.

Пріоритети діяльності обласного осередку асоціації керівників шкіл України (реферат)

Язык: украинский
Формат: реферат
Тип документа: Word Doc
144 1593
Скачать документ

Пріоритети діяльності обласного осередку асоціації керівників шкіл
України

Модернізація освіти, зокрема її управлінської діяльності, неможлива без
розвитку державно-громадського управління, що підкреслюється в
нормативно-правових і концептуальних документах про освіту

Перехід до демократії – масштабний процес, який передбачає зміни в
політичній, економічній, соціальній і культурній сферах людської
діяльності. Формування демократичного світогляду та демократичних
відносин – одне з найбільш відповідальних і складних завдань сучасної
гуманітарної політики, тому модернізація освіти на сьогодні є однією з
основних проблем перебудови освітньої системи в Україні.

Отже, нова система управління повинна поступово утверджуватись як
державно-громадська й забезпечувати прискорений випереджальний
інноваційний розвиток та умови для розвитку, самоствердження та
самореалізації особистості протягом життя, спрямовувати діяльність
освітян на пошуки нових демократичних відкритих моделей управління
освітою, що зорієнтовують освітні процеси не на відтворення, а на
розвиток, передбачають забезпечення державного управління з урахуванням
громадської думки, унаслідок чого змінюються навантаження, функції,
структура та стиль центрального й регіонального управління освітою.

Метою державно-громадського управління освітою є оптимальне поєднання
державних і громадських засад в інтересах особистості, соціуму та влади.
Основними його завданнями є реалізація визначених прав та обов’язків
педагогів, учнів та їхніх батьків на участь в управлінні
загальноосвітніми навчальними закладами; демократизація державного
управління освітою; задоволення потреб та інтересів учасників
навчально-виховного процесу; розвиток погоджувальних механізмів у
вирішенні загальних завдань.

Змістом державно-громадського управління є діяльність його суб’єктів за
двома напрямами:

перший – забезпечення функціонування освітньої сфери, взаємодія
державних органів і громадських організацій, залучення в освіту сил і
засобів юридичних і фізичних осіб;

другий – розвиток системи освіти, розроблення та реалізація освітніх
програм, удосконалення змісту, форм і методів освітньої діяльності.

Державно-громадське управління освітою можна представити як інтеграцію
трьох напрямів роботи:

демократизація діяльності органів управління освітою;

розвиток асоціацій учасників освітньої діяльності;

організація громадських органів управління освітою.

Звернення до наукових джерел з теорії управління дає можливість вибору
оптимальних форм поєднання громадського та державного управління. Так,
Г. Єльнікова визначає такі моделі державно-громадського управління:

модель структурно-громадського супроводу, яка передбачає на кожному
управлінському щаблі відповідну громадську структуру, основним завданням
якої є незалежна експертиза стану справ освітньої галузі, ведення
діалогу з владними структурами для збалансування інтересів громадськості
та органів управління загальною середньою освітою;

модель інформаційно-громадського супроводу, яка передбачає організацію
зустрічних потоків інформації. Згори до низу надходить
нормативно-правова інформація, а знизу догори – претензійна, реакція
виконавців громадськості на нормативно-правову та суспільно-ціннісну
інформацію;

модель субординаційно-проміжного партнерства, яка передбачає
запровадження на всій вертикалі динамічних субординаційних стосунків. До
виконання завдань залучається громадськість, і стосунки тимчасово
перетворюються на партнерські.

Ознайомлення з досвідом роботи закладів освіти Донецького регіону дає
підстави стверджувати, що в управлінській практиці навчальних закладів
Донецької області реалізуються всі наведені вище моделі. Наприклад,
перша модель широко застосовується під час атестації навчальних
закладів, друга – при звітуванні адміністрації перед громадськістю,
третя – при виробленні стратегії розвитку навчальних закладів та її
реалізації. Зміна моделей відбувається залежно від зміни мети завдань,
які в даний час вирішує навчальний заклад.

Значна роль у розгортанні демократичних процесів в освіті належить
керівнику школи. Від уміння директора сприймати нове, налаштовувати себе
до інноваційної діяльності, бачити перспективу розвитку, заглядати в
майбутнє, знаходити найбільш вірні шляхи до рішення виникаючих проблем,
долати все застаріле та віджиле, йти на розумний риск та експеримент
заради ствердження нового, передового залежить траєкторія руху закладу
до демократичної школи. Тому підготовка керівників загальноосвітніх
навчальних закладів до переходу на державно-громадське управління є
однією з основних проблем функціонування та розвитку освіти області.

Як стверджує педагогічна наука, найбільш ефективне навчання – це
навчання в діяльності. Отже, участь шкільних управлінців у роботі
Асоціації керівників шкіл України, з одного боку, є забезпеченням
невід’ємного права громадян на свободу об’єднання, що закріплене
Загальною декларацією прав людини й гарантується Конституцією та
законодавством України, з іншого – школою державно-громадського
управління.

Донецький обласний осередок Асоціації керівників шкіл України є місцевим
осередком всеукраїнської громадської організації – Асоціації керівників
шкіл України (АКШУ) – добровільної громадської організації директорів і
заступників директорів середніх загальноосвітніх закладів Донецької
області, які на добровільних засадах об’єднались для виконання статутних
завдань.

У своїй діяльності організація керується Конституцією України, чинним
законодавством, статутом Асоціації та положенням ДОО АКШУ. Донецький
осередок створений у грудні 2006 року і діє на основі добровільності,
рівноправності його членів, самоврядування, законності та гласності. У
своїй структурі має тринадцять районних осередків, які об’єднують понад
200 членів. Метою ДОО АКШУ є сприяння розбудові національної освіти як
важливого засобу творення української держави, підвищенню професійної
майстерності управління школою та захист інтересів своїх членів.

На першому році діяльності асоціації зусилля координаційної ради та її
виконкому були зосереджені на пошуку та відборі ідей, які допомогли б
консолідувати керівників шкіл для творчої співпраці. Однією з таких ідей
стала ідея ознайомлення, узагальнення та розповсюдження інноваційного
досвіду навчальних закладів області. Опрацювання цієї ідеї слугувало
підставою для видання книги «Інноваційний досвід шкіл Донеччини».
Подальше розгортання ідеї переростає у створення відкритої школи для
керівників: із 2008 року щоквартально один з навчальних закладів, досвід
яких представлений у книзі, буде презентувати систему роботи для своїх
колег. Такий обмін думками, ідеями, знахідками якнайкраще буде
стимулювати поширення інновацій серед освітян регіону.

Розуміння членами асоціації керівників важливості навчання учнів життю в
умовах сучасного глобалізованого світу та практичної реалізації знань
життєдіяльності, потреби виховання та підготовки молодого покоління, яке
реально здатне оцінити, упровадити, а головне – зберегти ідеї
демократії, спричинило народження нового руху старшокласників Донецької
області. У травні 2007 року шкільні лідери разом з учителями,
директорами, представниками громадських організацій і владних структур
зібрались на свій перший форум «Молодь Донеччини». Форум мав за мету
стимулювання соціальної активності випускників загальноосвітніх
навчальних закладів Донецької області та формування їх громадянськості,
комунікативної компетентності та лідерських якостей.

Під час форуму шкільні лідери визначили проблематику соціальної
реальності нашого регіону, яку вони акумулювали у п’яти проектах:
«Двадцять п’ять років процвітання», «Здоров’я нації – твоє майбутнє», «Я
молодий», «Без минулого немає майбутнього», «Творчий потенціал Донбасу».

Важливий крок, зроблений на форумі, – це прийняття звернення до всіх
випускників 2007 про спрямування своїх знань, здібностей та праці на
процвітання Донецького регіону.

Отже, асоціація керівників уважає своїм пріоритетним завданням
формування нової молодіжної політики в регіоні, акцент якої зроблено на
підтримці й розвитку того, що є позитивним у молоді Донеччини. Із цією
метою координаційна рада асоціації взяла активну участь у підготовці до
«Уроку демократії», що проводився для старшокласників області в жовтні
2007 р. у Донецькій обласній раді. Цей урок і зустріч з головою
Донецької облради А. Близнюком стали для учнівських лідерів знаменною
подією в житті.

Ураховуючи важливість і необхідність переорієнтації в сучасному
освітньому просторі України, переходу від жорстокого субординаційного
управління до гнучкого державно-громадського Асоціацією керівників шкіл
Донецької області було прийнято рішення про щорічне проведення форумів
старшокласників з метою активізації їх громадянської активності,
привернення уваги до справ регіону, формування лідерських якостей.

0

2

2

У перспективних планах асоціації багато корисних і цікавих справ:
установлення контактів з осередками АКШУ інших областей України,
підписання угод про співробітництво з громадськими організаціями
області, участь у всеукраїнських і міжнародних конкурсах тощо. Але є
низка питань, які не можуть знаходитись в одній площині з новими
моделями управління освітою та хвилюють керівників закладів освіти.

Так, головними принципами державно-громадської моделі управління школою
мають бути гуманізація, професіоналізм, науковість, адаптованість,
цілеспрямованість, відкритість, толерантність тощо. Але про який
гуманізм іде мова, коли в середньому у школі протягом року здійснюється
приблизно двадцять перевірок? Про який професіоналізм можна говорити,
коли вимоги таких перевірок суперечать існуючим нормативним документам?
І про яку науковість можна говорити, коли не ясною залишається
ефективність такої кількості перевірок?

І мова не йде про особливі умови, а про дотримання чинного
законодавства. Зокрема, п. 76 і 77 «Положення про загальноосвітній
навчальний заклад», затвердженого Постановою Кабміну від 14 червня 2000
р. № 964, де сказано, що «основною формою державного контролю за
діяльністю загальноосвітнього навчального закладу будь-якого типу та
форми власності є державна атестація закладу» і що в «період між
атестаціями проводяться перевірки (інспектування) ЗНЗ із питань,
пов’язаних із його навчально-виховною діяльністю. Зміст, види і
періодичність цих перевірок визначаються залежно від стану
навчально-виховної роботи, але не частіше 1-2 разів на рік».

Або Наказ МОН України «Про подолання проявів бюрократизму в освіті» №
297 від 17.05.2005 р., зміст якого добре знає кожний керівник
навчального закладу та який не виконується по всіх позиціях.

Таким чином, важливою передумовою запровадження державно-громадського
управління є дотримання на всіх рівнях вимог законодавчої бази. А нині
існуюча законодавча база сприяє розвитку державно-громадського
управління і дає можливість не тільки створити дієву систему засобів
правового регулювання державно-громадського управління закладом освіти,
а й конкретизувати, доповнити її внутрішніми документами. Такими
документами в закладі освіти мають бути статут, положення про раду,
піклувальну раду, правила внутрішньошкільного розпорядку та єдині вимоги
до учнів тощо. Наявність означених локальних правових актів установлює
відносини між учасниками навчально-виховного процесу у правовому полі,
дозволяє раціонально розподілити обов’язки, передбачити делегування
повноважень та унеможливлює подвійність і неточність тлумачення змісту
функціонування. Як правило, такі локальні правові акти розробляються на
основі типових положень з урахуванням специфіки конкретного закладу.

Так, наприклад, дієвим органом залучення громадськості до справ
виховання й навчання є піклувальні ради, які, відповідно до Положення
про загальноосвітній навчальний заклад, створюються в усіх закладах
освіти різних типів і форм власності. Піклувальна рада – це орган
самоврядування, метою її діяльності є забезпечення доступності загальної
середньої освіти для всіх громадян, задоволення освітніх потреб особи,
залучення широкої громадськості до вирішення проблем навчання й
виховання. До складу піклувальних рад навчальних закладів входять голови
сільських рад, директори підприємств, установ, закладів освіти,
товариств, фірм, приватні підприємці, медичні працівники тощо.
Піклувальні ради допомагають у вирішенні актуальних проблем розвитку
шкіл області, навчанні та вихованні учнів, беруть активну участь в
обговоренні питань організації навчально-виховного процесу, проведенні
«круглих столів», залучаються до участі в роботі загальношкільних
батьківських зборів. Вони нагороджують грамотами та цінними подарунками
переможців і призерів олімпіад і конкурсів, турбуються про дітей, яким
батьки не приділяють належної уваги, надають допомогу в організації та
проведенні ювілейних свят, ремонтних робіт, у поповненні фонду
науково-методичної літератури тощо.

Вивчаючи досвід роботи закладів освіти області, уважаємо, що піклувальні
ради уміють визначати цілі та завдання, стратегію своєї діяльності та
тактику взаємовідношень з адміністрацією школи, планувати роботу й
аналізувати отримані результати. Але у створенні та діяльності
піклувальних рад у загальноосвітніх навчальних закладах області існують
певні проблеми. Найбільш поширеними серед них є такі: формальне
створення таких органів, дублювання складу та роботи піклувальної ради,
батьківського комітету та ради закладу освіти, недостатня обізнаність
членів піклувальних рад з нормативно-правовими актами, що регламентують
діяльність таких рад. І взагалі, на жаль, у сьогоденні ми спостерігаємо
таку картину: поки дитина вчиться у школі, її батьки є активними членами
піклувальної ради, закінчила дитина школу – активність батьків теж
закінчилась. Але ж піклувальна та батьківська ради – це різні органи.
Отже, більш ефективною була б робота, якби піклувальна рада обиралась не
на загальних зборах закладу, а на зборах громади, що забезпечило б
реальну участь місцевих громад в управлінні освітою. І можливо,
піклувальна рада потрібна не в кожному окремому закладі освіти, а в
освітньому окрузі. Тоді би громада дійсно визначала освітню політику й
формувала суспільне замовлення на освіту навчальним закладам. Тобто
піклувальна рада стала би «паралельною» управлінською структурою, які
діють і в інших країнах, і саме вони забезпечують освітянам демократизм
управління, реальну автономію навчальних закладів, захищеність від
сваволі місцевої бюрократії. Ураховуючи сказане, асоціація керівників
уважає за потрібне вже у 2008 році організувати навчання та запровадити
правову підтримку голів піклувальних рад навчальних закладів.

Аналіз основних державних документів із питань управління загальною
середньою освітою свідчить, що в сучасних умовах розбудови незалежної
України суттєво змінюється роль держави: вона стає демократичним
регулятором суспільних відносин, гарантом і захисником інтересів і прав
кожного громадянина. А сучасна нормативно-правова база розвитку освіти
декларує необхідність модернізації управління освітою, яка передбачає:

оптимізацію державних управлінських структур;

децентралізацію управління;

перерозподіл функцій та повноважень;

перехід до програмно-цільового управління;

поєднання державного та громадського контролю;

створення системи моніторингу управлінських рішень, їх впливу на якість
освітніх послуг на всіх рівнях.

І на сьогодні це є дуже актуальним. Доречними з цього приводу є слова В.
Громового: «Хорошою школою не можна більше командувати, вона сама знає,
куди йти. Головне, щоб управлінські структури не заважали рухатись тим,
хто може це робити самостійно, допомогли розкріпачити енергію тих, хто
стоїть на місці, стимулювали до ініціативи знизу тих, хто звик чекати
вказівки “зверху»».

Це було опубліковано у 2004 році. Звертаючись до висвітлювання у ЗМІ
проблеми державно-громадського управління освітою, можна навести таке:

2001 р. – Львів, всеукраїнський семінар «Елементи державно-громадського
управління освітою» (участь керівників управлінь освіти 15-ти міст –
обласних центрів України);

2003 р. – Біла Церква, всеукраїнський науково-практичний семінар «Пошуки
шляхів вирішення проблем упровадження державно-громадського управління в
закладах системи середньої освіти» (участь представників багатьох
регіонів України та науковців);

2005 р. – Полтава, всеукраїнська конференція «Державно-громадське
управління освітою: порядок денний для третього сектору» (участь лідерів
громадських організацій із 16-ти областей України);

2007 р. – Харків, регіональна конференція «Взаємодія влади і громадських
організацій» (участь представників усіх осередків Асоціації керівників
шкіл України).

Це не повний перелік заходів, які були присвячені проблемі, яка є
предметом нашого розгляду. Питання, які розглядались на наведених
заходах, співзвучні з нашими. На жаль, позитивних зрушень не дуже
багато. Але члени Донецького обласного осередку Асоціації керівників
шкіл України впевнені, що результатом роботи нашої конференції стане
розробка ефективної та діючої моделі державно-громадського управління на
регіональному рівні, що громадські організації дійсно зможуть впливати
на формування регіональної освітньої політики і що буде визначено
механізм управління системою освіти в регіоні на державно-громадських
засадах і розроблено технологію його здійснення.

Завершуючи, хотілося б навести слова президента АКШУ О. Онаць:
«Керівниками зараз погоджуються бути лише сміливі, амбітні, сильні
особистості, здатні на ризик та готові до відповідальності. І я бажаю
нам усім не бути байдужими, щоб не довелось вирішувати за нас. Ми просто
зобов’язані не тільки вижити, й перемогти».

Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter

Похожие документы
Обсуждение

Ответить

Курсовые, Дипломы, Рефераты на заказ в кратчайшие сроки
Заказать реферат!
UkrReferat.com. Всі права захищені. 2000-2020