УРОК
На вівтарі – любов (за поезією Івана Левченка)
Мета: ознайомити учнів з життям поета;зі змістом віршів; удосконалювати
вміння
виразного читання поезії; аналізувати її; висловлювати власні судження з
приводу прочитаного; утверджувати високі моральні цінності
Цілі:
Учні повинні знати:
основні відомості життєпису поета; назви однієї-двох збірок;
тематику та мотиви творів
Учні повинні вміти:
аналізувати обрану поезію;визначити авторську позицію щодо
зображеного;сформулювати власне ставлення до прочитаного;
охарактеризувати духовний світ Івана Левченка.
Тип уроку: урок-пошук
Обладнання: портрет поета, виставка його творів,тексти для роботи
в групах(біографія поета, вірші), картки оцінювання роботи,
цілевизначення.
Форми роботи:
Аналіз поезії; робота в групах; „Мікрофон-1”,технологія „Незакінчене
Речення”, сенкан, бесіда.
Епіграф: …Усе святе, усе неповториме,
Усе чекає невимовних слів…
Л. Костенко
Хід уроку
I. З’ясування емоційної готовності учнів до уроку:
Технологія „Світлофор”. Взаємні побажання успіху,…
II. Цілевизначення й планування:
а) представлення концепту теми;
б) визначення цілей уроку в групах;
в) колективне планування діяльності;
III. Забезпечення мотиваційної готовності до уроку:
Утворення асоціативного ряду: Любов ?
IV. Опрацювання навчального матеріалу:
1. Презентація вірша „ Спасибі, батьку”
а) виразне читання;
б) аналіз поезії (один учень,інші допомагають)
Життя одвічна таїна:
У світ прийти і йти із нього…
Батьки у дочках і синах
Свою продовжують дорогу.
Хитнеться шалька терезів –
І гасне сонце над тобою…
Вже, батьку, й Ви до вічних зір
Пішли неспішною ходою!
Хай буде дощ, чи сніг, чи вітер,
Спекотне літо чи зима,
Я принесу Вам, батьку, квіти.
І буду мовчки говорити,
Як жаль, що поруч Вас нема!
Не лиш за себе, а за двох
Живу тепер на білім світі,
Щоб менше в нім було тривог,
Щоб легше іншим людям жити.
Тупцює ніжками дитя.
І сонце лащиться до нього.
Спасибі, батьку, за життя,
За пам’ять серця і дорогу!
Хай буде дощ, чи сніг, чи вітер,
Спекотне літо чи зима,
Несіть батькам не скарб, а квіти.
Нема рідніш батьків на світі,
Дорожче їх людей нема!
-У ньому поет змушує замислитись …
(усі учні закінчують речення в зошиті)
2.Презентація вірша „Вклонюся…”
а) виразне читання;
б) аналіз поезії;
Вклонюся доземно усім,
Кого знав і стрічав:
Людині і сонцю, пташині і звіру…
Вклонюся землі, де я жив,
І кохав, і страждав.
Вклонюся за життя.
За неспокій. І віру.
Усяке бува на примхливім
Життєвім шляху.
Та Долю гнівити прокляттям не треба.
Її ж бо одну – чи то гожу,
Чи равіть лиху –
Нам шле Вседержитель із вічного неба.
Стерпіти б усе – і наругу,
І заздрість, і гнів.
Навчитись радіти прожитому дневі.
А щастя вже в тім,
Що під сонцем ти жив.
Землею ходив. Насолоджувавсь нею.
– Прочитавши (почувши) вірш „Вклонюся…” я зрозумів…
(записують всі учні)
3.Презентація вірша „У відрядженні за кордоном”
а) виразне читання;
б) аналіз поезії;
На світі білому печально.
А на душі моїй утома.
Живу немов отой ідальго –
Без сну, без радощів, бездомно…
І тільки й того, що на волі.
Серед людей, а, бач, самітний.
Збігає час. А мислі кволі.
А над усе – одноманітні:
Усе б покинути – й додому!
8
??1/4?TH
oe
„†¶?@ O U u А там – хоч серцем відпочити. Ховаю в ніч свою утому. А сну нема. Думки, як діти: Снують, міняючись, - не схопиш: То про рідню. То про роботу... Що не кажіть, а маю клопіт. Без нього краще. Хто ж там проти?! Але вже впрягся – мушу дибать Туди, де стрічка виднокола. За все, життя, тобі спасибі! Ти ж бо і є найперша школа. А що втомився – відпочину. Що на душі болить – загою. Добраніч, рідна Україно! Скучаю дуже за тобою. - Вірш про... (учні записують) 4. Презентація вірша(уривка) „Таким був той день...” а) виразне читання; б) аналіз вірша; ...Святивсь вівтар у Херсонесі. І зним святились ми усі. Усонці – Храм. І моря плескіт, Як відзвук древньої Русі. Великий княже Володимир, Господній Хрест на Храмі знов. Вустами спраглими своїми З одної чаші п’єм вино. Храм Херсонесу злотобанний, Не владний над тобою час! Ти стрів з Андрієм Первозванним Сьогодні кожного із нас. Прошу: за землю цю величну, Святий Апостоле, молись! У Храмі нашім диха Вічність, Бо для життя Храм відродись. Як Севастополь в роки грізні, Його фашист хотів зламать. Тепер відроджена Вітчизна З руїн і віру підійма. Бо невмируща наша віра. Вернувсь і Храм із небуття Пошли нам, Бог, любові й миру, Благослови нове життя! 3 квітня 2004 року - Ця поезія допомогла відчути... (учні записують) 5. Презентація вірша „Найніжніша любов” а) виразне читання; б) аналіз поезії; Домалює уява, що буде колись. Та мені б не хотілося дуже, Щоб шляхи наші й долі навік Розійшлись, Мій останній, мій лагідний друже... Від довіри твоєї утома щеза: Мені легше і радісно жити. Я слова найніжніші сказав Лиш тобі. І готовий їх знов повторити. Знов морози лютневі тріщать. Всі в будинках сховались погріться. То – одне із найбільших нещасть: День без тебе прожить – не зустріться. Вечір тягнеться в зоряну ніч. За вікном і иітри, і незвіданий морок... Задрімаю – наснися мені! Якщо ж ні – хоч в уяві будь поруч. Все втішаю себе – буде радісна мить: Ми перейдем печалі і стрінемось знову. В мене серце уперше так дуже болить. І той біль на папері з’являється словом. Я при зустрічі знову тобі розповім, Як чекав, виглядав – не діждався... І що тільки хотів, щоб з тобою повік У дорозі життя не розстався. Знову день догорів. І попереду ніч. Я про тебе помрію у тиші. Я тепер зрозумів, ким ти стала мені. Що остання любов – то вона найніжніша. Поетичний твір доводить, що... ( учні записують) 6. Бесіда: -Про що говорить нам поет в своїх віршах? -Який наш поет? -Які „складові” любові? (заповнюємо схему) -Який духовний світ поета? 7. Підсумок. Створюємо сенкан. а) Іван Левченко б) Яка поезія? в) Що робить поезія? г) Який поет? ґ) Хто він? V. Рефлексія та оцінювання: а) заповнювання карток оцінювання в групах; б) кольорова рефлексія роботи в динаміці (по групах) VI. Домашнє завдання: Один з віршів вивчити напамя’ть; Вибіркове: а) скласти перелік запитань на атестацію; б) намалювате почуте; в) скласти вірша; г) написати листа.
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter