Експериментальна модель розвитку професійних умінь учителя образотворчого мистецтва у системі післядипломної педагогічної освіти (реферат)

Реферат на тему:

Експериментальна модель розвитку професійних умінь учителя
образотворчого мистецтва у системі післядипломної педагогічної освіти

Мета, яка стоїть перед світовим співтовариством, – визначення ієрархії
цілей, завдань, пріоритетів освіти, навчання і виховання – безпосередньо
стосується і професійно-художньої післядипломної освіти в Україні.
Сучасній системі післядипломної освіти, як і будь-якому іншому
соціальному утворенню притаманні протиріччя, насамперед, між швидким
темпом росту знань та обмеженими можливостями їхнього засвоєння
індивідом. Тому для розвитку сучасної освіти важливим є відкриття нових
можливостей передачі знань і вмінь, а також використання інформаційного
простору. Реалізація зазначеного якісно вплине на розвиток професійної
майстерності педагога.

Метою експериментального дослідження було встановлення вихідних даних
про рівні розвитку професійних умінь учителя образотворчого мистецтва
під час курсової та міжкурсової роботи, розроблення змісту та методики
впровадження методичної системи розвитку професійних умінь у процесі
післядипломного навчання та створення експериментальної моделі,
застосування якої дасть можливість вийти на більш високий рівень
розвитку відповідних здатностей педагогів.

Здійсненню цієї мети передувала підготовча робота: визначення критеріїв
розвитку професійних умінь учителя образотворчого мистецтва, складання
завдань на діагностичній основі, діагностика рівнів (низький, середній,
високий) розвитку вмінь учителів на курсах підвищення кваліфікації та в
міжкурсовий період, проведення низки заходів для виявлення стану
сформованості професійних умінь педагогів, їх подальший розвиток на
основі системи навчання.

Аналіз психолого-педагогічної літератури дозволив зробити висновок, що в
результаті численних досліджень накопичено позитивний досвід, але він
не дає однозначної відповіді на питання про умови професійного розвитку
педагога. Після вивчення досвіду роботи вчителів образотворчого
мистецтва постала проблема, сутність якої складає протиріччя між
потребою суспільства у творчій особистості вчителя, необхідністю
вдосконалення його професійної художньо-педагогічної діяльності та
недостатніми теоретичними і методичними механізмами розвитку
професійних умінь.

Нові умови функціонування освіти в Україні, які здійснюються в останні
роки, – зміни у філософії освіти, методології і методиці, перехід на
дванадцятирічний термін навчання, введення дванадцятибальної системи
оцінювання знань, умінь і навичок учнів, здійснення профілізації у
загальноосвітній школі та інші – спонукають до підтримки вчителя в
період його адаптації до сучасних умов. Щоб ефективно засвоювати,
систематизувати, творчо переносити і застосовувати педагогічну
інформацію, необхідна об’єктивна оцінка рівня розвитку вмінь учителя,
розробка технології результатів оцінювання цих умінь та методика їх
розвитку.

На основі аналізу виконаних завдань ми визначили рівень умінь вчителів
образотворчого мистецтва в курсовий та міжкурсовий період. У курсовий
період він мав такі показники: низький рівень 67%; середній – 16%,
високий –17%; відповідно у міжкурсовий період: низький – 63%; середній
– 21%, високий – 16%.

Дослідження показали, що низький рівень професійних умінь мають
здебільшого ті педагоги, які не працюють самостійно над самоосвітою, а
сподіваютьсяся лише на курси підвищення кваліфікації. В основному це
представники сільських регіонів, які мають малий доступ до методичної та
художньо-педагогічної інформації. Більшість учителів, що працюють у
міських школах, показали вищий рівень професійних умінь.

Загальновизнаним є положення про те, що чим вищим є рівень професійних
вмінь учителя, тим ефективніше він організовує педагогічний процес,
активніше використовує педагогічний досвід, інноваційні технології,
краще розуміє своїх учнів, швидше орієнтується в освітніх змінах. Це
актуально сьогодні, коли відбувається інтеграція мистецтва, предметів
художньо-естетичного циклу, що якісно змінює розуміння ролі класичного
мистецтва в загальноосвітній школі та потребує розвитку художніх
здатностей вчителя для реалізації сучасних програм.

Сучасні тенденції розвитку художньої освіти, зокрема освітньої галузі
“Естетична культура”, потребують удосконалення та розвитку професійних
умінь учителя образотворчого мистецтва в системі післядипломної освіти.
У зв’язку з цим і виникла необхідність вивчення даної проблеми.

Щоб організувати процес розвитку професійних умінь педагога на основі
саморегуляції, необхідно знати, яким професійним вимогам має відповідати
вчитель образотворчого мистецтва. Для цього потрібно реалізувати
завдання побудови моделі розвитку професійних умінь фахівця. Із цією
метою нами було розроблено власну модель розвитку професійних умінь
вчителя образотворчого мистецтва.

Науковець Кузьмінський А.І. обґрунтував концептуальні засади розвитку
післядипломної педагогічної освіти. Він вказував на необхідність
розроблення нових її моделей, що зумовлені змінами у суспільстві та у
системі освіти: створенням полікультурної ситуації, формуванням
демократичних цінностей, ринковими відносинами тощо[5, с.374].

Аналіз навчальних планів та програм курсів підвищення кваліфікації
педагогічних кадрів за спеціальністю “Образотворче мистецтво” у
навчальних закладах післядипломної освіти України (Центральний інститут
післядипломної педагогічної освіти, Київський обласний інститут
післядипломної освіти педагогічних кадрів та ін.) показав, що
організаційними формами навчання вчителів образотворчого мистецтва у
системі підвищення кваліфікації можуть бути такі:

— курсове навчання. Курси підвищення кваліфікації вчителів
образотворчого мистецтва ставлять за мету сприяти засвоєнню
загальнотеоретичної бази, що включає соціально-гуманітарний,
професійний, спеціальний та контрольно-узагальнюючий блоки, передбачити
вивчення нових тенденцій у психології, загальній педагогіці,
педагогічних технологіях, художньо-педагогічній практиці та ін.;

— проблемно-тематичне навчання. Проблемно-тематичні та авторські курси,
робота авторських шкіл передового педагогічного досвіду, пролонгованих
курсів включають блок спеціальних дисциплін і тем, перелік яких може
змінюватися залежно від практичної спрямованості курсового підвищення
кваліфікації вчителів образотворчого мистецтва та обраної спеціалізації;

— міжкурсове навчання – конференції, науково-теоретичні семінари,
семінари-практикуми, інструктивно-методичні наради, круглі столи, що
забезпечують учителів образотворчого мистецтва новітніми знаннями про
особливості художньо-педагогічної роботи;

— дистанційне навчання як самостійна форма роботи вчителя. Педагог може
виконувати завдання, передбачені програмою, поза установою
післядипломної освіти і здати кваліфікаційний екзамен викладачам
інституту або за допомогою засобів Інтернету передати виконані завдання
у встановлений термін – таким чином йому будуть зараховані курси
підвищення кваліфікації. Дистанційною формою навчання передбачені
завдання, виконуючи які, вчитель здійснює самоконтроль та перевірку
здобутих знань і набутих вмінь за допомогою спеціально створеної
програми навчання;

— здобуття іншої (другої, третьої) спеціальності. Навчання в
педагогічному училищі, коледжі чи інституті зі спеціальності
«Образотворче мистецтво», що особливо важливо для вчителів
образотворчого мистецтва (таких є більшість), які не мають художньої
освіти або хочуть підвищити свій освітній рівень;

— аспірантура, докторантура. Прикріплення здобувачем або навчання в
аспірантурі, докторантурі відбувається у провідних установах освіти ІІІ,
ІV рівня акредитації. В основному працюють вчителі-дослідники, які
творчо ставляться до реалізації розвитку художньо-педагогічної освіти
України. Такі вчителі мають індивідуальні програми розвитку професійних
умінь, за якими працюють постійно.

Наступним питанням, що потребувало вивчення, була проблема встановлення
якостей та художньо-педагогічних умінь, які повинен мати вчитель
образотворчого мистецтва. Аналіз наукової літератури дозволив зробити
висновок, що, на жаль, зазначене питання не було об?єктом грунтовних
досліджень, лише у працях В.С.Кузіна, С.В.Коновець, В. Г. Щербини та
інших цю проблему розроблено деякою мірою – вченими виокремлено окремі
властивості, які повинен мати педагог.

Однак варто зазначити, що загальні проблеми розвитку професійних умінь
учителя, їх систематизація і трансформація в освітній простір розглянуто
вченими О.Г.Артемчуком, І.П.Грищук, Н.М. Голотою, О.Бугрій, І.А.
Зязюном, М.В. Кухарєвим та ін. У працях Ф.Загубиної, П.Парибоки,
М.Рикова, Є.Тонконогової та інших описано й досліджено не лише структуру
професійної діяльності, а й знання та вміння, необхідні для її
реалізації відповідно до професіограми. Питання підвищення кваліфікації
як системи є об?єктом дослідження науковців В.М. Галузинського,
В.С.Гершунського, Г.С. Данилова, В.І. Пуцова, В.А. Семиченко, М.Н.
Скаткіна; теоретичні основи процесу навчання в системі підвищення
кваліфікації розробляв В.І. Пуцов; психологічні аспекти професійної
підготовки і післядипломної освіти педагогічних кадрів визначено В. А.
Семиченко; авторами психолого-педагогічних теоріїй особистості, способів
її розвитку є Б.Г.Ананьєв, Л.С.Виготський, О.М.Леонтьєв, Л.С.
Рубінштейн, В.О.Сластьонін. Ці розробки було використано під час
створення методичної системи розвитку професійних умінь учителів
образотворчого мистецтва, методики її впровадження.

У процесі безперервного розвитку професійних умінь учителя на кожному
його етапі постають певні завдання, розробляється зміст і форми освіти,
виникають специфічні протиріччя професійно-педагогічного розвитку,
вдосконалюються професійно-особистісні якості вчителя образотворчого
мистецтва, вирішуються проблеми соціального замовлення, модернізації
шкільної освіти.

Для підвищення кваліфікації педагога необхідна постійна творча
діяльність. С.В. Крисюк зазначив, що “це, перш за все, і головним чином,
процес його поступового росту як особистості, так і професіонала, який
змінюється в ході його практичної діяльності. Поза діяльністю
особистість реально не розвивається. Тому розвиток педагога як
особистості, як професіонала здійснюється при умові, коли він займає
позицію активного суб’єкта діяльності, в якій реалізуються його творчі
сили і здібності” [3, с.3].

Сучасна методика викладання художніх дисциплін спрямована на активне
використання виховних та розвивальних можливостей художньої культури та
мистецтва. Основним напрямом методичної роботи, що спрямовує творчу
діяльність учителів образотворчого мистецтва, стає стратегія розвитку
професійних умінь та їх активне творче здобуття.

У процесі нашого дослідження було проаналізовано низку праць, що
присвячені розвитку педагогічних умінь, з урахуванням положень
педагогічної науки, вважаємо, що педагогічні вміння впливають на
вирішення будь-яких проблем, пов’язаних із художніми вміннями. Вони
взаємопов’язані з художньо-педагогічною діяльністю вчителя
образотворчого мистецтва, тому нами вибрано рівні та критерії розвитку
професійних умінь педагогів, які стосуються розвитку спеціальних
художніх умінь вчителів образотворчого мистецтва в системі
післядипломної освіти. Розвиток художніх навичок пов’язаний з
використанням, на нашу думку, найбільшої групи вмінь: колористичних,
композиційних, графічних та мистецтвознавчих. Зважаючи на те, що людина
у своїй діяльності найбільше використовує колористичні вміння, у своїх
дослідженнях звертаємо на них більшу увагу.

Результати проведеного діагностичного завдання констатувального
експерименту показали, що в учителів, учасників експерименту,
перераховані вище художні вміння знаходяться на досить низькому рівні і
вимагають подальшого розвитку та вдосконалення.

Провівши аналіз традиційної системи навчання на курсах підвищення
кваліфікації, прийшли до висновку, що основні її недоліки полягають у
наступному:

1) неналагодженій системі контролю знань та умінь вчителів, що негативно
впливає на співпрацю викладача і вчителя;

2) відсутності уваги до своєї практичної діяльності вчителів на
заняттях, що не сприяє розвитку професійних умінь;

3) невмінні вчителів спілкуватися під час занять – велику частину
навчального часу вони слухають;

4) переважанні пасивних форм занять на курсах;

5) недостатньому ознайомленні педагогів з художньо-педагогічною
літературою.

gd0[¬

Для зміни такого стану до програми курсів підвищення кваліфікації
вчителів образотворчого мистецтва включено тренінги, лекції з елементами
бесіди, спецкурси, конференції, практичні завдання для вдосконалення
технічних художніх навичок слухачів та передбачено організацію
науково-дослідницької роботи, де спільна діяльність вчителя та викладача
приносить взаємну користь.

Важливу роль у вирішенні проблем, пов’язаних із розвитком професійних
умінь вчителя образотворчого мистецтва, займає складання
навчально-тематичних планів. Ця проблема досліджена Л.А. Перміновою,
яка розробила етапи та побудову навчальних планів [7].

Вважаємо, що у процесі складання таких планів необхідно враховувати
відповідність розвитку системи професійних умінь учителя образотворчого
мистецтва цільовим функціям навчання; здійснювати курсове навчання на
діагностичній основі; передбачати якісні зміни у змісті та структурі
курсового навчання, які спрямовані на розвиток творчих професійних
потенцій слухачів; реалізувати диференційований підхід до вибору форм і
методів навчання, який дозволяє слухачам проявити певний рівень
самостійності у розвитку професійних умінь; створити адекватний
психологічний клімат у взаєминах “викладач-слухач”; організувати
навчання на достатньому рівні складності; посилити роль гіпотетичного
мислення в навчанні, що сприятиме здатності передбачати, вибирати,
висловлювати свої думки, ідеї та захищати їх; орієнтувати програму на
розвиток творчого потенціалу, на розробку конструктивних ідей, нових
моделей навчання, дослідницьку діяльність; спрямовувати слухачів курсів
підвищення кваліфікації на самоосвіту.

Структура курсового підвищення кваліфікації має теоретичні та практичні
заняття. Однак на кожному занятті, зазвичай, відбувається поєднання
різних елементів діяльності, які вчитель буде застосовувати і в роботі з
дітьми – теоретична інформація доповнюється виконанням графічних схем,
начерків; проводиться композиційний аналіз художніх творів (вербально);
розробляються та обговорюються варіанти графічних рішень і методики їх
зображення тощо. Таким чином вчителі розвивають не тільки вміння
виконувати, аналізувати, розробляти методику застосування виконаної ними
роботи, а й здобувають мистецтвознавчі знання, розвивають уміння
науково-дослідної роботи. Так, наприклад, під час написання творчої
роботи враховується розробка вчителем методичних рекомендацій, програм,
творчих або тестових завдань тощо. Самостійна робота набуває
організованого характеру, активізується творча діяльність учителів. Тому
доцільним є оцінювання як композиційних, колористичних, графічних умінь
слухачів, так і загальномистецьких здібностей до художнього сприймання,
проведення досліджень художньої творчості ще не відомих нам митців,
аналіз їх творчої діяльності, проведення виставки власних творчих робіт
слухачів тощо.

Діяльність учителя образотворчого мистецтва має свої особливості, які
зумовлені специфікою навчального предмета. Наприклад, Л.В. Бичкова
наголошує на принципово важливому значенні наявності художніх здібностей
у вчителя-предметника [1]. Вона вважає, що мистецькі здібності є
необхідною умовою професійного вдосконалення, і саме вони уможливлюють
здобуття знань, набуття вмінь і навичок та забезпечують виконання
професійних функцій. Тому розвиток здібності до сприйняття навчальної
інформації у візуальній формі є основою розвитку професійних умінь.

Крім цього, майстерність учителя образотворчого мистецтва передбачає
високий рівень розвитку його практичних художніх умінь у сфері художньої
діяльності. Учня потрібно не лише познайомити з поняттями «колір»,
«композиція», розкрити особливості змішування фарб тощо, йому необхідно
практично продемонструвати ці вправи за допомогою педагогічного малюнка
на дошці, альбомному аркуші тощо. Педагог повинен уміти розкрити
сутність послідовності зображення на площині, роз’яснити особливості
зображення з натури (на будь-якому етапі виконання) тощо. Зрозуміло, що
виконати ці професійні завдання на високому рівні зможе лише
особистість, яка має сформований досвід такої діяльності. Вважаємо, що
саме це має на увазі психолог В.С. Кузін, стверджуючи: «Майстерність в
образотворчому мистецтві означає повною мірою володіння зображувальною
технікою, тобто найвищий ступінь володіння графічними і живописними
вміннями; тільки за цієї умови можливе створення досконалого твору
мистецтва» [4].

Основну форму навчального завдання з малюнка, живопису та композиції
пропонується доповнити низкою інших творчих завдань: творчою
інтерпретацією, озвученням методики застосування цих умінь та навичок у
практичній діяльності з учнями тощо. Саме такі завдання допоможуть
визначити рівень сформованості професійних умінь. Окрім цього, доцільно
проводити на початку та в кінці курсів діагностування слухачів, метою
якого є визначення як індивідуальних особливостей опанування теорії
художнього сприймання, кольорознавства, композиції,
декоративно-прикладного мистецтва, методики викладання художніх
дисциплін, так і загальних тенденцій орієнтування у навчальній
діяльності. Діагностування допомагає визначити ступінь обізнаності
слухачів із широким колом художніх дисциплін, узагальнити естетичний
досвід, мотивувати генерування власної художньої оцінки. Окремі питання
діагностики повинні бути спрямовані на активізацію зорової пам’яті, інші
– вимагають грамотного оперування художніми термінами та врахування
методики викладання мистецьких дисциплін. Отже, таке діагностування дає
змогу викладачеві скоригувати навчальний процес відповідно до наявного
рівня сформованості вмінь учителя.

Загальна оцінка рівня розвитку вмінь складається з результатів аналізу
графічних робіт і теоретичного матеріалу у формі тестування. У даному
випадку основою розвитку є активізація творчого мислення, побудова
системи художніх умінь. Це допомагає творчому розвитку потенціалу
особистості.

За основу визначення рівня відповідних умінь нами було взято головні
параметри та критерії оцінки, що характеризують художню грамотність,
розроблені О.О. Кайдановською:

— гармонізація мас та простору;

— врівноваженість частин та елементів композиції;

— оптимізація форми та характеру елементів;

— конструктивність, логічність побудови.

Виходячи з вищезазначеного, виокремили такі критерії оцінки навчального
графічного завдання з малюнку, живопису та композиції:

— грамотне композиційне та живописне конструювання малюнка;

— взаємовідповідність теми і художнього методу зображення;

— доцільність обраної графічної техніки;

— стилістична єдність елементів;

— тонова та кольорова гармонія [2].

Зрозуміло, що оцінка робіт викладачем завжди має елемент суб’єктивності,
але орієнтування на зазначені вище параметри надасть змогу більш
об’єктивно оцінити роботи слухачів.

Власний досвід роботи дозволяє стверджувати, що вчителю необхідно
створити умови для розвитку професіоналізму, майстерності, освіченості,
творчого ставлення до своєї діяльності; давати ґрунтовні методологічні,
загальноосвітні та базові знання під час курсової підготовки та в
міжкурсовий період; на інформаційному рівні вчити відслідковувати
найбільш цікаві та корисні для нього напрями розвитку науки і практики,
розвитку суспільства в цілому, відповідних та споріднених галузей,
робити відповідні узагальнення, визначати нові тенденції та перспективи
виконання творчих проектів та їх упровадження в навчальний процес; на
аксіологічному рівні стимулювати творчу активність слухачів, формувати
потребу у подальшому розвитку; на діяльнісному – впроваджувати у
практику відповідні техніки, технології, прийоми ефективної роботи;
розвивати вміння широкого профілю, адже навчання відбувається не за суто
предметним, а за комплексним принципом. Вважаємо, що собливу увагу
варто надавати міжпредметним зв’язкам, інтеґративним тенденціям у
художній освіті, для чого потрібно розробити спецкурси, тренінги,
активні лекції; розвивати вміння педагога адаптувати новації в систему
дидактичних форм і засобів своєї діяльності.

Учені-педагоги Ю.К.Бабанський, В.І.Бондар, І.А.Зязюн, Н.В.Кузьміна,
О.Я.Савченко та інші зазначають, що рівень розвитку професійних умінь
учителя безпосередньо пов’язаний із розвитком умінь і знань учнів.

Одне з основних завдань шкільного естетичного виховання – допомогти
учням реалізувати свої творчі задатки. Формування культури у співпраці
учня і вчителя знаходиться у прямій залежності від того, як вона
організована. В.Ф.Орлов зазначає: ” …чим більше творчої свободи в діях
учителя, тим ширше коло фантазій і творчих самостійних пошуків у його
учнів. Співпраця з педагогом, що постійно перебуває у стані пошуку нових
рішень і досягається в художній і педагогічній діяльності, стає,
безумовно, зразком для наслідування у творчому самовдосконаленні й
художньо-естетичному саморозвиткові” [6, с. 11]. Розвиток
художньо-педагогічних умінь педагогів відповідно впливає на розвиток
умінь учнів. Наведемо приклади досліджень, які дають нам підстави
стверджувати, що саме застосовані методи вирішення проблем у
художньо-педагогічній діяльності вчителя образотворчого мистецтва
принесли вагомі результати в художній діяльності учнів. Упродовж
2000-2004 років художні вміння обдарованих учнів Київщини зросли на 24%.
Прослідковується динаміка цього росту: у 2000р. – 18%, у 2001р. – 24%,
у 2002р. – 34% і в 2004р. – 42%. За цей час більш, ніж у два рази,
зросла і дослідницька активність учнів у роботі МАН України (секції
“Філологія”, “Мистецтво” та “Українське народне мистецтво”).

Протягом формувального експерименту робота вчителів постійно
корегувалася, що дало можливість отримати такі результати: в курсовий
період вчителів з низьким рівнем розвитку професійних умінь стало 44%;
середнім 33%, високим 23%, в міжкурсовий період відповідно з низьким –
47%; середнім – 34%, високим – 19%.

Таким чином, доходимо висновку, що розвиток професійних умінь учителя
образотворчого мистецтва – це об’єктивна умова розвитку художньої освіти
в Україні, що забезпечується за допомогою спеціальної організації
навчальної діяльності на курсах підвищення кваліфікації і в міжкурсовий
період з метою набуття педагогічного досвіду та задовольняється
більшістю параметрів, згідно з якими досліджувана якісна характеристика
особистості має тенденцію до розвитку. Результати експериментальної
роботи проявляються у значному підвищенні в учителів образотворчого
мистецтва рівня розвитку професійних умінь та, відповідно, розвитком
художніх умінь учнів. У результаті аналізу досліджень і проведеного
експерименту в якості напрямів подальшої роботи з учителями
визначено використання можливостей дистанційної освіти, а також
міжкурсових заходів; видання спеціальної літератури, що розкриває
теорію і методику розвитку в учителів професійних умінь; зміст, форми,
методи організації моніторингу для складання рекомендацій організації
міжкурсового та курсового підвищення кваліфікації, пролонговані курси
в окремих районах тощо.

Список літератури:

Бичкова Л.В. Формування базових знань з кольорознавства в учителів
початкових класів: Дис… канд. пед. наук. – К., 1999. – 216 с.

Кайдановська О.О. Методи контролю за рівнем художньо-аналітичних вмінь
студентів / Наука і сучасність: Збірник наукових праць Національного
педагогічного університету ім. М.П.Драгоманова. – К.: Логос, 2002. – Т.
ХХХV. – 312 с.

Крисюк С.В. Розвиток післядипломної освіти педагогічних кадрів в Україні
(1944-1995). – Львів: ЛОНМІО, 1997. – 207с.

Кузин В.С. Психология: Учебник. / Под. ред. Б.Ф.Ломова.– 2-е изд.,
перераб. и доп. – М.: Высш. школа, 1982. – 256с.

Кузьмінський А.І. Теоретико-методологічні засади післядипломної освіти в
Україні: Дис… докт. пед. наук. – К., 2003. – 443с.

Орлов В.Ф. Мистецтво і педагогічні технології //Мистецтво та освіта. –
2001. – №1. С.11-12.

Пермінова Л. А. Розвиток професійних умінь керівника школи у системі
курсової підготовки: Дис… канд. пед. наук: / Центральний ін-т
післядипломної педагогічної освіти АПН України. — К., 2002. — 207с.

Добавить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *