РЕФЕРАТ
На тему:
Основні вимоги до структури та тексту письмової роботи
1. Назва письмової роботи
Назва письмової роботи повинна бути, по можливості, короткою (до 10
слів), відповідати обраній проблемі (спеціальності чи спеціалізації
підготовки) та суті вирішеної наукової задачі, вказувати на мету
дослідження і його завершеність, а також для більшої конкретизації (за
необхідністю) невеликий на 4-6 слів підзаголовок. Не рекомендується
використовувати в назвах слова та словосполучення, в яких не відбито в
достатній мірі суть проблеми, типу: “Дослідження питання…”,
“Дослідження деяких шляхів…”, “Деякі питання…”, “Матеріали до
вивчення…”, “До питання…” тощо, а також ускладнену термінологію.
При написанні письмової роботи необхідно стисло, логічно й аргу
ментовано викладати зміст і результати досліджень, уникати загальних
слів, бездоказових тверджень, тавтології, обов’язково посилатися на
авторів і джерела, з яких запозичалися матеріали або окремі результати.
2. Структура письмової роботи
За структурою письмова робота складається: з титульного аркушу, змісту,
переліку умовних позначень (при необхідності), вступу, основної частини,
висновків, списку використаних джерел, додатків (при необхідності).
Титульний аркуш письмової роботи повинен містити:
найменування вищого навчального закладу, відділення та циклу, на яких
виконана письмова робота;
вид та назву письмової роботи (за необхідністю шифр і найменування
спеціальності чи спеціалізації підготовки);
найменування навчальної дисципліни, з якої виконується письмова робота;
прізвище, ім’я, по батькові курсанта, індекс навчальної групи та номер
залікової книжки;
науковий ступінь, вчене звання, прізвище, ім’я, по батькові наукового
керівника і консультанта;
місто і рік.
На титульному аркуші також позначається гриф обмеження розповсюдження
відомостей (за необхідності).
Після титульного аркуша розташовується:
– зміст письмової роботи, який містить найменування та номери початкових
сторінок усіх розділів, підрозділів та пунктів, що мають заголовок,
зокрема вступу, висновків до розділів, загальних висновків, списку
використаної літератури, додатків (див. додаток Б);
– перелік умовних позначень, символів, одиниць, скорочень і термінів (за
необхідності), який складається з двох колонок, в яких зліва за абеткою
наводяться умовні позначення, скорочення тощо, справа – їх детальна
розшифровка.
3. Вступна частина
Вступна частина письмової роботи повинна віддзеркалювати ту теоретичну
роботу, яку автор провів згідно з рекомендаціями, наведеними вище. У
вступі письмової роботи розкривається сутність і стан розробки наукової
проблеми (задачі), її теоретична і практична значущість, підстави і
вихідні дані для розробки теми, теоретичний аналіз проблеми і
попереднього досвіду її вивчення, здійснюється методологічне
обґрунтування та логіко-історичний аналіз проблеми, оцінюється ступінь
інноваційної, теоретичної та практичної значущості письмової роботи,
обґрунтовується актуальність та необхідність проведення дослідження,
зокрема:
актуальність теми, яка розкривається шляхом аналізу та порівняння з
відомими дослідженнями вибраної проблеми, визначенням необхідності та
доцільності дослідження для розвитку відповідної галузі;
зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами навчального
закладу, а також з галузевими та державними планами, програмами;
мета і задачі дослідження, причому не рекомендується формулювати мету як
“Дослідження…”, “Вивчення…”, тому що ці слова вказують на засіб
досягнення мети, а не на саму мету;
наукова новизна одержаних результатів, тобто дається анотація нових
наукових положень (рішень), запропонованих у письмовій роботі,
визначається їх відмінність від відомих раніше, описується ступінь
новизни (вперше одержано, удосконалено, дістало подальший розвиток);
практичне значення одержаних результатів – подаються відомості про
наукове та практичне використання результатів досліджень або
рекомендації щодо їх використання, інформація щодо ступеня готовності до
використання або масштабів використання, впровадження результатів
досліджень із зазначенням назв організацій, в яких здійснена реалізація,
форм реалізації та реквізитів відповідних документів;
• апробація результатів дослідження, зокрема, вказується, на яких
науково-практичних конференціях, конкурсах, олімпіадах, симпозіумах,
нарадах оприлюднені результати дослідження;
• публікації, тобто, вказується, у яких монографіях, статтях у наукових
журналах, збірниках наукових праць, матеріалах і тезах конференцій тощо
опубліковані результати дослідження.
Остаточне редагування вступної частини роботи доцільно виконувати на
завершальній стадії дослідження, коли досліджувана проблема постає перед
автором у повному обсязі.
4. Основна частина письмової роботи
Основна частина письмової роботи, як правило, складається з розділів,
підрозділів, пунктів, підпунктів. Розділи (глави, параграфи) роботи за
своєю назвою, структурою, змістом повинні відповідати завданням
дослідження поставленої проблеми. Кожний розділ починається з нової
сторінки його назвою. У розділах основної частини дається:
• огляд літератури за темою і вибір напрямків досліджень: окреслюються
основні етапи розвитку наукової думки за проблемою дослідження,
висвітлюються нормативні, наукові та навчальні джерела, визначаються
невирішені питання, обґрунтовується необхідність проведення досліджень у
даній галузі;
обґрунтування вибору напрямку дослідження, методи вирішення задач і їх
порівняльні оцінки, загальної методики проведення дослідження, методи
побудови гіпотез;
результати досліджень, оцінки повноти вирішення оставлених задач та
достовірності одержаних результатів, їх порівняння з аналогічними
результатами вітчизняних і зарубіжних досліджень тощо.
Доцільно викладення матеріалу окремого розділу підпорядковувати певній
провідній ідеї (положенню, принципу). Кожен розділ роботи завершується
формулюванням висновків, у яких узагальнено та стисло викладаються
наведені у розділі наукові і практичні результати. При роботі над
рукописом необхідно звернути увагу і на таке питання, як розбивка тексту
на абзаци. Кожен абзац повинен містити в собі певну думку, виражену
однією чи кількома фразами або реченнями. При написанні письмової роботи
повинні даватися посилання на джерела, матеріали або окремі результати з
яких наводяться в роботі, або на ідеях і висновках яких розроблюються
проблеми, задачі, питання. Такі посилання дають змогу відшукати
документи і перевірити достовірність відомостей про цитування документа,
дають необхідну інформацію щодо нього, допомагають з’ясувати його зміст,
мову тексту, обсяг. Посилатися слід на останні видання публікацій. На
більш ранні видання можна посилатися лише в тих випадках, коли в них
наявний матеріал, який не включено до останнього видання. Якщо
використовують відомості, матеріали з монографій, оглядових статей,
інших джерел з великою кількістю сторінок, тоді в посиланні необхідно
точно вказати номери сторінок, ілюстрацій, таблиць, формул з джерела, на
яке дано посилання в роботі. Узагальнені числові дані, які можуть
концентруватися в таблицях, діаграмах, графіках, схемах, необхідно
наводити точно та аргументовано, з посиланням на відповідні джерела чи
власні обчислення.
5. Висновки письмової роботи
У висновках письмової роботи описуються найбільш важливі наукові та
практичні результати дослідження, зокрема, формулювання наукової
проблеми (задачі), методи її дослідження, значення для юридичної науки і
практики, рекомендації щодо наукового та практичного використання
результатів для вдосконалення організації наукового знання та юридичної
практики, обґрунтування їх достовірності тощо.
6. Список використаних джерел
Список використаних джерел розміщується в порядку згадування джерел у
тексті за їх наскрізною нумерацією. Список літератури розміщується після
основного тексту роботи, його обсяг не перевищує 5% обсягу рукопису. У
цей список рекомендується включати основну та спеціальну літературу з
теми, яка досліджується і на яку в роботі є посилання або з якою автор
ознайомився, хоч на неї і немає посилань. Розміщувати матеріали
бібліографічного опису в списку літератури рекомендуємо в такій
послідовності:
1. Державні документи і матеріали:
Конституція України;
законодавчі акти Верховної Ради;
укази Президента України;
постанови і розпорядження Кабінету Міністрів України;
тематичні збірники державних документів України.
Документи і матеріали міністерств та відомств, місцевих органів
державного управління та самоврядування.
Джерела: неопубліковані (групуються за архівами) та опубліковані
(документи, літописи, спогади, листи, щоденники, статистика).
Література: вітчизняні видання (книги, статті), в тому числі переклади,
в алфавітному порядку; зарубіжні видання (книги, статті іноземними
мовами).
Використані періодичні видання.
6. Використані бібліографічні довідники.
Список літератури в науковій роботі свідчить про обсяг використаних
автором джерел, про рівень вивчення стану досліджуваної проблеми і
навичок роботи з науковою літературою.
7. Додатки
У додатках розміщують допоміжний матеріал, необхідний для повноти
сприйняття письмової роботи: статистичні дані, результати аналізу
літератури, проекти нормативно-правових актів, описання приватних
методик та результатів дослідження, ілюстрації допоміжного характеру
тощо.
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
