.

Мархоцька Ярослава Вадимівна. Гурткова робота як засіб розвитку обдарованості особистості. 

Язык: украинский
Формат: материал
Тип документа: Word Doc
227 3346
Скачать документ

Мархоцька Ярослава Вадимівна,

учитель початкових класів,

Золотоніська загальноосвітня санаторна

школа-інтернат І – ІІІ ступенів

Черкаської обласної ради

ГУРТКОВА РОБОТА ЯК ЗАСІБ РОЗВИТКУ ОБДАРОВАНОСТІ МОЛОДШИХ ШКОЛЯРІВ

Гурткова робота сьогодні розглядається як одна з головних ланок в
системі виховання всебічно розвиненої особистості, найповнішого
розкриття її задатків і нахилів, створення умов для розвитку й
підтримання талантів та обдарувань у галузі науки, техніки, мистецтва
тощо. Забезпечує при цьому можливості щодо вибору діяльності, до якої
дитина проявляє зацікавленість, створює необхідні передумови для прояву
її природних здібностей.

Обдарованість – складне, багатогранне явище. Кожна обдарована дитина –  
індивідуальність, що потребує особливого підходу. Саме тому обдарованих
дітей необхідно залучати до гурткової роботи. Психологи стверджують, що
діти нічого не хочуть відкладати на потім. Вони бажають жити, а не
готуватися до життя. Їхні інтелектуальні потреби мають задовольнятися
негайно. Саме гурткова робота має таку можливість.

У позашкільній діяльності дитина не просто відтворює те, що засвоює.
Завдяки своїй унікальності і неповторності, вона розвиває, доповнює
знання та навички, вдосконалює їх. Саме тут розвивається обдарована
дитина, де робота будується на обов’язковому заохочені різнобічного
творчого самовиявлення молодшого школяра, багатстві вражень, створенні
оптимальних особистісних стосунків, котрі є джерелом продуктивної
діяльності дитячої спільності. Найхарактернішими особливостями цієї
сфери є невимушене, неформальне спілкування і самовираження, вільний
вибір форм і засобів діяльності, використання їх на свій розсуд,
керуючись внутрішніми мотивами.

Крім того, сама організація дітей, їхньої діяльності у позашкільному
закладі досить різноманітна. Уся позашкільна виховна робота спрямована
на розвиток творчої особистості, її ініціативи з урахуванням потреб і
здібностей. Внаслідок саме такої організації діяльності дітей у
позашкільних закладах виникає можливість зацікавити їх різними видами
діяльності, спонукати їхнє прагнення щодо набуття необхідних прийомів та
засобів, які визначають нестандартність, оригінальність.

Система позашкільного виховання покликана забезпечити кожній дитині
можливість у вільний час всебічно розвинути власні творчі здібності.
Однак, в сучасних умовах ще не завжди педагогічний процес у позашкільних
закладах спрямований на виховання всебічно розвиненої особистості з
урахуванням її духовно-творчого потенціалу.

Позашкільні установи мають яскраво виражену специфіку впливу на
особистість дитини. Передусім, це добровільність і право вибору занять,
різноманітність і альтернативність спілкування як з однолітками, так і з
педагогами, керівниками гуртків та секцій, диференційованість за
інтересами та захопленнями, унікальні можливості щодо інтелектуального
та творчого становлення особистості. Вони мають певну автономію і
становлять самостійну систему виховання, навчання та освіти молодших
школярів у вільний час.

У ряді досліджень доведено, що у позашкільних закладах створені найбільш
сприятливі умови щодо розвитку потенціалу особистості, її задатків та
здібностей. Зокрема, як зазначає Т. Сущенко, виховний потенціал
позашкільного закладу зумовлений такими факторами і обставинами:

особливі відносини, які найкращим чином залучають кожну дитину до
активної перетворюючої діяльності;

гарантія і забезпечення можливості практичного здійснення розвитку
творчих інтересів і здібностей;

вільний вибір будь-якого виду діяльності;

наявність технологій виховання всебічно розвиненої гармонійної
особистості, створення такого типу відносин, за якими сама особистість
прагне максимальної реалізації сил і здібностей.

При цьому головною метою позашкільних закладів є забезпечення потреб у
самореалізації, здобуття додаткових знань, умінь та навичок за
інтересами та вибором, а до основних видів позаурочної діяльності в
умовах позашкільних установ відносять роботу в предметних гуртках,
технічну творчість і виховання.

У понятті творчість дітей я розділяю точку зору М.Д. Левітова, який
вважає, що стосовно до молодших школярів, під розвитком обдарованої
дитини слід розуміти таку діяльність, внаслідок якої здійснюється щось
нове, оригінальне, що відображає індивідуальну спрямованість.

Таким чином, творчі здібності молодших школярів ми розглядаємо як
сукупність властивостей і якостей особистості, які дозволяють
здійснювати пошук, використовуючи при цьому нестандартні засоби,
здогадку розв’язувати інтелектуальні проблеми з установкою на відкриття
нового, невідомого для себе. До того ж, здібності до творчості –
універсальна здібність особистості. Універсальність її полягає в тому,
що сформовані її компоненти в будь-якому виді творчості, наприклад,
художньому, ігровому тощо, можуть проявлятися й здобувати свій подальший
розвиток в інших видах творчої діяльності.

Ефективність роботи щодо розвитку в молодших школярів позашкільних
закладів творчих здібностей залежить від дотримання ряду умов. Передусім
завдання, які пропонуються школярам, повинні бути спрямовані не лише на
відпрацювання правила або алгоритму, а містити і такі компоненти, які
вимагають здогадки, нестандартного підходу, творчого мислення тощо. З
цією метою бажано запропонувати учням завдання, котрі мають декілька
рівноцінних і загальноприйнятих вирішень. Виконуючи такі завдання,
дитина має можливість переконатися, що їх розв’язаня в ряді випадків
може мати кілька варіантів. Отже, виконання такого роду завдань
дозволить розвити творчий підхід, самостійно приймати рішення в
використанні того або іншого прийому чи засобу тощо, тобто у школярів
поступово виробляється творчий стиль діяльності, здійснюється розвиток
уяви, здатність втілювати свої задуми в реальність.

Навчально-виховний процес слід насичувати такою діяльністю, яка б
сприяла повному задоволенню і розвитку пізнавальних можливостей молодших
школярів, надавала їм максимальну свободу для творчого просування,
пробуджувала прагнення цікаво провести дозвілля, тобто він повинен
передбачати органічне поєднання професійної діяльності організаторів
позашкільного виховання з творчими намірами і діями дітей в єдиному
пізнавально-творчому процесі. Переживання успіху, в той же час, викликає
позитивне ставлення до діяльності, сприяє набуттю певного життєвого
досвіду, навичок самостійної діяльності і поведінки, більш чіткого
усвідомлення загальної і часткової цілі. Внаслідок цього з’являється
свідоме прагнення до самоосвіти, самовдосконалення, самоаналізу, набуття
відповідних вмінь та навичок щодо творчого розв’язання проблем, не
зупинятися на півдорозі, тобто поступово здійснюється становлення тих
властивостей і якостей, які є складовими здібностей особистості.

Для більш раціонального здійснення роботи щодо розвитку потенціалу
особистості у позашкільних закладах, слід спиратися на досягнення
сучасної психологічної науки. Як зазначає академік В. Маляко, саме
розвиток творчої особистості можливий лише за умови, коли буде
забезпечена “психолізація” всього навчально-виховного процесу, тобто
коли будуть створені умови для реалізації потенціалу кожної
особистості. Важливо допомогти молодшому школяреві пізнати себе, свої
здібності, нахили. І саме впровадження ідей гуманізації в практичну
діяльність позашкільних закладів з орієнтацією на обдарованість дитини
– основний шлях вирішення цього питання. Тому поряд із формуванням
національної самосвідомості, оволодінням дітьми засобами рідної мови,
історії, культури, мистецтва, народних традицій і звичаїв у центр уваги
педагогічних працівників позашкільних закладів повинна бути поставлена
проблема розвитку творчої особистості, своєчасного виявлення обдарованих
дітей шляхом ранньої і поетапної діагностики, використання стимулюючих
засобів щодо розвитку їхніх потенційних можливостей.

Ефективність роботи щодо розвитку обдарованої особистості значно
підвищується при дотриманні таких психологи-педагогічних умов:

A &

???????? ?????d?d??????????? ?????d?d???????????

-$

&

hZw

>коли створюється емоційна, доброзичлива атмосфера у процесі виконання
учнями будь-яких завдань;

коли організація діяльності учнів з розв’язання завдань здійснюється з
опорою на їхні інтереси, потреби, потенційні можливості, здібності тощо;

коли вирішення завдань пробуджує в кожного школяра дослідницьку
активність, поглиблює інтерес до певної діяльності, спонукає до успішних
дій та досягнення поставленої мети.

Позакласна та позашкільна діяльність спрямовані на виховання вільної
особистості. Ця діяльність заснована на законах творчості, які
передбачають залучення дітей до реальної співтворчості, інтелектуального
діалогу, гармонізацію спілкування, успіх, можливість почуватися вільно.
Позакласна діяльність сприяє розвитку незалежного мислення, розробці
прийомів співтворчості й інтелектуальної напруги, передбачає
експериментування дітей, ігри, гнучке й гармонійне поєднання
індивідуальної, групової та колективної діяльності, самостійної та
педагогічно скерованої.

не боїться отримати незадовільну оцінку. Спираючись на унікальність і
неповторність кожної дитини, педагог має розвинути отримані знання,
перетворити їх у соціальний досвід. Завдяки цьому запобігаються
функціональний підхід до дитини, фрагментарність у вихованні,
інтелектуальні перевантаження.

Педагогічний процес у позакласній діяльності сприяє формуванню у дітей
почуття власної винятковості під час пошуків і створення власних ідей.
Діяльність педагога в цьому процесі має бути органічно пов’язана з
діяльністю дітей, їх, настроєм і внутрішнім станом.

Молодший шкільний вік – сенситивний період для розвитку спеціальних
здібностей. Для дітей молодшого шкільного віку характерні активне
ставлення до дійсності, що їх оточує, підвищена реактивність, готовність
до дії. Однак молодощі школярі швидко втомлюються, а це викликає
необхідність урізноманітнення видів діяльності та можливість їх зміни.

Дітям цього віку притаманні конкретність і образність мислення,
емоційність, швидка зміна настрою. Недостатність життєвого досвіду й
знань компенсується фантазією. Образність мислення, відсутність
стереотипу, емоційність, естетичне ставлення до дійсності, що оточує, –
ці якості притаманні всім молодшим школярам і свідчить про широкий
рівень розвитку здібностей вікової категорії у цілому.

Саме на цьому етапі починають виявлятися і спеціальні здібності:
музичні, літературні, організаторські, здібності до художньо-театральної
діяльності.

Специфіка дозвільної сфери обумовлена емоційною привабливістю для
молодших школярів. У молодшому шкільному віці розкриваються також
літературні здібності. Діти залюбки складають вірші, казки, оповідання.
Літературні твори молодших школярів недосконалі за змістом і формою,
проте вони мають велике значення для розвитку їхньої психіки в цілому.
Л. Виготський вважав, що було б несправедливо і неправильно розглядати
дитину як письменника. Її літературна творчість, необхідна перш за все
для повного розгортання самого «автора».

На думку психологів Я. Коломенського, Е. Панька та інших, після 6 років
у дітей розвиваються музичні здібності: ладове почуття (здібність
емоційно відгукуватися на музику), тонко диференційоване сприйняття
(слуховий компонент музики), високо розвинуте музично-ритмічне почуття
(здатність переживати музику за допомогою рухів). Відчуття емоційної
виразності і музичного ритму та здатність точно його відчувати, на думку
Б. теплова, стають показником музичних здібностей. Дітей із музичними
здібностями відрізняє вміння передавати ігрові образи, довільність
рухів, ініціатива.

В 6-7 років зароджується здібність до художньо-театральної діяльності.
Сюжетно-рольова гра, яку Л. Виготський назвав «дев’ятим валом
дошкільного виховання», у молодших школярів гармонійно змінюється
захопленням ляльковим театром, театром іграшок, інсценуванням казок,
байок, віршів.

Більшість молодших школярів виявляє нахили до образотворчого мистецтва.
Здібності у виді діяльності проявляються у так званій «гостроті
бачення», у високому рівні уяви.

її процесі. Це період їх бурхливого розвитку. Позакласна і позашкільна
робота дає можливість розвивати індивідуальні інтереси дітей, їхні
здібності, нахили, розширювати кругозір, формувати стійкі потреби
самостійно пізнавати, охороняти і примножувати навколишню природу,
покращувати стосунки між людьми. Вона забезпечує цікаве й корисне
проведення школярами вільного часу.

Діти, які беруть участь у позакласній роботі, мають конкретніші знання,
їх відповіді більш точні й виразні. Позакласна робота сприяє розвиткові
мислення молодших школярів. Під час проведення позакласної роботи у
дітей виховується повага до праці, в тому числі й до фізичної. В учнів,
що беруть участь у позакласній роботі, виховується почуття
відповідальності за доручену справу, дисциплінованість, діти привчаються
виконувати роботу своєчасно. У позакласній роботі відкриваються широкі
можливості для виявлення ініціативи, в учнів розвивається любов до
мистецтва. У процесі гурткової роботи у них виробляється потреба брати
все нові і нові рубежі на шляху свого зростання.

У цьому віці починають розвиватися організаційні та
конструктивно-технічні здібності. Організаційні здібності виявляються й
формуються в іграх дітей. Здібності до конструктивної діяльності – в
умінні легко, у швидкому визначенні опорних деталей, вузлів,
конструкцій, у вмінні вносити зміни в рішення конструктивно-технічних
завдань. Найяскравіше ці здібності виявляються у спорудженні необхідних
для гри конструкцій, експериментуванні з конструктором, використанні
замість реальних предметів їх ігрових замінників.

цього віку люблять займатися такими видами творчості, як малювання,
складання віршів, казок, спів, танці, ігри.

Головна особливість обдарованої особистості – потреба у творчості, яка
стає життєвою необхідністю. Саме за таких умов і формуються якості
гармонійно розвиненої особистості.

Виявлення й розвиток загальних здібностей – актуальна проблема
позакласної роботи, бо, по-перше, досить розвинуті загальні здібності
сприяють розвитку спеціальних і дають змогу досягти значних успіхів у
виконанні будь-якої діяльності; по-друге, розвиток загальних здібностей
значно менше залежить від природних факторів – задатків, бо загальні
здібності спираються на розумову діяльність. Отже, у всіх дітей з
нормальним розумовим розвитком можна сформувати процесуальні риси
творчої особистості

Позашкільна діяльність сьогодні розглядається як важливий фактор
найповнішого розкриття здібностей молодших школярів та розв’язання
різноманітних освітніх проблем, створення цілісної системи пошуку та
виховання творчо обдарованої особистості. Тобто, позашкільні заклади
найдієвіше впливають на безперервне і свідоме духовне вдосконалення і
самовизначення дітей.

Заняття в позашкільних закладах, будучи необов’язковими, природно
“добудовують” незаповнені проміжки соціального становлення особистості.
Свобода і можливість вибору улюблених занять у позашкільних закладах
благотворно впливає на молодших школярів. При цьому організація
діяльності дітей у формі дозвілля сприяє вільному спілкуванню у
середовищі ровесників, з якими дитина вважає себе найтісніше пов’язаною
і авторитет яких для неї безперечний. У той же час, переживання успіху
викликає позитивне ставлення до творчої діяльності, сприяє набуттю
певного життєвого досвіду, навичок самостійної діяльності і поведінки,
тобто поступово здійснюється становлення тих властивостей і якостей, які
є складовими особистості .

Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter

Похожие документы
Обсуждение

Ответить

Курсовые, Дипломы, Рефераты на заказ в кратчайшие сроки
Заказать реферат!
UkrReferat.com. Всі права захищені. 2000-2020