Книжчин тиждень (урок)

Книжчин тиждень

Захід для учнів 1-3 класів

Мета. Виховувати у дітей любов до книги, прищеплюва¬ти знання та вміння
бережливого по-водження з нею.

(Під супровід мелодії на сцену виходять учасники свята — учні 1—3
класів).

Бібліотекар. Учні, вітаю вас зі святом «Тиждень дитя¬чої та юнацької
книги»! Бажаю подру-житися з книгою, яка допоможе вам пізнати
навколишній світ, розшири¬ти ваші знан-ня. Діти, впродовж усього життя
ми звертаємось до кни¬ги. Батьки читали вам казки, вірші, оповідання,
коли ви ще й говорити добре не вміли. Згадайте свої перші улюб-лені
книжечки, які роздивлялися щось згадуючи, уявляючи, фантазуючи. А коли
пі-знали літери, нав¬чились з них складати слова, а зі слів речення, а
потім ви й самі стали читати.

З дитячих років книжка допомагала вам пізнати себе і зрозуміти світ, що
вас оточує. Казки, веселі та сумні вірші, оповідання про сміливих людей,
які боролися за щастя народу, про таємниці природи, про те, як жи¬вуть
люди. Часто трапляється так, що вчасно прочита¬ний твір підказує вибір
життєвого шляху, професії.

І чим би ви не захоплювались: історією, природознав¬ством чи технікою,
на допомогу завжди прийдуть книж¬ки. Величезний світ — принадний і
різноманітний — рине до нас із книжок.

Книги — морська глибина,

Хто в них пірне аж до дна,

Той, хоч і труду мав досить,

Дивнії перли виносить. 

1-й учень.

«Тиждень книжки!» — зазвучало

Серед міста, як сигнал.

За годину місто стало,

Як один читальний зал. 

2-й учень.

Всі читають урочисто —

І безвусі, й вусачі.

Скільки мешканців у місті,

Стільки в місті читачів. 

3-й учень.

Лиш з малими читачами

В хаті клопіт вечорами:

Від книжок, хоч треба спати,

їх ніяк не відірвати! 

4-й учень.

За той тиждень розмаїті

Полюбились так книжки,

Що кладуть донині діти

На ніч їх під подушки. 

5-й учень.

Дорогі вчителі і учні,

В нас сьогодні книжки свято!

Разом будем відзначати,

Книгу-друга шанувати. 

6-й учень.

В кожнім домі, в кожній хаті —

У містах і на селі, —

Хто навчився вже читати,

Має книгу на столі. 

7-й учень.

Дружба з книгою — це свято,

Не було б його у нас,

Ми б не знали так багато

Про новий і давній час.

8-й учень.

Книгу зрозумілую,

Чесну і сміливую,

Хочуть всі читать. 

9-й учень.

Сторінки книжок завітних

Всіх нас доброго навчать —

Працювати і учитись,

І Вітчизну шанувать! 

10-й учень.

Як краплин у Дніпрі,

Як зірок у горі,

Як листя на гіллі —

Стільки книг на землі!

Є великі і малі,

На полицях, у столі —

Ваші друзі-книжки.

(Учні виконують пісню «Нам без книг ніяк не можна»). 

11-й учень.

Книжка — добрий вірний друг,

Книжка знає все навкруг:

Про старі й нові країни,

Космос та морські глибини,

Хто нам написав «Кобзар», 

І який де правив цар, 

З чого зроблено намисто, 

Чим славетна наше місто… 

12-й учень.

Все про звичаї народу, 

Як зібрать врожай з городу, 

Вперше хто знімав кіно, 

Де, коли, в якій країні 

З’явилось скло, 

Хто відкрив, яку країну, 

І про неньку-Україну, 

Хто прославився в віках, 

Де жила тварина, птах.

13-й учень.

Усе, чим ви цікавитесь,

Ви знайдете в книжках.

На всі питання — відповіді

На їхніх сторінках. 

14-й учень.

Сторінки, немов могутні крила,

Читай, лети на горду висоту.

Відкрили книгу — значить, ми від-крили

Нову країну — мрію золоту. 

15-й учень.

Книги, книги на полицях,

Завше тихо поміж книг.

Та яку з них не розгорнеш —

То й легенда в кожній з них.

