Посвята в першокласники-однокашники
Ведуча: Вітаємо вас, діти вільної України, зі святом першокласника.
Вчитель: Вітаю вас і я з цим знаменним днем. Але, щоб розпочати свято,
першокласники повинні відгадати загадку.
Великий будинок дітей завжди жде
І часто, як вулик бджолиний гуде.
Як чаша, він повен знаннями.
Ласкавий будинок цей з нами
(школа)
На сцену виходять 5 першокласників.
1 учень: Школа! Вулик ти дитячий,
Ну, а діти, як бджолиний рій.
Вчаться тут і йдуть сюди терпляче
І беруть початок з нього свій.
2 учень: Як були ми дошкільнята,
То ходили в дитсадок.
А тепер вже інший час –
Зустріла радо школа нас.
3 учень: Ми тепер – не просто діти,
Шестирічки-неумійки,
Шестирічки – перший клас,
Школярі тепер всі з нас.
4 учень: Якщо вчимося ми у школі,
То звемося – школярі.
Радо в школі зустрічають
Однокласники мої
5 учень: У цьому році перший раз
Пішов я в школу в перший клас,
І першим в класі з того дня
З”являтись став до школи я.
(Діти співають пісню про школу).
Ведучий 1: Рідний, рідна, рідне – корінь роду, народу. Рідна мама,
рідний тато,
рідна земля і рідна Україна, рідна мова і рідна школа.
Ведучий 2: Святі слова тримають нас на світі і вчать любові до
берегів, між якими з віків у віки тече ріка нашого народу, нашої нації,
нашої України. Школу, так, саме школу українці поставили в один ряд з
такими словами як мама, Україна, мама. Ми – українці – нація, яка
споконвіку прагне багато знати.
Ведучий 3: Ми відроджуємося , живемо, ростемо і дужчаємо, воскресаємо
із
вічності. Школа плекає розум нації. Давні і добрі традиції шанобливого
ставлення до освіти живуть на теренах України.
Сьогодні,14 грудня, особливий день – день Наума.
Ведучий 1: У давні часи навчання в школі починалося взимку. Це була
найзручніша пора, коли сільські діти мали змогу здобувати освіту. Батьки
відводили до школи дітей саме в цей день, бо “Пророк Наум наведе на ум”.
Ведучий 2: За народними уявленнями, Наум-покровитель розуму, знань і
доброчинства. А тому селяни були переконані: якщо на це свято розпочати
навчання, то дитина успішно засвоїть знання, набереться розуму.
Ведучий 3: Тяжко давалось в ті давні роки наука дітям. По-перше,
вчителями на той час були малоосвічені дячки; використовувався метод
заучування різних складів. Як правило, до школи ходити було далеко.
Незважаючи ні на що, батьки віддавали дітей в школу, бо знання були у
повазі. Саме в цей день існували певні традиції, пов”язані з навчанням.
Розповідь з елементами гри
Ведучий 2: Напередодні Наума батьки відвідували дячка і домовлялись
про оплату: за науку сина чи дочки потрібно було забезпечити вчителя
дровами на зиму, обдарувати салом чи ковбасами на різдвяні свята.
Ввечері до ”кашоїда” має прийти хрещений батько з букварем.
(Міні-сценка)
Дійові особи: кашоїд, хрещений батько, мати
Хрещений батько: Доброго вечора вашій хаті!
Господиня: Добрий вечір, проходьте. Сідайте ось тут, будь ласка. Як
добре, що ви завітали до нас на день Наума.
Ведучий 2 коментує: Посеред хати ставили пісну діжку, застеляли її
кожухом і гість, взявши ножиці, підстригав хрещенника – “щоб добре в
голову лізла наука”.
Хрещений батько: Батюшка Наум, виведи синка на ум. Сідай, сину, до
столу. Повторюй за мною, це -–аз, це – буки…
Ведучий 1: Батько говорив, а хрещенник повторював .
Хрещений батько: Що ж, сину, думаю буде тобі наука даватися.
Ведучий 1: А господиня тим часом готувала пшоняну кашу на ознаку
доброго навчання.
Господиня: Їж, синку, нехай навчання для тебе буде легким. А ще, хочу
всіх пригостити кашею, щоб добре навчались. Адже “треба чимало каші
з”їсти”, щоб опанувати наукою.
(Господиня пригощає присутніх).
Ведучий 2: Вранці син з батьком йшли до церкви. Коли повертались
додому, мати подавала кашу на сніданок і благословляла на добре
навчання.
Господиня: (з іконою) Благословляю тебе, сину.
Ведучий 2: А батько витягував свячену вербову галузку і тричі стьобав
нею сина, примовляючи:
Батько: Святою вербицею, якою Христа зустрічали, виряджаємо тебе, щоб
тобі, сину, наука давалась.
Ведучий 2: Батько з сином йшли до школи, несучи горщик з кашею і
гостинцями для вчителя. В школі учню показували різки, що стояли в
кутку. І учень знав, що йому потрібно бути слухняним і чемним.
Ведучий 1: Хоч згодом терміни початку навчання були змінені, але в
ремісничих цехах і братствах продовжували давню традицію – майстри
набирали учнів на свято Наума. На його честь влаштовували цікаві обряди.
З цього дня починали вчити гри на музичних інструментах (бандурі чи
скрипці).
Ведучий 3: Цей день обов”язково настає для кожної людини, але буває
один-єдиний раз у житті. Може тому він такий хвилюючий. Хвилюються всі:
і мама, і тато. Раз у раз підносить до очей хусточку схвильована бабуся.
Насуваючи на себе веселу бадьорість, метушиться дідусь. І, звичайно,
хвилюєшся ти. Ще б пак! Від сьогодні починається для тебе нове життя –
шкільне.
Ведучий 1: То ж нехай твоє шкільне життя буде для тебе щасливим, хай
стеляться тобі сонячні дороги у широкий світ знань.
Ведучий 2: То ж сподіваємось, що ті, хто вперше переступив поріг
нашої школи, набуватимуть знань на славу Україні.
Вчитель: Наші першокласники вже багато чого навчились: в букварі
добралися до букви , закінчили першу частину пропису, вивчили числа
першого десятка, люблять малювати і працювати.
А про перші наші кроки
І тяжкі хвилинки
Нагадають вам, напевно,
Веселі смішинки.
(Виступають першокласники).
Учениця: Годинник
Щось годинник,- каже тато,-
Раптом зупинився.
Треба в чистку віддавати,
Мабуть, запилився.
-Звідки взятись тому пилу? – мовила Алінка.-
Я ж годинник з милом мила,
Там нема й пилинки!
Учень з мамою і татом:
Батьки-чомучки
Ну і мама! Ну і тато!
Наче справжні дошколята!
Нічогісінько не знають,
Смішно і сказать комусь.
Бо щодня мене питають
Лиш одне: чому й чому?
– Ти чому образив Віту?
– А чому отримав двійку?
– І чому прийшов так пізно?
– Та чому в шкарпетках різних?
– Ти чому такий непослух?
– А чому не стелеш постіль?
– Ти чому це вірш не учиш?
– А чому портфель без ручки?
– І чому такий синець?
Ох, настане мій кінець!
Не поясниш їм ніколи –
Хоч би й дуже захотів…
Треба їх віддать до школи –
Хай питають вчителів.
Учень: Коли б начальником я став,
Хоч на одну годину,
То я б одразу наказав
Закон ввести єдиний:
У дні святкові й вихідні
Батьків не допускати
Без нас у парк, на стадіон,
До цирку й до театру.
Ще й всюди входи б спорядив
Словами охоронними.
“Вхід без дітей для всіх батьків –
Суворо заборонено!”
(Учні співають пісню “Коник-стрибунець”).
Звучить музика. На сцену виходять сім дівчаток-старшокласниць у сукнях
кольору веселки. Кожна з них підходить до квітки-семицвітки, бере одну
плюстку, читає прислів”я і розповідає про свій предмет.
Дівчатка (разом): Ми – сім кольорів веселки.
Вводимо вас, діти, в веселковий світ знань.
1 дівчинка (в червоному): У школі вас навчать читати,
Бо хто багато читає, той багато знає.
А книжка вчить, як на світі жить.
На читанні вас навчать читати,
Вчення – світ, а невчення – тьма.
З книги легко світ пізнати,
Книга все розкаже вам сама.
Книга допоможе мандрувати
По землі і навіть до зірок,
З нею можете повсюди побувати,
Ви ж зробили лише перший крок.
Книга мудра і багато знає,
Вчить людину, як на світі жить.
Мудрий той, хто книжечку читає,
Знайко завжди спереду біжить.
2 дівчинка ( у жовтогарячому – рідна мова):
Пишуть не пером, а розумом,
Хто навчиться грамотно писати,
Тому всі відкриються путі
Й допоможе іншим у житті.
Той, хто рідну мову поважає,
Живучи у рідному краю,
Той усі вершини подолає
–
d
f
¬
®
3/4
oe
o
BD–?aeaeoe,
.
h
j
?
?
e
i
ue
–
f
®
o
D?ae.
j
?
i
І не зрадить матінку свою.
Свою рідну неньку Україну
Берегтиме кожен день і час.
І стоятиме за неї до загину,
Бо земля ця дорога для нас.
3 дівчинка ( у жовтому) – математика:
“Математика – гімнастика для розуму”.
Математика- наука найточніша,
Її треба наполегливо учить.
І чим далі – тим вона складніша,
Та без неї людям не прожить.
4 дівчинка ( у зеленому) – природознавство:
“Весна красна квітами, а осінь – плодами”.
Земля – це найбільше диво.
Оточує нас дивосвіт.
І довкілля таке красиве
Всіх приваблює з юних літ,
Все в гармонії в цьому світі,
Флора, фауна і зірки.
Тож природу потрібно любити.
І другом їй бути завжди.
Кожну річечку і озерце,
Не забруднюй, а очищай.
Полюби і прийми до серця,
Бережи зелен світ і знай!
5 дівчина (у блакитному) – світ музики:
“Музика без язика, а людей скликає”
Всіх людей краса єднає,
Щастя, радість нам дає:
Всяк від радості співає –
І такі уроки є!
Всіх тут музики навчають,
Лунай, пісенний водограю!
Котки весело стрибають,
Ну, а ти їх заспівай.
(Першокласники співають пісню “Лисичка”)
6 дівчинка (у синьому) – фізкультура, спорт.
“У здоровому тілі – здоровий дух”.
Головне завдання – всім здоровим бути,
Мусиш сам подбати – і не вередуй.
Тож про фізкультуру як же нам забути?
Дух і волю, тіло вправами гартуй!
І зарядку треба нам щодня робити,
Й бігати, стрибати – всім потрібен рух!
А без цього, діти, в світі не прожити.
Лиш в здоровім тілі є здоровий дух!
(Проводить з першокласниками фізкультхвилинку)
7 дівчинака (у фіолетовому)- праця, малювання:
“Праця людину годує, а лінь марнує”
Мала бджола, а й та працює!
Тому і ти живи в труді,
Бо труд годує, а лінь – марнує.
Працюй – не будеш у біді.
Привчай до праці руки, друже,
А голові давай знання.
Майстерності навчайся дужче,
Будь наполегливим щодня,
Ще вчися гарно малювати,
Бо в світі стільки є краси,
Щоб світ у фарбах передати,
І людям цю красу нести.
Лине тиха музика. Дівчатка-кольори залишають сцену. Виходять ведучі.
Ведучий 3: Бажаєм успіху і знань,
Змагань, і віри, і дерзань.
Знання потрібні для життя,
Для України майбуття…
Ведучий 2: Здолати труднощі зумій,
Своє завдання зрозумій,
Що лише той учитись зможе,
Хто власні ліньки переможе.
Ведучий 1: Ми раді вас вітать у цій світлиці
І дарувати хліб із золота пшениці,
І щоб знання у вас у всіх були,
І щоб щасливі ви були.
Сьогодні на наше свято прийшли учні випускного 11 класу, надаємо їм
слово.
(Звучить “Шкільний вальс”).
1 учень: Найсвітліша дорога на світі –
Це дорога до знань, до школи,
Пам”ятайте це, любі діти,
Не забудьте цього ніколи.
2 учень: І хоч вчитись нелегко буває,
Та наука завжди хороша.
Кожна в світі людина знає,
Що знання – це найлегша ноша.
3 учень: Хай не ваблять витребеньки,
Хай вас лінощі не точать.
Хай живеться вам легенько
І навчається охоче!
– Дорогі першокласники, приймаємо вас до нашої шкільної родини і
вручаємо цей чарівний ключик від Країни Знань. Успіхів вам!
