Педагогічна система Яна Коменського. Вимоги щодо ефективнсоті контролю успішності учнів (реферат)

РЕФЕРАТ

на тему:

Педагогічна система Яна Коменського. Вимоги щодо ефективнсоті контролю
успішності учнів

ПЛАН

Вступ

1. Коменський – батько дидактики та педагогічної науки

2. Загальнопедагогічні ідеї Я. А. Коменського

3. Організація навчання та контролю за Я.Коменським

Список використаної літератури

Вступ

Понад триста років тому на світі жив професійний педагог і нещаслива
людина — Ян Амос Коменський (1592—1670). За життя доля ганяла його з
місця на місце. Коменський ще в ХVII столітті докладно описав у своїх
працях сучасну школу: урок, навчальний рік, чверть, дзвоник, підручник,
щоденник, наочне приладдя, парту, наганяй від учителя, обов’язкові
предмети для вивчення et cetera.

Гуманіст Коменський вважав людину образом Божим і був упевнений, що
учень бажає пізнати про світ усе. Тому в школі «за Коменським» учителі
впихали в дитину стільки знань, на скільки вистачало сил. Шкільна
система, що зійшла з конвеєра в ХVII столітті, згодом зносилася.
З’ясувалося, що людина — не образ Божий. Крім того, інформації про світ
ставало все більше, і щоб викладати її дитині, потрібно було
прив’язувати її до столу і стільця.

Зношування моделі Коменського спостерігав ще Лев Миколайович Толстой,
коли помітив, що з десяти учнів правильну відповідь на питання може дати
тільки один. Точність емпіричних спостережень Лева Миколайовича
підтвердило опитування Інституту Геллапа 1988 року: із 10 учнів, що
відвідують школу, 9 приходять туди лише для того, щоб відсидіти урок за
партою і втекти.

Вся світова педагогіка ХIХ—ХХ століть намагалася у той або інший спосіб
відправити модель Коменського в брухт. Це не вдалося нікому, але в
Європі і США стало застосовуватися безліч паралельних педагогічних
моделей.

1. Коменський – батько дидактики та педагогічної науки

Я.-А. Коменського вважають батьком дидактики. Він уперше створив
ґрунтовне вчення про сутність, основні принципи і методи навчання,
класно-урочну систему. У «Великій дидактиці» учений визначив сутність і
завдання освіти, яка покликана служити людині для вдосконалення її
розуму, мови і рук, щоб вона могла все потрібне розумно споглядати,
висловлювати словами і здійснювати в дії. Коменський виступав за
енциклопедичність, посильність і доцільність змісту освіти, єдність і
наступність шкіл усіх типів, пропонував концентричний спосіб розміщення
навчального матеріалу.

У своїх творах він обґрунтував основні принципи навчання: наочності,
свідомості, міцності, послідовності та систематичності, посильності,
емоційності. На його думку, їх дотримання зробить навчання легким,
ґрунтовним і коротким.

Учений увів поняття навчального року з поділом його на чверті та
канікули, запровадив перевідні іспити в кінці року, різні види контролю
й перевірки успішності учнів, розмірковував про організацію навчального
дня в школі. Велика його заслуга в тому, що він запровадив класно-урочну
систему навчання; вимагав починати навчання в школах щороку в один день
і час; старанно розподіляти навчальний матеріал за роками навчання,
одночасно вчити певну кількість учнів (клас) і переводити їх з одного
класу до іншого. Класно-урочна система навчання утвердилася в школах
усього світу.

Я.-А. Коменський створив нові підручники замість застарілих
середньовічних. Найвідоміші з них — «Відкриті двері мов і всіх наук»,
«Видимий світ у малюнках». Вважав, що підручники мають бути окремими для
кожного класу, доступними для розуміння учнями, написані гарною мовою,
відповідати вікові дітей; у них не повинно бути нічого зайвого.

