Гук Галина Михайлівна. Формування етичної культури молодшого школяра у навчально-виховному процесі.

Гук Галина Михайлівна,

учитель початкових класів,

Маньківський навчально-виховний

комплекс „Загальноосвітня школа

І-ІІІ ступенів – гімназія”

Формування етичної культури молодшого школяра у

навчально-виховному процесі

Молодший шкільний вік – особливий етап у формуванні ставлення людини до
навколишнього світу, коли визначається спрямованість особистості —
громадська, колективістська, чи, навпаки, егоїстична, індивідуалістська.
Цей вік сприятливий для формування основ культури поведінки: молодші
школярі вже здатні сприймати вимоги до себе, вони піддатливі зовнішньому
впливові, схильні до наслідування.

Для досягнення поставленої мети педагог усіляко урізноманітнює виховні
заняття, проводячи їх у формі бесіди, рольової чи рухливої гри, усного
журналу, заочної подорожі, інсценізації віршів, казок, оповідань,
спортивних змагань, конкурсів, вікторин, трудових операцій, свят,
прогулянок, екскурсій тощо.

Оскільки методам формування моральної свідомості відповідають вербальні
форми роботи, їх іноді називають ще методами роз’яснення етичних норм
або методами переконування. До цієї групи належать етичні бесіди,
розповіді, диспути, лекції на етичні теми.

Початкова школа — це вік формування моральних почуттів і моральної
поведінки „Утвердити в кожній людині доброту, сердечність, чуйність,
готовність прийти іншому на допомогу, чутливість до всього живого і
красивого, — писав В.О.Сухомлинський, — елементарна азбучна істина
шкільного виховання, з цієї істини починається школа.

Дітям 6-10 років властиве активне ставлення до життя, до доброго і
поганого, правильного і неправильного; їхня емоційна пам’ять фіксує
прояви добра і зла, щирості лицемірства, правди і брехні, вірності
зрадливості тощо.

Оскільки діти молодшого віку ще не розрізняють відтінків у поведінці й
вчинках інших, вчителі-вихователі повинні постійно спрямовувати їхню
увагу на усвідомлення позитивного і негативного. Найбільше впливає на
них все те, що пов’язане з життям таких хлопчиків і дівчаток, як вони
самі. Тому особливе місце в даному питанні відводиться дитячій книжці.
Діти їй довіряють, сприймають усе написане, як свої власні думки, власні
почуття. Емоційне ставлення до прочитаного пояснюється відповідністю
змісту твору особистим переконанням дітей, ціннісним орієнтаціям,
смакам. Дитина здатна повністю ототожнювати себе з героєм художнього
твору, сприймати як власні його переживання, турботи, манери,
зовнішність, що часом призводить навіть до втрати нею власного „я”.

„Близькі” теми, сюжети, ситуації, що викликають сильні емоції, учні
молодших класів оцінюють дуже високо. Вони вірять образам справжніх,
хороших людей: їм потрібен приклад того, як вирости сильним і сміливим.
Сила прикладу — одна з головних сил, що визначають розвиток і формування
дитини.

Наслідуючи улюбленого героя в повсякденному житті, молодші школярі
утверджують у собі вірність переконанням, виявляють співчуття, чуйність.

Дитяча література має яскраво виражений педагогічний характер.

Мета, яку ставить перед собою письменник, — це насамперед виховання
високих почуттів: любові до Батьківщини, чуйного ставлення до людей,
ненависті до ворогів, уміння цінувати й робити добро.

Твори для дітей можна порівняти із сердечним словом педагога. Доступне
і ясне воно розкриває школяреві смисл вчинків і значення адресованих
йому вимог. Бадьоре й впевнене слово мобілізує сили учня, надихає його
вірою в самого себе. Змістовне й образне – розширює дитячий світогляд,
учить школярів відкривати нове в предметах, явищах, людях. Гнівне і
палке викликає сором і каяття, гаряче бажання спокутувати свою провину.
Дотепне і влучне-активізує дитячу думку. Сердечне і чуйне слово примушує
вихованців довірливо відкривати свою душу, ділитися почуттями і думками.

Під впливом художніх образів у дітей виникають конкретні уявлення про
почуте і прочитане. Вони сприймають непросто текст, окремі слова і
речення, що входять до його складу, а реальну дійсність, виражену за
допомогою слова.

Твори художньої літератури розкривають перед дитиною систему моральних
понять через стосунки героїв з іншими людьми. Завдяки художньому слову
учні вчаться розуміти внутрішній світи літературного героя, його
почуття, вчинки, ставлення до інших людей і природи.

Особливого значення для формування моральних якостей особистості
набувають твори, які розкривають етичні норми поведінки. На їхньому
матеріалі школярі вчаться оцінювати вчинки героїв, а через них – вчинки
товаришів і власну поведінку, прослухавши той чи інший твір, учні завжди
роблять висновок.

Зміст творів є своєрідним „регулятором” поведінки дитини, впливає на
почуття, викликає бажання наслідувати позитивні та засуджувати негативні
вчинки героїв. На цій основі в них формуються відповідні уявлення й
поняття до навколишньої дійсності.

Образність, виразність художнього тексту зумовлює емоційне його
сприйняття.

Серед творів, які мають особливий вплив на дітей, можна виділити вірші,
казки, прислів’я.

У віршах поетичне слово розкриває найтонші емоційні відтінки рідної
мови. Завдання вчителя – донести до учнів думку і почуття художнього
твору, використати його в справі виховання.

&

гогічну ідею, а з другого – здійснюють педагогічний вплив. У прислів’ї –
готовий висновок, але це не завершення роздумів, це поштовх до них.
Наприклад: „Книга вчить, як на світі жить”, „Лінивому все ніколи”.

Прислів’я і приказки – це своєрідний кодекс моральної поведінки, в них
можна знайти пораду, підтримку, осуд („Любиш кататися, люби і саночки
возити”, „Колос повний до землі гнеться, а пустий угору дереться”,
„Бджола жалить жалом, а чоловік словом”).

Молодших школярів прислів’я приваблюють яскравою грою слів,
співзвуччям, ритмікою. Поезія тут виступає формою збереження і поширення
народної мудрості, досвіду, пізнавальної діяльності, свідомості, засобом
впливу на думку і вчинки людей. Як твердив К.Д.Ушинський, пояснення
прислів’я – це завжди розв’язування певної розумової задачі.

Казки – один з найбільш популярних серед дітей жанрів народної
творчості. У них – міцна соціальна основа, життєствердний оптимізм.
Герої казок, яким властиві високі моральні якості, завжди ведуть
боротьбу з темними силами, що символізують соціальне зло і
несправедливість.

Образи позитивних казкових персонажів давно стали для дітей втіленням
кращих якостей людини. Особливо цінні в моральному вихованні молодших
школярів казки В.О.Сухомлинського. Насичені глибоким етичним змістом,
вони наштовхують учнів на роздуми, примушують аналізувати власну
поведінку, робити висновки.

Педагогічне значення літератури для дітей очевидне, і все-таки не слід
чекати від неї моментального впливу на юного читача. Шлях цей дуже
складний. Потрібен час і тонкий педагогічний вплив, щоб діти подолали
межу між моральним знанням і моральним вчинком.

На формування гармонійно розвиненої особистості великий вплив має
етична бесіда – це організована і цілеспрямована розмова вихователя з
учнями на відповідну моральну тему, яка передбачає запитання і
відповіді. Етична бесіда є однією з важливих форм етичної освіти молоді
й використовується як метод морального виховання.

Мета етичної бесіди – систематичне роз’яснення учням принципів
морального кодексу, норм поведінки, допомога учням в усвідомленні
морального досвіду в моральному самовихованні, формування громадської
думки, розвиток критики і самокритики в учнівському колективі.

Відомо, що молодші школярі дуже схильні наслідувати товаришів і
дорослих, героїв літературних творів. Завдяки наслідуванню учні
оволодівають правилами поведінки, різними видами діяльності.

Етична бесіда, яка проводиться одразу після читання художнього твору
під керівництвом педагога, орієнтує учнів на позитивні зразки поведінки,
допомагає диференціювати „хороше і погане”, визначати, що можна
наслідувати, а що треба засуджувати.

З учнями початкових класів проводять бесіди про конкретні вчинки дитини
або групи дітей. Мета таких бесід – роз’яснити школярам суть морального
вчинку, допомогти усвідомити власні вчинки, правильно їх оцінити;
викликати у вихованців відповідні моральні почуття. Ці бесіди формують
свідоме ставлення до виконання Правил для учнів.

Велике виховне значення мають етичні бесіди, що поєднують обговорення
змісту художніх творів і поведінки та вчинків учнів. Такі бесіди
передбачають зіставлення вчинків літературних героїв з поведінкою дітей,
на основі чого формуються узагальнені уявлення про норми і правила
поведінки людей, системи моральних оцінок.

У процесі етичних бесід розв’язується цілий ряд завдань морального
виховання молодших школярів, наприклад:

1) формування національного патріотизму;

2) формування узагальнених моральних уявлень про чесність, правдивість,
скромність, дисциплінованість, колективізм та інші моральні категорії;

3) виховання адекватної оцінки моральних якостей і поведінки (героїв
літературних творів і кінофільмів, товаришів, своїх власних);

4) формування свідомого ставлення до виконання правил поведінки;

5) спонукання учнів до позитивних моральних вчинків.

Етичні бесіди поділяються на колективні, групові та індивідуальні.
Колективні бесіди проводяться з усім класом учнів, зміст їх визначається
програмою виховання школярів: „Бережливе ставлення до громадського майна
та особистих речей”, „Чесність і правдивість”, „Про обов’язок і
відповідальність”.

Групові бесіди проводяться тоді, коли виникає необхідність і не всьому
класу, а лише групі учнів: „Будь охайним”, „Вмій товаришувати”.

Індивідуальні етичні бесіди проводяться в зв’язку з відповідним вчинком
учня і вимагають індивідуального підходу: „Твоє ставлення до класу”, „Як
ти говориш”, „Твоя мова”.

Правильно побудована бесіда створює основу для моральної поведінки
учнів, формує в них свідоме ставлення до окремих моральних вчинків,
прагнення додержувати норм моралі, негативне ставлення до їх порушення.
Слід також пам’ятати ефективність етичних бесід значно підвищиться, якщо
вони органічно поєднуватимуться з іншими формами і методами морального
виховання.

Список використаної літератури:

Мацулевич В.П. Морально-етичне виховання молодших школярів

Київ, Радянська школа

Бєлоусова В.А.,.Говорун Т.В Виховання культури поведінки учнів

Богуш А.М., Смовська О.І. Етичні бесіди– Київ, Радянська школа

Добавить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *