Підвищення кваліфікації педагогічних кадрів у контексті проектування програмно-педагогічних засобів (реферат)

Реферат на тему:

Підвищення кваліфікації педагогічних кадрів у контексті проектування
програмно-педагогічних засобів

В умовах швидких соціально-економічних змін в Україні якісна освіта
стає головним чинником становлення будь-якої особистості. Постійним є
зростання попиту на всі види освітніх послуг, особливого значення
набуває реалізація проблеми рівного доступу до якісної освіти.

Серед багатьох факторів, що впливають на позитивне вирішення зазначеного
питання, одним з головних є навчання за дистанційною формою. Проте
масовість запровадження такої форми навіть у вищій школі не передбачає
її якість. Створивши організаційні структури дистанційного навчання,
заклади освіти не повною мірою, або й зовсім не забезпечують навчальні
курси відповідним змістом. А тому, потребує першочергового вирішення
питання дотримання дидактичних вимог до побудови навчальних курсів для
такої форми освіти.

Багато у вирішенні окреслених завдань залежить від викладачів, учителів,
методистів, які покликані забезпечити зміст навчального процесу за
дистанційною формою. Саме тому увага повинна бути зосереджена як на
змісті курсів, так і на підготовці вищевказаних категорій освітян до
роботи в нових умовах. У даній статті розглядаються питання методики
проектування програмно-педагогічних засобів, визначення змісту
підвищення кваліфікації педагогічних кадрів та наявний досвід її
організації в Київському обласному інституті післядипломної освіти
педагогічних кадрів (КОІПОПК).

Навчальне середовище Інтернет-простору, зміст якого на даний час ще не
повною мірою відповідає поняттю «навчальне», насичене великою кількістю
різноманітних інформаційно-навчальних матеріалів. Спроба систематизації
цих матеріалів привела до того, що в теорії дидактики відбулося
сплутування щодо типізації програмно-педагогічних засобів, формування
вимог та методичних підходів до їх проектування.

У зв’язку з цим, об’єкт розгляду даної статті носить комплексний
характер – це комп’ютерно-орієнтовані педагогічні засоби та система
підвищення кваліфікації педагогічних кадрів. Предметом є дидактичне
проектування програмно-педагогічних засобів та програма підвищення
кваліфікації педагогічних кадрів.

Аналіз останніх досліджень і публікацій, в яких започатковано
розв’язання окресленої проблеми.

З точки зору більшості авторів, основними комп’ютерно орієнтованими
програмно-педагогічними засобами дистанційного навчання є електронний
підручник та електронний навчально-методичний комплекс. Саме ці засоби є
головними носіями змісту навчального предмета, представленого таким
чином, що дозволяє самостійно або за допомогою викладача оволодіти цим
предметом [1-6, 13-15].

Розглянемо динаміку поступового формування деяких підходів провідних
науковців до побудови підручника у контексті аналогій з метою
проектування електронного підручника.

Так, І.Я. Лернер вважає підручник узагальненою моделлю навчального
процесу, робить наголос на детермінованому його характері за відношенням
до цього процесу, виділяє ознаки його сценарію [9]. Ця думка є дуже
важливою у зв’язку із введенням у дидактику поняття «дидактичний
сценарій» електронного підручника.

В.П. Безпалько розглядає підручник як складну, комплексну модель
людського досвіду, в якій відображається певний педагогічний досвід,
тобто, на його думку, підручник – це, деякою мірою, модель певної
педагогічної системи [5]. Цей висновок є суттєвим з точки зору введення
в дидактику поняття «дидактична модель» електронного підручника.

Останні роки досить широко розповсюдженою є ідея антропоцентричної
школи, в якій, насамперед, провідне значення мають інтереси того, хто
навчається. М.А. Хохлова, розглядаючи психологічні аспекти роботи з
підручником, пропонує змінити його статус і перетворити його в
інтелектуальний самовчитель [16]. Ця позиція є важливою у контексті
забезпечення особистісно-орієнтованого підходу до формування змісту
електронного підручника.

Ж. Піаже стверджує, що для того, хто вчиться, логіка підручника – це
«мораль-думки». Ця думка підводить до того, що електронний підручник
повинен будуватися на принципах і методах логіки мислення яка, в свою
чергу, закладається у структуру підручника. Взявши за основу підхід Ж.
Піаже, Д.Ш.Матрос стверджує, що структурний підхід до представлення
змісту навчального матеріалу в електронному підручнику є основою
розвитку загальнонавчальних інтелектуальних вмінь того, хто навчається
[12]. Це має суттєве значення для структурування електронного
підручника, а саме:

— представлення знань з їх найближчими взаємозв’язками з іншими, раніше
засвоєними знаннями;

— викладення змісту як системи взаємопов’язаних між собою елементів;

— розкриття змісту електронного підручника на основі міжпредметних
зв’язків.

М.Р.Меламуд, розглядаючи методичні основи побудови комп’ютерно
орієнтованого підручника, вказує на умову надання можливості тому, хто
навчається, різних варіантів вивчення змісту [13].

Зважаючи на необхідність забезпечення орієнтації електронного підручника
на особисті потреби і здібності того, хто навчається, цей підхід є
особливо важливим на етапі проектування його змісту та реалізації
відповідних принципів дидактики.

А.Кривошеєв, розглядаючи питання формування електронного підручника,
зосереджує увагу на тому, що елементи електронного підручника повинні
відповідати вимогам, які висуваються до програмованого підручника [10].
Зазначене підводить до висновку, що електронний підручник повинен мати
таку будову, яка б забезпечувала неперервний та поетапний режим
навчання. Обов’язковим для нього є організація зворотного зв’язку, а
кожний навчальний фрагмент повинен закінчуватися тестами, завданнями чи
вправами.

Практично всі автори, розглядаючи питання проектування електронних
підручників, відзначають необхідність інтерактивного режиму роботи з
ним. Одним з найефективніших елементів електронного підручника С.А.
Христочевский вважає можливість організації «живих» лекцій у поєднанні з
наочністю, додатковою відео- і аудіо інформацією, анімаційним та
голосовим супроводом [17].

Тобто, увага акцентується на доцільності використання всіх можливостей
мультимедійних засобів у межах електронного підручника з метою не лише
надання текстової та графічної інформації, а й забезпечення можливості
розказувати, демонструвати, моделювати, надавати миттєву допомогу у
вигляді ілюстрацій і т. ін.

Узагальнюючи проаналізовані підходи, можна погодитися з думкою
Т.А.Гаврилової, яка вважає, що найбільш перспективним підходом у
проектуванні електронних підручників є їх об’єктно-структурна будова з
властивостями системності, абстрагованості, ієрархічності, типізації,
модульності, наочності і простоти [6].

Таким чином, проведений аналіз останніх досліджень і публікацій, в яких
розглядається питання дидактичного проектування електронного підручника,
дозволив виявити, що досить розповсюдженою є позиція віднесення
практично всіх комп’ютерно орієнтованих програмно-педагогічних засобів
дистанційного навчання до класу електронного підручника.

Водночас характер роботи того, хто навчається, використовуючи
комп’ютерно орієнтовані дидактичні матеріали, дає можливість звести всю
множину програмно-педагогічних засобів до двох інформаційно-навчальних
моделей – це електронний підручник (ЕП) і електронний
навчально-методичний комплекс (ЕНМК).

ЕП розкриває зміст навчального предмета, він призначений для формування
знань певної науково-теоретичної дисципліни, забезпечує неперервний
поетапний режим навчання. Кожен навчальний фрагмент у ньому повинен
закінчуватися тестами, творчими завданнями чи вправами. Обов’язковою є
наявність серії гіперпосилань, що є головною відмінністю ЕП від
підручника традиційного, а також — зворотній зв’язок.

ЕП можуть бути:

— адаптивними, тобто орієнтованими на індивідуальні запити і здібності
того, хто навчається;

— інтегрованими, тобто охоплювати зміст декількох споріднених навчальних
предметів одного науково-теоретичного циклу;

— змішаними, тобто такими, що поєднують функції адаптивності й
інтегрованості.

Визначаючи основні підходи до побудови ЕНМК, беремо за основу класичне
визначення поняття «навчально-методичний комплекс». Це власне сам
підручник, робочий зошит, серія наочного та роздаткового матеріалу,
методичні рекомендації щодо використання даного комплексу. ЕНМК – це
нове покоління навчальних засобів, що інтегративно поєднує у собі всі
зазначені складові. У ньому не лише розкривається зміст навчального
предмета, а й пропонується комплекс тестів, практичних завдань,
тренувальних вправ, лабораторних, контрольних, екзаменаційних і
залікових робіт, рекомендацій. ЕНМК відповідає вимогам
освітньо-кваліфікаційних стандартів, навчальним планам і програмам. Тому
ЕНМК повинен бути:

— адаптивним до запитів та індивідуальних здібностей того, хто
навчається;

— інтегрованим: охоплювати зміст декількох навчальних предметів з
тестами, практичними завданнями, тренувальними вправами, лабораторними,
контрольними до них, екзаменаційними і заліковими роботами, методичними
рекомендаціями;

— інтегрованим щодо повного переліку навчальних предметів відповідно до
змісту професії, з викладенням теоретичних питань, з передбаченим
виконанням тестових і практичних завдань, тренувальних вправ,
лабораторних, контрольних, екзаменаційних і залікових робіт, дипломного
проектування та методичними рекомендаціями.

За характером організації взаємодії того, хто навчається, з тим, хто
вчить, ЕНМК може бути інтерактивним, або автоматизованим
програмно-педагогічним засобом навчання. В режимі інтерактивної роботи
забезпечується дистанційно-консультаційна взаємодія викладача з тим,
кого він навчає. В автоматизованому режимі ЕНМК моделює взаємодію
викладача з тим, хто навчається, використовуючи автоматизовану систему
навчання.

Основні дидактичні розроблення щодо створення підручників, без сумніву,
є також теоретичною та методологічною базою проектування ЕП й ЕНМК.
Одночасно більш глибоке вивчення наукових матеріалів, присвячених
проблемі проектування комп’ютерно орієнтованих програмно-педагогічних
засобів, дозволило виявити, що найбільш слабкою ланкою дослідження
залишаються теоретичні і методичні питання забезпечення їх адаптивності
та інтегрованості.

Авторами статті у попередніх публікаціях [3,18] розкрито деякі підходи
щодо побудови методичних механізмів забезпечення адаптивності й
інтегрованості комп’ютерно орієнтованих програмно-педагогічних засобів.
Розглянемо також питання визначення змісту та організації підвищення
кваліфікації педагогів в аспекті проблеми методики проектування ЕП та
ЕНМК на досвіді проведення авторських курсів [19] у КОІПОПК.

В основу формування авторської програми було покладено суб’єкт-суб’єктні
стосунки навчальної взаємодії, що відповідають новій гуманістичній
парадигмі освіти. Суб’єкти навчального процесу в післядипломній освіті
педагогічних кадрів можна об’єднати у дві взаємопов’язані і взаємодіючі
групи:

перша група:

— учитель з його предметно-практичною і пізнавальною діяльністю, що
функціонально проявляється як навчальний, розвивальний, виховний вплив
на іншого суб’єкта навчального процесу – учня;

— вихователь як посадова особа, що займається організацією та
проведенням виховної роботи в освітніх закладах;

— керівник як посадова особа, що очолює навчальний заклад або керує
одним з напрямів діяльності закладу;

друга група — працівники Інституту:

— керівники (ректор, проректор з навчально-методичної роботи, проректор
з науково-методичної роботи, проректор з наукової роботи, проректор з
питань зовнішнього оцінювання, декан, завідуючі кафедрами і
лабораторіями, завідуючі центрами);

— викладачі й методисти.

Ураховуючи специфіку побудови змісту дистанційних курсів, а також
необхідні організаційні підходи до реалізації поставлених завдань,
визначаємо як головні такі суб’єкти процесу підвищення педагогічної
кваліфікації:

T- педагог-методист, який розробляє дистанційний навчальний курс;

— адміністратор, який організує дистанційний навчальний процес;

— педагог-консультант, який безпосередньо організовує та проводить
заняття (т’ютор).

Необхідність паралельно-послідовної організації підготовки спеціалістів
Інституту та керівного і педагогічного складу закладів освіти, а також
методистів районних і міських методичних кабінетів вимагає інтегрованого
підходу до визначення мети та кінцевого результату пошуку теоретичних і
практичних шляхів підвищення кваліфікації педагогічних кадрів.

У зв’язку з цим, під час складання авторської програми підвищення
кваліфікації було розроблено механізм визначення необхідного переліку
навчальних предметів та побудови міжпредметних зв’язків для формування
інтегрованої навчальної програми як для спеціалістів Інституту, так і
для керівного і педагогічного складу закладів освіти, мети і
прогнозованих кінцевих результатів підвищення кваліфікації. Це дозволило
з’ясувати, що головним змістом підготовки повинні стати методологічні та
методичні аспекти формування інформаційно-навчального середовища за
законами психолого-педагогічних, комп’ютерних і телекомунікаційних
технологій.

На сьогоднішній день програми підвищення кваліфікації педагогів в
обласних інститутах не передбачають вивчення таких предметів. Лише
невелика частина їх змісту входить до навчальної програми окремими
розділами чи темами.

Окрім цього, логіка побудови програми була зорієнтована на визначення
спільних, частково спільних та фахових навчальних дисциплін програми
підвищення кваліфікації для всіх категорій.

Спільними навчальними дисциплінами для всіх зазначених вище категорій є
наступні:

— «Психолого-педагогічні основи дистанційного навчального процесу»;

— «Правова та нормативна основа дистанційного навчального процесу»;

— «Основи будови та застосування програмно-інструментальних платформ і
комплексів у дистанційному навчальному процесі».

Оскільки у сьогоденні підручники та навчальні посібники з цієї
проблематики відсутні, нами було розроблено і впроваджено у практику
роботи КОІПОПК авторську програму “Дидактика дистанційного навчання”, у
якій розглядаються питання формування комп’ютерно орієнтованих
дидактичних матеріалів, методики дидактичного програмування дистанційних
курсів і програм, психологічні аспекти формування комп’ютерно
орієнтованого забезпечення дистанційного навчання, будови та
використання програмно-інструментальної платформи (ПІП) «Прометей» і
програмно-інструментального комплексу (ПІК) «УРОК».

ПІП «Прометей» за своїми характеристиками дозволяє в повному обсязі
здійснювати проектування електронних підручників, а ПІК «УРОК» —
електронні навчально-методичні комплекси.

На жаль, серед науковців і практиків, що займаються впровадженням
комп’ютерних педагогічних технологій, спостерігаються певні розбіжності
у трактуванні вибору єдиного типу дидактично налаштованих ПІП і ПІК.
Вивчення питання про типи ПІП, що є поширеними в Україні, дозволило
виявити що найбільшою популярністю користується ПІП “Прометей”
(російського виробництва) , значно менше Lotus Learning Spaсe (фірми
Microsoft). ПІК «УРОК» використовується лише досить рідко.

Досвід країн, які широко практикують дистанційну форму навчання,
переконує, що питання наявності у кожній з них власної ПІП або єдиної
для всіх не є надто принциповим. Адже всі нині відомі платформи є
сумісними між собою. Тому для вивчення основ будови та застосування ПІП
і ПІК у дистанційному навчальному процесі можна зробити загальний курс
для всіх типів цього інструментарію.

Отже, частково спільними навчальними предметами можуть стати:

— «Програмно-інструментальні платформи і комплекси проектування
комп’ютерно орієнтованих електронних засобів навчання»;

— «Психологія комп’ютерно орієнтованого навчання»;

— «Психолого-педагогічний дизайн».

Варто зауважити, що вивчення цих предметів не може бути однаковим для
всіх категорій педагогів, що підвищують свою кваліфікацію. Програма
підвищення кваліфікації з даної проблеми має відрізнятися за змістом та
видами теоретичних і практичних занять.

Дистанційна освіта реалізується безпосередньо на основі дистанційної
форми навчання. Якщо у традиційних формах навчання (денній, вечірній)
викладач значну частину часу відводить на підготовку та проведення
лекційних, семінарських і практичних занять, то під час дистанційного
навчання, яке базується на комп’ютерних педагогічних технологіях, його
педагогічна майстерність реалізується і спрямовується на розроблене ним
комп’ютерно орієнтоване дидактичне забезпечення. Тобто для дистанційного
навчального процесу характерним є не аудиторні години викладача, а його
комп’ютерно орієнтована методична робота. Така діяльність вимагає від
педагога як знань і вмінь організації навчального процесу в традиційних
формах, так і володіння дидактичними і методичними аспектами формування
інформаційно-навчального середовища за змістом навчального предмета.
Тому вкрай важливим є вміння формувати сферу міжпредметних зв’язків та
причинно-наслідкових зв’язків помилкових дій тих, хто навчається.

Отже, на нашу думку, в програмі підвищення кваліфікації вчителів повинна
бути базова навчальна дисципліна — «Дидактика комп’ютерно орієнтованого
проектування навчального предмета».

Ураховуючи досвід роботи КОІПОПК, організаційну модель підвищення
кваліфікації в межах визначених навчальних предметів можна представити
за трьома рівнями підготовки:

— початковий: очно-дистанційна форма – підвищення рівня комп’ютерної
грамотності (програма Intel);

— основний: очна форма – комп’ютерні педагогічні технології, а саме,
дидактичне програмування;

— заключний: дистанційна форма – проектування комп’ютерно орієнтованих
дидактичних матеріалів за змістом навчального предмета.

Програма «Intel «Навчання для майбутнього» розрахована на 48 годин
теоретичних і практичних занять. Головним її змістом є оволодіння
вчителем стандартним прикладним програмним забезпеченням, яким
комплектуються сучасні персональні комп’ютери, з метою виготовлення
комп’ютерно орієнтованого наочного матеріалу для проведення занять у
традиційній формі. У дистанційному навчанні такі наочні матеріали можуть
використовуватися лише за наявності конспекту лекцій або методичних
рекомендацій вивчення того чи іншого навчального предмета.

На другому, основному, рівні у формі очної курсової підготовки
реалізується авторська програма: “Комп’ютерні педагогічні технології:
дидактичне програмування”. Програма розрахована на 96 годин теоретичних
і практичних занять, а також самостійної роботи. Головним її змістом є
оволодіння вчителем методикою складання дидактичного сценарію на основі
застосування методів програмованого навчання.

У процесі проведення практичних занять за цією програмою кожен фахівець
розробляє проект дидактичного сценарію за змістом того навчального
предмета, який викладає у школі.

Подальша робота вчителя з проектування комп’ютерно орієнтованих
дидактичних матеріалів за змістом навчального предмета здійснюється за
дистанційною формою. Під час реалізації дистанційної форми проектування
вчителі можуть об’єднуватися в авторські групи, що значно прискорює
роботу.

Висновки

1. Головними дидактичними засобами дистанційного навчання є
елеепктронний підручник та електронний навчально-методичний комплекс.

ЕП повинен бути адаптивним, розкривати зміст навчального предмета і
забезпечувати формування знань певної науково-теоретичної дисципліни.

ЕНМК повинен відповідати вимогам освітньо-кваліфікаційних стандартів,
навчальним планам і програмам, розкривати зміст навчального предмета або
декількох навчальних предметів, включати комплекс тестів, практичних
завдань, тренувальних вправ, лабораторних, контрольних, екзаменаційних і
залікових робіт та методичних рекомендацій. Зазначений комплекс повинен
бути адаптивним, інтегрованим, інтерактивним (автоматизованим),
особистісно-орієнтованим до індивідуальних здібностей того, хто
навчається.

2. Підготовка фахівців науково-педагогічної галузі з питань проектування
ЕП і ЕНМК має здійснюватися на основі:

— спільних для всіх категорій навчальних дисциплін;

— частково спільних навчальних дисциплін;

— фахових навчальних дисциплін.

3. Підвищення кваліфікації педагогічних працівників закладів освіти
доцільно проводити на базі обласних інститутів післядипломної
педагогічної освіти у три етапи:

— початковий: очно-дистанційна форма;

— основний: очна форма;

— заключний: дистанційна форма.

Аналізуючи позитивний досвід роботи КОІПОПК з реалізації проблеми
дистанційного навчання, розроблення і впровадження навчальних курсів для
педагогічних працівників області за дистанційною формою навчання з 25
спеціальностей, розуміємо, що одним із вагомих факторів результативності
роботи є тісна співпраця обласного інституту з АПН України, її науковими
установами, зокрема ЦІППО.

Список літератури:

Агеев В.Н. Электронные учебники и автоматизированные обучающие системы.
Лекция- доклад / РАН; Институт проблем информатики; Российская академия
естественных наук. Институт фундаментальной и прикладной информатики /
Н.А. Селезнева (общ.ред.). — М. : Исследовательский центр проблем
качества подготовки специалистов, 2001. – 80 c.

Антонова С. Г., Тюрина Л. Г. Современная учебная книга. Создание учебной
литературы нового поколения: Учеб. пособие для студ. вузов, обуч. по
направлению «Книжное дело» и спец. «Издательское дело и редактирование».
— М. : Агенство «Издательский сервис», 2001. – 288c.

Артьомов Ю.І., Руснак І.С., Шевченко В.Л. Методологічні засади створення
інтегрованої навчально-тренувальної системи оперативної та бойової
підготовки військ // Наука і оборона. — 2002. — №2 – С. 29- 35.

Беспалько А.А. Технологические подходы к разработке электронного
учебника по информатике: Дисс. … канд. пед. наук. — Екатеринбург,
1998. – 132 c.

Беспалько В.П. Слагаемые педагогической технологии. — М.: Педагогика,
1989. – 190 c.

Гаврилова Т.А. Объектно-структурная методология концептуального анализа
знаний и технология автоматизированного проектирования баз знаний //
Труды Междунар. конф. «Знания – диалог-решение 95». — Т.1. — Ялта, 1995.
– С. 9-18.

Гриценко В.И, Манако А.Ф. Педагогическое проектирование электронных
учебников и дистанционных курсов, поставляемых через Интернет. Навч.
посібник.- К.: АОО “Витус”, 2002. – 187 с.

Intel@Навчання для майбутнього. – Видавнича група BHV, 2004. – 416 с.

Краевский В.В., Лернер И.Я. Дидактические основания определения
содержания учебника // Проблемы школьного учебника. Вып.8. — М.:
Просвещение, 1980. — С.34-49.

Кривошеев А . О . Электронный учебник — что это такое ?//
Университетская книга. — 1998. — №2. — С.13-15.

Куприянов М., Околелов О. Дидактический инструментарий новых
образовательных технологий // Высшее образование в России. — 2001. — №1.
— С. 124-126.

Матрос Д.Ш., Полев Д.М., Мельникова Н.Н. Управление качеством
образования на основе новых информационных технологий и образовательного
мониторинга. — М.: Педагогическое общество России, 1999. – 210 с.

Меламуд М.Р. Методические основы построения компьютерного учебника для
вузов: Автореф. дисс. … канд. пед. наук. — М., 1998.

Монахов В.М. Информационная технология обучения с точки зрения
методических задач реформы школы // Вопросы психологии. — 1988. — №2. —
С.27-36.

Прокопенко І.Ф., Євдокимов В.І. Педагогічні технології: Навч. посібник.-
Х.: Колегіум, 2005.- 348 с.

Тыщенко О.Б. Новое средство компьютерного обучения – электронный учебник
// Компьютеры в учебном процессе. — 1999. — № 10. — С. 89-92.

Холодная М.А. Психология интеллекта: парадоксы исследования. — Томск:
Изд-во Том. ун-та.; М.: Изд-во «Барс», 1997. — 154 с.

Христочевский С.А. Методические основы проектирования электронных
учебников // Проектирование образовательных информационных ресурсов,
систем и технологий: Сб. докладов, сообщений. — М., 1998. — С. 9-17.

Добавить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *