Навіщо українцям критичне мислення
Протягом п’ятдесяти років американські дослідники й педагоги займаються
проблемою розвитку критичного мислення у вищій і середній школі. За цей
час написано й опубліковано велику кількість монографій, статей,
методичних посібників
В університеті Монтклер (New Jersey, USA) у 1987-1997 рр. працював
Інститут критичного мислення завдяки гранту штату НьюДжерсі. Сьогодні
цей університет має свій “бренд” у підготовці педагогів – критичне
мислення.
У шкільних підручниках з історії, практичного права, американської
літератури в штаті Кентуккі після кожної теми виділено питання й
завдання для розвитку критичного мислення з відповідною позначкою –
crіtіcal thіnkіng. Це те, що я бачила на власні очі. Можна припустити,
що й в інших штатах умови аналогічні.
Навіщо практичним американцям витрачати стільки грошей на розвиток того,
що, як мені помилково здавалося, у них формується з моменту народження –
незалежності й самостійності суджень? На цю помилку вказав мені професор
Чарльз Темпл (Hobart and Wіllіam Smіth Colleges, New York, USA), котрий
14-16 листопада 2005 р. проводив семінар у Харківському педагогічному
університеті ім. Г. Сковороди. Те, що я побачила у школі та університеті
(ЕКU) у м. Річмонд, було результатом багаторічної роботи американських
учителів і дослідників.
Семінар для викладачів вузів і вчителів середніх шкіл “Розвиток
критичного мислення засобами читання та письма” зібрав більшу аудиторію.
Більше 130 чоловік були присутні на лекції й тренінгах. Необхідність
розвитку критичної освіченості доктор Ч. Темпл пояснив на прикладі трьох
проблем, характерних для всіх країн сьогодні:
ми занурені в мову, частина якої є маніпулятивною і шкідливою;
корпорації і політики контролюють значну частину преси;
Інтернет – це середньовічний ярмарок невідфільтрованих послань.
Три дні тривав семінар, і на завершальному його “круглому столі”,
присвяченому проблемам розвитку критичного мислення в Україні, викладач
одного з Харківських комерційних вузів оптимістично заявила: “Із
критичним мисленням у нас усе в порядку. Що що, а критикувати ми
вміємо!” Ось так. Чи не ілюстрація це до першої проблеми? Таким є наше
бачення й розуміння сутності критичного мислення.
Я займаюся розвитком критичного мислення у своїх учнів усього три роки.
Величезний потенціал, прихований у стратегіях критичного читання,
написання й прийняття рішень, спонукав мене поділитися з колегами
досвідом і поки що скромними досягненнями. Минулого року я розробила
тренінг для вчителів: “Критичне мислення – модель для навчання й
виховання громадян суспільства майбутнього”. П’ять семінарів, проведених
у різних містах для вчителів різних предметів, показали, що саме
стратегії критичного мислення необхідні нам сьогодні. Тому що
“інформаційне” суспільство, у якому інформація множиться, ускладнюється,
швидко застаріває і набуває якісно нових функцій, у якому інформаційний
вплив часто має на меті маніпулювання поглядами та діями людей, потребує
від людини нових компетенцій, про які ми так багато і поки що безплідно
говоримо.
Люди, які мають навички критичного мислення:
чесні самі з собою;
перемагають сумніви;
ставлять запитання;
базують судження на доказах;
шукають зв’язок між предметами;
інтелектуально незалежні;
можуть відокремити головне від риторики;
ними практично неможливо маніпулювати.
3/4
A
A
Глобалізація ринку праці й розвиток громадянського суспільства в Україні
висувають проблему розвитку критичного мислення на перший план. Ми й так
уже відстаємо. Критичне мислення є не тільки наслідком демократії, а й
важливим чинником її формування, воно є частиною підготовки громадян,
необізнаних у політичних маніпуляціях влади, до життя в лояльному
демократичному суспільстві.
Людина, яка критично мислить, вмітиме:
визначити проблему;
перевірити використану інформацію;
проаналізувати твердження, що лежить в основі інформації;
враховувати альтернативні точки зору;
визначати наявність підтексту в інформації;
синтезувати здобуті знання;
зробити висновки;
прийняти оптимальне рішення.
Ці навички потрібні всім: учневі на уроці, вчителеві в класі,
менеджерові на робочому місці, господарці на кухні, покупцеві в
супермаркеті, громадянинові на виборчій дільниці.
Критичне мислення допомагає нам навчатися через те, що ми бачимо, чуємо,
відчуваємо на смак, нюхаємо, торкаємося, робимо (Ґордон Драйден). Воно
допомагає вдумливо читати, виражати свої думки вголос і на папері. Воно
формує самооцінку й самоповагу. Воно вчить нас самостійно міркувати. Ще
Конфуцій говорив: “Навчання без міркування – марна праця”.
Професор Харківського університету внутрішніх справ Олександр
Володимирович Тягло назвав критичне мислення “просунутою сучасною
логікою”. На вищезгаданому “круглому столі” він виразив, як мені
здається, точку зору більшості учасників: “Ми не уникнемо критичного
мислення. Тому що в нас його не було взагалі. Для України це життєво
необхідно. В іншому разі ми можемо залишитися на задвірках”.
Цікаву історію розповів Ч. Темпл. Він працював у проекті професійної
підтримки шкільних учителів “Розвиток критичного мислення засобами
читання та письма” у Танзанії. У цій африканській країні більшість учнів
закінчують свою освіту після четвертого класу. Уряд Танзанії у
впровадження цього проекту залучив практично всі школи країни, вклавши
колосальні кошти. Ч. Темпл поставив запитання одному з великих
чиновників: “Навіщо? Адже вони ж далі не вчитимуться?” Відповідь була
проста: “Вони працюватимуть, а ті навички, які будуть сформовані в
процесі навчання критичного мислення в початковій школі, допоможуть їм
протягом усього життя!”
Ми не Танзанія. Але голова йде обертом від думки, яке б ми могли
виховати покоління за 12 років у школі плюс 5 років у вузі!
Під Новий рік всі ми задумуємо бажання, мріємо. І мене раптом осяйнуло:
як би було чудово, якщо б всі ми, дорослі – вчені, чиновники від освіти,
громадські організації, вчителі – об’єдналися й створили національну
програму розвитку критичного мислення, написали підручники, методичні
посібники, спецкурси для вузів, провели тренінги для вчителів,
конференції. І нарешті б реформували нашу багатостраждальну систему
освіти.
Головне – пам’ятати, що критичне мислення це не критика недоліків, а
вміння визначити проблему і виробити оптимальну стратегію її
розв’язання.
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
