Реферат на тему:
Естетичне виховання в контексті професійної підготовки кадрів для
дошкільних навчальних закладів
Підготовка кадрів із дошкільного виховання у вищих навчальних закладах
має свою специфіку. Вона зумовлена насамперед своєрідністю діяльності
вихователя – професійною багатогранністю, широким спектром виробничих
функцій і типових задач, до виконання яких готується майбутній фахівець,
навчаючись за програмою відповідного освітньо-кваліфікаційного рівня.
На вихователя покладена відповідальна місія – увести дітей у світ
людської культури, створити необхідні умови для всебічного гармонійного
розвитку дошкільників, забезпечити успішність складного процесу
формування особистості в дошкільному віці, сприяти розкриттю творчих
нахилів і здібностей наймолодших громадян. Вихователь – людина-художник
у світі освіти. Майбутній педагог має збагачуватися власним
культурно-естетичним досвідом, виявляти активність, прагнути до творчого
самовираження. Отже, фахова підготовка мусить сприяти творенню студентом
самого себе.
Зробимо акцент на проблемі естетичного виховання дошкільників і
майбутніх вихователів у контексті професійної підготовки останніх. Слід
зазначити, що ефективність організації естетичного виховання дітей
дошкільного віку залежить не лише від професійних знань і вмінь
педагога, а й від його естетичної вихованості. Науковий інтерес до
проблеми естетичного виховання в професійній підготовці майбутніх
вихователів викликаний прагненням відстежити невикористані педагогічні
резерви щодо формування естетичної культури студентів та їх готовності
до забезпечення естетичного виховання дошкільників.
Мета розвідки – визначити сутність категорії естетичного виховання у її
зв’язках із професійною підготовкою кадрів із дошкільного виховання.
Завдання: розкрити зміст естетичного виховання в контексті естетичної
культури майбутнього вихователя та його готовності до практичного
здійснення естетичного виховання дошкільників; окреслити перспективу
подальшого дослідження заявленої проблеми.
Як свідчать спостереження, інноваційний педагогічний досвід завжди
виникав рівнобіжно з розв’язанням проблем формування естетичної культури
(К.Ушинський, А.Макаренко, В.Сухомлинський, Ш.Амонашвілі та інші).
Аналіз наукових праць із проблем естетичного виховання переконує в тому,
що питання сутності естетичної культури молоді, її ролі в житті
суспільства привертають пильну увагу представників різних галузей знань.
Так, філософсько-естетичні аспекти розглядаються в наукових працях
Ю.Афанасьєва, М.Кагана, М.Киященка. Психологічні основи естетичного
виховання висвітлюються у дослідженнях Л.Божович, Л.Виготського, І.Кона,
Б.Теплова. Питанням формування естетичної культури молоді присвячені
роботи Д.Остапенко, О.Миронюк, О.Бездверної-Хомерікі, З.Гіптерс,
І.Зязюна. Теорія естетичного виховання дошкільників сформована на основі
наукових висновків Є.Фльоріної, Н.Сакуліної, Н.Вєтлугіної, Т.Комарової,
В.Котляра, В.Ждан, Г.Підкурганної. Проблема естетичного виховання
майбутніх педагогів у наукових студіях обговорюється в контексті
професійної підготовки вчителя (В.Абрамян, В.Гриньова, С.Мельничук,
Л.Суходольська-Кулєшова, І.Зязюн тощо). Водночас є підстави констатувати
потребу в спеціальних дослідженнях, де було б науково обґрунтовано
систему естетичного виховання студентів спеціальності “Дошкільне
виховання” та формування їх готовності до здійснення естетичного
виховання дітей дошкільного віку. На сьогодні найбільш значущим у цій
предметній царині є дослідження доктора педагогічних наук Т.Танько
“Теорія та практика музично-педагогічної підготовки майбутніх
вихователів дошкільних закладів у педагогічних університетах” (2004).
У педагогічній науці категорія естетичного виховання дошкільників
визначається як розвиток здібностей сприймати, відчувати, розуміти
прекрасне в житті та мистецтві; виховання прагнення самому брати участь
у перетворенні оточуючого світу за законами краси; залучення дітей до
художньої діяльності; розвиток творчих здібностей [6, с. 38].
Естетичне виховання дошкільників спрямоване на розвиток природних
нахилів дітей, їх художньо-творчих здібностей, на формування творчої
активності. Його організація в дитячому садку має на меті забезпечення
систематичного розвитку в дітей сприйняття прекрасного, естетичних
почуттів та уявлень, формування основ естетичного смаку. Цьому сприяють
усі види мистецтва, природа й побут, що викликають безпосередній
емоційний відгук, радість, хвилювання чи захоплення.
Виховання дошкільників засобами мистецтва в педагогічній науці називають
“художнім вихованням”. Важливим є завдання навчити дітей основ художніх
знань, практичних умінь, виховати потреби та звички в міру своїх сил
вносити елементи прекрасного в навколишнє середовище, у відношення з
оточуючим світом.
Для виконання цих завдань майбутній вихователь повинен не лише вміти
організовувати художньо-практичну діяльність (театралізовану,
художньо-мовну, музично-імпровізаційну тощо), володіти інноваційними
технологіями, що розвивають творчі нахили та здібності дітей, формують
їх творчу індивідуальність, а й сам бути зразком естетичної вихованості,
показником чого є естетична культура.
Естетична культура – це результат активного творчого засвоєння
особистістю культурного спадку суспільства; своєрідний сплав
особистісних якостей, що утворюють складну динамічну структуру, яка
постійно змінюється в результаті взаємодії особистості з прекрасним, а
також взаємовпливу особистостей [3, с. 7]. Це дуже тонкий, невимушений
засіб формування справжньої людяності в людині. Основними компонентами
естетичної культури є естетична свідомість (сприймання, знання,
судження, оцінка, ідеал); естетичні потреби й відношення (мотиви,
інтереси, смаки, почуття); естетичні навички, уміння, творчі здібності
особистості.
Формуванню у студентів професійної обізнаності з питань естетичного
виховання дітей дошкільного віку сприяє вивчення у вищому навчальному
закладі філософії та естетики, дошкільної педагогіки, основ
образотворчого мистецтва з методикою, теорії та методики музичного
виховання дошкільників, а також низки спецкурсів. Особливе значення має
розуміння та засвоєння основних положень теорії естетичного виховання
дошкільників, які формувалися впродовж кількох десятиліть. Як свідчить
аналіз наукових досліджень, у різні періоди розвитку суспільного
дошкільного виховання проблема естетичного виховання дітей
3-7 років була актуальною, адже дошкільний вік дуже сприятливий для
цього [3, с. 6]. За радянської доби й за часів незалежності України
науковці, педагоги-практики завжди прагнули до її розв’язання. Тож маємо
підстави говорити як про певні здобутки, так і про невирішені питання
щодо покращення естетичного виховання дітей дошкільного віку в умовах
сьогодення й підготовки до цієї роботи майбутніх вихователів.
Осмислюючи стан проблеми естетичного виховання в дошкільній педагогіці
та трансформації результатів наукових досліджень у зміст фахової
підготовки студентів відповідної спеціальності з повоєнних часів
дотепер, зазначимо, що до 50-х років ХХ ст. розробка питань естетичного
виховання дітей дошкільного віку здійснювалася в річищі проблеми
художнього виховання й була пов’язана з іменами Є.Фльоріної,
Н.Сакуліної, О.Усової. У низці теоретичних та експериментальних робіт
вони обґрунтували значення художнього виховання дітей на матеріалі
мистецьких засобів, показали своєрідність естетичного розвитку,
визначили місце різних засобів естетичного виховання та їх
взаємозв’язок. Наукові праці з проблем дитячого естетичного сприймання,
образотворчої діяльності, використання іграшки, художнього слова у
вихованні суттєво впливали на зміст теоретичної та практичної підготовки
педагогічних кадрів для дитячих садків.
Теорія естетичного виховання дошкільників формувалася також під упливом
наукових спостережень психологів (Л.Виготський, Б.Теплов, О.Запорожець),
у працях яких обґрунтовано психологічні основи естетичного розвитку
дитини.
A
?¶’¶?¶’¶’†’¶’x¶?’¶k¶©¶©¶’¶?¶d
A
і Н.Карпінської. Загалом система естетичного виховання в дитячому садку
сформувалася на початку 70-х років і знайшла своє відображення в
“Програмі виховання в дитячому садку”, підготовленій колективом
науковців під керівництвом Н.Вєтлугіної.
