Проектування комп’ютерного уроку
Які основні дидактичні частини комп’ютерного уроку?
Це вступ, організаційна частина; актуалізація зон актуального та
найближчого розвитку (засвоєних опорних ЗУН); вивчення нового матеріалу
(формування нових ЗУН, СНД); закріплення матеріалу – повторення та
застосування; контроль засвоєння; корекція; узагальнення; домашнє
завдання. Усі дидактичні частини уроку можуть бути комп’ютеризовані
(здійснюватися цілком або частково за допомогою та за підтримки
комп’ютерних засобів).
При використанні нових «комп’ютерних» засобів навчання вчитель перестає
бути для учня єдиним джерелом інформації, носієм істини та стає
партнером.
Вид комп’ютерного уроку залежить від загальної дидактичної структури
уроку; варіанта використання засобів ІКТ; обсягу делегованих комп’ютеру
функцій учителя (формули, комп’ютерного уроку); виду використовуваних
комп’ютерних засобів (текстові, відео, аудіо).
Сам же урок, укомпонований у систему якої-небудь педагогічної
технології, підвищує ефективність засвоєння навчального матеріалу.
Вивчення (пояснення) нового матеріалу. Учитель не «скасовується», він
координує, направляє, керує й організовує навчальний процес, виховує. А
«розповідати» матеріал замість нього може комп’ютер. Звичну чорну дошку
заміняє величезний електронний екран. На цьому екрані відбувається за
допомогою відеоряду, звуку та тексту віртуальна «подорож за часом і
простором»… Багатство змістовної підтримки робить урок не тільки
значно більш засвоюваним, а й незмірно більш захоплюючим.
Первісне ознайомлення з новим матеріалом відбувається фронтально, без
комп’ютера або з комп’ютером. Індивідуальне спілкування з комп’ютером
має ту перевагу, що лоно інтерактивне (діалог, лекція-бесіда, тренінг,
тест, проблематизація, гіпертекст, гипермедіа). Взаємодія здійснюється
одночасно по всіх каналах сприйняття «текст-звук-відео-колір».
Закріплення. Основний недолік класичного традиційного уроку – труднощі
обліку індивідуальних особливостей засвоєння матеріалу учнями (гендерні
розходження, індивідуалізація труднощів матеріалу, темпу засвоєння,
типологічних особливостей особистості дитини). Застосування комп’ютера
дозволяє або застосувати індивідуальне програмування, розгалужену
програму закріплення, або організувати внутрішньокласну групову
диференціацію. При цьому структура уроку стає нелінійною. Звичайно клас
поділяється на три групи: 1) учні з низькою успішністю, не впевнені у
своїх знаннях, які не вміють їх застосовувати; 2) учні із середньою та
достатньою успішністю, здатні осмислити зв’язки між поняттями та
навичками самостійної роботи; 3) учні, які вміють узагальнювати,
виділяти головне, відшукувати нешаблонне, раціональне рішення. Кожна
група працює за своїм варіантом і своєю програмою. Одна або дві групи
сідають за комп’ютери, із третьою працює вчитель (потім відбувається
зміна груп). Частина учнів може освоювати індивідуальні освітні
програми.
Комп’ютер дозволяє провести експрес-діагностику засвоєння в залежності
від її результатів відповідну корекцію.
Повторення. У першій частині уроку в комп’ютерному варіанті може бути
представлене в будь-якому форматі (текст – звук – зображення):
репродуктивним тестуванням, експериментальними задачами, проблемними
ситуаціями, що розвивають іграми тощо. Таким чином, усі учні виявляються
включеними в миследіяльність, готовими до сприйняття нового. Вони можуть
самостійно ставити цілі, шукати рішення поставленої задачі, творчо
працювати, виводити формули, піти у вільну подорож.
При узагальнюючому повторенні для узагальнення та систематизації
навчальної інформації використовуються графічні можливості комп’ютера, а
для досягнення гарантованих результатів навчання – програми-тренажери.
Контроль навчальних досягнень. Комп’ютерний контроль у порівнянні із
традиційним має істотні переваги: ураховується різна швидкість роботи
учнів, завдання диференціюються за ступенями труднощів; підвищується
об’єктивність оцінки; учень бачить детальну картину власних недоробок;
оцінка може видаватися (причому швидко) не тільки по закінченню роботи,
а й після кожного питання.
Форми контролю: завдання, задачі, тести (відкриті, закриті),
самоконтроль, взаємоконтроль, завдання на репродукцію, застосування,
творче застосування, рейтинговий контроль.
Комп’ютер допомагає педагогові в керуванні навчальним процесом, видає
результати виконання учнями контрольних завдань з обліком допущених у
темі помилок і витраченого часу; порівнює показники різних учнів за
рішенням тих самих задач або показники одного учня за визначений час.
Домашнє завдання. Кожен учень може одержувати відеокліп, з якого він
повинен змонтувати свої «відповіді», озвучивши його текстом відповідно
до пройденого на комп’ютерному уроці матеріалу. Це документальний
комп’ютерний кліп, фільм, чиїм автором стає сам учень.
Усі ці якості визначають багатомірну структуру особливостей
комп’ютерного уроку.
Проектування комп’ютерного уроку
Проектування комп’ютерних уроків починається зі складання
календарно-тематичного плану вивчення теми (використання засобів ІКТ
оптимально розподіляється за всіма уроками).
При цьому враховується зміст досліджуваного матеріалу; основна
педагогічна технологія; наявність у школі комп’ютерних, програмних і
аудіо- та відеозасобів; психологічні, соціометричні характеристики групи
та кожної дитини; необхідність чергування різних типів комп’ютерних
засобів тощо.
Для плану конкретного комп’ютерного уроку вчитель:
складає тимчасову структуру уроку, намічає задачі та необхідні етапи для
їхнього досягнення;
із резервів комп’ютерного забезпечення відбирає найбільш ефективні
засоби, розглядає доцільність їхнього застосування в порівнянні із
традиційними;
відібрані матеріали оцінює в часі: їхня тривалість не повинна
перевищувати санітарних норм; рекомендується переглянути та
прохронометрувати всі матеріали, урахувати інтерактивний характер
матеріалу;
запланувати резерв часу;
складає тимчасове розгорнення (похвилинний план) уроку;
при недостатності комп’ютерного ілюстративного або програмного матеріалу
проводить пошук у бібліотеці, Інтернеті або складає авторську програму;
зі знайдених матеріалів (файлів) складає презентаційну програму. Для
цього пише її сценарій. Під час презентації на великому екрані можна
з’єднати разом карти та схеми, діаграми та фото, фільми й аудіо записи –
усе це при необхідності доповнити підписами та коментарями, виділити
шрифтом, кольором і світлом найбільш важливу інформацію. А комп’ютерна
«миша» може використовуватися як указка, що звертає увагу учнів на
найбільш важливі місця на екрані;
плануючи досягнення визначених цілей, передбачає їх поетапну та
результуючу діагностику. Використання комп’ютера дає можливість
підсилити та поглибити контроль. Для цього застосовується ігрова
програма або розробляється авторська, котрі також включаються в
презентаційну програму.
Проблема здоров’я. Використання аудіовізуальних засобів (ТЗН) впливає на
оцінювально-мотиваційну сферу особистості. Якщо вони використовуються
дуже рідко, то кожне їхнє застосування перетворюється в надзвичайну
подію та знову створює в учнів підвищене емоційне зрушення, що заважає
сприйняттю та засвоєнню навчального матеріалу. І навпаки, часте їхнє
використання призводить до втрати учнями інтересу до них.
Згідно з опублікованими в літературі даними, оптимальна частота та
тривалість застосування традиційних ТЗН у навчальному процесі
визначаються віком учнів, характером навчального предмета та
необхідністю їхнього використання в пізнавальній навчальній діяльності
учнів. Для фізико-математичних предметів експериментально визначена
оптимальна частота їхнього використання дорівнює 1:8 (для учнів 15¬18-ти
років).
u
ue
”
ue
”
??.?ю. Найкраще використовувати ТЗН на початку уроку (5 хвилин – це
скорочує підготовчий період з 3 до 0,5 хвилини, а втома та втрата уваги
настають на 5¬10 хвилин пізніше звичайного), а також в інтервалах між
15, 20, 30 і 35-ма хвилинами, що дозволяє підтримувати стійку увагу
учнів практично протягом усього уроку, тому що під час кожного уроку в
учнів періодично змінюються характеристики зорового та слухового
сприйняття (їхня гострота, пороги, чутливість), увага, стомлюваність.
При монотонному використанні одного засобу вивчення нового матеріалу в
учнів уже до 30-ї хвилині виникає позаграничне гальмування, що майже
цілком виключає сприйняття інформації. У той же час правильне чергування
засобів і методів навчання може це виключити. Періоди напруженої
розумової праці та вольових зусиль необхідно чергувати з емоційною
розрядкою, релаксацією зорового та слухового сприйняття.
Використання персонального комп’ютера додає до негативних факторів ще й
електромагнітне випромінювання. Час безперервної роботи на комп’ютері
протягом уроку, відповідно до санітарних норм, складає: для учнів
початкової школи – 10¬15 хвилин, середнього ступеня – 20¬25 хвилин, у
день відповідно 50, 120 і 200 хвилин.
Зараз видавництва «З¬1», «Кирило і Мефодій», «Інтерсофт» та інші
випускають різні мультимедійні продукти: електронні підручники,
репетитори, довідники, контролюючі програми, хрестоматії, енциклопедії
тощо. Це добра підмога у викладанні, але часто вони не можуть бути
комп’ютерним доповненням до текстового шкільного підручника, тому що не
завжди з ним погоджені й вимагають адаптації до шкільних програм.
Тому особливо цікаві навчальні та контролюючі курси (презентаційні
програми, комп’ютерні заняття), складені самим викладачем. По-перше,
вони представляють правильний в методичному відношенні виклад нового
матеріалу. По-друге, дотримується строга послідовність у викладі
матеріалу відповідно до навчального плану. По-третє, дидактичний
матеріал, використовуваний у власних курсах, може бути максимально
різноманітним та обновлятися так часто, як це необхідно.
При підготовці до комп’ютерних занять учитель переглядає й оцінює всі
інформаційні ресурси та дані програми (мультимедіа) продукту, складає
вибірку з програмного продукту, створює авторську навчальну програму з
дикторським текстом, музичним супроводом, статистичними ілюстраціями,
відеовставками, інтерактивною взаємодією учнів – комп’ютер; із
включенням матеріалів з мережі Інтернету (РІОР).
До програмних засобів навчання відносяться навчальні програми,
електронні підручники, словники, енциклопедії, тренажери (репетитори),
програми дистанційного навчання, що контролюють програми, нарешті,
програми освоєння та конструювання навчальних програм, автоматизовані
бібліотеки, методичні матеріали для вчителя, бібліотеки електронного
наочного приладдя (збірники фотографій, музичних записів, відеосюжетів,
малюнків, текстів).
При підготовці до комп’ютерних занять учитель повинен освоїти
елементарні користувальницькі вміння, вивчити програмні можливості
мультимедіа-продуктів, навчальних комп’ютерних програм на CD-ROM і
практично освоїти їхнє використання, уміти створювати найпростіші
комп’ютерні мультимедійні навчальні продукти для супроводу
навчально-виховного процесу.
Банки мультимедійної інформації випускаються фірмами на CD (наприклад,
енциклопедії, словники, подорожі та ін.) і можуть створюватися вчителями
на комп’ютері (скановані ілюстрації, схеми, малюнки, скопійовані з
різних дисків, книг, кінофільмів, телепередач тощо.). Відібрана
інформація складається у відповідних осередках-файлах, легко сортується.
Виступаючи, учитель демонструє на екрані план виступу, назви його
розділів, тези: нерухомі та рухомі ілюстрації (фотографії, схеми,
об’ємні моделі, мультиплікацію). Одночасно можуть звучати музика,
коментар до зображення, звукова доріжка відеофільму. Для проведення
виступу з використанням мультимедіа необхідні екран і спеціальний
(«мультимедійний») проектор, підключений до комп’ютера.
Для складання власних навчальних і контролюючих курсів учителю необхідно
мати програмне середовище, що дозволяє зробити це без особливих зусиль.
Зараз існує кілька таких середовищ, орієнтованих на створення навчальних
і контролюючих курсів: КАДІС, АДОНІС, УЧЕНЬ – УЧИТЕЛЬ для DOS або DELPHI
та VISUAL BASIC WINDOWS.
У Windows є група спеціальних підпрограм, «прироблень», «рисовалок»,
«дивилок», що дозволяють різноманітно використовувати навчальний
продукт, але в заданих самим учителем режимах – презентаціях,
представленнях, сценаріях (наприклад, перегляд змісту електронного
підручника відповідно до заданої схеми навігації «назад – уперед»).
Учитель може створити свій варіант мультимедійного уроку, узявши
потрібні йому фрагменти текстів, малюнків, відеозаписів із так званої
бібліотеки електронного наочного приладдя (они є в Інтернеті та
продаються на CD). Цей продукт, на жаль, не має навчальної
псевдопрограми або мультимедіа-представлень.
Мультимедіа-представлення – творча робота, у якій задіяні кілька
мультимедіа-технологій. Для його створення необхідні програми та
пристрої для набору тексту, малювання, креслення, відео- та аудіозапису.
Спочатку відбирається потрібний матеріал (текстовий, звуковий,
графічний, відео). Потім робиться монтаж цього матеріалу у визначеній
послідовності за допомогою програми PowerPoint. При цьому
використовуються:
сполучення текстової інформації та графічних зображень;
псевдографіка (зображення людини, птаха, книги, техніки тощо);
звукові ефекти для супроводу навчальної інформації;
колірна палітра для фарбування зображень;
перехід від статичних зображень до динамічного.
Частина матеріалу може переноситися формат гіпермедіа.
Для моделювання об’єктів або процесів природи та громадського життя
(наприклад, лабораторні досвіди, економічні моделі) треба володіти мовою
програмування, але більш прості програми можна створити за допомогою
різних середовищ для моделювання (наприклад, «Жива фізика», «Жива
геометрія»), що дозволяють безпосередньо на екрані комп’ютера «провести
досвід» або «розвернути» геометричну фігуру.
Для проведення природно-наукового дослідження до комп’ютера треба
підключити різні датчики. Для проведення статистичного дослідження
достатньо використовувати спеціальні програми математичної обробки
даних.
Контролюючі програми пишуться програмістами (учителями інформатики) під
конкретні задачі:
визначення показників учнів, за областями (тести, анкети тощо), середніх
показників класу, результатів проходження окремих розділів навчального
курсу;
реагування на помилки;
пропозиції допомоги у випадку повторних помилок;
видача проміжних результатів;
установлення рейтингу учнів, у групі;
моніторинг (систематичне накопичення) інформації тощо.
Учитель задає програмісту задачі із сортування й обробки даних за
допомогою статистичних процедур і виконує функції по введенню в
комп’ютер бази даних:
про учня (його прізвище, анкетні дані, демографічні характеристики);
про школу, період навчання та навчальні предмети;
про навчальну програму;
про результати процесу навчання та розвитку конкретних учнів тощо.
Сьогодні на ринку є пакети програм, призначених для швидкого й
ефективного проектування мультимедійних електронних презентацій,
представлень підручників на CD-ROM. Це, наприклад, такі продукти, як
«HyperMethod», «Distance Learning Studio» та інші. У них передбачені
максимальна автоматизація робіт, заснована на наданні вчителеві,
викладачеві, розроблювачеві різних варіантів готових прототипів курсів,
вбудованих інтерактивних тестів і засобів спілкування, бібліотека
шаблонів та автоматичне створення перехресних гіпертекстових зв’язків.
Необхідно зробити ці програмні засоби доступними для школи та вчителя.
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