То в одній синіє море,

В іншій криється тайга,

А ось в тій — Північний полюс,

Де морози і пурга.

16-й учень.

Все, що серце і розум 

Вік творили не один, 

Повизбирувало людство 

В книги — перли із перлин.

17-й учень.

Як до живих джерел глибоких, 

Ми припадаємо до книг. 

Черпаємо снагу, неспокій 

Та нездоланну правду з них.

18-й учень.

Нас поведуть вони у мрію, 

Щоб розпізнати суть буття. 

Прийдешні нам шляхи відкриють 

І стануть школою життя.

19-й учень.

Ми всі вчимося залюбки, 

Гартуємось, міцніємо, 

Читаєм з захватом книжки 

І про майбутнє мріємо.

20-й учень.

Я — Книга! Я — товариш твій! 

Школярику, завжди мене жалій.

Завжди я твій найкращий друг,

Та не для брудних рук. 

21-й учень.

Дорога нам книжка кожна,

Нам без книг ніяк не можна,

Нам без книг ніяк не можна,

Голоси дзвенять навкруг.

А як книжка часом хвора —

Значить, наша в тім вина.

Ми її підклеїм скоро —

Враз одужає вона! 

22-й учень.

В кого книжка хвора,

Вдома скніє марно,

Для того відкрита

«Книжчина лікарня».

Може, Горбоконик 

Зістрибнув зі столу 

І обгортку кинув, 

Мов їздця, додолу?

Може, кицька Мурка 

Здерла палітурку 

З хлопчика Незнайка? 

Тут сам головлікар

Дасть їм клею й ліків, 

І зашиє рани. 

23-й учень.

Я добрий лікар Айболить, 

І можу дать пораду: 

Якщо вже дуже вам болить, 

Поможе лікар Айболить. 

До нас безпритульні книги-каліки, 

Книги-бродяги, 

Книги-нечупари!

Тут вам з паперу пошиють сорочки, 

До бібліотеки вас відведуть. 

(Звучить ніжна мелодія, входить Королева Книг).

Королева. Ну, ось і зустрілись мої маленькі друзі. Рада вітати вас у
своєму ко¬ролівстві. Куди б ви не прийшли, скрізь з вами будуть
друзі-книжки. А їх у нас багато. Це і ба-рон Мюнхгаузен і ста¬рик
Хотабич, якого люблять діти усьо¬го світу.

(За сценою чути стогін, виходить, прикульгуючи, кни¬га).

Королева. Що трапилось, книж¬ко? Хто тебе обра¬зив?

Книга. Ой, я втек¬ла від хлопчика, який мене не беріг.

Хлопчик. А, ось ти де, книжечко моя до¬рогоцінна. Я тебе шу¬каю скрізь,
а ти ось де. Я ж тобі нічого поганого не зробив, тільки вдарив тобою
кілька разів сусіда по парті.

Книга. Королево, я не хочу повертатися до цього хлоп¬чика. Заберіть мене
до бібліотеки!

Королева. Добре. Ми тебе полікуємо у нашій книж¬ковій лікарні, а потім
ти будеш разом з іншими книж¬ками стояти на чистих полицях і читатимуть
тебе хороші і добрі діти, які будуть тебе берегти. 

Хлопчик. А я буду без книги? Я її дуже люблю! Королева. Ну, якщо любиш,
перш за все по-лікуєш. 

Ведмедик.

Є в нашому домі двері заповідні, Ще не всім відомі, та до всіх привітні.
В книжковій лікарні, у новім будинку, Я щодня працюю не одну годинку.
Хто навчитись хоче кни-жки лікувати, Приходьте, будь ласка, буду всіх
навчати. 

Королева. Забирай, Ведмедику, книжку до лікарні. 

Хлопчик. А можна, я допоможу Ведмедикові полікува¬ти книжку? Я все
зрозумів! Обов’яз-ково виправлюсь. До побачення, діти!

Королева. Любі друзі! Бережіть книгу, любіть її. Вона вам вірний друг і
порадник. 

1-й учень.

Мій друже й супутнику,

Книго моя,

Завжди на дозвіллі,

Де ти — там і я.

Ми добре з тобою проводимо час,

Чудова розмова триває у нас.

2-й учень.

З тобою шляхи пролягають мої 

В найдальші віки і в найдальші краї. 

Ти вірності й дружби навчаєш мене, 

Говориш про але, про смішне і сумне,

Про далі небесні, про надра земні — 

З тобою усе зрозуміле мені. 

Навчаєш відважним, правдивим рости, 

Любити природу, свій край берегти.

$ & ? 1/4 ?

1/4

& 1/4 1/4

ZВідмалку тобою я звик дорожить, 

Без доброї книги мені не прожить. 

3-й учень.

Тут книги розумні спокійно живуть, 

У тихій, величній світлиці. 

А двері широкі, відкриті ведуть 

До знань золотої скарбниці.

Герої романів, легенд, повістей

У тиші говорять із нами.

В книжках відкриття 

всіх великих людей,

Думки, що хвилюють віками.

Ведуть нас в незнане книжки, 

Розрадять, коли нам нелегко, 

Для нас зберігає їх довгі роки — 

Шкільна бібліотека.

(Звучить пісня «Скарбничка загадкова». Музика і слова Миколи Щура).

1. Мій друже, не сумуй,

Шукай свої світи

І по землі мандруй — 

Вона така казкова. 

Зроби в майбутнє крок, 

Коли вже бачиш ти, 

Як сяє між зірок 

Скарбничка загадкова.

Приспів:

Скарбничка, повна мрій 

І сонячних надій 

На щастя, кожен день, 

Привітна і святкова 

Скарбничка без замків, 

Для тисяч дітлахів — 

Скарбничка не проста, 

А загадкова.

2. За вітерцем бажань

Скоріше, друже, в путь,

Скарби Країни Знань

Не знайдеш випадково.

Ось сонечко встає,

Навкруг сади цвітуть,

І добре, що є десь 

Скарбничка загадкова.

1-й учень.

Все в тобі з’єдналося, злилося! 

Як і помістилося в одній! 

Шепіт зачарований колосся, 

Поклик із катами на двобій.

Ти даєш поету дужі крила, 

Що підносять правду в вишину, 

Вченому ти лагідно відкрила 

Мудрості людської глибину.

І тобі рости й не в’януть зроду, 

Квітнуть у поемах і віршах, 

Бо в тобі великого народу 

Ніжна і замріяна душа.

Королева. Нехай пророчими для вас будуть слова ве¬ликого сина
українського народу Тараса Шевченка:

«…Учітесь, читайте

І чужому научайтесь,

И свого не цурайтесь.

Бо хто матір забуває,

Того бог карає,

Того діти цураються,

В хату не пускають.

Чужі люди проганяють,

І не має злому

На всій землі безконечній

Веселого дому».

Бібліотекар. Дорогі читачі! Задумайтесь, яке місце у вашому житті займає
книжка, як її тре-ба берегти і ша¬нувати? Герої наших улюблених книжок
поруч з нами. Вони дуже різ-ні: розумні, хоробрі, сміливі. Вони завжди
ведуть нас за собою. І таке буває весь час: і дорослими станете, а з
вами назавжди залишаться ваші друзі-книжки. Вітаю вас, учні, зі святом.
Бажаю вам прочитати найкращі книги, багато хорошого з них взяти для
се-бе, порозумнішати і ніколи не розлучатись з книгою.

Вчіться, діти, мудра книжка

Скаже вам чогось багато,

З того, що колись другими

І посіяно, й пожато.

Тільки ви не озивайтесь

У книжках на кожен голос,

Геть відкиньте чорний,

Вибирайте чистий колос.

Гумореска «Кицька-читачка».

Є в школярочки Оленки 

Кошеня маленьке — 

Таке жваве, веселеньке, 

Гарне, чепурненьке.

Якось воно собі нишком 

Гралося у хаті, 

А Оленка взяла книжку, 

Почала читати.

Раптом кицька — плиг до неї, 

Пеститься, муркоче, 

Немов казки також цеї 

Прочитати хоче.

Треться носиком об руку, 

Зазирає в книжку… 

Аж зненацька на малюнку 

Побачила мишку.

Оченята у кішечки 

Зблиснули азартом: 

«З мишенятком, хоч трішечки, 

Погратися варто!».

З’явилась в маленької 

Якась хижа сила: 

Кігтиками гостренькими 

Мишку зачепила.

— Не заважай, шалапутко, 

Казочку читати, 

Бо інакше тебе хутко 

Викину із хати!

А кицюня — муркотати, 

Мовби відповіла: 

«Я ж сторіночки гортати 

Помогти хотіла!».

(Діти виконують пісню «Марш юних книголюбів» на мо¬тив «Гей, ви,
стрільці січовії…»).

Гей, хлоп’ята і дівчата,

Раз, два, три!

Всіх вітаємо зі святом.

Раз, два, три!

Я читач твій, книжко мила,

Бо знання — велика сила.

Раз, два, раз, два, раз, два, три!

Буде дощик, а чи спека,

Раз, два, три!

Жде мене бібліотека,

Раз, два, три!

Поспішу до неї радо,

Як солдатик на параді,

Раз, два, раз, два, раз, два, три!

І одне я твердо знаю,

Раз, два, три!

Книжку гарну прочитаю,

Раз, два, три!

Про епохи і народи,

Про події і пригоди,

Раз, два, раз, два, раз, два, три!

Щоб почули нас далеко!

Раз, два, три!

Хай живе бібліотека!

Раз, два, три!

Вам здоров’я та удачі,

Віншуваннячка дитячі,

Раз, два, раз, два, раз, два, три!

Скарбничка мудрої книги

Народні прислів ‘я та приказки 

• Книги — ключ до знань.

• Золото добувають із землі, а знання — з книжок. 

• З ручаїв — ріки, з книжок — знання. 

• Хліб наснажує тіло, книга — розум. 

• Книга — міст у світ знань. 

• Розум без книги, що птах без крил.

• З книгою подружишся, розуму наберешся.

• Книги читати — усе знати.

• Книга для розуму, що теплий дощик для посівів.

• Одна книга тисячі людей навчає.

• Книга для дітей, що волога для полів.

• Книга не пряник, а дітей до себе манить.

• Книгу читають не очима, а розумом.

• Книга корисна, коли її читають.

• Без хліба легше прожити, аніж без книги.

• Книга — світ, книга — серцю привіт.

• Дім без книги — день без сонця.

• Хороша книга яскравіша за зірку.

• Книгу читай, розуму набирай.

• Знання — сонце, книга — вікно.

• У домі без книги, як без вікон, темно.

• З книгою жити — з добром дружити.

• Кому книга — розвага, а кому — навчання.

• Нема розумного сусіда — з книгою поговори.

• Книга — твій друг, без книги, як без рук.

• У Землі супутник — Місяць, у людини — книга.

• Книга добру навчить, від дурного відверне.

• Хороша книга — свято.

• Весела книжка — твоя радість.

• День без книги — що обід без хліба.

• Книга — дзеркало життя.

• Книга мала, та серцю люба.

• Книга подібна воді — дорогу проб’є усюди.

• Молодому книга — крила, старому — кийок.

• Книгу прочитав — на крилах політав.

• Письменному книжка в руки.

• Грамоти вчиться — завжди знадобиться.

• Мудрим ніхто не вродився, а навчився.

• Хто вчиться змолоду, не знає на старість голоду.

• Грамотний — видющий і на все тямущий.

• Ученому — світ, а невченому — тьма.

• Наука в ліс не веде, а з лісу виводить.

• Знайко біжить, а незнайко лежить.

Школа

Наче вулик, наша школа, 

Вся вона гуде, як рій. 

І здається, що довкола 

Розквітають квіти мрій. 

Бігають, сміються діти, 

Та лиш дзвоник задзвенить, 

Стане тихо, ніби в квіти 

Поховались бджоли вмить.

(Д. Павличко)

Книги — морська глибина: 

Хто в них пірне аж до дна, 

Той, хоч і труду мав досить, 

Дивнії перли виносить.

(І. Франко)

Дім, в якому немає книг, подібний до тіла без душі.

(Цицерон)

Читання книги — це ніби розмова з найкращими людьми минулих віків.

(Декарт) 

Книги для мене необхідні, як хліб насущний.

(Т. Шевченко)

Книги збирають перлини людської мислі і пере¬дають їх нащадкам.

(Айбек)

Не бійтесь заглядати у словник: це пишний сад, а не сумне провалля.

(М. Рильський)

Добавить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *