Особливості контролю знань з математи-ки із застосуванням ЕОМ (реферат)

РЕФЕРАТ

на тему:

“Особливості контролю знань з математики із застосуванням ЕОМ”

Серед основних ознак знань велике значення має уміння самостійно
мислити, “бачити” задачу і знаходити підхід до її розв’язку,
спроможність орієнтуватися в новій ситуації. Оцінюючи уміння, ми
оцінюємо мислення, пам’ять, увагу і спроможність до самостійного
мислення.

З усього різноманіття умінь виділимо такі, що найбільш перевіряються при
розв’язуванні завдань:

Уміння оперувати поняттями. Відомо, що не можна привести жодного
судження не оперуючи поняттями. Поняття – загальна і необхідна форма
всякого логічного мислення. Володіння поняттям пов’язано з аналізом,
синтезом, порівнянням, зіставленням, абстрагуванням, узагальненням і,
отже, із усіма розумовими процесами. Оцінюючи уміння, ми судимо про
розвиток мислення, пам’яті, уваги.

Уміння застосовувати теорію до розв’язування практичних і навчальних
задач. Відомо, що практика – це матеріальна, цілеспрямована діяльність
людей, освоєння і перетворення об’єктивної дійсності, загальна основа
розвитку людського суспільства і пізнання. Являючись критерієм істини,
практика відповідає на запитання: є знання або їх немає.

Уміння самостійно мислити. Воно полягає в умінні виділити головне,
порівняти це головне з даною ситуацією і знайти розв’язок.

Знання мови математичних наук або уміння записати символами математичні
поняття і факти. Оцінювання цих умінь здійснюється по кількісній ознаці
– числу допущених помилок, числу правильних відповідей, часу виконання
завдання, а також по якісному – спеціально підібраних завданнях
оптимальної складності.

На основі критеріїв, що визначають об’єктивний контроль, встановлено, що
основною дидактичною вимогою ефективного використання ЕОМ для перевірки
знань з урахуванням обсягу, повноти, узагальненості, цілеспрямованості і
дієвості є оптимальний рівень складності завдань і вправ, запропонованих
до контролю. У запропонованій методиці використовується п’ять рівнів
складності задач.

Перший і другий рівні – початкові; вони відповідають першому
(“фактичному”) рівню знань, що полягає в накопиченні “фонду знань”, який
складається в основному з фактів. При розв’язуванні учні обмежуються
приведенням одиничних фактів, дають заучені характеристики термінів і
явищ.

Третій рівень – операційний; він полягає в умінні здійснювати
найпростіші логічні операції по готовому зразку і характеризується
утворенням частносистемних асоціацій і наявністю зв’язку між знаннями,
засвоєними в межах однієї глави або одного розділу.

Четвертий рівень – аналітико-синтетичний; досягнувши його, учні
виявляють уміння узагальнювати, диференціювати стійкі знання, зв’язувати
раніше вивчене з новими знаннями, виділяти головні ідеї, основні
положення теми, розділу, розкривати різноманітні зв’язки і проводити
аналогії.

П’ятий рівень – творчий; він потребує переносу знань у нові ситуації,
створення нестандартних алгоритмів пізнавальних і практичних дій.

Можна сказати, що оволодіння знаннями на першому – другому рівнях
пов’язано з формальною логікою, а на третьому – п’ятому – із
діалектичною. Між усіма цими рівнями немає яскравої і різкої межі при
навчанні. Проте при контролі бажано їх розрізняти.

Зупинимося докладніше на визначенні складності задач.

Очевидно, що при проведенні конкурсних іспитів необхідно висувати
вимоги, які за формою і змістом не виходять за рамки шкільної програми.
Запропоновані на вступних іспитах задачі по своєму змісту і стилю не
повинні бути далекими як від конкретного шкільного предмета, так і від
тих вимог, що подаються студентам при проходженні вузівських курсів.

Для виявлення системи знань з предмету відповідно до критерію обсягу
пропонується при підготовці контрольного матеріалу попередньо виділити
основні розділи, які підлягають контролю. Можна виділити такі розділи:

І. Дійсні числа. Відсотки. Прогресії.

II. Тотожні перетворення алгебраїчних виразів.

III. Раціональні рівняння і системи рівнянь. Раціональні нерівності і
системи нерівностей.

IV. Ірраціональні рівняння і системи рівнянь. Ірраціональні нерівності і
системи нерівностей.

V. Властивості елементарних функцій.

VI. Рішення задач за допомогою рівнянь і систем рівнянь.

VII. Властивості показникової функції. Показникові рівняння і системи
показникових рівнянь.

VIII. Логарифмічна функція і її властивості. Логарифмічні рівняння,
нерівності і системи логарифмічних рівнянь.

IX. Властивості тригонометричних функцій. Тотожні перетворення
тригонометричних виразів.

X. Тригонометричні рівняння.

XI. Планіметрія.

XII. Стереометрія.

Кожний розділ розбитий на два підрозділи. Наприклад, розділ III ділиться
на: раціональні рівняння і системи рівнянь; раціональні нерівності і
системи нерівностей. Розділ XI ділиться на: задачі без застосування
тригонометрії; задачі з застосуванням тригонометрії.

У кожному підрозділі виділені істотні поняття, теореми, наслідки,
формули і властивості, без знання котрих неможливо подальше вивчення
математики у вищій школі. Так, у розділі IV абітурієнт повинний знати:

що при розв’язуванні ірраціональних рівнянь і нерівностей розглядаються
тільки арифметичні корені;

визначення арифметичного кореня;

що в області дійсних чисел корінь парного степеня з від’ємного числа не
існує;

як розв’язуються ірраціональні рівняння;

як виникають сторонні корені і як губляться корені;

властивості нерівностей у застосуванні до знаходження області визначення
ірраціонального виразу;

деякі штучні прийоми розв’язування ірраціональних рівнянь із радикалами
ступеня вище другий;

приведення радикалів до подібного виду;

звільнення від ірраціональності в знаменнику і чисельнику дробу.

Ступінь трудності задач, вправ, прикладів визначається набором
використовуваних елементів знань. Проте для розв’язування задач
однакової складності може знадобитися різний час. У процесі контролю з
застосуванням ЕОМ тимчасовий критерій використовується як параметр
складності задачі, вправи, прикладу. Трудомісткість розв’язування задач
першого рівня складності складає від 5 до 10 хв., другого – від 15 до
20, третього – від 25 до 30, четвертого і п’ятого – більш 30 хв.

При підготовці до розв’язування задач особливу увагу варто приділити
розборові тих задач і прикладів, що приводяться в шкільних підручниках
по кожному розділу і темі. Необхідно доводити розв’язок кожної задачі до
кінцевого числового результату.

Варіанти першого – третього рівнів складності повинні містити задачі, що
потребують для свого розв’язку знання фактичного матеріалу й уміння
робити найпростіші логічні операції; варіанти четвертого і п’ятого
рівнів – задачі, розв’язок яких припускає не тільки знання фактичного
матеріалу, але й уміння логічно мислити, використовувати алгебраїчні
перетворення при рішенні геометричних задач, наявність просторової уяви.

Помилки які допускаються при розв’язуванні задач можна умовно розбити на
три види:

а) помилки обчислень;

б) незнання формул;

в) незнання алгоритмів розв’язання задач конкретного типу.

Помилки обчислень особливо істотні при машинному опрацюванні результатів
іспиту, тому що при правильному виборі алгоритму розв’язування задачі
недбалість в обчисленнях хоча б в однім місці спричиняє за собою
визнання задачі цілком нерозв’язаною.

Незнання формул, невміння вибрати з них найбільш важливі, що призводять
до раціонального розв’язку, змушує вдаватись до менш раціональних шляхів
розв’язування задачі, що ускладнює розрахунок і часто збільшує
можливість одержання помилкової відповіді. Крім цього, на розв’язок
задачі витрачається багато часу.

Незнання алгоритмів розв’язання задач конкретного типу пов’язано з
відсутністю творчого підходу до розв’язування задач, невмінням логічно
мислити, синтезувати при розв’язанні проблемних задач різноманітні
розділи математики – алгебру, геометрію і тригонометрію.

Використання ЕОМ для опрацювання результатів контролю знань потребує
одержання числової відповіді в задачі. Це скорочує можливі помилки
операторів при введенні цих результатів у пам’ять ЕОМ. Тому у
формулювання завдань звичайно вводиться додаткова вимога, що визначає,
який саме розв’язок необхідно вибрати із сукупності отриманих.

Наведемо приклади можливих формулювань завдань:

знайти найбільше (найменше) ціле значення х, що задовольняє визначеній
умові або системі умов;

знайти більший (менший) корінь рівняння;

знайти розв’язок х (у градусах) тригонометричного рівняння, що
задовольнять умовам А < х < В; знайти розв’язок (х, у) системи рівнянь, у відповіді записати х+у при х<5. Наявність таких обмежень не ускладнює поставлену задачу. Дійсно, потрібно, як це звичайно робиться, розв’язати рівняння, систему рівнянь, нерівність або систему нерівностей, а потім виділити той розв’язок, що задається в додатковій умові. При виконанні письмової роботи доцільно пам’ятати, що правильна відповідь задачі, приклада або вправи сама по собі не заміняє розв’язок. Розв’язок повинний бути послідовним і чітким. PAGE 1

Добавить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *