Гайдай Галина Володимирівна Особливості взаємодії із дітьми ХХІ століття: проблеми, несподіванки, досягнення

Матеріал підготовлений

учителем початкових класів

Житницької ЗОШ І-ІІІ ступенів

Жашківського району

Гайдай Галиною Володимирівною

Особливості взаємодії із дітьми ХХІ століття: проблеми, несподіванки,
досягнення.

Дитина може називатися учнем лише тоді, коли вона знає, як учитися, і
має мотиви навчання.

Ш. Амонашвілі

Сьогодні про життєздатність освіти свідчить її гуманістична місія
плекання образу Людини-творця, відкритість до нових ідей, інноваційних
пошуків у новому столітті, третьому тисячолітті.

Скільки себе пам’ятаю, завжди мріяла стати вчителем. Ця професія
здавалася мені самій цікавою, захоплюючою, необхідної людям і, якщо
можна так висловитися, самої трепетною з усіх відомих мені професій. Я
пишаюся тим, що я — Учитель.

Але час не стоїть на місці. Колись фантасти пророкували людству XXI
століття, як час грандіозних змін. І ось він — XXI століття — і вже не
фантастика, а час стрімких нововведень, приголомшливих змін, глобальної
перебудови всього світу, технічного перевороту. І я повинна шукати нові
шляхи для того, щоб діти XXI століття вірили мені і йшли за мною.

Мої учні — це жителі нового XXI століття. Як же це складно, цікаво,
відповідально, захоплююче — вести в життя нове покоління! Думаючи над
тим, за що мої учні цінують, поважають мене, впевнена, що не за мої
методично збудовані, цікаві уроки, на яких діти навчаються серйозної
наукової роботи. Не за те, що я добре володію технічними новинками і
застосовую їх на уроках для збагачення освітнього середовища — адже
багато хто з них в десятки разів краще знають комп’ютер. Не за те, що я
освічена людина і можу дати відповіді на їх каверзні питання — в наш час
інформаційне поле зростає і неможливо знати все. Не за те, що я обираю
демократичний шлях для роботи з молоддю і вислуховую їх думку з усіх
питань. Хочеться вірити, що після закінчення школи вони прийдуть до
мене, і ми разом згадаємо не дати, терміни і поняття, а зовсім інше.

Мені б не хотілося стати для нього, цього нового покоління XXI століття,
просто «наглядачем», який щодня відміряє час, проведений ними в стінах
школи. Я всіма силами показую дітям, що кожного з них я дуже чекаю, що
наш клас має потребу в них! Ось, що вони цінують сьогодні, жителі XXI
століття.

Я мрію, щоб кожен із них було комфортно в класі. Як же можна не
помітити, що Віка змінила зачіску, Руслан не виспався, а у Дениса перша
любов! «Досконалість складається з дрібниць» — девіз Коко Шанель можна
сміливо застосовувати в педагогіці. Впевнена, що діти цінують моє уважне
і трепетне ставлення до них.

У школі діти повинні вчитися не лише вигравати, бути переможцями в XXI
столітті. А якщо не всім це дано? Провести учнів через всі можливі
ситуації — від образливої поразки (таке буває) до гучних перемог і
навчити їх з честю вирішувати складні життєві рівняння — це одна з
найголовніших педагогічних завдань! І «2» і «12» — однакові за
важливістю ступені на цьому шляху. У нашому класі є тека, де
зберігаються дипломи та грамоти за все пройдені нами разом ігри та
змагання! У такі моменти і з’являється повага до педагога за те, що
об’єднав і навчив йти з гордо піднятою головою.

Думаю, що вже зараз мої діти цінують у мені те, що я завжди, що б не
сталося, їх вислухаю. Я збережу секрет. Чому в Ілони очі на мокрому
місці вже 3 день? Тому що очі в неї приголомшливого сірого кольору, а
Вова заявив, що дівчинка красива тільки тоді, коли очі в неї синього
кольору! Я допоможу їй і навчу її пишатися своїм кольором очей.
Сьогодні, коли дефіцит дорослого уваги стає актуальною проблемою XXI
століття, діти цінують те, що я готова їх почути.

Здається, що в XXI столітті мене можна оцінити за те, що я цікава
особистість. Наше бурхливе століття — це відмінна можливість для
саморозвитку, чим я не втомлююся займатися. Вважаю, що особистий приклад
є надзвичайно важливим в освіті. Я дуже люблю читати сучасних авторів,
слухати музику. Займаюся вихованням своїх двох дітей. Велике задоволення
приносять мені заняття квітництвом. Я активна, енергійна, легка на
підйом. Впевнена, що за це мене цінують мої два сина. А вже до їх думки,
дітей XXI століття, я прислухаюся завжди, обговорюючи складні шкільні
ситуації з сином (йому пішов 13 рік).

У моїй професії в XXI столітті може змінитися багато чого. Підручники
стають електронними. З’являються електронні журнали, інтерактивні дошки.
Домашні роботи можна не писати, а друкувати на принтері. Спеціальні
програми самостійно роблять математичні розрахунки, допомагаючи учням.
Оцінки та розклад уроків учні та їх батьки можуть побачити на шкільному
сайті. Усні випускні іспити замінило незалежне тестування. Але я —
Учитель — це незмінно. А це означає, що в XXI столітті мене будуть
оцінювати за щасливі очі моїх дітей під час уроків, за моє душевне і
ніжне ставлення до кожної дитини, за те, що кожного ранку мої діти з
радістю біжать до школи.

Сьогоднішні діти — це дорослі XXI століття.

На початку ХХІ ст. в теорії і практиці навчання особливо гостро стоїть
питання про розвиток творчих здібностей учнів. Це пов’язано з тим, що
орієнтація шкіл на формування в учні в основному репродуктивного
мислення призвела до того, що більшість випускників, які на відмінно
знали шкільну програму, не вміють використовувати отримані в школі
знання в нестандартній ситуації, під час розв’язання проблемних завдань
у різних сферах суспільного життя. На жаль у більшості нинішніх
випускників загальноосвітніх шкіл не розвинене творче мислення, вони
слабо підготовлені до узагальнення отриманої інформації, перетворення її
в гнучкі системи, придатні для застосування в різних життєвих ситуаціях;
фактично не підготовлені до творчого аналізу ситуації. Проте відомо, що
діти від природи допитливі і сповнені бажання вчитися. Для того, щоб
кожна дитина могла розвинути свої творчі можливості, необхідне розумове
керівництво з боку вчителя.

Найголовнішим завданням педагога на кожному уроці навчальна виховного
процесу має стати розвиток у дитини гнучкості мислення.

$ hth

hth

hth

ue

I

B*

hLt

gd3N3

gdLt

В Сухомлинський запропонував власну систему навчання мислити. Під
системою уроків мислення В.Сухомлинський розумів школу думки, без якої
не уявляється “повноцінної, ефективної розумової праці на всіх уроках не
тільки в початковій школі, а й в наступні періоди навчання та розумового
розвитку. Вона, ця школа, є фундаментом творчих розумових сил,
необхідних для опанування нових і нових знань”.

Характерними умовами системи уроків мислення. Розробленої
В.Сухомлинським, були:

1. Висока ерудиція педагога.

2. Управління мисленням учнів має починатися ще до уроку.

3. Необхідність підготовки не до окремого уроку, а одразу до кількох,
тобто до системи уроків.

4. Окрема увага має приділятися безпосередній організації розумової
діяльності. На уроці.

5. Дбання про розвиток мислення школярів на уроці потребує особливостей
перебігу у них психічних процесів, зокрема, процесу мислення.

6. Емоційне забарвлення уроку полегшує пізнавальну діяльність учнів,
сприяє розвитку їхнього мислення.

7. Мислення, безумовно, процес суто індивідуальний.

Отже, В.Сухомлинський важливим завданням вважав навчити дитину мислити,
“пізнати світ і себе в ньому, пізнавати багатство науки, мистецтва,
природи – вчив жити через виховання в собі мислителя. А відтак, усе
робив для розбудови національної школи мислення, де панує радість
творчості, активно формується людська індивідуальність, розцвітає жива
душа .”

Про необхідність розвитку логічного мислення йдеться в пояснювальних
записках до навчальних програм, про це пишуть у методичних посібниках
для вчителів, але конкретної програм формування логічних прийомів
мислення немає. І тому робота ведеться без знання конкретної системи
прийомів їх змісту і послідовності формування. А це призводить до того,
що досить велика кількість учнів не володіє початковими прийомами
логічного мислення навіть у старших класах, і це, у свою чергу, зумовлює
неповноцінне засвоєння навчального матеріалу протягом 10 років. 10 років
неякісної праці. Чи не забагато.

Чому один і той же матеріал одна дитина схоплює миттєво, друга –
повільно, а третя взагалі не розуміє? Чи не тому, що в першому випадку
мию, образно кажучи, сіємо зерно вже в підготовлений у дошкільному
дитинстві ґрунт, у другому – у зораний та не якісно. А в третьому – на
висушений ґрунт, якого не торкалася рало? І ґрунт цей – сформованість у
дитини логічних прийомів мислення: вміння порівнювати, аналізувати.

Ми говоримо: “Порівняй”, а дитина не знає, як це робиться. Виявляється,
цього також треба вчити. Або звертаємося до учня: “Проаналізуй умову
задачі”, але не пояснюємо, що таке аналіз. Не розуміючи точного значення
дії, яку дитина має виконати, вона охоплює не сутність, а лише форму.
Діти шукають площу прямокутника, множачи довжину на ширину, не розуміючи
головного: чому треба множити. А тому і помилки. Адже надзвичайно важко
запам’ятати безліч не пов’язаних між собою фактів. Наприклад, дитина
впевнено додає в стовпчик, розказує, яку цифру записуємо, де а яку
запам’ятовуємо переносимо. Виникає запитання – “Чому робимо саме так а
не навпаки?”

Дитина розгублюється, тому що формою вона оволоділа, а принцип розрядної
дії лишився поза увагою.

Незнання, нерозуміння накопичується, і через деякий час втрачається
інтерес до навчання. Коло замикається.

Отже, починати треба з підготовки ґрунту, з розвитку логічного мислення,
азбуки навчання.

Із свого немалого досвіду я побачила, що діти хочуть щось нового
цікавого. І я працюючи як і всі наші вчителі відшукувала по краплині ті
логічні завдання, які з’явилися на сторінках газет, журналів, у
методичних посібниках складала самостійно за аналогією. Багато
запозичувала у телепередач “Зоряний час” – раніше, тепер у грі
“Найрозумніший”.

Використовую багато ситуацій, задач, пізнавальних завдань, ігор на
розвиток логічного мислення, пам’яті, для розвитку творчих здібностей
дитини.

На початку ХХІ ст. в теорії і практиці навчання особливо гостро стоїть
питання про розвиток творчих здібностей учнів. Це пов’язано з тим, що
орієнтація шкіл на формування в учні в основному репродуктивного
мислення призвела до того, що більшість випускників, які на відмінно
знали шкільну програму, не вміють використовувати отримані в школі
знання в нестандартній ситуації, під час розв’язання проблемних завдань
у різних сферах суспільного життя. На жаль у більшості нинішніх
випускників загальноосвітніх шкіл не розвинене творче мислення, вони
слабо підготовлені до узагальнення отриманої інформації, перетворення її
в гнучкі системи, придатні для застосування в різних життєвих ситуаціях;
фактично не підготовлені до творчого аналізу ситуації. Проте відомо, що
діти від природи допитливі і сповнені бажання вчитися. Для того, щоб
кожна дитина могла розвинути свої творчі можливості, необхідне розумове
керівництво з боку вчителя.

Найголовнішим завданням педагога на кожному уроці навчальна виховного
процесу має стати розвиток у дитини гнучкості мислення.

Свого часу К.Ушинський писав про те, що логіка природи найдоступніша для
дітей. Цю ідею Е.Ушинського застосував В.Сухомлинський. В Сухомлинський
запропонував власну систему навчання мислити. Під системою уроків
мислення В.Сухомлинський розумів школу думки, без якої не уявляється
повноцінної, ефективної розумової праці на всіх уроках не тільки в
початковій школі, а й в наступні періоди навчання та розумового
розвитку. Вона, ця школа, є фундаментом творчих розумових сил,
необхідних для опанування нових і нових знань.

Дитина може називатися учнем лише тоді, коли вона знає, як учитися, і
має мотиви навчання.

Ш. Амонашвілі

Список використаної та рекомендованої літератури

І. С. Вовчук Я — Педагог!

В.Л.Єфімов „Навчіть дитину…” М., 1978

Настільна книга педагога. Посібник для тих, хто хоче бути
вчителем-майстром / Упорядники: Андрєєва В.М., Григора В.В. – Х.: Вид.
група «Основа»: «Тріада+», 2007

Педагогічна майстерність: Підручник / І.А. Зязюн та інші. — К.: Вища
школа, 1997.-  Розділи 1-3.

Сухомлинський В.О. Людина неповторна. .// Вибр. твори в 5 т- К.,1976. –
Т.5. – С. 85-102.

Добавить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *