.

Оцінка результатів навчально-пізнавальної діяльності учнів

Язык: украинский
Формат: реферат
Тип документа: Word Doc
284 3096
Скачать документ

Оцінка результатів навчально-пізнавальної діяльності учнів

Об’єктом оцінювання навчальних досягнень учнів є знання, вміння та
навички, досвід творчої діяльності учнів, досвід емоційно-ціннісного
ставлення до навколишньої дійсності.

Успіхи навчально-пізнавальної діяльності учнів характеризуються
кількісними та якісними показниками, що виражаються й фіксуються в
оцінці успішності.

Під оцінкою успішності учнів розуміють систему певних показників, які
відображають їх об’єктивні знання, уміння та навички.

Оцінювання знань — визначення й вираження в умовних одиницях (балах), а
також в оціночних судженнях учителя знань, умінь та навичок учнів
відповідно до вимог шкільних програм.

В. Сухомлинський вважав, що «найголовніше заохочення і найсильніше (та
не завжди дійове) покарання в педагогічній практиці — оцінка. Це
найгостріший інструмент, використання якого потребує величезного вміння
і культури»1.

З метою забезпечення об’єктивного оцінювання рівня навчальних досягнень
учнів вводиться 12-бальна шкала, побудована за принципом урахування
особистих досягнень учнів.

При визначенні навчальних досягнень учнів аналізу підлягають:

— характеристики відповіді учня: елементарна, фрагментарна, неповна,
повна, логічна, доказова, обґрунтована, творча;

— якість знань, правильність, повнота, осмисленість, глибина, гнучкість,
дієвість, системність, узагальненість, міцність;

— ступінь сформованості загальнонавчальних та предметних умінь і
навичок;

— рівень оволодіння розумовими операціями: вміння

аналізувати, синтезувати, порівнювати, абстрагувати, узагальнювати,
робити висновки тощо;

— досвід творчої діяльності (вміння виявляти проблеми, формулювати
гіпотези, розв’язувати проблеми);

— самостійність оцінних суджень.

На основі цих орієнтирів виділяється чотири рівні навчальних досягнень
учнів, які характеризуються такими показниками:

І рівень — початковий. Відповідь учня при відтворенні навчального
матеріалу — елементарна, фрагментарна, зумовлюється початковими
уявленнями про предмет вивчення;

II рівень — середній. Учень відтворює основний навчальний матеріал,
здатний розв’язувати завдання за зразком, володіє елементарними вміннями
навчальної діяльності;

III рівень — достатній. Учень знає істотні ознаки понять, явищ,
закономірностей, зв’язків між ними, а також самостійно засвоює знання в
стандартних ситуаціях, володіє розумовими операціями (аналізом,
абстрагуванням, узагальненням тощо), вміє робити висновки, виправляти
допущені помилки. Відповідь учня повна, правильна, логічна,
обґрунтована, хоча їй і бракує власних суджень. Він здатний самостійно
здійснювати основні види навчальної діяльності;

IV рівень — високий. Знання учня є глибокими, міцними, узагальненими,
системними; учень вміє застосовувати знання творчо, його навчальна
діяльність має дослідницький характер, позначена вмінням самостійно
оці-нюватирізноманітні життєві ситуації, явища, факти, виявляти І
відстоювати особисту позицію.

Зазначеним рівням відповідають критерії оцінювання навчальних досягнень
учнів за 12-бальною шкалою.

Рівні навчальних досягнень Бали Загальні критерії оцінювання навчальних
досягнень учнів

І. Початковий 1 Учень може розрізняти об’єкт вивчення І відтворити деякі
його елементи

2 Учень фрагментарне відтворює незначну частину навчального матеріалу,
має нечіткі уявлення про об’єкт вивчення, виявляє здатність елементарно
викласти думку

3 Учень відтворює менше половини навчального матеріалу; з допомогою
вчителя виконує елементарні завдання

ІІ. Середній 4 Учень знає близько половини навчального матеріалу,
здатний відтворити його відповідно до тексту підручника або пояснення
вчителя, повторити за зразком певну операцію, дію

5 Учень розуміє основний навчальний матеріал, здатний з помилками й
неточностями дати визначення понять, сформулювати правило

6 Учень виявляє знання і розуміння основних положень навчального
матеріалу. Відповідь його правильна, але недостатньо осмислена. 3
допомогою вчителя здатний аналізувати, порівнювати, узагальнювати та
робити висновки. Вміє застосовувати знання при розв’язуванні задач

ІІІ. Достатній 7 Учень правильно, логічно відтворює навчальний матеріал,
розуміє основоположні теорії І факти, вміє наводити окремі власні
приклади на підтвердження певних думок, застосовує вивчений матеріал у
стандартних ситуаціях, частково контролює власні навчальні дії

8 Знання учня є достатньо повними, він вільно застосовує вивчений
матеріал у стандартних ситуаціях, вміє аналізувати, встановлювати
найсуттєвіші зв’язки І залежності між явищами, фактами, робити висновки,
загалом контролює власну діяльність. Відповідь його повна, логічна,
обґрунтована, але з деякими неточностями

9 Учень вільно володіє вивченим матеріалом, застосовує знання в дещо
змінених ситуаціях, вміє аналізувати І систематизувати Інформацію,
використовує загальновідомі докази у власній аргументації

ІV. Високий 10 Учень володіє глибокими і міцними знаннями, здатний
використовувати їх у нестандартних ситуаціях. Самостійно визначає окремі
цілі власної навчальної діяльності, критично оцінює окремі нові факти,
явища, Ідеї

11 Учень володіє узагальненими знаннями з предмета, аргументовано
використовує їх у нестандартних ситуаціях, уміє знаходити джерело
Інформації та аналізувати п, ставити І розв’язувати проблеми Визначає
програму особистої пізнавальної діяльності; самостійно оцінює
різноманітні життєві явища і факти, виявляючи особисту позицію щодо них

12 Учень має системні, дієві знання, виявляє неординарні творчі
здібності у навчальній діяльності, вміє ставити і розв’язувати проблеми,
самостійно здобувати і використовувати інформацію, виявляє власне
ставлення до неї. Розвиває свої обдарування і нахили

Відповідно до розглянутих загальних критеріїв до кожного навчального
предмета розроблені конкретні критерії, які слугують нормами оцінок.

Норми оцінок — конкретні вимоги, які регулюють виставлення оцінок з
різних навчальних предметів за усну відповідь чи письмову роботу.

На виставлення оцінки не повинні впливати й «ефекти суб’єктивізму»:
сукупності — учень має високі оцінки з багатьох предметів, і вчителеві
«незручно» виставляти нижчу, або навпаки, особливо коли йдеться про
підсумкові оцінки; контрасту — клас слабенький, а один учень дещо
вирізняється рівнем знань, і йому нерідко виставляють завищені оцінки;
соціального стану — буває, на оцінці позначається те, дитина яких
батьків відповідала; ідеалу — вчителі подекуди керуються принципом, що
«математику один Господь знає на п’ятірку, вчитель — на четвірку, а
прості смертні — тільки на нижчі оцінки»; голосу — роздратованість надто
голосною чи тихою відповіддю учня; очікування — вчитель сподівався на
кращу чи гіршу відповідь; надмірної поблажливості чи суворості та ін.
Такі суб’єктивні моменти перешкоджають об’єктивному оцінюванню знань,
умінь та навичок учнів.

Суб’єктивізм і формалізм у перевірці та оцінюванні знань учнів можна
подолати, виставляючи оцінку лише за наявний рівень знань, умінь та
навичок, а не за інерцією, зважаючи на попередні успіхи або невдачі;
недопускаючи впливу на оцінку інших чинників (поведінки на уроці та
ін.); подоланням хаотичності у виставленні оцінок заради оцінок; не
допускаючи невмотивованості оцінок; використанням результатів перевірки
для вдосконалення навчального процесу; подоланням орієнтування на
середній бал; веденням тематичного обліку знань, умінь і навичок.

Загалом зміст і методика контролю на всіх етапах навчання мають
спонукати учнів до пізнавальної діяльності, сприяти їх самостійності та
активності, свідомому засвоєнню знань, умінь і навичок.

Педагогічні колективи шкіл шукають шляхи підвищення ефективності
перевірки й оцінювання знань учнів. Наприклад, у Хустській
гімназії-інтернаті розроблено стабільну технологію контролю за якістю
знань, умінь та навичок учнів, яка передбачає такі види роботи: щоденний
вплив на підготовку учнів кожного класу до уроків, неприпустимість
виставляння необґрунтованих оцінок за семестр; ведення загалом по
гімназії і в кожному класі зокрема якісного рейтингу успішності учнів.
На початку кожного семестру учні мають змогу побачити результати своєї
навчальної діяльності за семестр на тлі класу і всієї школи; складання
для кожного класу психолого-педагогічної карти, в якій повинні бути
відображені природні задатки та можливості учнів. Порівняння даних про
учня з цієї карти з результатами якісного рейтингу дає змогу зробити
висновок, в якому режимі він працює, впливати на його роботу з метою
наближення її до оптимального рівня; складання таблиці якості знань
учнів з кожного предмета за кожний семестр і за рік для характеристики
роботи вчителів; систематичне проведення контрольних зрізів знань, які
допомагають порівняти показник їх якості, поданий учителем у попередній
таблиці, з результатами даної перевірки. Це спонукає вчителів до
об’єктивності в оцінюванні знань учнів; анонімне анкетування учнів з
метою визначення рейтингу предметів та рейтингу вчителів, сильних і
слабких сторін роботи школи, потреби та участі учнів у позаурочних
заходах, їх пропозицій щодо вдосконалення навчально-виховного процесу.

У школах вдаються й до такої форми перевірки й оцінювання знань учнів,
як заліки у старших класах. Заліки проводять з великих тем або розділів
навчальної програми. Термін складання заліку оголошують заздалегідь. До
заліку вчитель викладає матеріал, який може становити певні труднощі під
час самостійного опрацювання учнями, організовує їх самостійну роботу,
навчає методів і прийомів пізнавальної діяльності, консультує,
інструктує та контролює їх.

Під час залікових занять, на які відводиться певний час, кожному учневі
виставляють оцінку за усну або письмову відповідь з матеріалу, засвоєння
якого підлягає контролю, з урахуванням того, як він працював на уроках
лід час вивчення теми чи розділу. Залік може бути виставлено і без
підсумкового контролю за умови систематичної роботи учня.

Для ефективного проведення уроків-заліків слід враховувати специфіку
навчального предмета, кожної теми.

Щоб об’єктивно оцінити знання учнів, треба перевірити засвоєння
теоретичного матеріалу та вміння застосовувати його у стандартних і
нестандартних ситуаціях. З цією метою проводять урок-залік з
використанням магнітофона або кодоскопа. Добирають 10—12 запитань різної
складності, що потребують не лише відтворення знання про явище, закон чи
формулу, а й застосування до пояснення певного факту і записують їх на
магнітофон з інтервалом 40—70 секунд. Крім того, учні повинні ще
розв’язати дві задачі: просту й підвищеної складності. Урок проводять у
такий спосіб: половина учнів працює з магнітофоном (пишуть диктант з
фізики), інші розв’язують задачі, відтак міняються ролями. І запитання,
і задачі вчитель готує у двох варіантах, що унеможливлює списування.
Робота з магнітофоном потребує особливої пильності. Діти, які не встигли
запам’ятати зміст запитання, звертаються по допомогу до товаришів і тому
не можуть відповісти на запитання протягом паузи.

Залік проводять і в такий спосіб. Клас ділять на ланки по 3—4 учні. У
кожній ланці є ланковий, який добре засвоює матеріал, уміє розв’язувати
задачі. Йому доручають опитати членів своєї ланки й оцінити їхні знання
таким чином. Учень, який складає залік, має картку з номерами запитань і
задач, що охоплюють дану тему. Біля кожного запитання ставлять
відповідний символ, що означає: «учень знає питання», «знає слабко», «не
знає». Заповнені ланковим картки збирає вчитель. Самі ж ланкові
складають залік пізніше. Враховується їхня активність під час вивчення
теми, виконання ними лабораторних робіт тощо.

Залік можна проводити за допомогою карток. Для цього складають їх 6—8
варіантів, що містять рівневі запитання і задачі (як правило, їх п’ять).
Картки розкладають на робочих місцях так, щоб унеможливити спілкування
між учнями, які отримали однакові варіанти, тобто забезпечити повну
самостійність і запобігти списуванню, що дає змогу об’єктивно оцінити
знання кожного учня і за потреби організувати окремим із них додаткові
заняття і повторний залік.

Підсумковим видом контролю є екзамен. Відповідно до Інструкції про
екзамени, переведення та випуск учнів загальноосвітніх
навчально-виховних закладів України за курс неповної загальної середньої
освіти складають екзамени з української мови, математики, біології,
географії, іноземної мови або однієї з гуманітарних дисциплін за вибором
учнів; за курс повної загальної середньої освіти — з української мови і
літератури, історії України і трьох предметів за вибором учнів.

Екзамени проводять відповідно до розкладу, в якому передбачено час на
самостійну підготовку і на консультації. Розклад випускних екзаменів
визначає Міністерство освіти і науки України.

Письмовий екзамен складає весь клас одночасно. Зміст контрольних завдань
для письмового випускного екзамену складає Міністерство освіти і науки
України, а для перевідних — педагоги школи. Усні екзамени проводять за
білетами, які заздалегідь публікують у педагогічній пресі. Приймають
екзамени вчителі, які викладали ці навчальні предмети. На екзамені, крім
екзаменатора, присутній асистент. Випускні екзамени приймає атестаційна
комісія.

Для підготовки та успішного складання екзаменів необхідно, щоб: учні
сумлінно впродовж навчального року працювали над засвоєнням навчального
матеріалу; розклад складання екзаменів передбачав достатньо часу для
повторення та систематизації навчального матеріалу, засвоєння якого
підлягає контролю; учні були проінструктовані щодо організації
самостійної підготовки до екзамену з кожного предмета; батьки учнів були
ознайомлені з правилами поведінки у цей відповідальний для їх дітей
період.

Учні перевідних і випускних класів середніх загальноосвітніх
навчально-виховних закладів звільняються від перевідних і випускних
екзаменів за станом здоров’я згідно з Переліком захворювань, в тому
числі ті, які проживають чи проживали у зонах безумовного або
гарантованого добровільного відселення у зв’язку з аварією на
Чорнобильській АЕС. Звільнення учнів за станом здоров’я від уроків праці
та фізичної культури не може бути підставою для звільнення їх від
екзаменів.

Від перевідних і випускних екзаменів звільняються учні загальноосвітніх
санаторних шкіл-інтернатів для хворих дітей на період перебування їх у
цих закладах, шкіл-інтернатів для дітей з церебральним паралічем І
наслідками поліомієліту, тяжкими порушеннями мовлення, затримкою
психічного розвитку, глухих і зі слабким слухом, сліпих і зі слабким
зором, а також учні вечірніх (змінних) спеціальних шкіл для сліпих і зі
слабким зором, глухих і зі слабким слухом, а також жінки — учениці
вечірніх (змінних) і заочних шкіл, які перебувають у відпустці на час
вагітності та догляду за дитиною.

Зарубіжна практика контролю успішності учнів

У зарубіжних країнах для перевірки й оцінювання знань учнів
використовують різноманітні тести. За формою ці тести складають таким
чином, щоб учень міг вибрати варіант відповіді з пропонованих, а саме:
написання дуже короткої відповіді, вписування пропущеного слова,
дописування пропущених букв та ін. Тести друкують у вигляді окремих
збірників, вони також можуть входити до комплекту навчально-дидактичних
матеріалів з окремої навчальної дисципліни й видаватися разом з
підручником. Усну перевірку багато педагогів вважають лише допоміжним
засобом контролю сумлінності учня в процесі навчання і оцінки за неї
майже ніколи не виставляють.

Система оцінювання знань у різних країнах має свої особливості.
Наприклад, 100-бальна система підсумовування очок, якими окремо оцінюють
завдання різної складності: легкі — 5, важчі — 20 очок та ін. Цікавою є
система оцінювання знань у Німеччині. Найвища оцінка — 1, найнижча — 6.
Кожній оцінці відповідає певна кількість балів з урахуванням так званої
тенденції оцінки. Наприклад, бали 15, 14, 13 відповідають відмінній
оцінці «1»; 12, 11, 10 — «2»; 9,8, 7 — «З»; 6, 5, 4 — «4»; 3, 2, 1 —
«5»; О балів сигналізує про цілковиту відсутність знань з предмета і
означає оцінку «6». Під час атестації учнів оцінки виставляють лише в
балах.

У школах США великого значення надають інформуванню учнів про їхні
успіхи в навчанні, можливості порівняти свою роботу з роботою
однокласників, розкривши загальну картину розподілу виставлених (за
тестуванням) оцінок. Кожен учень може переконатися, до якої категорії
потрапляють результати виконаного ним тесту. Наприклад: 90—100 балів — 3
учні; 80—89 — 7 учнів; 70—79 — 16 учнів; 60—69 — 2 учні; 50—59 — 1 учень
(всього у класі 29 учнів). Такий розподіл оцінок за категоріями
демонструє учневі його становище порівняно з іншими. Ця картина може
бути детальнішою і кориснішою для учнів, якщо оперувати інтервалами в
п’ять, а не в десять балів. Середній бал можна виводити кожному учневі
за тиждень чи за Інший період. Відтак на дошці розподіляють «середні»
оцінки всього класу. Таким чином, кожен учень має чітке уявлення про
свою успішність порівняно з іншими.

У школах США дітей не викликають до дошки, не опитують. Закони деяких
штатів забороняють повідомляти будь-кому оцінки учня без письмового
дозволу батьків.

Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter

Похожие документы
Обсуждение

Ответить

Курсовые, Дипломы, Рефераты на заказ в кратчайшие сроки
Заказать реферат!
UkrReferat.com. Всі права захищені. 2000-2020