Ведучий 1 : Сподіваємося, що ви наполегливо здобуватимете знання,
будете гарно вчитися. Бо ж всім відомо, що Знайко по дорозі біжить, а
Незнайко в бур”янах лежить.
Ведучий 2: Вільні діти вільної країни!
Вчіться наполегливо щодня,
Щоб кувать майбутнє України,
Всім здоров”я треба і знання.
Вчитель: У нас є сьогодні гості з книжкового королівства. Це наш
бібліотекар і казкові герої.
(Бібліотекар і його супутники вітають зі святом першокласників,
проводять
вікторину, вручають читацькі формуляри тим дітям, які досягли найкращих
результатів у читанні).
Вчитель: Учнів одного класу ми назиєвамо однокласниками. А раніше їх
називали однокашниками. І ось чому колись діти вчились у
церковно-приходській школі. Жили вони часом далеко і приходили
До неї з різних сел. Учні обідали всі разом. По черзі приносили
горщик каші і їли її з однієї миски. Так і назвали їх однокашниками.
Ви, діти, теж навчаєтесь разом, тому сьогодні у вас посвята в
однокашники. Але треба ще пройти невелике випробування,
відгадавши загадки.
Кожен учень і щоденно
На урок бере…
Щоденник! (діти хором)
Чудово!
Для письма, сказати прошу,
Що потрібно взяти?
– Зошит!
– Молодці!
Малювать в альбомі цім
Допоможуть…
-Олівці!
Ручки й олівці, щоб знали,
Ми кладемо у…у..
-Пенали!
Вчитель: Випробування пройшли. Молодці! А зараз приготуйтеся до
урочистого моменту – прийняття клятви однокашників.
Ви у школі вже прижились,
Правил добрих ви навчились,
І сердечно обіцяйте
“Клянусь” за мною повторяйте.
1: Перше правило – учитися дуже старанно і гарно – клянусь!
2: Друге правило – трудитися, батькам удома допомагати – клянусь!
3: Бути чесним і правдивим – третє правило у нас,
Бути другом незрадливим: клас – за тебе,
Ти за клас – клянусь!
4: Мудре правило четверте – знай і друзям розкажи,
Наполегливо й уперто економ і бережи:
Парту, книгу, кожну річ – клянусь!
5: П”яте правило – читати, малювати і співати,
гратися з товаришами і дружити з малюками – клянусь!
6: Шосте правило ти знай – старших себе поважай – клянусь!
Вітаємо вас, діти!
Ідіть навчайтесь,
Розуму набирайтесь,
З лихом не зустрічайтесь.
Хай вам щастить!
А зараз прийміть вітання від своїх батьків.
(Виходять мати й батько в українському нацональному одязі. Мати несе
горщик з кашею, батько – велику миску з дерев”яними ложками – подарунок
для однокашників).
Мати: До схід сонця раненько вставала,
У трьох водах крупу вимивала,
На жаркому вогні нашу кашу варила,
Щоб була у наших дітей сила.
Щоб ви гарно навчались і добра набували.
Батько: (Роздає дітям ложки)
Хто скільки з”їсть крупинок,
Той матиме стільки гарних оцінок.
Ложки діставайте, з Богом, починайте.
Кашу з”їдайте. Смачного!
(Звучить весела українська пісня. Мати підносить горщик з кашею до
кожної дитини, діти по черзі набирають кашу, їдять, поки горщик не
спорожніє).
Вчитель: Привітати вас зі святом, діти, прийшли керівники школи,
надаємо
їм слово.
(Виступає директор школи, заступник директора).
Вчитель: Дорога класна родино! Наше свято добігає кінця. Ми дуже
вдячні
всім, хто брав у ньому участь, всім, хто завітав до нас. Сподіваємось,
що цікава розмова, теплота і щирість залишиться в наших серцях назавжди.
Хай злагода і мир панують у ваших родинах! Однокашникам – бути гідним
звання школяра і щасливої дороги до світу знань.
(Звучить “Пісня про рушник”.) Під музику ведучий говорить:
Ведучий: В Україні є чудовий звичай – проводжаючи дітей у життєву
дорогу,
мати дарує вишитий рушник, як символ материнського благословіння,
материнської любові. Хай стеляться вам сонячні дороги в широкий світ
знань, умінь, звершень. У добру путь, дорогі друзі.
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