Визнаним науковим центром дослідження проблем дошкільного виховання став
Науково-дослідний інститут АПН СРСР, де розроблялися, зокрема, питання
художнього виховання дошкільників в образотворчій, музичній діяльності,
самостійній художній діяльності; вивчалися й обґрунтовувалися зв’язки
між художнім та естетичним вихованням.
Тематика наукових досліджень упродовж 60-70-х років минулого століття
зосереджувалася переважно на таких актуальних для того часу проблемах,
як художнє навчання та його виховне й розвивальне значення;
взаємозв’язок естетичного виховання з іншими сторонами виховання;
розвиток спеціально-художніх і творчих здібностей дітей (Т.Комарова.
Р.Казакова, Н.Халєзова, Т.Дронова та інші). У практиці дошкільного
виховання рубежу 1970-80-х років виникла необхідність розширити межі
художнього виховання, наблизити його до життя. Усе частіше ставилися
питання: Що таке естетичне виховання? У чому його сутність? У яких
формах і за допомогою яких методів його необхідно здійснювати? У цей час
науковцями встановлюються зв’язки між естетичним, розумовим, фізичним та
моральним вихованням дітей дошкільного віку.
Теоретичні положення, сформульовані в низці наукових досліджень,
використовуються при вивченні студентами дошкільної педагогіки, основ
образотворчого мистецтва з методикою, теорії та методики музичного
виховання дошкільників, інших дисциплін фахової підготовки. Водночас
практична робота вихователів з організації естетичного виховання
характеризувалася певною обмеженістю. До практичного впровадження в
роботі з дітьми рекомендувалася одна – усталена методика, зорієнтована
на формування у вихованців практичних умінь, навичок, певного обсягу
знань, а не на розвиток їхньої культури, творчих здібностей. У роботі
дитячих садків спостерігалася чітка методична регламентація з питань
організації естетичного виховання. Не знаходило належного місця в
естетичному виховання дітей і українське мистецтво.
На початку 90-х років теорія естетичного виховання дошкільників
збагачується результатами наукових досліджень, здійснених В.Котляром,
В.Ждан, Н.Кириченко, Г.Підкурганною, С.Науменко, Л.Шульгою, В.Захаровою,
Л.Макаренко, О.Трусовою, О.Дроновою, В.Пабат та іншими. Помітною в цей
час стає тенденція до оновлення змісту естетичного виховання в дитячому
садку. Поступово усувалися заборони на власну позицію, погляди та
підходи. В організації художньо-творчої діяльності заявили про себе
вітчизняні авторські школи (В.Котляр, Л.Шульга), запроваджувалися й
різноманітні технології. Проблема активізації дитячої творчості,
розвитку природних обдарувань і творчих здібностей дошкільників стала
предметом дискусії науковців. Йдеться про два напрямки естетичного
розвитку дошкільників засобами художньо-практичної діяльності: до
творчості через навчання (В.Котляр, В.Ждан, Н.Кириченко, В.Захарова,
Г.Підкурганна тощо) й до творчості – через емоції, почуття, через
формування в дитини естетичного ставлення до довкілля (Л.Шульга,
С.Науменко, О.Трусова, О.Дронова та інші). Ця ситуація в теорії
естетичного виховання дошкільників певною мірою позначалася на фаховій
підготовці майбутніх вихователів. У різних вищих навчальних закладах
студентам пропонувався до використання в подальшій практичній
діяльності, як правило, один із зазначених підходів. Ситуація
змінювалася кардинально, коли випускник приходив на роботу в дитячий
садок, де був запроваджений інший підхід.
Початок третього тисячоліття прикметний науковою увагою до педагогічних
технологій естетичного виховання дошкільників засобами музичного
мистецтва (Н.Фоломєєва, А.Шевчук). Сучасна вітчизняна система
естетичного виховання дошкільників відображена в “Концепції дошкільного
виховання в Україні”, у Законі України “Про дошкільну освіту”, в
“Базовому компоненті дошкільної освіти”, у програмах виховання дітей
дошкільного віку “Малятко”, “Дитина”, “Дитина в дошкільні роки”,
“Українське дошкілля”, в програмах “Створення умов природного розвитку
дітей у системі дошкільного виховання”, “Ладки” тощо.
Розглянемо категорію естетичного виховання в аспекті сутності
взаємозв’язку професійної підготовки студентів та сформованості їх
естетичної культури. Однією з умов ефективності естетичного виховання
дошкільників є естетика педагогічної діяльності, кредо якої – працювати
за законами Краси й Благородства. Культурний і духовний розвиток дитини
дошкільного віку обумовлений, певною мірою, обдарованістю особистості
вихователя, його здатністю сповідувати ідеали Істини, Добра й Краси.
Лише творчо обдарований вихователь спроможний забезпечувати гармонійний
розвиток дитини.
Вивчення змісту фахової підготовки бакалаврів педагогічної освіти
показало, що вона, як правило, зводиться до методичної підготовки
майбутніх вихователів із питань естетичного виховання дошкільників. Саме
з огляду на це потребує наукового дослідження проблема
культурно-естетичного розвитку студентів у єдності з формуванням їх
готовності до здійснення естетичного виховання дітей дошкільного віку.
Цю проблему ми розглядаємо як одну з актуальних у теорії дошкільної
педагогіки. Перспективи її розв’язання вбачаємо в таких моментах: 1)
здійснення історичного екскурсу проблеми становлення теорії та практики
естетичного виховання дітей дошкільного віку (з другої половини ХХ ст.
дотепер); 2) розробка концептуальної моделі естетичної культури
майбутнього вихователя дітей дошкільного віку, обґрунтування його
особистісних естетичних характеристик; 3) визначення сутності феномена
готовності до організації естетичного виховання дітей; 4) окреслення
домінантних тенденцій у процесі формування естетичної культури майбутніх
вихователів та їх професійної підготовки до організації естетичного
виховання дітей дошкільного віку; 5) розкриття варіативних шляхів, форм
і методів формування естетичної культури фахівця та його готовності до
практичної діяльності в дитячому садку; 6) проектування естетичного
розвитку студента під час навчання у вищому навчальному закладі, що
включає емоційно-чуттєве виховання суб’єкта, вплив середовища,
самоосвіту й самовиховання.
На нашу думку, при з’ясуванні окресленої наукової проблеми доцільно
дотримуватися таких основних методологічних принципів: естетичної
цілісності освітнього простору, що передбачає визначення сутності
категорій “естетичне”, “прекрасне”, “художнє” та їх місця в системі
формування культури педагога; референтації освітнього простору образами
діячів науки, культури та мистецтва, який вказує на необхідність
трансформації культурно-естетичних цінностей у життя вищого навчального
закладу, на зв’язок вищого навчального закладу й закладів культури та
мистецтва; естетичного діалогу, своєрідного перегуку культур різних
поколінь у збереженні й примноженні естетичних традицій; особистої
естетичної значущості й активності. Крім зазначених принципів необхідним
є врахування гуманістичного, акмеологічного, культурологічного,
особистісно-діяльнісного та системно-цілісного підходів до розв’язання
проблеми формування естетичної культури вихователів дошкільних закладів.
Насамкінець зазначимо, що сучасний стан розвитку системи дошкільної
освіти в Україні, завдання, які стоять перед цією галуззю, визначають
високі вимоги до професійної підготовки педагогічних кадрів. Вихователь
ХХІ століття має бути цілісною особистістю, володіти
оптимально-значущими, професійними та особистісними якостями, перебувати
в гармонії з духовною культурою. Це мусить бути гуманна й
висококультурна людина, яка сповідує Красу й творить Добро.
ЛІТЕРАТУРА
1. Долина О. Завдання естетичного виховання // Дошкільне виховання. –
2000. – №7. – С. 36.
2. Котляр В.П. Основи образотворчого мистецтва та методика керівництва
образотворчою діяльністю дітей. – Запоріжжя, 2001.
3. Поніманська Т.І. Основи дошкільної педагогіки. – К., 1998.
4. Система эстетического воспитания в детском саду. – М., 1962.
5. Суходольская-Кулешова Л.В. Формирование эстетической культуры
будущего учителя // Педагогика. – 2003. – № 7.– С. 83-86.
6. Художественное творчество и ребенок / Под ред. Н.А.Ветлугиной. – М.,
1972.
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
