Організація евристичного навчання
Мета евристичного навчання полягає в тому, щоби дати учням можливість
творити знання, створювати освітню продукцію з усіх навчальних
предметів, навчити їх самостійно вирішувати проблеми, які при цьому
виникають
Забезпечити досягнення цієї мети допомагає такий принцип: з усіх питань
навчальної програми учні можуть створювати свої аналоги. Вони можуть
визначити індивідуальний зміст занять із предмета, поставити цілі,
відібрати теми, спланувати, проконтролювати й оцінити свою роботу. Чим
вищий ступінь включення учнів у конструювання власної освіти забезпечує
вчитель, тим повніше виявляється їх індивідуальна самореалізація.
традиційному навчанні вчитель «дає» матеріал предметів, повідомляє
«знання», викладає правила та закони, а діти їх засвоюють. Уважається,
що збільшення знань, як особистих, так і загальнолюдських, можливе
тільки після ознайомлення з уже наявними. В евристичному навчанні з
будь-якого важливого питання учні зазвичай викладають свою думку,
судження або припущення. Для цього їм пропонується реальний значущий
об’єкт (природне явище, історична подія, матеріал для конструювання
тощо), а не готові знання про нього. Наприклад, вивчаючи склад речення,
учні конструюють своє правило його побудови; вирішуючи задачу, знаходять
способи її рішення; вивчаючи поняття чи явище, пропонують своє
визначення або пояснення.
З дитячими версіями та судженнями вчитель працює як з особливим
особистісним змістом освіти, допомагає учням оформити та виразити свою
думку. Особлива увага приділяється неординарним, нестандартним судженням
і роботам. Учні за допомогою вчителя уважно аналізують продукцію своїх
однокласників, ставляться до неї критично, але доброзичливо.
Отримані учнями продукти діяльності (гіпотеза, твір, виріб тощо)
співставляються з культурно-історичними аналогами. Кожний учень
переосмислює, добудовує або драматизує свій первинний результат.
Відбувається особистісне освітнє зростання учня (його знань, почуттів,
здібностей, досвіду), створюється відповідна продукція. Результатом
даного етапу навчання є, з одного боку, особистісний розвиток і
продукція самих учнів, з іншого – засвоєння й особистісна оцінка ними
загальноприйнятих досягнень людства, у тому числі й освітніх стандартів.
Завершує цикл евристичного навчання рефлексія – усвідомлення учнями
способів власної діяльності, фіксація досягнутих освітніх результатів.
Рефлексія виявляє «сухий залишок» діяльності, позначає усвідомлені
дітьми освітні результати, виявляє проблеми, які при цьому виникли.
Результат діяльності учня виступає не тільки особистісним, а й у певному
сенсі загальнокультурним зростанням, а учень включається в
культурно-історичні процеси в якості їх повноправного учасника. Учню
немає потреби перевідкривати всі знання та досвід людства. Але головні
питання буття та фундаментальні проблеми досліджуваних курсів первинно
починають вирішуватись в особистій діяльності учня.
Творчість – завжди вихід за рамки, зміна існуючих знань, розуміння,
норм, створення нового змісту, не включеного попередньо до програми
засвоєння. Тому в евристичному навчанні контролю підлягає не стільки
ступінь засвоєння готових знань, скільки творче відхилення від них.
Основний критерій оцінки – особистісне зростання учня, порівняння його
із самим собою за певний період навчання. Перевірці й оцінці, а також
само- та взаємооцінці підлягають: а) розвиток особистісних якостей учня,
б) його творчі досягнення з досліджуваних предметів, в) рівень засвоєння
та випередження освітніх стандартів.
Межі застосування дидактичної евристики визначаються конкретним
учителем, батьком або школою, котрі вибирають орієнтацію на розвиток
обдарованості учнів і продуктивний тип освіти. Самі учні, як правило, із
задоволенням сприймають можливість творчого самовираження, досягаючи та
перекриваючи при цьому загальноприйняті освітні нормативи.
Форми та методи евристичного навчання. Варто відрізняти форми та методи
евристичного навчання від евристичних форм і методів навчання.
Евристичні форми та методи навчання забезпечують створення учнями нових
для них освітніх продуктів у досліджуваних предметах чи освітніх
галузях. Форми та методи евристичного навчання являють собою більш
широку групу дидактичних засобів, оскільки вони спрямовані не тільки на
створення учнями освітньої продукції з предметів, а й на підготовчу та
супровідну творчості роботу; її планування, оцінку, контроль, рефлексію,
засвоєння базового змісту освіти.
Спочатку перед нами стояла задача розробки евристичних форм і методів
навчання як доповнення до традиційних форм і методів. Однак незабаром
стало ясно, що нарощування додаткового обсягу загальноосвітнього процесу
неможливе при збереженні традиційних форм і методів навчання. Чи можна
здійснювати повну базову освіту школярів на основі їхньої творчої
діяльності та власних досліджень? Як допомогти учням виявити й
усвідомити їх «приховане знання», перевести його у сферу актуального
освітнього зростання при вивченні традиційних навчальних питань і тем?
Пошук рішення цих проблем привів нас до таких організаційних напрямів
вирішення зазначених питань:
рішення учнями реальних проблем досліджуваної науки в усьому її
різноманітті;
створення учнями творів у всіх освітніх галузях – у словесних жанрах,
математичних розділах, біологічних сферах тощо;
організація учнями разом з учителем власної освітньої діяльності, що
підкоряється евристичним технологіям, але відноситься до традиційних
навчальних предметів.
Апробування даних напрямів підтвердило їх ефективність у творчому
рішенні традиційних освітніх задач, у синтезі евристичного начала та
звичайного змісту навчальних предметів. В евристичному навчанні стали
успішно застосовуватись форми та методи занять, розроблені для навчання
обдарованих дітей, – методи «збагачення навчання», коректуючі,
розвивальні та інтегровані програми, літні та зимові школи, менторство й
ін.
Форми та методи евристичного навчання доповнюються відповідними
засобами. До них відносяться матеріальні засоби – евристичні посібники,
освітні програми та документи, пам’ятки й алгоритми, комп’ютерні
програмні продукти, електронні підручники, творчі освітні продукти учнів
та ін.; ідеальні знаннєво-діяльнісні засоби – техніки та технології
евристичного навчання, культурно-історичні аналоги, навчальні курси й
метапредмети, способи учнівської евристичної діяльності, які застосовує
вчитель.
Практична реалізація дидактичних основ евристичного навчання
виробляється вчителем за допомогою конкретних форм, методів, прийомів і
засобів, відбір і розробка яких – необхідна умова успіху. У результаті
рішення даної задачі отримано три групи дидактичних результатів:
відібрані й систематизовані форми та методи навчання з числа тих, котрі
вже розроблені в дидактиці, наприклад, евристична бесіда;
модифіковані форми та методи, отримані шляхом евристичної трансформації
відомих форм і методів, наприклад, евристичний урок;
розроблені принципово нові форми та методи евристичного навчання, що
мають особливий зміст і сенс, наприклад, евристичне занурення чи
евристична олімпіада.
Перша група – найбільш численна, до неї входить майже весь наявний
дидактичний арсенал. Як уже згадувалось, евристичне навчання містить у
собі репродуктивні форми та методи навчання, що забезпечують умови для
створення учнями освітньої продукції. Друга та третя групи відбивають
новизну та практичну значущість даного дослідження.
Відкриті евристичні завдання. Ключову роль в організації евристичного
навчання відіграють відкриті завдання, спрямовані на розвиток
евристичних якостей особистості учнів. Досвід показує, що саме від
змісту сформульованого завдання залежить рівень творчої самореалізації
учнів. Якщо завдання звучить сухо чи незрозуміло, «не зачіпає» дітей,
відчужене від їхнього особистого досвіду або від реальної проблематики
вихідної науки, то шансів на якісний результат мало. І навпаки, якщо
завдання пропонується дітям відповідно до їхніх потреб і попередньої
мотивованої діяльності, якщо в завданні немає «загравання» з дитячим
інтересом, а є дійсно «жива» проблема чи задача, якщо її рішення
неочевидне навіть для вчителя, таке завдання здатне повести за собою
весь хід уроку, поступово вибудовуючи його за внутрішньою логікою
позначеної проблеми.
Відкриті завдання не мають однозначних результатів їх виконання. Такі
завдання принципово відрізняються від традиційних запитань, тестів,
задач і вправ, на які є «правильні» відповіді, з якими порівнюється
отриманий учнем результат. Відкриті завдання припускають тільки можливі
напрями. Одержуваний же учнем результат завжди унікальний і відбиває
його творче самовираження, а не вірно вгадану або отриману відповідь.
Період часу, що відводиться на виконання завдань, – від однієї хвилини
до декількох занять. Застосування таких завдань, з одного боку,
спрямоване на творче освоєння базового змісту навчальних курсів, з
іншого – забезпечує розвиток когнітивних, креативних та оргдіяльнісних
та інших якостей учнів. Відкриті завдання дозволяють учням не просто
вивчати матеріал, а конструювати власні знання про реальні об’єкти
пізнання. Розходження в особистісних якостях учнів виражається в
освітніх продуктах, створюваних ними, і, отже, забезпечуються
індивідуальні освітні траєкторії дітей, які вивчають ті самі навчальні
теми.
Вимоги до відкритих завдань:
завдання повинні відноситись до конкретного базового питання, теми чи
об’єктів вивчення, позначених у навчальній програмі, наприклад, «Правила
додавання з переходом через десяток»;
завдання не повинні мати заздалегідь відомого для вчителя рішення,
наприклад: «Поясніть графічну форму зображення цифр 1 і 0»;
формулювання завдання повинно бути цікавим або незвичайним як для учнів,
так і для автора – учителя, наприклад: «Чому А – перша буква алфавіту?».
Для того щоб розробити або підібрати відкриті завдання, треба вміти
прогнозувати образ результату, що передбачається, а не тільки його
конкретний зміст. Складаючи відкрите завдання, учитель може знати 2-3
варіанта його можливих рішень, але остаточна кількість та якість рішень
не повинні обмежуватись. При розробці відкритих завдань учителю буває
важко відмовитись від власних уявлень про одержані учнями результати.
Краще завдання – те, рішення якого невідоме вчителю заздалегідь, але
цікаве й посильне для виконання учнем. Передчуття оригінальних
відповідей учнів – важливий суб’єктивний критерій якості відкритого
завдання.
Наведемо загальні напрями конструювання відкритих завдань, кожне з яких
може бути реалізоване по-різному в залежності від навчального курсу,
цілей учителя й умов навчання. Завдання згруповані за домінуючими видами
евристичної діяльності учнів: когнітивної, креативної, оргдіяльністної.
ЗАВДАННЯ КОГНІТИВНОГО ТИПУ
Наукова проблема. Рішення реальної проблеми, що існує у відповідному
досліджуваному предметі науки чи іншої сфери діяльності, наприклад:
запропонуйте свою версію походження алфавіту; доведіть математичну
закономірність або теорему; запропонуйте версію походження Землі
(людини, держави, алфавіту, окремих слів, конкретних культурних
традицій).
Дослідження об’єкта. У завданні наводяться вказівки з дослідження
об’єкта: слова, тексту, числа, рівняння, задачі, явища, правила, музики,
обряду тощо. Наприклад: «Дослідіть слово «місто», установіть його
походження, зміст, будову, ознаки, функції, зв’язки»; «Розробіть і
проведіть дослідження з установлення залежності настрою людини від
кольору її одягу».
Структура. Відшукання принципів побудови різних структур (видів і стилів
тексту, математичних безлічей, технічних пристосувань, біологічних
популяцій, держав). Наприклад: «Виведіть закономірності власної мови».
Досвід. Проведення досвіду, експерименту (природничо-наукового,
словесного, математичного, психологічного й ін.).
«Відновлення» історії. З’ясування причин сформованої ситуації,
наприклад: «Поясніть причини застосування десятиричної системи
обчислення при вимірюванні відстаней, а дванадцятиричної – при
вимірюванні часу»; «Поясніть графічну форму букв (цифр, нот), їх
взаємозв’язок і послідовність».
Доказ. Пошук способів підтвердження версій чи знань, наприклад:
«Доведіть або спростуйте існування богів (духів, домових)»; «Знайдіть
загальні елементи в орнаментах (традиціях, мовах) різних культур»;
«Відшукайте загальні принципи побудови різних держав».
*
,
e ,
Загальне в різному. Вичленування загального й відмінного в різних
системах, наприклад, у різних типах мов: іноземних мовах, мовах міміки,
жесту, кольору, музики, чисел, форм.
Переклад. Переведення з мови одного предмета на іншій: намалювати
музику, «оживити» число, визначити колір днів тижня, намалювати картину
природи.
Різнонаукове пізнання. Одночасна робота з різними способами дослідження
того самого об’єкта – природничо-науковими, гуманітарними,
соціологічними. Наприклад: «З’ясуйте, що є загального в кольорі та
музиці (у числах і геометричних фігурах)».
ЗАВДАННЯ КРЕАТИВНОГО ТИПУ
Зроби по-своєму. Запропонувати учню по-своєму виконати те, що йому чи
вчителю вже відомо: а) придумати позначення числа, звуку, букви; б) дати
визначення досліджуваному поняттю, об’єкту, явищу; в) сформулювати
граматичне правило, математичну закономірність, спосіб виготовлення
виробу тощо.
«Проживання» історії. «Проживання» історичних подій та явищ в одній з
освітніх галузей: народження мови, писемності (виготовлення берестяних
грамот), граматичних правил; створення десятиричної системи обчислення,
появи революцій та інших історичних подій, винаходу колеса, пороху;
розвитку рослини, тварини, людини, інших організмів.
Образ. Придумати та зобразити образ – малюнковий, руховий, музичний,
словесний за допомогою відповідних цьому образу засобів.
Емпатія. Подумки «прожити» об’єкт й етапи розвитку (рослини, держави,
рідної мови й т. п.), опишіть свої почуття.
Жанри тексту. Створити словесний продукт у різних формах і жанрах:
інтерв’ю, реклама, ділові діалоги і т. п. Скласти задачу, приказку,
прислів’я, риму, вірш, сюжет, роль, пісню, нарис, трактат.
Винаходження. Винаходження букв, цифр, інших знаків, символів. Технічні
пристосування, прилади та пристрої. Соціальні, екологічні, наукові
проекти. Наприклад: «Сформулюйте закон відштовхування у природі».
Твір. Скласти казку, задачу, приказку, прислів’я, риму, вірш, сюжет,
роль, пісню, нарис, трактат.
Складання. Скласти словник, кросворд, гру, вікторину, родовід, прикмету,
сценарій спектаклю, своє завдання для інших учнів, збірник своїх задач,
програму концерту.
Виготовлення. Виготовити виріб, модель, макет, газету, журнал,
математичну фігуру, «геометричний сад», вишиванку, фотографію,
відеофільм.
Навчальний посібник. Розробити свої навчальні посібники (прописи,
комп’ютерні програми, алгоритми рішення задач, пам’ятки). Провести урок
у ролі вчителя.
ЗАВДАННЯ ОРГДІЯЛЬНІСНОГО ТИПУ
Цілі. Розробити цілі своїх занять із кожного з досліджуваних курсів
(розділів) на день, чверть, рік.
Плани. Розробити план домашньої, класної або творчої роботи. Скласти
індивідуальну програму занять за курсом.
Виступ. Скласти та провести показовий виступ, змагання, концерт,
вікторину, кросворд, урок для молодших учнів.
Рефлексія. Усвідомити свою діяльність (мова, письмо, читання,
обчислення, міркування) протягом певного відрізку часу. Вивести правила
й закономірності цієї діяльності.
Оцінка. Написати рецензію на текст, фільм, роботу іншого учня;
підготувати самооцінку (якісну характеристику) своєї роботи на певну
тему за певний період.
Як скласти евристичне завдання. Нижче перераховані етапи розробки
відкритого евристичного завдання. Складені за даною методикою завдання
можуть з успіхом використовуватись учителем на уроках, під час конкурсів
та евристичних олімпіад. Послідовність реалізації перерахованих нижче
етапів може бути й іншою, але сама їх наявність створює умови для
конструювання якісного евристичного завдання.
1. З освітніх стандартів за навчальним курсом відбираються такі освітні
об’єкти, що стають основою евристичного завдання. Це можуть бути
фундаментальні поняття (точка, число, таблиця, молекула, знак, час),
конкретно-предметні поняття (модальні дієслова, тетраедр, історична
подія, революція, сила ваги), конкретні реальні об’єкти (береза,
олівець, цвях, словник, поліетиленовий пакет, дзеркало), правила або
закономірності (додавання дробів, закони притягання та відштовхування,
принцип єдності протилежностей) та ін. Освітні об’єкти, які відбираються
для завдання, що складається, відшукуються у програмах, підручниках,
задачниках чи інших посібниках. Важливо, щоб це були дійсно базові
об’єкти курсу, а не просто додаткові або розважальні елементи.
2. Виділяються основні види діяльності учнів у навчальному курсі, за
яким проводиться урок, конкурс чи олімпіада. Наприклад, в англійській
мові такими видами діяльності є читання, письмо, говоріння, аудіювання.
Кожний із видів діяльності містить у собі окремі дії-елементи, що можуть
стати основою завдання. Вибираються ті з них, що мають найбільше
відношення до позначених освітніх об’єктів.
3. Фіксується форма можливого освітнього продукту, що буде створений
учнями при виконанні евристичного завдання. Наприклад, від учнів
потрібно висунути гіпотезу, запропонувати свій спосіб, знайти
закономірність, скласти таблицю, запропонувати алгоритм, розробити
програму, визначити поняття, розробити гру, намалювати образ. Зрозуміло,
що учень буде створювати свій продукт стосовно одного з освітніх
об’єктів, що визначені в п. 1, і з використанням одного з тих видів
діяльності, що позначені в п. 2.
4. Визначаються евристичні методи, за допомогою яких передбачається
виконання учнем завдання. Іноді ці методи прописуються в завданні явно,
наприклад: «Для рішення цієї задачі застосуйте метод гіперболізації»,
але можуть бути присутні й у неявному вигляді. Евристичне завдання дає
можливість учням знайти найбільшу кількість тих чи інших методів рішення
завдання, наприклад: «Запропонуйте якнайбільше способів додавання
однозначних чисел із переходом через десяток» або «Придумайте кілька
способів визначення швидкості польоту горобця».
5. Евристичне завдання записується в загальному структурному вигляді. У
формулюванні явно вказуються: об’єкт завдання (явище тяжіння, інфляція й
ін.), передбачувані види діяльності учня (дослідження кинутого аркуша
паперу або росту курсу долара), очікуваний продукт (закономірність
падіння аркуша паперу або курсу долара) та його форма (запропонуйте
формулу взаємозалежності введених вами величин тла економічних
факторів).
6. Текст завдання формується та шліфується з урахуванням його цікавості,
захопливості, доступності для учнів. Способів формулювання евристичного
завдання може бути скільки завгодно багато, наприклад: знайди причину
походження, вирішення протиріччя, «чому так, а не інакше», «виключення
із правила», «якби», «нехай неможливе стане можливим», яка
закономірність, склади модель, досліджуй реальність тощо. «Сухе»
формулювання змістовного завдання можна попередньо «оживити» казковим,
фантастичним чи побутовим сюжетом («На Землю прилетів інопланетянин»,
«Колобок зустрівся з піццею» і т. д.). Важливо, щоб цікавість або
удавана простота завдання припускали можливість прояву здібностей учнів
з будь-яким рівнем підготовки.
7. Визначається назва завдання чи олімпіадної номінації. Тут два шляхи:
назва номінації визначається спочатку, і саме завдання потім
підлаштовується під неї;
спочатку складається завдання, потім для нього відшуковується найбільш
підходяща назва номінації.
У назві номінації може бути відбитий як об’єкт, так і вид діяльності.
При складанні завдань корисний прийом, коли одна номінація одержує
кілька форм вираження завдання для різних вікових категорій дітей з
урахуванням їх специфіки.
Форми вираження завдань можуть відрізнятись:
різними видами діяльності (наприклад, молодшим учням пропонується
скласти загадку про вибраний об’єкт, більш старшим – розробити кросворд
або дидактичну гру, випускникам – провести дослідження на дану тему);
різним рівнем чи обсягом створюваного учнями продукту (молодші малюють
образ числа «3», старші – його символ, випускники – проводять його
комплексне дослідження – арифметичне, геометричне, лінгвістичне).
При розробці завдання продумуються критерії оцінки його виконання, тобто
визначається, які параметри створеного учнем продукту будуть
оцінюватись. Наприклад, якщо завдання припускає відшукання
закономірності, то критеріями оцінки можуть бути: кількість виявлених
учнем взаємозалежних елементів, оригінальність виявлених зв’язків між
ними, відображення цих зв’язків у формулі чи описі. Крім того, завжди є
універсальні критерії оцінки творчої роботи: світоглядна глибина,
самобутність, багатоваріантність підходів, відповідність умові завдання,
оригінальність форми представлення результату тощо.
Одним з важливих умінь учителя творчої орієнтації є вміння переводити
традиційні «закриті» завдання у відкриті. Якщо вчитель освоїть таку
процедуру, то його учні будуть знаходитись у стані творчості завжди – на
уроках, під час контрольних робіт чи заліків, при виконанні домашньої
роботи, протягом усієї своєї освітньої діяльності.
Щоб організувати евристичну діяльність учнів, одного формулювання
відкритого завдання може бути недостатньо. При відсутності навичок
самоорганізації продуктивної діяльності у школярів можуть виникнути
ускладнення в одержанні якісного освітнього продукту. У цьому випадку
допомагають алгоритмічні розпорядження та рекомендації, які задають
учням етапи або напрями їхньої евристичної діяльності (але не її
зміст!).
Наприклад, у дослідженні Н. Одинцової (1995) про навчання фізики у
старших класах розроблено метод теоретичного пророкування, що має, на
наш погляд, евристичний зміст. Автор використовує спеціально розроблені
узагальнені плани дій учнів, виконання яких дозволяє «навести» їх на
пророкування законів та інших теоретичних конструкцій. Алгоритмічні
розпорядження мають на меті допомогти учням у поетапній підтримці їхньої
творчості (Андрєєв, 1988). У той же час ряд педагогів розрізняють
алгоритми й евристики за їх дидактичними функціями. Так, Ч. Куписевич
алгоритмом називає правило поведінки, що обов’язково приводить учня до
мети, а евристикою – відхід від стереотипних рішень, що не завжди
приводить до потрібних результатів. В останньому випадку під результатом
мається на увазі традиційний предметний результат, наприклад,
знаходження загального дільника двох натуральних чисел. У нашому випадку
під результатом мається на увазі набагато ширший спектр освітніх
продуктів учня, наприклад. придумане ним правило знаходження загального
дільника різних чисел. Саме з метою допомогти учню сконструювати власне
правило вчитель пропонує йому відповідний алгоритм, що допомагає досягти
мети, вираженої не обов’язково у вигляді заздалегідь відомого вчителю
результату. Алгоритм конструювання математичного правила забезпечує
створення дітьми власних правил різного рівня та якості, які вчителю
можуть бути заздалегідь невідомі.
У нашому дослідженні розроблялись й успішно застосовувались алгоритми та
розпорядження для учнів по виконанню ними різних видів евристичної
діяльності: дослідженню об’єктів, конструюванню правил і
закономірностей, проведенню наочних демонстрацій, постановки цілей,
здійсненню рефлексії й інших видів творчих робіт. Застосування
алгоритмів і правил саме по собі не є ознакою продуктивного чи
репродуктивного навчання, воно визначається специфікою та результатом
діяльності, що задає алгоритм.
Наводимо приклад алгоритмічного розпорядження для учнів про дослідження
освітнього об’єкта – феномена. Під феноменом тут мається на увазі
незвичайне явище у природі, культурі, науці, у будь-якій освітній
галузі.
1. Позначте виявлений вами феномен поняттям, малюнком або символом.
2. Опишіть свої почуття й думки, що виникли при спостереженні феномена.
3. Виразіть незвичайність феномена, ту його суть, що відрізняє його від
інших схожих явищ.
4. Сформулюйте запитання чи проблему, які у вас виникли.
5. Складіть план свого подальшого дослідження феномена.
6. Запропонуйте версію, гіпотезу, що пояснює феномен.
7. Зробіть висновки з дослідження. Проведіть рефлексію діяльності та
виконайте її самооцінку.
Опорні технологічні рекомендації – найважливіший засіб організації
творчої роботи учнів, орієнтована основа їхньої діяльності.
Алгоритмізація дій уданому випадку не заважає, а сприяє індивідуальній
самореалізації учнів. Репродуктивно передані учням способи дій
дозволяють їм діяти на технологічній основі з гарантованим результатом.
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
