Організація роботи класного керівника з питань орієнтації школярів на педагогічні професії (реферат)

Реферат на тему:

Організація роботи класного керівника з питань орієнтації школярів на
педагогічні професії

Проблема вибору професії завжди була актуальною і тим більше,
залишається такою в сучасних умовах. Яку професію обрати – одне з
головних завдань у житті кожної людини. З причини незнання правил вибору
професії, ситуації на ринку праці, відсутності практичного досвіду
професійної діяльності близько 40% молодих людей обирають професію, яка
не відповідає їх інтересам, нахилам та вподобанням. Особливо значущою є
проблема набуття учнями адекватних знань про певний рід професійної
діяльності, власні можливості оволодіння нею.

Проблема підготовки учнів до свідомого вибору професії стає особливо
актуальною тому, що орієнтація на певну професійну діяльність, свідомий
вибір свого життєвого шляху є невід’ємною складовою всього
навчально-виховному процесу в школі. При цьому на перший план виступає
інформаційно-консультативна діяльність та залучення учнів до практичної
роботи по виявленню й розвитку індивідуальних схильностей та інтересів
особистості.

Отже, професійна орієнтація в умовах соціально-економічних змін набуває
нової якості. Вона є не тільки одним з компонентів освіти, але й
пріоритетною метою всього навчально-виховного процесу в школі.

Питання профорієнтації знайшли висвітлення у працях В.І.Лозової,
Е.А.Климова, Н.В.Кузьміної, С.Г.Карпенчука та ін. Аналіз
психолого-педагогічної літератури і власний досвід доводять, що
практично майже всі проблеми орієнтації учнів можна вирішити на
психопрофілактичному та професійно-консультаційному рівнях ще в стінах
школи.

У розв’язанні цього важливого завдання чільне місце займає проблема
професійної орієнтації як системи психолого-педагогічних, медичних та
соціальних заходів, спрямованих на надання допомоги кожному учневі у
свідомому виборі професії.

У пропонованій статті спинимося докладніше на ролі класного керівника у
підготовці школярів до педагогічних професій.

Для того, щоб в процесі профорієнтаційної роботи більш-менш точно
виявити нахили та здібності учнів, найбільш професійно придатних до
оволодіння педагогічними професіями, необхідно ретельно вивчити їхні
індивідуальні особливості. Вирішувати це питання в процесі
навчально-виховної роботи доводиться, як правило, класному керівникові.
Кому, крім нього, в сучасних умовах удосконалювати виховні методи, в
тому числі і методи профорієнтації. Профорієнтаційна робота повинна
гармонійно вписуватися в систему діяльності класного керівника.

Як показує досвід практичної діяльності, виявленню та формуванню в
школярів стійких професійних інтересів, здібностей і можливостей сприяє
різноманітна за формами, багата за змістом позакласна виховна робота,
яка здійснюється класним керівником в тісній співдружності з
учителями-предметниками, батьками учнів, позашкільними установами. При
цьому великий вплив на формування інтересів школярів, розвиток їх
професійної спрямованості має така виховна діяльність, яка об’єднує
трудову й пізнавальну активність особистості, вимагає від учня не
тільки зовнішнього спостереження, розумового сприйняття й усвідомлення
особливостей певної професії, але й активної проби сил у відповідних
видах діяльності.

З метою виявлення ставлення класних керівників до використання різних
форм і методів вивчення індивідуальних особливостей особистості учнів
було проведено дослідження профорієнтаційної діяльності педагогів. На
першому етапі класним керівникам було запропоновано провести ранжування
цих форм профінформаційної роботи. В експерименті брали участь 129
педагогів. Учителі мали вибрати 5 найефективніших, на їх погляд, методів
вивчення індивідуальних особливостей учнів.

Після проведеного анкетування ми організували співбесіди з класними
керівниками з метою виявлення мотивів вибору ними форм і методів роботи.

Аналіз отриманих даних дозволив визначити найбільш популярні методи
вивчення особливостей особистості учнів.

Одержані результати наведені у таблиці.

Таблиця №1

Форми профорієнтаційної роботи на педагогічні професії Ранг (місце) за
оцінкою класних керівників %

1. Спостереження І 31,4

2. Бесіди ІІ 26,2

3. Анкетування, тестування, опитування ІІІ 11,3

4. Зустрічі з кращими представниками педагогічної професії ІV 8,6

5.Залучення до педагогічної діяльності V 7,8

6. Письмові творчі роботи VI 6,7

7. Участь у підготовці і проведенні класних годин VII 5,1

8. Спільна робота класного керівника та сім’ї VIII 2,9

Аналіз даних анкетування дозволив зробити висновок, що переважна
більшість педагогів користуються одними й тими ж методами і, на
превеликий жаль, останнє місце серед них займає спільна робота класного
керівника з батьками. А, як відомо, головною рушійною силою
профорієнтації є саме сім’я.

На наш погляд, класні керівники недостатньо володіють методами
дослідження. З метою усунення цього недоліку ми конкретизували вимоги
до методів.

Одним з основних методів вивчення особистості учнів з метою виявлення
необхідних педагогу якостей є спостереження (31,4%). Спостереження
набуває продуктивності та дає результати тільки в тому разі, якщо:

– воно здійснюється у звичних для учнів умовах, або спеціально створених
ситуаціях для виявлення певних індивідуальних особливостей, наприклад,
учень працює у складі нової мікрогрупи;

– школярі не повинні знати, що за ними спостерігають;

– чітко визначені ціль і об’єкт спостереження, сплановано роботу;

– воно проводиться систематично, результати спостереження фіксуються і
всебічно аналізуються.

У процесі спостереження класний керівник може виявити якості, які
найбільш відповідають професії вчителя.

Для фіксації даних спостереження за проявами особистості школяра можна
використовувати таку форму:

Таблиця №2

Дата спостереження П.І.П. учня

(клас) Місце, ситуація, спостереження Опис поведінки учнів (учня) Прояв
якостей, необхідних майбутньому педагогу Висновки

(виводи)

1 2 3 4 5 6

Класні керівники, які активно застосовують метод спостереження у
практичній діяльності, відзначають велику ефективність цього методу,
який дозволяє вивчити різноманітні прояви індивідуальності, глибину
професійних інтересів, нахилів їх вихованців.

Наступною за рангом (26,6%) є бесіда.

Бесіда – це форма “живого” спілкування класного керівника з учнем.
Вона, з одного боку, є формою виховання, з іншого – методом вивчення
учнів з метою профорієнтації.

Використовуючи цей метод, класні керівники часто не враховують окремі
нюанси, а саме:

– необхідно перед проведенням бесіди створити невимушену довірливу
атмосферу;

– під час бесіди не можна робити нотатки, оскільки це викликає недовіру
учня;

– бесіду бажано проводити у неформальній обстановці.

Такі форми профорієнтаційної роботи, як анкетування, тестування і
письмове опитування (11,3%) дозволяють отримувати конкретні відомості
про особистість учня, його наміри, мотиви вибору майбутньої професії.
За допомогою анкет та тестів з профорієнтаційної діагностики виявляється
рівень сформованості у школярів тих чи інших якостей. При проведенні
анкетування та тестування дуже важливо:

– дати чітку інструкцію щодо роботи з анкетою;

– пояснити, навіщо проводиться анкетування, (тестування, опитування);

– створити позитивне ставлення учнів до анкетування;

– проводити анонімне анкетування (тестування опитування).

Експериментатор повинен приймати заповнені анкети індивідуально, тому що
частина респондентів можуть відповісти не на всі питання.

gd›X*

???????*?Анкетування і тестування майже завжди охоплюють велику
кількість учнів одночасно, тому є можливість мати статистично достовірні
дані. Але повністю на отримані таким чином результати покладатися не
можна.

Зустрічі з кращими представниками педагогічної професії (8,6%) є
органічною частиною виховного процесу майбутніх учителів. Правильно
організовані зустрічі допомагають школярамусвідомити умови праці
педагогічної професії, оцінити її позитивні та негативні сторони,
отримати об’єктивну інформацію про діяльність фахівця, підготуватися до
введення в професійну діяльність.

Перед проведенням такої зустрічі необхідно провести
підготовчо-організаційну роботу:

– запросити на зустріч лише тих учнів, котрі мріють стати вчителями;

– запрошеному педагогу дати детальну, конкретну, стислу характеристику
зацікавлених учнів;

– подбати про створення невимушеної довірливої атмосфери.

Залучення до педагогічної діяльності.

Зрозуміло, що школа не в змозі створити умови для проби сил учнів у
педагогічній діяльності. Тому, на наш погляд, цю роботу можна
організувати таким чином:

1) залучати учнів до співпраці з педагогами у ролі помічника-лаборанта
під час занять;

2) готувати невеличкі доповіді і реферати і виступати з ними на
заняттях;

3) організовувати різноманітну роботу з учнями молодших класів тощо.

Наступною за рейтингом популярності серед класних керівників є така
форма орієнтаційної роботи на педагогічні професії, як проведення
письмових творчих робіт.

Письмові творчі роботи (6,7%) за пропонованою педагогічною тематикою,
наприклад: “Мій улюблений учитель”, “Чим мені подобається професія
вчителя” та ін. дають можливість учням розкрити мотивацію вибору своєї
майбутньої професії, висловити власні думки про майбутнє життя.

Вивчення досвіду проведення таких робіт дозволило з’ясувати умови їх
ефективності:

а) для написання таких творчих робіт учням необхідно запропонувати план;

б) необхідно враховувати психофізіологічні та вікові особливості
школярів і у зв’язку з цим розробляти тематику творів та вимоги до них;

в) про те, що буде проводитися письмова, творча робота учням необхідно
повідомити заздалегідь;

г) письмові роботи учні пишуть за власним бажанням.

Аналіз письмових творчих робіт допоможе класному керівнику визначити
напрямок інтересів, нахилів і здібностей учнів та відповідно скоригувати
свою виховну роботу.

Класна година (5,1%). Серед форм роботи класного керівника класна година
займає особливе місце. Нами було відвідано і проаналізовано 197 класних
годин. Аналіз отриманих даних дозволяє зробити висновок, що лише окремі
класні години несуть профорієнтаційне навантаження, зокрема спрямоване
на педагогічну орієнтацію школярів.

Наприклад, тільки 33% з числа класних годин включали інформацію про
професії взагалі і лише 12% – про педагогічні професії.
Використовувалися найбільш поширені методи роботи, про які ми вже
говорили раніше, такі як бесіда – 4%, зустрічі – 6%, написання творчих
робіт – 2%. Зовсім не використовувалися інші методи, які активізують
діяльність школярів при ознайомленні с професіями. Це усні журнали,
конкурси, диспути та дискусії, тематичні обговорення, аналіз
літературних тощо.

Наукові джерела [4,5,6], власний досвід педагогічної діяльності
дозволили визначити коло питань, які можна розглядати на класних
годинах:

а) цілеспрямовані бесіди про педагогічну діяльність;

б) робота по вивченню індивідуальних якостей школярів з метою
орієнтації на педагогічні професії;

в) організація медичної просвіти, інформування про особливості
вчительської професії, вимоги до здоров’я педагога тощо.

Для досягнення результативності орієнтації школярів на педагогічну
діяльність потрібен зв’язок між сім’єю і школою. Взаємодія сім’ї і школи
(2,9%), це, по-перше, спільне розв’язання завдань виховання, які кожна
із сторін виконує своїми засобами і методами, позитивно впливаючи на
ефективність виховного впливу. Аналіз планів роботи класних керівників
показав, що ними дуже мало уваги приділяється роботі з сім’єю і як
правило, вона має формальний шаблонний характер. У більшості випадків
класні керівники відвідують учнів удома з метою вирішення питань, які
потребують термінового втручання. Це не сприяє розвитку зв’язку сім’ї і
школи, не приносить задоволення ні батькам, ні класному керівникові,
оскільки такі питання вирішуються переважно “на емоціях”.

Зовсім відсутні відвідування годин учнів з метою педагогічної освіти
їхніх батьків, визначення єдиного напрямку у формуванні в дитини певних
рис характеру, необхідних для оволодіння майбутньою професією. Не є
ефективними і виклики батьків до школи.

Аналіз даних, отриманих при анкетуванні педагогів, допоміг визначити,
що класні керівники ще недостатньо залучають батьків до участі у
виховній, а тим більше профорієнтаційній роботі. Як правило, основне
навантаження несе батьківський комітет, виконуючи різноманітні доручення
класного керівника. Найбільш сприятливі умови для спільної діяльності
сім’ї і школи, як вважають педагоги, виникають на батьківських зборах;
але певна частина батьків не завжди відвідує збори. Отже, зрозуміло,
спілкування педагога з батьками тільки на зборах не повинно бути єдиною
формою такої роботи. Відвідування сім’ї, зміцнення взаємодії з батьками
у питаннях вибору учнями професії повинно займати головне місце в
діяльності класного керівника. При цьому педагог має керуватися
правилами, які допомагають організувати спілкування з батьками.

1. Класний керівник відвідує сім’ю за попередньою домовленістю і за
згодою батьків.

2. Класний керівник підтримує та зміцнює авторитет батьків.

3. Вся робота педагога з батьками повинна бути зразком культури і такту.

4. Класний керівник і батьки – дві зацікавлені сторони, які беруть
участь у професійному визначенні дитини.

5. Батьки повинні довіряти педагогу, тільки у цьому випадку можливо
правильно організувати спільну роботу.

6. Важлива умова успішної діяльності класного керівника – знання
можливостей сім’ї, ставлення батьків до намірів дітей щодо вибору
майбутньої педагогічної професії.

На довершення треба зазначити, що профорієнтаційна діяльність класного
керівника щодо вибору учнями педагогічних професій має бути спрямована
на використання особливостей підліткового віку. У ній повинні широко
застосовуватися методи активізації діяльності школярів, які розвивають
їх самостійність, ініціативу, творчий пошук.

Профорієнтаційна робота має сформувати в учнів комплекс уявлень, умінь
та навичок, котрий буде свідчити про рівень їх готовності до
педагогічної діяльності. Показниками цієї готовності є: вміння сприймати
себе – самооцінка; знання правил вибору педагогічної професії; знання
вимог до стану здоров’я і рівня освіченості; готовність до постійного
самовдосконалення.

ЛІТЕРАТУРА

1. Климов Е.А. Психология профессионала. – М., 1996.– 400 с.

2. Кузьмина Н.В. Педагогическое мастерство учителя, как фактор развития
способностей учащихся // Вопросы психологии. – 1984. – №1. – с.20-27.

3. Кузьмина Н.В. Формирование педагогических способностей. – Л., 1961. –
98 с.

4. Карпенчук С.Г. Теорія і методика виховання. – К., 1997.

5. Лозовая В.И. и др. Классный час. – Учебное пособие. – Харьков. –
1988. – 82 с.

6. Макаренко А.С. Методика организации воспитательного процесса // Соч.:
в 7-ми т. Т.4. – М., 1958.

Добавить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *