Проектування як метод особистісно орієнтованого навчання (реферат)

Проектування як метод особистісно орієнтованого навчання

Сьогодні такі методи навчання в співпраці, як метод проектів, навчання в
малих групах, надзвичайно «модні». Опублікована велика кількість
психолого-педагогічних наукових праць, де учені доводять переваги цих
методів, закликають учителів активно їх використовувати, обговорюють
методику проведення уроків, добору завдань, оцінювання учнів. Але в
практиці шкільного навчання все не так радісно. Спробуємо розібратися, в
чому тут справа.

Фахівці нашої лабораторії провели анкетування серед учителів області,
аби з’ясувати, що заважає працювати за системою особистісно
орієнтованого навчання.

Найчастіше згадувалися такі причини:

· Відсутність необхідних теоретичних знань;

· Відсутність часу;

· Відсутність психологічної готовності до інноваційної
діяльності;

· Відсутність стимулювання;

Але вчитель – професія творча. Він не боїться нового, як ніхто інший
зацікавлений у розвитку індивідуальності дітей. Останнє десятиріччя
доводить це. Болісні пошуки й експерименти з модернізації освіти,
розвиток її варіативності визначилися насамперед появою нових програм і
навчальних посібників, предметів і дисциплін. Учителям початкових класів
часто доводиться освоювати нові навчальні посібники, навчальні предмети
(«Основи здоров’я», «Валеологія» «Я і Україна», «Етика»тощо).

Наш досвід показав, що 92% респондентів розуміють переваги особистісно
орієнтованого підходу в навчанні перед традиційним; 73% мають уявлення
про методику групового навчання, пробували його застосувати. Проте
використовують методи особистісно орієнтованого навчання лише 7%
вчителів.

Індивідуальні уточнювальні бесіди з учителями початкових класів,
практичні роботи, що проводяться фахівцями лабораторії в ході семінару «
Методи особистісно орієнтованого навчання в початковій школі» дали нам
змогу виявити труднощі, що виникають під час підготовки уроків за
методом співпраці:

· Розподіл школярів по групах;

· Підбір завдань в розробка методики їх використання;

· Інтеграція роботи в групах у звичайний урок;

· Розподіл обов’язків учнів під час роботи в групах;

· Оцінювання робіт.

Усе це, на думку вчителів, збільшує час, необхідний для підготовки до
уроків, і зменшує кількість завдань, які діти виконують за певний час.
Але однією з головних проблем виявилася дисципліна на уроці. Діти не
слухають один одного, шумлять, перебивають.

Усе це пояснюється тільки одним: учні не вміють співпрацювати в групі, у
них не розвинені навички соціальної взаємодії, а вчителі не володіють
методикою виховання соціальних умінь школярів. Це зводить нанівець саму
ідею методів навчання в співпраці, оскільки їх головна перевага перед
традиційним полягає саме у величезних можливостях цих методів у
соціальному розвитку школярів.

Люди не з’являються на світ з природженим умінням співпрацювати один з
одним. Багато учнів не тільки початкової, а й середньої школи не мають
ані найменшого уявлення навіть про такі важливі соціальні вміння, як
уміння правильно оцінювати відчуття інших людей або обговорювати з ними
спільну роботу.

Для успішного навчання в співпраці школярів необхідно навчити певних
соціальних умінь.

1. Уміння, що є елементарними правилами поведінки в групі. Так,
учнів слід навчити без крику і шуму входити в приміщення, розмовляти
тихо, не підвищуючи голосу, не перебивати товариша. Крім того, це і
дотримання норм ввічливості: дивитися на того, з ким розмовляєш,
звертатися до нього на ім’я, не розмахувати руками. Деякі вчителі
складають пам’ятку школяреві для роботи в групі, визначаючи основні
правила поведінки.

TH

`

E

????римки між ними плідних робочих стосунків: уміння ділитися своїми
ідеями і думками, уміння ставити запитання, підбадьорювати товаришів.

3. Уміння мотивованого ставлення до знань: переказувати і робити
висновки, навчити товариша того, що знаєш сам.

4. Уміння, що визначають творчий підхід до справи. Ці вміння дають
змогу учням прагнути до більш глибокого розуміння і творчого осмислення
матеріалу, що вивчається, стимулюють розумову активність школярів,
допитливість та ініціативність. Для цього потрібно розвивати вміння
критикувати ідеї, а не людей, уміння визначати, чим погляди товаришів
відрізняються від власних.

Для учнів початкової школи важливо, щоб учитель розкрив зміст умінь
зрозумілою і доступною дітям цього віку мовою.

Практика показує, що усвідомлення педагогом того, від чого, у
результаті, залежить успіх групової роботи дітей, допомагає йому
методично більш грамотно готуватися до таких уроків і використовувати
виховний потенціал методів навчання в співпраці. Це особливо важливо за
умови використання в навчальному процесі методу проектів.

Метод проектів у навчальній діяльності з дітьми почав використовувати
Джон Дьюї на початку ХХ століття. У 20-ті роки минулого століття цей
метод активно застосовували і в радянській школі, але в 30-ті роки школа
повністю перейшла на традиційне навчання і був зроблений висновок про
те, що метод проектів не дає глибоких знань з предметів.

Останнім часом, у зв’язку зі встановленням парадигми особистісно
орієнтованого навчання, метод проектів переживає друге народження як
ефективне доповнення до інших педагогічних технологій, що сприяють
формуванню особистості – суб’єкта діяльності і соціальних стосунків.

Використання методів дає змогу реалізувати особистісно діяльнісний і
особистісно орієнтований підходи в освіті учнів. Ці підходи базуються на
використанні знань і вмінь, отриманих в процесі навчання. Це забезпечує
позитивну мотивацію і диференціацію в навчанні, активізує творчу
діяльність учнів під час виконання проекту.

На уроці читання (2-й клас) під час вивчення теми «Російська народна
творчість» учителька попросила дітей пригадати, які вони знають лічилки.
Учень продекламував:

Вышел месяц из тумана,

Вынул ножик из кармана.

— Буду резать, буду бить…

С кем останешься дружить?

Учителька зазначила, що лічилочка зла, і запропонувала дітям зробити її
доброю. Учні, об’єднавшись у групи, почали складати: «Місяць вийняв
килимок, цукерочку, персик; Він їх роздав, подарував, віддав». У
результаті вийшло кілька лічилок. Тоді вчителька запропонувала дітям
запитати вдома батьків, бабусь, дідусів, які вони знають лічилки,
записати їх – тоді можна буде створити свою книжку-лічилку і подарувати
її учням першого класу.

Так зародився проект створення книжки.

Цікаві приклади проектної роботи учнів у класі і наводяться в збірці
«Через комунікацію до пізнання».

Створення проекту «Мій город»(робота в групах), урок математики, 2-й
клас

— Уявіть собі, що ваша сім’я купила приватний будинок і вам потрібно
спроектувати город для вирощування овочів. Визначте, яку форму матиме
ваш город, накресліть його, знайдіть периметр.

Учні креслять спроектовану фігуру, знаходять її периметр, презентують
свою роботу.

Урок праці, 2-й клас

Кожній групі дано два аркуші паперу, клей, ножиці. З їх допомогою слід
створити щось таке, що було б максимально високим і стійким.
Презентувати роботу.

Учителі під час роботи учнів на проектом підтримують дітей,
відповідають на запитання, діляться досвідом, ідеями.

Таким чином школярі, виконуючи проект, не тільки набувають необхідних
знань, умінь і навичок, а й бачать практичне застосування у реальному
житті.

Добавить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *