Гейтота Галина ‘Організаційно-методичний супровід професійного саморозвитку педагогічного працівника дошкільного навчального закладу’ 

Гейтота Галина.

Організаційно-методичний супровід професійного саморозвитку
педагогічного працівника дошкільного навчального закладу.

Професійний розвиток педагогічного працівника – це свідомий,
цілеспрямований процес підвищення рівня своєї професійної компетентності
й розвитку професійно значущих якостей відповідно до зовнішніх
соціальних вимог, умов професійної діяльності та власної програми
розвитку. Для професійного розвитку і саморозвитку вихователя
адміністрації дошкільного навчального закладу необхідно створювати умови
в повсякденній життєдіяльності й формувати (виховувати) в педагогічних
працівників відповідні потреби, цінності та мотиви. У нашому контексті
процес виховання передбачає демонстрацію можливого в професійній,
організаційній та загальнолюдській культурі.

Не існує меж професійного саморозвитку, оскільки цей процес динамічний,
діалектичний і зумовлений новими цілями й вимогами, які з’являються
відповідно до змін стандартів професійної діяльності, ідеальних уявлень
про сенс, зміст, форми і методи професійної діяльності. Н.І. Пов’якель,
розглядаючи стадії професійного розвитку практичного психолога, виділила
такі стадії: підготовча, або орієнтувально-накопичувальна; адаптаційна,
або імітаційно-пристосувальна; потенційна, або системно-ресурсна;
творчо-актуалізаційна, або продуктивно-реалізаційна. Нею розкриті по три
змістові рівні кожної із цих чотирьох стадій. Нами уточнено ці змістові
рівні. Отже, підготовча, або орієнтувально-накопичувальна, стадія
професійного розвитку має такі рівні: 1) професійно-орієнтовний та
базово-понятійний рівень, який передбачає орієнтування в професії, її
понятійному просторі, у змісті та різновидах професійної діяльності; 2)
накопичування фундаментальних знань і вмінь та способів миследіяльності,
серед яких одне із найважливіших місць посідає орієнтування в напрямах і
способах професійної діяльності;

3) рівень професійно-особистісного самовизначення власного потенціалу й
можливостей, вирішення професійно-психологічних та особистісних проблем,
подолання особистісних і професійних криз та внутрішніх конфліктів, які
можуть виникати при оволодінні професією та адаптації до професійного
середовища. Важливим новоутворенням цього рівня є готовність до
самоприйняття себе в професійній діяльності.

Адаптаційна, або імітаційно-пристосувальна, стадія професійного розвитку
має такі рівні: 1) рівень пристосування й імітаційного запозичення
технік та технологій миследіяльності й професійної поведінки, які
зумовлені цінностями і стереотипами професійного середовища,
організаційною культурою та професійними ідеалами, асиміляція досвіду, в
основному, задовольняючи вимогам значущого середовища;

2) стереотипізації, універсалізації та адаптаційно-професійного
становлення, який містить власні засвоєні та «присвоєні» фахівцем
прийоми та засоби професійної діяльності, «прийняття» стереотипів
професійної діяльності, саморегуляції діяльності й мислення, поведінки в
процесі вирішення професійних завдань як «власних» професійних стратегій
регуляції мислення й поведінки; 3) рівень професійної стагнації та
стабілізації стереотипів, коли особистість уже пристосувала свій
потенціал та індивідуальні можливості до вимог професійного середовища.
На цьому рівні експлуатуються «готові» стереотипи, набуває канонізації
та універсалізації власний досвід або імітується досвід інших. Ця стадія
професійного розвитку завершується адаптацією, або стає кроком до
подальшого професійного розвитку за рахунок саморозвитку особистості як
внутрішньої активності фахівця щодо якісного перетворення себе і
професійного середовища навколо себе. Н.І. Пов’якель вважає, що
найчастіше, в разі задоволення фахівця результатами пристосування та
професійної адаптації, суто професійний розвиток замінюється
пристосуванням, стабілізацією стереотипів та асиміляцією готових форм,
прийомів та технологій.

Потенційна, або системно-ресурсна, стадія професійного розвитку має такі
рівні: 1) рівень рефлексивного усвідомлення фахівцем своїх ресурсних
можливостей; 2) системопізнавального усвідомлення власної
миследіяльності в процесі порівняння із визнаними способами
миследіяльності в культурі людства або в культурі професійної чи
особистісно значущої спільноти, в якій здійснюється професійне
становлення фахівця; 3) системоутворювальний рівень – самомобілізації,
самопідтримки, самокорекції та утворення більш продуктивної й працюючої
системи саморегуляції. Саме на цій стадії набуває значущості та
актуальності професійний саморозвиток фахівця.

Творчо-актуалізаційна, або продуктивно-реалізаційна, стадія професійного
розвитку має такі рівні: 1) інтеґративний – рефлексивного та
індивідуально-особистісного самовизначення із застосуванням механізмів
рефлексії, самопізнання, рефлексивного аналізу власного досвіду тощо; 2)
творчий – творчого самоуправління, самовиразу, виробки творчих стратегій
і творчого саморозвитку; 3) актуалізаційний – інтеґрації, творчої
реалізації та продуктивності, що зумовлює самореалізацію, творчу
саморегуляцію і конструктивність та оптимальність вирішення професійних
завдань.

Професійний саморозвиток вихователя дошкільного навчального закладу – це
свідомий, цілеспрямований процес підвищення рівня своєї професійної
компетентності й розвитку професійно значущих якостей відповідно до
вимог професійно-значущого середовища, умов професійної діяльності та
власної програми розвитку. Основний сенс саморозвитку педагога –
знаходження самого себе, свого професійного й життєвого шляху,
самоактуалізація і професійний розвиток. Професійний саморозвиток
вихователя дошкільного навчального закладу в системі післядипломної
педагогічної освіти – це система роботи над собою, що спрямована на
самопізнання, самосприйняття і самоприйняття себе, розвиток своїх
сильних особистісних професійно значущих сторін, які забезпечують
досягнення ефективності та якості педагогічного процесу, успішну
професійну самореалізацію.

Професійно-особистісний розвиток вихователя відбувається завдяки
внутрішньо-особистісним змінам у системі цінностей і потреб,
самосприйнятті себе, розвитку своїх сильних професійно значущих сторін
(здібностей, якостей, рис характеру), необхідних для успішної
професійної діяльності й самореалізації як успішного педагога.

Виділено чотири стадії професійного саморозвитку вихователя дошкільного
навчального закладу:

• Прийняття себе і визнання потреби в професійному саморозвитку.

• Саморозвиток і самовдосконалення.

• Стабілізація необхідності потреби саморозвитку як базової в розвитку
особистості і професіонала.

• Входження в цілісну систему саморозвитку (з урахуванням підйомів і
спадів у процесі руху до поставлених цілей).

hhu?

лем відкривається шлях до власне саморозвитку і самовдосконалення.

Досліджуючи проблему професійного саморозвитку вихователя дошкільного
навчального закладу, розроблено програму спецкурсу «Мотиваційно-цільовий
компонент професійного саморозвитку вихователя» (дистанційна форма
навчання).

Розглянемо фраґмент цієї програми, у якому відображені стадії
професійного саморозвитку вихователя дошкільного навчального закладу в
контексті динаміки потреб і цінностей особистості, які зумовлюють
мотиваційно-цільовий компонент професійного розвитку та саморозвитку
вихователя.

Тема 1.1. Самопізнання – основа саморозвитку успішного педагога

Сутність самопізнання. Самопізнання як основна концепція в розумінні
освітніх цілей. Етапи самопізнання та мотиваційні аспекти їхнього
проходження. Створення умов для отримання результатів самопізнання, які
необхідні для подальшого професійного саморозвитку. Самопізнання як
основа професійного саморозвитку сприяє кращому розумінню вихованців у
процесі особистісно-орієнтованої взаємодії. Визначення своїх сильних і
слабких особистісних і професійно-педагогічних сторін.

Тема 1.2. Самосприйняття та самоприйняття – показники збалансованості та
емоційної рівноваги в професійній діяльності вихователя. Необхідність
емоційної збалансованості та рівноваги у світосприйнятті та професійній
діяльності вихователя. Ступені досягнення емоційної збалансованості та
способи встановлення емоційної рівноваги. Розробка системи роботи
вихователя щодо самосприйняття і самоприйняття.

Самосприйняття як адекватний, безумовно-позитивний,
емоційно-врівноважений аналіз своїх особистісно-професійних якостей,
здібностей, можливостей та усвідомлення їхньої наявності чи відсутності
та ступеня розвитку.

Самоприйняття як здатність приймати себе таким, який ти є, без
критицизму й заперечення (несприйняття, подавлення, приховування) своїх
слабких і перебільшення сильних сторін. Самоприйняття може бути лише
повним. Якщо людина приймає лише частину себе, відбувається внутрішньо
особистісний конфлікт.

На практичних заняттях «Визначення мотиваційної готовності вихователя
щодо досягнення душевної та емоційної рівноваги» та «Способи
встановлення емоційної та душевної рівноваги» вихователі: визначають
ступені емоційної стійкості (за 10-бальною шкалою); усвідомлюють власну
мотиваційну спрямованість щодо досягнення душевної та емоційної
рівноваги; оволодівають способами встановлення емоційної та душевної
рівноваги. Консультації присвячені таким питанням: Як мотивувати самого
себе щодо систематичної роботи зі встановлення емоційної та душевної
рівноваги? Розробка власних мотиваційних чинників. Як оволодівати
способами та прийомами встановлення емоційної та душевної рівноваги?
Основні інформаційні джерела щодо самосприйняття та самоприйняття
вихователя, можливостей знаходження емоційної збалансованості та
рівноваги.

Тема 1.3. Самовдосконалення – рушійна сила прогресивно-еволюційних
особистісно-професійних змін педагога. Основні аспекти еволюційного
розвитку суспільства. Самовдосконалення як еволюційний шлях розвитку.
Перспектива самовдосконалення успішного вихователя.
Професійно-особистісне самовдосконалення педагога поєднує в собі два
процеси: трансформацію своїх слабких сторін у сильні та
емоційно-врівноважене підсилення своїх сильних сторін.

На практичних заняттях «Способи самовдосконалення в професійному й
особистісному значенні» та «Розробка способів самовдосконалення
вихователя» в педагогів поглиблюється розуміння значення й відмінностей
професійного та особистісного самовдосконалення, формується усвідомлення
кількісно-якісних показників самовдосконалення, відбувається оволодіння
способами професійного та особистісного самовдосконалення, розвитку
талантів. Консультації присвячені таким питанням: Що ви можете
вдосконалювати в собі та від чого вам бажано відмовитись? Чому
самовдосконалення є важливим для вихователя, який прагне успіху?

Тема 1.4. Вплив професійного саморозвитку вихователя на ефективність та
якість освітнього процесу. Мотиваційна цінність професійного
саморозвитку для вихователя. Взаємозв’язок професійного та особистісного
розвитку. Взаємозв’язок поставлених цілей професійного саморозвитку та
його етапів. Взаємозв’язок професійного саморозвитку із якістю освітніх
процесів.

Семінарське заняття «Моє бачення власного професійного саморозвитку»:
Умови та етапи професійного саморозвитку. Презентація власних систем
професійного саморозвитку.

На практичних заняттях здійснюється корекційна робота щодо презентованих
систем професійного саморозвитку. Відбувається їхнє узгодження із таким
планом: Умови професійного саморозвитку. Власні способи досягнення
професійного саморозвитку. Альтернативні варіанти професійного
саморозвитку. Загальна мета професійного саморозвитку (назва проекту)
-оцінити рівні професійного саморозвитку за ступенями досягнутих власних
результатів (самооцінка), за нормативно-змістовими критеріями,
передбаченими в аналітичному модулі. Консультації присвячені таким
питанням: Як створити власну модель професійного саморозвитку вихователя
в запитаннях та відповідях. Альтернативні варіанти презентації власної
системи професійно-особистісного саморозвитку. Індивідуально-групова
допомога відповідно до спільних та індивідуальних потреб навчальної
групи.

Дистанційний модуль передбачає розробку власних концептуальних положень
професійного саморозвитку на основі теоретично-аналітичної діяльності,
пов’язаної з опрацюванням літератури, аналізом власного досвіду й
виконанням практичних завдань.

У вихователя є право самостійно сформулювати тему практичної роботи щодо
питань, присвячених формуванню власного «Я»-образу та вдосконаленню
особистісно-професійного розвитку.

Тематика питань та завдання для практичних робіт, рекомендованих для
самостійного опрацювання:

Тема 1. Формування власного «Я»-образу. Цілісність
особистісно-професійної спрямованості розвитку власного «Я»-образу.
Умови забезпечення цілісності особистісної і професійної складової
розвитку «Я»-образу вихователя. Систематизація пошуково-дослідної роботи
щодо формування власного образу педагога.

Завдання: Відслідкувати пройдений шлях саморозвитку і проаналізувати
позитивні й негативні складові з власної точки зору. Розробити систему
вдосконалення (шляхи, власне бачення) позитивних складових «Я»-образу та
методики трансформації чи нормалізації (спокійного ставлення) своїх
негативних складових. Описати отримані результати самостійної роботи
щодо професійного саморозвитку (проект, звіт, модель, схема, розробка).

Питання для консультування: З чого почати та до чого прагнути у
формуванні власного «Я»-образу? Мої важливі особисті цінності
«Я»-образу. Мої шляхи професійного саморозвитку, як їх реалізувати?
Консультування щодо оформлення отриманих результатів самостійної роботи.

Тема 2. Удосконалення особистісно-професійного розвитку. Створення та
аналіз власних мотиваційно-цільових умов для вдосконалення
особистісно-професійного розвитку. Аналіз факторів та чинників, що
стимулюють власний особистісно-професійний саморозвиток.
Узагальнено-систематизована концепція власного особистісно-професійного
розвитку.

Тема 3. Професійний саморозвиток вихователя. Вплив мотиваційно-вольової
сфери на професійний саморозвиток вихователя. Узагальнення досвіду
розвитку мотиваційно-вольової сфери в контексті професійного
саморозвитку вихователя.

Отже, спецкурс «Мотиваційно-цільовий компонент професійного саморозвитку
вихователя» дозволяє простежити динаміку потреб і цінностей особистості,
узгодити стратегії й усвідомити стадії професійного саморозвитку
вихователя дошкільного навчального закладу.

ЛІТЕРАТУРА

1. Словник іншомовних слів / за ред. С. Мельничука. – К., 1975.

2. Пов’якель Н.І. Концептуальна модель та особливості професійного
розвитку регулятивної культури мислення практичного психолога
[Електронний ресурс] / Н.І. Пов’якель. – Режим доступу :

3. HYPERLINK
«http://www.psy-science.com.ua/department/texty/v8.2/poviakel.doc» \t
«_blank» www.psy-science.com.ua/department/texty/v8.2/poviakel.doc

Добавить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *