Етапність формування інформаційно-технологічних умінь старшокласників у процесі навчання (реферат)

Етапність формування інформаційно-технологічних умінь старшокласників у
процесі навчання

Однією з важливих вимог, які висуває сучасне інформаційне суспільство до
школи, є конкурентоспроможність випускника, набуття ним певних якостей,
які формують його життєву компетентність: самостійно, критично та творчо
мислити; усвідомлювати, де і яким чином здобуті знання можуть бути
використані у практичній діяльності; грамотно працювати з інформацією
(вміти збирати потрібні факти, аналізувати їх, висувати гіпотези,
розв’язувати проблеми, робити необхідні узагальнення, зіставлення з
аналогічними або альтернативними варіантами розв’язання, встановлювати
статистичні закономірності, робити аргументовані висновки,
використовувати їх для вирішення нових проблем); вміти самостійно
працювати над розвитком особистої моральності, інтелекту, рівня культури
тощо. У зв’язку з цим чимало науковців вважають, що необхідно посилити
практичний напрям змісту шкільних курсів природничо-наукового циклу;
вивчати явища, процеси, об’єкти, які оточують учнів у їх повсякденному
житті; переносити акценти на інтелектуальний розвиток учнів за рахунок
зменшення частки репродуктивної діяльності; враховувати знання, які
отримують учні поза школою з різних джерел.

Проблемі трактування поняття сутності «компетентність» присвячено багато
робіт вітчизняних та зарубіжних вчених (Н.М.Бібік, С.П.Бондар,
В.В.Гузєєв, А.М.Дахін, І.Г.Єрмаков, А.А.Марков, О.В.Овчарук,
Г.Скоробогатова, А.В.Хуторськой, С.Є.Шишов, Дж.Равен та інші). Метою
представленої статті визначаємо з’ясування місця вмінь у розвитку
інформаційної компетентності учнів старшої школи, розгляд етапності
формування інформаційно-технологічних умінь у процесі навчання.
Сформованість інформаційно-технологічних умінь розглядаємо як передумову
розвитку інформаційної компетентності старшокласників.

У структурі системи формування компетентності запропоновано такий
логічно пов’язаний ланцюжок поступового формування якостей особистості:
[знання-вміння-навички] + [мотивація] + [система цінностей] + [досвід
власної діяльності] ? [здатність (потенціал)] » [компетентність (активна
функціональність)]. При цьому основні складові ланцюжка такі. Знання,
прості вміння та навички, але не просто інформація, а швидко змінювана,
динамічна, різноманітна, яку треба вміти знайти, відсіяти від
непотрібної, перевести у досвід власної діяльності – технологічне
знання. Складні вміння є вміннями використовувати зазначені знання у
конкретній ситуації; розумінням, яким чином можна добути це знання, для
якого знання яка технологія потрібна. Мотивація має вагоме значення –
жодна людина не діятиме, якщо вона особисто не зацікавлена в цьому.
Складні вміння перейдуть у досвід власної діяльності лише в органічній
єдності з цінностями людини, тобто в умовах глибокої особистісної
зацікавленості в певному виді діяльності. Отже, мотивація є основою
якісного перетворення особистості. Здатність (потенціал) людини до
діяльності будується на основі набутого нею адекватного досвіду в певній
галузі. Однак здібності формуються не лише в результаті засвоєння
продуктів діяльності людства, а й, насамперед, у процесі створення їх
самою людиною. Здібності людини безпосередньо пов’язані з її діяльністю
і не зводяться до тих знань, умінь і навичок, що є в неї, вони завжди є
результатом розвитку. Компетентність (активна функціональність) – це
реалізований в успішній практичній діяльності потенціал особистості (з
отриманням кінцевого бажаного результату в нестандартних ситуаціях або у
змінених первісних умовах).

Процес формування умінь у людини та їх якість (стійкість, швидкість,
безпомилкове виконання різних дій) залежить від змісту навчального
матеріалу, індивідуально-психічних особливостей учнів, педагогічної
майстерності вчителя, навчальної матеріальної бази тощо. Вважаємо, що
однією з цілей підготовки учнів старшої школи у процесі вивчення
освітніх галузей „Математика” та „Технології” повинно бути формування у
них інформаційно-технологічних умінь, їх підготовка до практичного
застосування сучасних технічних засобів у власній позашкільній
діяльності.

