Компанієць Галина Миколаївна,
вчитель початкових класів,
Білозірська загальноосвітня
школа І-ІІІ ступенів
Черкаського районної ради
Формування інтелектуальної культури молодшого школяра
Сучасне суспільство змінюється досить швидко, важко прогнозувати навіть
найближче майбутнє. Тому неможливо передбачити, які знання можуть
знадобитися дитині в її позашкільному житті, а які — ні. Перед учителем
початкових класів, першочерговим має стати завдання не накопичення
дитиною інформації, а розвиток мислення, вміння аналізувати ситуацію,
планувати свої дії на кілька кроків вперед, адекватно оцінювати
результати, самостійно добувати і переробляти інформацію, перетворюючи
знання в інструмент пізнання інших видів діяльності.
Саме в процесі інтелектуального виховання відбувається формування
інтелектуальної культури особистості. Інтелектуальна культура — це
характеристика діяльності людини у сфері мислення, у процесі якої
здійснюється взаємодія з навколишнім світом, іншими людьми, а в
результаті відбувається творення чогось нового на об’єктивному чи
суб’єктивному рівні. Нові суспільно значущі матеріальні і духовні
цінності є об’єктивним рівнем новизни. Іншими словами, вироблення таких
“продуктів”, які раніш у науці, техніці, мистецтві тощо не існували.
Наприклад, відкриття нових законів, правил, закономірностей у тій чи
іншій галузі пізнання, певні витвори мистецтва тощо. Створення нового на
суб’єктивному рівні — це “відкриття”, які людина робить для себе (у
науці, техніці тощо — давно відоме). Такі “відкриття” пов’язані з
розвитком, самореалізацією самої людини. Кожна дитина спроможна
створювати нове на суб’єктивному рівні. Для того, щоб надати учневі таку
змогу, вчитель не повинен давати знання у готовому вигляді. Необхідно
так організовувати навчально-виховний процес, щоб діти самі відкривали
для себе нове (правило, закономірність, властивість тощо), доводячи
висунуті гіпотези, активно спілкуючись, радячись між собою та з
учителем. Виходячи з вищезазначеного, з метою формування інтелектуальної
культури молодшого школяра необхідно будувати кожний урок як урок
мислення-спілкування, де істина постає як суперечка про істину, тобто як
проблемно-пошуковий діалог. У цьому полягає діяльніший підхід до
визначення поняття “інтелектуальна культура”. Формування інтелектуальної
культури молодшого школяра у навчально-виховному процесі передбачає
розв’язування вчителем таких завдань:
становлення пізнавальної сфери особистості, що означає, перш за все,
інтелектуальний розвиток молодшого школяра;
становлення соціальної сфери особистості, що означає розвиток уміння
конструктивно взаємодіяти з іншими людьми, виховання емпатії, емоційної
стійкості, почуття власної гідності та самоповаги.
У цьому полягає особистісний підхід до визначення поняття
“інтелектуальна культура”.
?
TH
x
c
x ¦
коли можна у конструктивній взаємодії з учителем. Основна увага вчителя
має бути спрямована не на результат засвоєння певних знань, а на процес
досягнення нової інформації. Зміст наукових понять формується у
свідомості кожного учня на базі конструктивної взаємодії інформації, що
надходить від учителя, зі змістом, сприйнятим учнем на момент його
засвоєння. Учитель має ставитися до кожного учня як до діяча. Це означає
розуміння духовного й особистісного потенціалу кожної дитини, який може
бути розкритий і виявлений, причому не обов’язково у відповідності з
очікуваннями педагога. Учитель і учень перебувають у деякій динамічній
рівновазі. Постійний обмін знаннями, переживаннями породжує інверсію:
вчитель стає “учнем”, а учень — “учителем”. Формуючи інтелектуальну
культуру особистості, вчитель початкових класів має забезпечувати
органічну взаємодію між логічним мисленням і почуттями, що сприяє
переведенню сенсу діяльності в особистісну площину. Забезпечуючи
означену взаємодію в навчально-виховному процесі, вчитель, на мою думку,
одночасно з логічним мисленням розвиватиме інші види мислення дитини:
творче, продуктивне та дивергентне. Говорячи про творче мислення,
наголошую, що відбувається процес утворення чогось нового (переважно на
суб’єктивному рівні). Для творчого мислення характерні такі ознаки:
широта охоплення проблеми, що розглядається, гнучкість, критичність,
швидкість актуалізації потрібних знань, розвинута інтуїція, здатність
розв’язувати задачі в умовах неповної інформації. Якщо підкреслюється
аспект результативності процесу мислення, то йдеться про його
продуктивність. Причому продуктом можуть бути і по-новому поставлена
проблема, і новий спосіб розв’язання, і новий результат. Говорячи про
дивергентне мислення, ми підкреслюємо здатність мислення генерувати
багато різних ідей з одного джерела інформації. Для дивергентного
мислення характерні такі ознаки: багатство думок, їх оригінальність,
здатність створювати багато рішень та змінювати напрямок мислення,
швидкість мислення. Але правильність зробленого “відкриття” (ознака
творчого мислення), доцільність (конструктивність тощо) кожної нової
ідеї (ознака дивергентного мислення)
учень повинен уміти довести, користуючись такими логічними прийомами.
• розгляд об’єкта, що вивчається, з різних сторін і виділення найбільшої
кількості властивих йому ознак, рис, якостей – тощо (на основі операцій
аналізу і синтезу);
• порівняння виділених рис, якостей, властивостей з метою вибору
найвагоміших, головних (на основі логічних операцій порівняння та
абстрагування);
• встановлення причинно-наслідкових зв’язків і залежностей;
• формування нових положень (на основі операції узагальнення).
Формувати інтелектуальну культуру молодшого школяра означає сприяти
дорослішанню дитини, оволодінню нею мистецтвом мислення.
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