Видатний педагог багато уваги приділяв моральному вихованню та шкільній
дисципліні, був переконаний, що освіта людини повинна сприяти підвищенню
її моральності, формуванню мудрості, помірності, мужності й
справедливості — головних моральних якостей гуманної людини. До основних
засобів морального виховання відносив приклади порядного життя батьків,
учителів, товаришів, вправи, привчання, дисципліну. Особливу увагу
звертав на шкільну дисципліну, яку розглядав і як незмінний порядок
шкільного життя, обов’язковий для всіх, і як умову правильної
організації навчання й виховання, і як систему покарань, засіб впливу на
школярів («школа без дисципліни є млин без води»). Головним засобом
дисциплінування вважав авторитет учителя, у крайніх випадках допускав і
тілесні покарання (за богохульство, за вперту неслухняність і свідому
непокору вчителеві, за пиху, недоброзичливість, відмову допомогти
товаришеві в навчанні).

Я.-А. Коменський наголошував на тому, що успіхи школи в навчанні й
вихованні учнів залежать передусім від учителя. Ця професія є
«найпочеснішою під сонцем», а тому «найкращі з-поміж людей нехай будуть
учителями». Педагог повинен любити свою справу, бути працьовитим,
ентузіастом, сповненим життя, діяльним і чуйним, любити учнів, ставитися
до них по-батьківськи, бути високоосвіченою людиною, живою бібліотекою і
завжди прагнути до збагачення своїх знань і досвіду, добре володіти
методикою передання знань учням. У педагогові він бачив не лише вчителя,
а й вихователя.

2. Загальнопедагогічні ідеї Я. А. Коменського

Я.А.Коменський — фундатор педагогіки як окремої науки. Він першим у
світі теоретично обґрунтував весь комплекс основних питань, які в
сукупності визначають педагогіку як науку, зібравши і переробивши у
своїх творах весь досвід попереднього розвитку теорії і практики
навчання і виховання підростаючого покоління. У працях видатного
педагога знайшли відображення народна чеська педагогіка, антична
педагогічна спадщина, ідеї багатьох передових педагогів, особистий
досвід Коменського.

Ідея створення цілісної педагогічної теорії виступає у системі поглядів
Коменського як частка загального плану удосконалення людства. У його
багатющій педагогічній спадщині, і передусім у «Великій дидактиці»,
вперше у світі педагогічна теорія набула якості науки. Тут розглянуті
всі найважливіші питання педагогічної науки. Коменський прямо не дає
дефініцій головних понять педагогіки, але аналіз праць Коменського з
питань виховання і навчання, особливо «Великої дидактики», робить
очевидною його точку зору. Так, наприклад, Коменський ніде не дає
визначення педагогіки як науки, але зі змісту його праць ясно, що
педагогіку він розуміє як науку про виховання дитини; Коменський ніде не
дає визначення уроку, але з його творів ми вільно можемо вивести
розуміння уроку як форми організації навчання.

Класична праця Коменського «Велика дидактика» (1632) послідовно і
систематично висвітлює майже всі основні проблеми навчання і виховання.
Довга назва книги в урочистому стилі тієї епохи сповіщає про її головні
цілі: «Велика дидактика, яка містить універсальну теорію вчити всіх
усього або вірний і ретельно обдуманий спосіб створювати по всіх
общинах, містах і селах кожної держави такі школи, в яких би все юнацтво
обох статей, без будь-якого де б то не було винятку, могло навчатися
наук, вдосконалюватись в норовах, набиратись благочестя і, таким чином,
в роки юності навчитись всього, що потрібно для справжнього і
майбутнього життя.

Коротко, приємно, ґрунтовно, де для всього, що пропонується, основи
черпаються з самої природи речей;

істинність підтверджується паралельними прикладами з галузі механічних
мистецтв;

порядок розподіляється по роках, місяцях, днях і годинах, нарешті,
вказується

легкий і вірний шлях для вдалого здійснення цього на практиці».

Архітектоніка педагогіки як науки чітко проглядається у змісті цього
твору. Перші 12 розділів (із 33) становлять собою загальнопедагогічну
частину «Великої дидактики». Розділи ХІІІ-ХІV характеризують основи для
створення нових шкіл. Наступні розділи (ХV-ХІХ) розкривають основи
загальної дидактики, ХХ-ХХV присвячені частковій дидактиці окремих видів
освіти, XXVI — «Про шкільну дисципліну», XXVII-XXXII дають
характеристику організації чотирьохступінчастого влаштування шкіл.
Нарешті, розділ XXXIII, підсумковий, присвячений викладанню загальних
умов, необхідних для практичного здійснення ідей Коменського. «Велика
дидактика» є плодом строго критичного перегляду всієї нагромадженої
спадщини, а також результатом критичного дослідження причин і основ
дидактичних способів і прийомів навчання. «Велика дидактика» є великою
за широтою і величчю своїх завдань, висунутих і розв’язаних Коменським.