Метою представленої статті є розгляд етапності формування
інформаційно-технологічних умінь старшокласників під час навчання.

Термін «формування» належить до основних понять педагогічної психології
і визначається як діяльність експериментатора-дослідника або вчителя,
пов’язана з організацією засвоєння певного елемента соціального досвіду
(поняття, дії) учнем [19]. Зазначений термін вживають тоді, коли мова
йде про те, що набуває учень: поняття, вміння, новий вид діяльності [20,
с. 25]. Поняття „формування вмінь” – дидактична категорія. Його зміст,
механізми й умови, можливість здійснення педагогічного впливу на цей
процес ґрунтуються на фундаментальних працях видатних психологів
Л.С.Виготського, В.В.Давидова, О.М.Леонтьєва, К.К.Платонова,
С.Л.Рубінштейна та інших [3; 10; 18; 20]. Формуванню вмінь і навичок як
педагогічній проблемі присвячено праці багатьох педагогів, зокрема
Ю.К.Бабанського, Є.П.Ільїна, Л.Б.Ітельсона, Е.М.Кабанової-Меллер,
В.І.Качнева, О.М.Леонтьєва, В.В.Містюка, В.О.Онищука та інших [1; 4; 5;
6; 7; 10; 14; 16].

Розглянемо поняття «інформаційно-технологічні вміння», яке, вважаємо, є
поєднанням сутності таких понять, як уміння, технологія, інформація та
інформаційна компетентність. Змістом навчання
інформаційно-комунікаційним технологіям старшокласників є
інформаційно-технологічні знання, вміння та навички, визначені вимогами
навчальної програми. До інформаційно-технологічних знань належать такі:

— знання про основні функціональні можливості та режими роботи
програмних засобів, що вивчаються;

— знання про виконання простих технологічних операцій у середовищі
програмних засобів;

— знання про технології створення інформаційних продуктів за допомогою
різних програмних засобів.

Інформаційно-технологічні навички розглядаємо як прості дії у середовищі
програмного засобу, які мають бути доведені до автоматизму: робота з
файлами даних (відкриття, збереження, закриття), робота з об’єктами
(вилучення, копіювання, перенесення, змінення якостей), робота з
основним та контекстним меню (виконання команд програмного засобу).

Інформаційно-технологічні вміння, на нашу думку, це складні вміння. Їх
визначаємо як узгоджену сукупність цілеспрямованих дій, які учень може
свідомо здійснити на основі здобутих знань, отриманого досвіду виконання
простих (за зразком) операцій із раціональним застосуванням необхідних
способів, прийомів та засобів, зокрема і комп’ютерних.

Методичні підходи до формування інформаційно-технологічних умінь
трактуємо як способи і прийоми сумісної діяльності вчителя та учнів, у
процесі якої школярі засвоюють інформаційно-технологічні знання,
набувають інформаційно-технологічні вміння, у них формується сучасний
світогляд, розвиваються розумові можливості, пізнавальна зацікавленість
і творча активність.

З огляду на аспекти технологічної освіти у межах освітніх галузей
“Математика” та “Технології”, формування інформаційно-технологічних
умінь передбачає застосування таких чотирьох методичних підходів:
формально-операційного, задачно-інструктивного, які забезпечують учнів
фондом дієвих інформаційно-технологічних знань і вмінь, що є необхідною
умовою для організації самостійної пізнавальної, продуктивної, творчої
діяльності учнів; задачно-технологічного та проблемного, що забезпечують
мотивацію як для вивчення теоретичного матеріалу, так і для оволодіння
вказаними вміннями; для забезпечення розв’язування пізнавальних задач
або у доборі додаткових навчальних матеріалів у процесі вивчення певної
предметної галузі. Розглянемо мету кожного з виділених підходів [13, с.
117].

Формально-операційний підхід. Мета – ознайомити учнів з функціональними
можливостями програмного забезпечення та алгоритмом виконання простих
операцій.

Метою задачно-інструктивного підходу є формування
інформаційно-технологічних умінь під час створення інформаційного
продукту за поданим зразком (технологією).

Метою наступного, задачно-технологічного підходу є формування
інформаційно-технологічних умінь зі створення інформаційного продукту за
поданими вимогами.

Сутність і мета проблемного підходу полягає у розвитку проектувальних та
творчих здібностей учня, здатностей у нього застосовувати
інформаційно-технологічні вміння за нових умов. Проблемний підхід
найповніше відповідає завданням розвитку творчого мислення учнів.

Розглянуті та проаналізовані етапи формування загальнонавчальних умінь
учнів (В.К.Буряк [2], С.В.Лазаревський [9], І.М.Лукаш [12], Л.М.Супрун
[21], Р.П.Озоліньш [15] та інші), встановлені етапи опрацювання
інформації (здобування, відбір, зберігання, опрацювання, передавання), а
також трактування процесу навчання чотирирівневої ієрархічної структури,
яка може містити репродуктивний, творчо-репродуктивний, творчо-пошуковий
або дослідницький рівні [1, с. 79], співставлення цього положення з
цілями визначених нами методичних підходів формування
інформаційно-технологічних умінь учнів дозволили встановити етапи
формування інформаційно-технологічних умінь старшокласників та
обґрунтувати вибір навчальних завдань, різних як за типом умови, так і
за ступенем складності.

Перший та другий етапи формування інформаційно-технологічних умінь
старшокласників характеризуються застосуванням формально-операційного і
задачно-інструктивного підходів; при цьому навчальна діяльність учнів
відбувається на репродуктивному та творчо-репродуктивному рівнях. Третій
та четвертий етапи – це періоди застосування задачно-технологічного та
проблемного підходів, навчальна діяльність учнів в цей час відбувається
на частково-пошуковому та проектувально-дослідницькому рівнях. Таким
чином, розроблена модель етапності формування інформаційно-технологічних
умінь учнів складається з чотирьох етапів, кожен з яких передбачає певні
види діяльності учня та вчителя (рис. 1). Кожен із визначених етапів має
певну мету і забезпечується застосуванням методичного підходу.
Розглянемо зміст кожного етапу.

розвитку вмінь інформаційно-технологічної діяльності. Цей період
характеризується процесом репродуктивного набуття вмінь. Діяльність
вчителя на цьому етапі проявляється у викладі змісту
інформаційно-технологічних знань, ознайомленні учнів з простими
інформаційно-технологічними знаннями та простими технологічними
операціями (демонстрація базових технологічних операцій).

На першому етапі формування інформаційно-технологічних умінь
старшокласників рекомендується застосування формально-операційного
підходу. Виходячи з мети зазначеного підходу, навчальна діяльність учнів
відбувається на репродуктивному рівні (відтворення учнями навчальної
інформації), тому доцільно використовувати задачі з повною заданою
умовою, такою, що містить правильну відповідь, задачі низького та
середнього рівнів складності з урахуванням специфіки технологічної
освіти (наданий усно або письмово алгоритм виконання простих операцій).
На цьому етапі передбачається також фаза контролю умінь учнів
(попередній контроль). За допомогою анкетування, тестування, практичних
робіт визначається рівень сформованості інформаційно-технологічних умінь
учнів. Учителем визначається частина учнів, з якими потрібно працювати
індивідуально.

Рис. 1. Етапність формування інформаційно-технологічних умінь
старшокласників під час навчання

Умовні позначення до рис. 1: ІТЗ – інформаційно-технологічні знання; ІТУ
– інформаційно-технологічні вміння.

Другий етап включає фазу засвоєння інформаційно-технологічних знань,
набуття відповідних умінь учнями. У старшокласників утворюється стійкий
інтерес у процесі оволодіння інформаційно-технологічними вміннями,
наприклад, на основі надання можливості успішно працювати з одержанням
позитивного результату. На цьому етапі інформаційно-технологічні знання
і вміння вдосконалюються у процесі репродуктивної діяльності та частково
застосовується (переважно з допомогою вчителя) під час виконання творчих
завдань. Етап характеризується відбором (аналізом), зберіганням та
опрацюванням набутого фонду інформаційно-технологічних умінь. Це
забезпечує наступну фазу самоконтролю, на якій відбувається усвідомлення
прийомів уміння і правил їх реалізації. На другому етапі –
(творчо-репродуктивному) – формування інформаційно-технологічних умінь
діяльність учителя полягає в ознайомленні учнів з раціональними
технологіями створення інформаційних продуктів, а також у керуванні
діяльністю учнів за допомогою пояснення та консультування в межах мети
задачно-інструктивного підходу.

Другий етап – формування інформаційно-технологічних умінь
старшокласників – характеризується реалізацією задачно-інструктивного
підходу. За умов забезпечення мети зазначеного підходу спостерігається
більш високий рівень навчальної діяльності учнів –
творчо-репродуктивний. Зазначене навчання містить у собі елементи
відтворення інформації і відомих прийомів діяльності, можливе
перенесення останніх на достатньо широкий клас пізнавальних задач, які
подібні до розглянутих або дещо відмінні від них. При цьому учні
отримують від вчителя (усно або письмово) базову технологію роботи зі
створення інформаційного продукту. У процесі творчо-репродуктивної
діяльності учні намагаються використовувати отримані, відомі знання,
набуті вміння як у стандартних, так і в нестандартних ситуаціях і
пропонують обґрунтовані оригінальні розв’язки [8]. Тому на зазначеному
етапі формування інформаційно-технологічних умінь старшокласників
доцільно застосовувати задачі з неповно поставленою умовою,
перетворювальні задачі, задачі, в який подано вигляд кінцевого
інформаційного продукту (відповідь, зразок тощо) і технологію його
отримання, задачі середнього рівня складності.

Третій етап – формування інформаційно-технологічних умінь
старшокласників (частково-пошуковий) – включає фазу застосування,
закріплення інформаційно-технологічних умінь і характеризується
опрацюванням та перенесенням (передаванням) умінь. У цей час має вияв
часткова автоматизація вмінь і перенесення прийомів у нові умови, на
інші теми і предмети (ближнє перенесення), на інші сфери діяльності
(віддалене перенесення). Діяльність учителя полягає в узагальненні
набутих учнями інформаційно-технологічних умінь: консультуванні,
поясненні під час роботи школярів.

Для третього етапу характерним є переважання задачно-технологічного
підходу. Тому, виходячи з мети цього підходу, навчальна діяльність учнів
у процесі формування інформаційно-технологічних умінь буде
підпорядкована частково-пошуковому типу навчання. Організація процесу
формування інформаційно-технологічних умінь за таких умов може
передбачати групове та індивідуальне розв’язування задач – варіативних і
таких, в умові яких не подається частина інформації або необхідна для
розв’язування інформація, задач, в яких відомі лише вимоги, що
ставляться до кінцевого результату, задач підвищеної складності.

Четвертий етап (дослідницький) характеризується фазою застосування
інформаційно-технологічних умінь в нових умовах та набуття учнями
проектувальних вмінь і забезпечується синтезуванням
інформаційно-технологічних умінь, сформованих на попередніх рівнях.
Діяльність учителя спрямовується на розвиток та вдосконалення набутих
інформаційно-технологічних умінь учнів і проявляється у консультуванні.

Четвертий етап – формування інформаційно-технологічних умінь
старшокласників – забезпечується реалізацією проблемного підходу і
передбачає дослідницький тип навчальної діяльності учнів. Процес
розв’язування творчого (проблемного) завдання може здійснюватися учнями
під керуванням учителя на основі створеної ним проблемної ситуації. В
іншому випадку учні самостійно ставлять перед собою завдання і
розв’язують їх індивідуально для вирішення проблемної ситуації [15].
Організація етапу формування інформаційно-технологічних умінь
старшокласників передбачає застосування завдань, які використовувалися і
на попередньому етапі, але додаються також і такі, в яких неявно
визначено структуру, і задачі високого рівня складності.

Наприкінці кожного етапу необхідно передбачити фази самоконтролю (для
учнів) і контролю та корекції (для вчителя) (поточний, періодичний або
підсумковий контроль), на яких здійснюється перевірка якості сформованих
умінь, наприклад, за допомогою завдань, розроблених у кількох варіантах
– за рівнем складності та самостійності. Останні доцільно складати
аналогічно до діагностичних вправ, щоб потім порівняти результати,
визначити досягнення кожного учня, спланувати подальше навчання [12].

Формування інформаційно-технологічних умінь, досягнення високого рівня
засвоєння програмового матеріалу забезпечується за допомогою
диференціації методичних підходів. Оптимальним для учнів різних рівнів
сформованості інформаційно-технологічних умінь є поєднання визначених
методичних підходів: для початкового рівня – формально-операційного та
задачно-інструктивного; для середнього – задачно-інструктивного і
задачно-технологічного; для достатнього і високого –
задачно-технологічного і проблемного.

Оскільки вміння завжди конкретні, змістові, технологічні операції
спочатку формуються як конкретні операції на певному матеріалі і тільки
згодом, у результаті узагальнення, набувають узагальнено-відчуженого
характеру в свідомості учнів. Окреслені нами інформаційно-технологічні
вміння мають надпредметний характер.

Таким чином, формування інформаційно-технологічних умінь старшокласників
відбувається внаслідок їх навчання за чотирма етапами. Як було зазначено
вище, незважаючи на значні переваги задачно-технологічного і проблемного
підходів у реалізації мети формування інформаційно-технологічних умінь
учнів, до цих етапів, коли творче пізнання переважає над продуктивним,
рекомендується переходити тільки на основі опрацювання системи уроків
репродуктивного навчання, на яких учні повинні засвоїти елементарні
прийоми виконання технологічних дій, необхідних для розв’язування задач.
Формування інформаційно-технологічних умінь не обов’язково повинно
починатися з першого етапу, все залежить від ступеня сформованості
інформаційно-технологічних умінь учнів на початку вивчення теми.

Отримані висновки, а також доцільність формування
інформаційно-технологічних умінь старшокласників із дотриманням
запропонованої етапності було доведено у процесі навчання інформатики
(освітня галузь „Технологія”) під час експериментального дослідження,
яке здійснювалося упродовж 2003-2007 рр. у Миколаївському міському ліцеї
„Педагог”, Миколаївському юридичному ліцеї, загальноосвітній школі І-ІІІ
ступенів №19 м. Миколаєва, на базі фізико-математичного факультету
Миколаївського державного університету ім. В.О.Сухомлинського

Подальші наукові дослідження з розглядуваної проблеми пов’язуватимуться
із реалізацією зазначених підходів формування інформаційно-технологічних
умінь учнів не лише у процесі засвоєння предметів освітніх галузей
“Технології” та “Математика”, а й більшості шкільних предметів.

Список використаної літератури

1. Бабанский Ю. К. Оптимизация процесса обучения: Общедидактический
аспект. – М. : Педагогика, 1997. – 254 с.

2. Буряк В. К., Бугрій О. В. Формування в учнів узагальнених
пізнавальних умінь / В. К. Буряк // Рідна школа. – 1993. – № 2. – С.
31–34.

3. Выготский Л.С. Педагогическая психология / под ред. В.В.Давыдова. –
М. : Педагогика, 1991. – 479, [1] с. – Библиогр.: с. 470–472.

4. Ильин Е.П. Умения и навыки: нерешенные вопросы / Е. П. Ильин //
Вопросы психологии. – 1986. – № 2. – С. 138-148.

5. Ительсон Л. Б. Психологические основы обучения. Вып. І. –
Эмпирическое и теоретическое мышление. – М. : Знание, 1972. – 59 с.

6. Кабанова-Меллер Е.М. Психология формирования знаний и навыков у
школьников. Проблема приемов умственной деятельности. – М. : Изд-во АПН
РСФСР, 1962. – 376 с. : Библиогр. : с. 357–374.

7. Качнев В. И. Формирование элементов конструкторско-технологических
знаний и умений у учащихся на занятиях в школе: автореф. дис. на
здобуття наук. ступеня канд. пед. наук / В. И. Качнев. – М., 1963. – 21
с.

8. Коржуев А. В. О классификациях, используемых в дидактических
исследованиях / А. В. Коржуєв // Педагогика. – 1997. – № 1. – С.33–37.

9. Лазаревский С.В. Формирование общеучебных интеллектуальных умений у
старшеклассников (на материале дисциплин естественнонаучного цикла):
дис. … канд. пед. наук : 13.00.01. – Киев, 1989. – 140 с.: ил. –
Библиогр.: с. 119–132.

10. Леонтьев А. Н. Деятельность. Сознание. Личность. – М. : Политиздат,
1977. – 304 с.

Добавить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *