.

Освітні округи як чинники модернізації управління освітою (реферат)

Язык: украинский
Формат: реферат
Тип документа: Word Doc
167 1483
Скачать документ

Освітні округи як чинники модернізації управління освітою

Конкретні стратегічні пріоритети, чітка «дорожня карта» нашого
подальшого прогресу (рухи вперед) обґрунтовані міністерством освіти і
науки України. Перш за все мова йде про досягнення європейського рівня
якості й доступності освіти шляхом забезпечення реальних умов,
затвердження духовних цінностей у суспільстві, розвитку його
демократичних начал, упровадження в життя педагогічної формули «щасливий
учитель – щасливий учень», дієвий і своєчасний відгук нового знання в
освітній системі.

Мова йде не тільки про розробку й упровадження нового змісту освіти,
нових педагогічних технологій, а перш за все про всебічне реформування
освітньої системи, якісні зміни у способі діяльності працівників освіти,
стилі їх професійного життя та мислення. Адже сучасний працівник освіти
перш за все повинен продуктивно діяти в новій ситуації, реалізувати
власний творчий потенціал, створювати умови для особистого зростання.
Він повинен стати зразком вільної та багатогранної особи для своїх
вихованців.

Високий професійний рівень учителів – запорука якісної освіти.

У зв’язку з розробкою подальшої стратегії розвитку національної системи
освіти, прийняттям Національної доктрини розвитку освіти та Концепції
загальної середньої освіти виникла необхідність переглянути загальний
принцип підходи до управління освітою в місті.

У 2001 році ліквідована районна ланка системи управління освітою в
місті, тобто перестали існувати районні відділи освіти. Це пов’язано
змінами, які відбулись у структурі міської влади.

Раніше місто Макіївка мало п’ять районів. У кожному районі – свій відділ
освіти. А ще й управління освіти. Така система управління породжувала
чимало проблем: єдині вказівки з області чи міста на районному рівні
трансформувались, іноді розпорядження районних відділів і міського
управління дублювались, виникали суперечки та непорозуміння через різні
строки виплати зарплати в різних районах того ж самого міста. Тому
реорганізація міської системи управління освітою мала й вирішити
проблему скорочення кадрів, і усунути непорозуміння. Паралельно з цим у
місті відбувалися зміни у структурі органів влади. Районні адміністрації
стали займатись лише питаннями житлово-комунального господарства та
благоустрою. Районні ланки управління освітою було скасовано.

Такі зміни дали змогу переглянути структуру міського управління освіти
та змінити напрями його діяльності. Зараз структура управління
складається із п’яти відділів, міського навчально-методичного центру,
головної бухгалтерії, господарчої групи. У результаті були відпрацьовані
єдині вимоги до закладів освіти незалежно від їх приналежності до того
чи іншого району міста; знято дублювання розпоряджень районної та
міської ланки управління; для надання послуг населенню створені освітні
округи, в які ввійшли заклади освіти з різних районів. Окрім того,
скорочення штату управлінських кадрів призвело до економії бюджетних
коштів.

Освітній простір м. Макіївки сьогодення складають 82 дошкільних заклади,
(з них 3 відомчих), в яких виховуються 7 тисяч дітей. Працює дитячий
будинок «Проліски» (3-6 роки), у 2006 році почав діяти дитячий будинок
«Пташеня» (0-3 роки). 78 загальноосвітніх навчальних закладів, із них: 3
ліцеї, 1 гімназія, 1 приватна школа (у них навчаються 33060 учнів).
Позашкільних закладів 9 (4 – центри дитячої творчості, 3 –
юнацько-спортивні школи, станція юних натуралістів, станція юних
техніків), в яких 11122 дитини займаються у 584 кружках, секціях. У
Макіївському навчально-реабілітаційному центрі «Райдуга» виховуються та
навчаються 268 дітей (6-18 років). 35 загальноосвітніх навчальних
закладів комп’ютеризовано, 7 мають підключення до Internet.

Така територіальна освітня система тільки тоді буде ефективною й
забезпечить освіту високої якості, коли з найбільшою можливістю
задовольнятиме потреби соціального замовлення.

Тому з’являється необхідність упровадження освітніх округів як прояву
нового підходу до управління й розвитку середньої освіти на місцевому
рівні: безпосереднього управління діяльністю загальноосвітніх навчальних
закладів, створення умов оптимального функціонування та розвитку
закладів освіти.

Освітній округ – один із прикладів горизонтальної форми самоврядування
та кооперації в освіті. Межі освітнього округу необов’язково повинні
співпадати з адміністративно-територіальним розподілом міста.

Освітню територію міста розподілили на дев’ять освітніх округів, до
складу яких входять дошкільні, загальноосвітні, позашкільні навчальні
заклади, філії школи юних математиків, юних філологів, відділення центру
розвитку обдарованої молоді, а також за згодою – заклади культури та
вищі навчальні заклади. Центрами освітнього округу є опорні
загальноосвітній навчальний заклад і дошкільний заклад освіти. Вони
діють на підставі Положення про опорний заклад освітнього округу.
Управління освітнім округом здійснюється на колегіальних засадах
координаційною радою освітнього округу, до складу якої входять
представники міського управління освіти та навчально-методичного центру,
керівники всіх суб’єктів освітнього округу. Науковий,
навчально-методичний, психологопедагогічний супровід діяльності освітніх
округів здійснює міський навчально-методичний центр управління освіти.

критеріїв підбору територій для об’єднання в освітні округи був
критерій повноти освітніх послуг. Тобто на території округу повинно бути
все, що потрібно для освітньої системи, починаючи від дошкільних установ
і закінчуючи професійними навчальними закладами та ВНЗ.

При цьому звільнення та перерозподіл ресурсів між освітніми закладами
сприяють створенню нових освітніх можливостей, зокрема розвитку
матеріально-технічної бази відповідно до сучасних вимог.

Отже, округ не може створюватись як реакція на погіршення стану, як
«удосконалення» старої системи. Його створення повинно бути орієнтоване
на розвиток і модернізацію освіти.

Головна мета – підвищення якості освіти та її відповідність сучасним
стандартам на основі ефективного використання потенціалу ресурсів
кожного навчального закладу, координації та консолідації зусиль усіх
суб’єктів освітнього округу. Цілі же створення освітнього округу
полягають у:

створенні достатньо повного кола освітніх можливостей для вступаючих до
школи, розширення поля вибору під індивідуальні можливості дитини;

створення умов для ранньої професіоналізації учнів старших класів,
розширення поля можливостей для випускників шкіл, підвищення якості
освіти, посилення орієнтації на вимоги регіонального ринку праці;

забезпечення всієї повноти освітніх послуг, що надаються учням на
території освітнього округу.

Основними напрямами діяльності освітніх округів є:

розвиток та оптимізація мережі навчальних закладів для оптимального
задоволення прав громадян на освіту;

створення широкого діапазону умов отримання вихованцями й учнями якісної
освіти та розвитку їхніх здібностей;

систематична та своєчасна поінформованість батьків про освітні послуги,
допомога у виборі профілю навчання;

концентрація наукового, культурного, матеріально-технічного та
фінансового потенціалу міста, району для вирішення актуальних проблем
функціонування системи освіти;

сприяння впровадженню в закладах освіти освітніх округів сучасних
навчально-виховних та управлінських технологій;

пропаганда передового практичного досвіду, стимулювання професійного
зростання, підвищення педагогічної майстерності педагогічних кадрів.

У рамках визначених напрямів міське управління освіти розв’язує такі
завдання.

1. Створення нормативно-правової бази як єдиної централізованої системи
управління освітою, до якої входять:

Положення про освітній округ, яке розроблено на підставі проекту
Положення про навчально-виховне об’єднання – «територіальний освітній
округ» з деякими змінами в науковому, навчально-методичному,
психолого-педагогічному супроводі діяльності освітніх округів.

Положення про опорну школу.

Положення про координаційну раду.

2. Здійснюється оптимізація мережі освітніх установ.

Освітня мережа округу забезпечує доступ до максимально широкого
комплексу освітніх послуг. При цьому кількість тих чи інших освітніх
установ відповідає потребам у відповідних освітніх послугах, виключено
їх дублювання (надмірності).

Проведена реструктуризація мережі загальноосвітніх установ, що
забезпечує рівний доступ до освіти, профільне навчання у старшій школі,
підвищення якості освіти за рахунок концентрації освітніх ресурсів,
адекватних певному етапу навчання й конкуренції установ.

3. Здійснення апробації моделі управління та сервісного забезпечення
мережі освітніх установ у рамках освітнього округу:

визначені основні принципи організації освітнього округу в межах
території;

апробується структура управління освітнім округом;

апробується механізм суспільної участі в управлінні освітою;

розроблений та апробується механізм сервісного забезпечення системи
освіти округу.

4. Створення системи фінансування освітніх округів.

Знаходиться у стадії розробки та залишається важким етапом утворення
системи державно-громадського фінансування освіти, покращення стану її
матеріально-технічного забезпечення, інформатизації установ освіти. Для
цього треба:

розробити механізми фінансування закладів освіти у складі округу;

визначити способи формування бюджету освітніх округів;

розробити механізм взаємодії бюджетів різних рівнів при фінансуванні
освітніх установ округу.

5. Оцінювання ефективності діяльності роботи округу.

Розроблені критерії та забезпечена оцінка ефективності управління
освітнім округом на основі аналізу результатів системи освіти округу.

Пропонуємо такі критерії оцінювання ефективності функціонування освітніх
округів.

1. Рівень успішності учнів (показники тестування, зовнішнього
незалежного оцінювання тощо).

2. Відсоток охоплення учнів 5-11-х класів навчальними закладами нового
типу.

3. Відсоток охоплення учнів 5-11-х класів, які займаються поглибленим
вивченням окремих предметів.

4. Відсоток охоплення профільним навчанням 10-11-х класів.

5. Кількість учнів, охоплених різними формами навчання.

6. Кількість учасників і переможців олімпіад, конкурсів, змагань.

7. Кількість дітей, охоплених навчанням за ефективними інноваційними
технологіями.

8. Стан здоров’я учнів (кількість учнів, які перебувають на
диспансерному обліку).

9. Кількість дитячих правопорушень.

10. Рівень інтеграції дітей з особливими потребами в загальноосвітніх
учбових закладах.

11. Кількість інноваційних проектів, розроблених та упроваджених
працівниками освіти.

12. Кількість авторських програм і підручників.

13. Кількість учителів, які працюють за інноваційними освітніми
технологіями.

14. Кількість шкіл, які мають доступ до Internet.

15. Об’єм коштів, одержаних із позабюджетних джерел, для фінансування
освіти.

16. Рівень залучення громадськості до ухвалення управлінських рішень.

Як свідчить досвід перших спроб створення округів у місті, округи – це
провідник нового підходу до надання послуг в освіті, і вони мають стати
важливими елементами державно-громадської організації освітнього
процесу, що дозволить залучати додаткові надходження, а також ефективно
використовувати наявні державні кошти для забезпечення освітнього
процесу, оцінювання якості освіти і розробляти стратегію розвитку
освітнього округу з урахуванням інтересів і ресурсів різних учасників
освітнього процесу.

Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter

Похожие документы
Обсуждение

Ответить

Курсовые, Дипломы, Рефераты на заказ в кратчайшие сроки
Заказать реферат!
UkrReferat.com. Всі права захищені. 2000-2020