Всі складові частини знань про формування людини у цьому творі пов’язано
між собою, а також вперше у світі під них підведено науковий фундамент у
вигляді законів. Методологічною основою педагогічної теорії Коменського
виявився принцип природовідповідності виховання. Йому підпорядковані всі
теоретичні положення «Великої дидактики».

Коменський першим з педагогів послідовно обґрунтував принцип
природовідповідності у вихованні. Він розглядав людину як частину
природи. Людина складається з усіх основних елементів природи, вона –
світ у зменшеному вигляді, мікрокосмос. Оскільки це так, то і
розвивається людина за спільними з природою законами. Отже,
навчально-виховний процес повинен будуватися у відповідності з цими
законами.

Він першим у світі піднявся до усвідомлення наявності особливих законів
у вихованні і навчанні. У своїх творах, і передусім у “Великій
дидактиці“, він намагається визначити ці закони. Причому робить це
шляхом проведення аналогій із закономірностями (“основоположеннями“), що
діють у природі. Для прикладу: у природі збираються дерева в лісі, трава
в полі, риба в морі, отже діти повинні бути зібрані в школі.

Однак, Коменський обґрунтовував принцип природовідповідності у вихованні
не на підставі спостережень над життям рослин і тварин, а на підставі
свого педагогічного досвіду і намагався використати у процесі виховання
природні, вікові та психологічні особливості дітей.

Принципу природовідповідності Коменський підпорядковує усі теоретичні
положення своєї педагогічної концепції. Тобто цей принцип виявився
однією з методологічних основ його вчення.

Принцип природовідповідності у вихованні, починаючи від Коменського,
буде неодноразово зустрічатися у педагогічних концепціях педагогів
XVIII-XIX ст. (Руссо, Песталоцці, Дістервег та ін.), причому кожний з
педагогів буде трактувати цей принцип по-своєму. Даний принцип є
актуальним і знаходить своє застосування і в сучасній прогресивній
педагогіці.

З нового погляду на людину та з позицій щодо ролі виховання (див. риси
світогляду педагога) Коменський виводить ідею загальної освіти. Єдиним
доцільним засобом реформування суспільства він називає зразкове
виховання молоді. “Людина робиться людиною лише завдяки вихованню”.
Справу виховання молоді покладає на школи. Тому вся молодь повинна
відвідувати школу.

З таких же міркувань Коменський виводить загальну мету і завдання
виховання. Мета виховання — підготувати людину до майбутнього життя на
небі, а також до справжнього життя на землі.

Така підготовка має три ступені (триєдине завдання виховання):

– оволодіння мудрістю (все знати про себе i речі навколишнього світу) –
цьому сприяє розумове виховання, освіта;

– оволодіння доброчесністю (зовнішня i внутрішня вихованість) –
досягається через моральне виховання;

– оволодіння благочестям (внутрішнє богошанування, зв’язок з Богом) –
здійснюється шляхом релігійного виховання.

3. Організація навчання та контролю за Я.Коменським

Педагог вимагав, щоб прийом учнів до школи відбувався один раз на рік –
восени. У кінці навчального року ввів перевідні екзамени. Крім цього
запровадив різні види контролю й перевірки успішності учнів у навчанні:
поурочна, щодення, щотижнева, четвертна.

Коменський дав ряд вказівок про організацію навчального дня у школі.
Навчальний день повинен починатися вранці і тривати у школі рідної мови
4 години (2 години зранку для розвитку розуму і пам’яті та 2 години
після обіду для розвитку рук і голосу), а в гімназії – 6 годин.

Одна з найбільших заслуг Коменського — розробка найважливіших питань
класно-урочної системи навчання і обґрунтування уроку як форми
організації навчання в школі.

Виникнення елементів класно-урочної системи (к.у.с.) в XVI-XVII ст.
пояснюється тим, що індивідуальне і побудоване на зазубрюванні навчання
не відповідало духу епохи. Потреба в ефективнішій освіті, у якій був
кровно зацікавлений новий клас — буржуазія, вимагала нової форми
навчання. Спираючись на досвід навчання, побудованого за урочною
системою (школи чеських братів, братські школи України і Білорусії
ХVІ-ХVІІ ст.), а також на власну практику, Коменський вперше дав
теоретичне обґрунтування к.у.с. навчання. Він піддав різкій критиці
пануючий в його час шкільний режим взагалі та індивідуально-групову
форму організації занять особливо. За старою системою учитель працював
індивідуально з кожним учнем, а це значно обмежувало його можливості.
Він міг займатися одночасно з 7-8 школярами, які ще й до того ж вивчали
одночасно різний матеріал.

Необхідними умовами правильної організації навчальної роботи Коменський
вважав: 1) клас з незмінним складом учнів і приблизно однаковим рівнем
розвитку; 2) твердо визначений час занять; 3) послідовне чергування
занять і перерв; 4) одночасну роботу учителя з усім класом.

Ним було запропоновано створювати у школах для навчання класи – групи з
незмінним і стабільним складом учнів приблизно однакового рівня
розвитку. Це давало можливість учителю вести колективну роботу одночасно
з усіма учнями, а всі учні на занятті займалися одночасно одним і тим
же.

Прагнучи охопити навчанням якомога більшу кількість дітей, Коменський
допускав до 300 учнів у одному класі. При цьому клас пропонувалось
ділити на десятки, і з кожним десятком учителю допомагали працювати
декуріони – кращі учні, що ставились на чолі кожного десятку. В
обов’язки декуріонів входило: слідкувати за відвідуванням, перевіряти
домашні завдання, допомагати відстаючим, слідкувати за увагою учнів під
час занять.

Коменський запропонував проводити шкільні заняття у твердо визначений
час. У всіх класах вони повинні починатися одночасно. Ввів уроки, які
чергувались з перервами. Тривалість одного уроку визначалась в 1 годину.
Кожна година, на його думку, повинна бути частиною того часу, що
виділений для вивчення предмета. Кожна година повинна мати своє
конкретне завдання. «Клас є не що інше, як об’єднання однаково
встигаючих учнів для того, щоб легше можна було вести разом до однієї і
тієї ж мети всіх, хто зайнятий одним і тим же і ставиться до навчання з
однаковою старанністю».

Цікаві і важливі погляди Коменського відносно структурної побудови
уроку. Він розрізняє три частини уроку: початок — відновлення в пам’яті
учнів пройденого, опитування і створення уваги; продовження — показ,
сприймання, роз’яснення; закінчення — вправа, оволодіння, використання.

На кожному уроці треба виділяти час для опитування учнів, для пояснення
нового матеріалу і для вправ по закріпленню вивченого. Кожний урок
повинен мати строго визначену тему і головне завдання.

До хиб у висловлюваннях Коменського відносно організації навчальної
роботи треба віднести його припущення, що одного вчителя досить для
якого завгодно числа учнів. В інших місцях своїх творів він
висловлюється конкретніше, вважаючи, що один учитель зможе навчати 300
учнів. У цьому позначився певний механіцизм Коменського, надмірна віра в
силу «єдиного методу».

Елементи для обґрунтування класно-урочної системи він почерпнув із
практики роботи братських шкіл, які існували тоді в Україні і Білорусії.
Є подібність між його працею “Закони добре організованої школи“ і
Статутом Львівської братської школи 1586 року.

Список використаної літератури

Кравець В. Історія класичної зарубіжної педагогіки та шкільництва.
Навчальний посібник. — Тернопіль, 1996. — С. 122-178.

Мешко О., Мешко Г., Янкович О. Короткий виклад курсу “Історія зарубіжної
школи і педагогіки”. Навчальний посібник. — Тернопіль: ТДПУ, 1998. — С.
26-36.

PAGE

PAGE 11

Добавить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *