.

Глодовська Людмила Олександрівна. ‘Формування духовного світу особистості в умовах поліконфесійного суспільного середовища’.

Язык: украинский
Формат: материал
Тип документа: Word Doc
126 1183
Скачать документ

Формування духовного світу особистості

в умовах поліконфесійного суспільного середовища

Сфера духовного життя людини – це розвиток,

формування і задоволення його моральності,

інтелектуальних і естетичних запитів й інтересів

у процесі активної діяльності. Джерелом духовного світу людини є
матеріальний світ, об’єктивна дійсність і особливо такі важливі її
сфери, як громадське життя людини, його соціальний і моральний досвід.

В.А.Сухомлинський

Духовний світ людини – це її безмежний внутрішній всесвіт
найрізноманітніших почуттів, емоцій, настроїв, задумів, ідей, понять,
образів, фантазій, ідеалів, цінностей, теорій, який формується завдяки
оволодінню нею надбаннями культури, розвитку своїх психічних функцій і
в процесі духовного освоєння або відображення дійсності. І чим
розвиненіший внутрішній світ, тим духовно багатшою є сама людина.

Останнім часом наше суспільство страждає від багатьох
невирішених проблем, причиною яких є бездуховність. Особливо
непривабливим, дивним і навіть страхаючим здається стан моральних
стосунків у сучасному суспільстві, відчуженість, грубість, невміння або
небажання зрозуміти іншого, виявити повагу, толерантність, співчуття,
милосердя, справедливість – незаперечні докази дефіциту моральності,
гуманності, який, на жаль, все частіше відображається у поведінці дітей,
підлітків, молодих людей і вже збагачених життєвим досвідом старших
осіб. Такі риси як озлобленість, егоїзм, цинізм, жорстокість, зневага до
іншого і брак почуття власної гідності роз’їдають людські стосунки,
руйнують їх, заводячи у безвихідь вирішення найважливіших питань
індивідуального і суспільного життя. Все це – результат недооцінки
протягом багатьох років ролі моральних «задач», начал, невизнання
першочерговості духовних, національних та загальнолюдських цінностей у
вихованні [4, 5], що сприяє загостренню конфліктів і, зокрема, створює
благодатний ґрунт для розпалу міжконфесійних суперечок.

Метою пропонованої статті є пошук шляхів формування духовного світу
особистості в умовах поліконфесійного суспільного середовища.

Сьогоденна Україна – одне з найбільш поліконфесійних
суспільств Європи, де складним візерунком переплелися православні,
католицькі, протестантські, мусульманські, іудейські, нетрадиційні
віросповідання різної міри поширеності та інституційованості. Вже самий
факт співіснування численних конфесій, абсолютна більшість яких – лише
тло для кількох домінуючих в етнокультурному середовищі церковних
структур, стає досить вагомим каталізатором конфліктів.

Вектори напруженості в поліконфесійному релігійному середовищі України
увиразнюються вже на початку 1990-х років і множаться у трьох головних
напрямах:

а) через відверту конкуренцію між традиційними конфесіями;

б) через протистояння традиційних і нетрадиційних для України конфесій;

в) через негаразди і кризи внутрішньоконфесійного розвитку.[2, 213]

Безперечно, багатоконфесійність відігравала й відіграватиме надалі
суперечливу роль у сучасних суспільствах взагалі і в новітній
українській історії зокрема. Яка б цивілізована модель міжконфесійного
співіснування не була витворена на українському ґрунті, потенційна
небезпека загострення релігійних конфліктів і ворожнечі не зникне в
нинішньому суперечливому, складному, глобалізованому світі; численні й
розмаїті релігійні конфесії, як і раніше, відбиватимуть політичні,
економічні, культурні, національні інтереси різних соціальних груп,
етносів, спільнот.

Україна ж «приречена» на поліконфесійність усім своїм історичним єством
та сучасним досвідом, вимушена розбудовувати цивілізовану,
багатоскладову сферу міжконфесійних відносин, здатну реально сприяти
стабілізації та утвердженню громадянського суспільства.

Загальновизнано, що духовність і моральність – це головне, що складає
фундамент людини як особистості. В них – запорука гармонійного розвитку
всіх потенційних можливостей особистості, запорука того, що їх плоди
дійсно слугуватимуть в ім’я людини як вищої цінності.

Повноцінно духовно розвинута людина здатна любити інших, творити добро,
милуватися красою, поважати старших, бути ввічливою, знати ціну життя і
завжди прагне ще більш духовно збагатити себе.

Завдання духовного відродження народу України вимагають особливої уваги
до світу цінностей кожного громадянина, а особливо молоді як майбутнього
країни, гаранта суспільного прогресу. Чи відповідає він критеріям
загальнолюдських цінностей? Адже без цих світоглядних цінностей країну
чекає безперспективне майбутнє, поглиблення духовної кризи, моральної
деградації, відхід від світової цивілізації, загальний занепад.

v

” x Ue v

`„Agd¬1/2

?

gd¬1/2

h

>нця виховати нове покоління, яке б гордилося і пишалося минулим,
захоплювалося б ним і вірило у майбутнє. Проте руки опускати не можна, і
наше слово, наша справа, дія і віра допоможуть у формуванні
цілеспрямованої, гордої за свій народ, духовно багатої людини».[3, 4]

Збагачувати духовність молодого покоління необхідно від самого
народження, використовуючи різноманітні чинники існування людської
цивілізації. Найкращими помічниками в формуванні духовного світу
людини, пізнанні істинних цінностей людства, гармонії і краси є
мистецтво, освіта, виховання, мораль та етика.

У процесі вирішення проблеми постає питання стосовно місця і ролі
саме вчителя в цьому процесі, адже школа покликана готувати дитину до
самостійного життя у суспільстві. А розвиток духовної, всебічно
розвиненої особистості засобами освіти – одне з важливих її завдань.
Факт поліконфесійності спонукає освітян до формування у молодої людини
толерантного, шанобливого ставлення до представників різних вірувань, а
в подальшому вільний усвідомлений вибір нею ставлення до релігії.

Враховуючи це, Міністерство освіти і науки України при затвердженні
типових навчальних планів для 12-річної школи передбачило
вивчення в 5- 6 класах загальноосвітніх навчальних закладів,
починаючи з 1 вересня 2005 року предмета «Етика» або ж (а також)
предметів духовно-морального спрямування в обсязі годин, даних для
вивчення в 5-6 класах предмета «Етики».

А вже з наступного навчального року відповідно до концептуальних
засад у 5, 6 класах розпочалось вивчення таких курсів: “Етика”,
“Основи християнської етики”, “Основи релігійної етики”. Вибір одного
з них здійснюється на підставі письмових заяв батьків або осіб, що
їх заміняють, та з урахуванням думки учнів.

У старшій школі знання про взаємозв’язки людей і суспільства, про
моральний зміст культури та релігій, моральні та релігійні
цінності, історію та основні засади світових релігій поглиблюються під
час вивчення профільних предметів: релігієзнавства, філософії, курсу
“Людина і суспільство” тощо. [1]

Таким чином, вивчення названих предметів стало основою в царині
формування духовності підростаючого покоління. У свій час геніальний
любомудр Г. С. Сковорода писав: «Людина народжується двічі – фізично й
духовно. Біля духовної колиски стоїть духовний наставник – учитель, який
стає дитині другим батьком, матір’ю, бо прищеплює їй високі моральні
якості віри, надії, любові, глибокої поваги до рідної землі, свого
роду, народу, держави». Тому саме на плечі вчителя, який « сіє добре і
вічне», лягає тягар – делікатно, насамперед фахово, з глибокими знаннями
конфесійної карти держави, культури і релігії свого народу та інших
народів світу, навчати шанобливого ставлення до носіїв відмінних від
власної культури і традицій рис, формувати духовний світ підростаючого
покоління, удосконалювати уміння жити і творити в сучасному
полікультурному та поліконфесійному глобалізованому світі.

Безперечно, хотілося б, щоб до цього процесу долучалися і батьки, які не
повинні бути просто спостерігачами , а повноцінними учасниками навчання
і виховання своїх дітей. На жаль, ми маємо ціле покоління батьків
наших школярів, яких ніхто не навчав батьківства і навіть не
пояснював, що це таке. Тому в школах потрібно працювати як із дітьми,
так із їх батьками, збагачувати духовний світ родин як через дітей, так
і через батьківську просвіту. «Нехай тендітні пальці етики, за словами
Ліни Костенко, торкнуть всім серце і вуста.»

Шановні колеги освітяни, об’єднаймо ж собори наших душ для будівництва –
цеглина за цеглиною – величавого храму людства, ім’я якому ДУХОВНІСТЬ!

Список використаних джерел:

1. Концептуальні засади вивчення предметів духовно-морального
спрямування в загальноосвітніх навчальних закладах (курси «Етика»,
«Основи християнської етики», «Основи релігійної етики»)

www.zippo.net.ua/index.php?page_id… –

2. Арістова А.В. «Поліконфесійність як феномен сучасності : Україна і
світовий контекст»// Мультиверсум. Філософський альманах. – К.: Центр
духовної культури, – 2006. – № 55.- С. 213-222.

3. Степанова Н.М. «Дорога до храму» методичний посібник із курсу
«Християнська етика» Черкаси, 2008 -С.4.

4. Танцюра А.В. «Духовне здоров’я людини в сучасному суспільстві» HUMAN
MENTAL HEALTH IN NEW-DAY SOCIETY …

conf.obljust.lviv.ua/files/Tancjura_tezy.pdf

5. Ханстантинов В.О. «Вивчення релігії в школі і формування культури
толерантності».www.nbuv.gov.ua/Portal/Soc_Gum/Npchdu/Pedagogics/2009…/
99-2.pdf

Відомості про автора:

Прізвище, ім’я, по батькові – Глодовська Людмила Олександрівна

Місце роботи – Молодецька загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів

Посада – вчитель історії

Адреса – село Молодецьке Маньківського району Черкаської області.

Контактний телефон – робочий – 71-5-40, мобільний – 0978732107

PAGE

PAGE 6

Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter

Похожие документы
Обсуждение

Ответить

Курсовые, Дипломы, Рефераты на заказ в кратчайшие сроки
Заказать реферат!
UkrReferat.com. Всі права захищені. 2000-2020