичність;
— швидкість актуалізації потрібних знань;
— розвинута інтуїція;
— здатність розв’язувати задачі в умовах неповної інформації.
Продуктивність заключається в результативності процесу мислення.
Продуктом можуть бути і по-новому поставлена проблема, і новий спосіб
розв’язання, і новий результат.
Дивергентне мислення – це здатність мислення генерувати багато різних
ідей з одного джерела інформації. Для нього характерні ознаки: багатство
думок, їх оригінальність, здатність створювати багато рішень та
змінювати напрямок мислення, швидкість мислення.
Дитинство – важливий період у розвитку дитини. Характерною його
особливістю є прагнення до гри, яка є важливим засобом навчання дитини,
пізнавання навколишнього світу і людських взаємин. У грі її учасники
вчаться думати, працювати, творити і радіти успіхам, набувати досвіду,
чому й сприяють
інтелектуальні ігри.
Головним завданням розвивальних інтелектуальних ігор є:
— розвиток позитивної «Я» — концепції (самосприйняття дитини );
— реконструювання та розвиток повноцінних контактів дитини з
навколишнім середовищем;
— адаптація дитини до різних життєвих ситуацій;
— перебудова негативних форм емоційного реагування та стереотипів
поведінки;
— усвідомлення та розширення репертуару основних соціальних ролей
дитини;
усунення викривлень у психічному розвитку дитини.
Сприяють інтелектуальному розвитку дітей зустрічі з цікавими людьми,
екскурсії на підприємства. Це спонукає дітей і вчителя до творчості,
наслідування, вивчення специфіки роботи підприємств, вибору професії,
викликає бажання спробувати себе в різних ролях.
Завдання інтелектуального розвитку молодшого школяра реалізуються також
у процесі проведення розважально-пізнавальних заходів: ігри ( «Перший
мільйон», «Сильна ланка», «Найрозумніший», «Рятуємо принцесу»,
«Інтелектуальний марафон», «Що? Де? Коли?»), свята («Добридень тобі,
Україно моя!», «Здоровими будемо – усе здобудемо!»), екскурсії («Світ
навколо нас», «Світ професій»).
Шкільне життя дитини – це процес дорослішання, це життя людини, яка
переходить від одного стану до іншого, вищого. Формуючи інтелектуальну
культуру, учитель сприяє дорослішанню дитини, оволодінню нею мистецтвом
мислення.
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
