Урок з образотворчого мистецтва
Догляд за вишитими виробами
Тема. Догляд за вишитими виробами.
Мета: – навчити учнів правил догляду за вишитими виробами;
виховувати шанобливе ставлення до народних звичаїв, традицій, ремесел;
розширити знання учнів про історію вишивки, розвивати художньо-естетичні
смаки.
Матеріальне забезпечення: колекція вишитих виробів народних майстринь та
учнів, орнаменти вишивок, картки “Знаки догляду за вишитими виробами,
праска, покривало”.
Хід заняття
(В класі, прибраному як сільська хата, порається господиня. Співає
пісню).
Г. – Сумно мені одній, то ж запросила я до себе сусідських дівчат, щоб
трохи мене розвеселили, та й я ще можу їм щось розказати, показати.
(За дверима чути пісню)
Г.- Ось і дівчата вже йдуть.
Д – Добрий вечір. Пані Ірино.
Г. – Добрий вечір, дівчатонька. Заходьте всі до моєї хати. Я дуже вам
рада. Прошу всіх сідати та вмощуватися зручненько.
Д – Дякуємо за запрошення.
Г. – А чи всі дівчата зібралися до мене на вечорниці?
ІІ. Повторення вивченого матеріалу
Г. – Любі дівчатонька, вмію я вишивати, та небагато знаю про вишивання.
А ви в школі вчителя, на гуртки ходити, то не лише вмієте вишивати, а й
ще чогось вас там вчать. То ж, давайте, сьогодні посидимо, поділимося
тим, що ви знаєте, а я вмію. Та й час веселіше нам пройде, бо людина
багатіє від спілкування з іншими людьми. А як буваю серед таких гарних,
молодих як ви то і сама молодшою стаю.
Ви сьогодні у таких гарних вишитих сорочках і ще з вишиванками прийшли.
А як вас там по-науковому, по-мудрому вчать, що таке вишивання?
Д. – Вишивання – це спосіб прикрашання виробів нитками, бісером,
лелітками, камінням. І основне призначення вишивки – прикрашати,
оздоблювати виріб.
Г. – А я ще від бабусі чула і знаю, і впевнена, що вишивка ще має й
охоронну, захисну силу проти всього злого.
Д. – Так, сорочки вишивають у місцях входу до тіла – нагрудник, пазухи,
дуди, комір – щоб ніяка нечиста сила не могла ввійти до тіла і вразити.
На вишитих подушках людина спокійно спить, їй сняться гарні сни.
А образ, прикрашений вишитим рушником, має більшу охоронну силу.
Щоб до хати не заходили люди із злими думками, намислами, їх заслонюють
вишитими шторами.
Г. – Не заберу я із своїх образів вишитих рушників, як роблять теперішні
газдині, бо прикрашають образи квітами. Бачте, рушники, кажуть, не
модні. Рушники на образок були у моєї мами, бабусь і у мене хай будуть.
Я привикла все робити по-старому. Вишивати люблю нитками “Муліне”, які
зберігаю у косах. А от акриловими не хочу вишивати, бо вони після прання
линяють. Навишивалася, а подушка після прання вся зафарбувалася в
кольори тих ниток, якими вишивала.
Д. – Перед вишиванням акриловими нитками їх треба перевірити на міцність
фарбування.
Г. – А це як?
Д. – Треба вишити ниткою, яку хочете перевірити на міцність фарбування
7-8 стібків на білій тканині. Тоді тканину попрати в теплій воді з
пральним порошком і попрасувати. Якщо нитки линяють, вони зафарбують
тканину біля стібків. І такі нитки треба прокип’ятити 5 хв. у розчині
оцту (1 ч.л. та ст. води), потім пополоскати і висушити.
Г. – Ой, дівчата, може ви й оце знаєте. В молодості я любила вишивати
мережки і використовувала нитки тої тканини, на якій вишивала. А тепер
уже забула, які нитки використовувала – основи чи піткання.
Д. – Треба використовувати нитки основи, бо вони міцніші і рівніші.
Г. – Дякую, що нагадали. А ще одна знайома мені розказувала, що в
східних областях України, щоб тканина не стягувалась, а стібки були
рівненькі, використовують два кільця, між які закладають тканину, Як їх
називають?
Д. – А, та це пальця?
Г. – Як? Пальця? А у нас тканину тримають у руках або у подолку.
Ой, дівчатонька, сьогодні біля криниці моя сусідка таке розказувала, що
не дай Боже котрій жінці. Вона прала вишиті рушники і їй в руку забилася
голка, зилишина у вишивці. А голка була без нитки, ледве її вибрали з
руки.
Д. – А голку заколювати в речі, та ще й без нитки, те можна. Голку треба
зберігати в подушечці або чехольнику.
А ножиці – теж небезпечний предмет. Їх треба зберігати зігненими лезами,
а передавати ручками вперед.
Г. – Я вже, дівчатка, мабуть, старію, бо як вшиваю, швидко втомлюються,
болить згорблена спина, печуть очі.
Д. – А може ви, пані Ірино, неправильно сидите під час вишивання.
Сидіти треба рівно, не горблячись. Трохи нахилити голову, під ноги
поставити маленький стільчик. А щоб не втомлювалися очі, денне світло
повинно падати зліва, а, якщо є потреба вишивати вечором, треба
скористатися настільною лампою.
Г. – Ось мені позичили салфетку відшити, а віддати її треба швидко. То,
може, ви мені порадите, чи треба мені вишивати всю чи може лише якусь
частину?
Д. – Вам достатньо вишити лише ось цю частину, яка повторюється і вони
називається рапортом візерунка.
Г. – Ой як цікаво. Я про це вперше чую.
А щоб веселіше було загадаю вам загадки.
Шов тоненький як пунктир,
Вишивала я на шовку.
Шов цей, яке ручай із гір,
Зветься він – “вперед голку”.
Вишивати можна ним
Стебла квітів і рослин.
І красивий він такий,
Ну а зветься “стебловий”.
Для розпилювання дров,
Часто їх кладуть на козли.
Є на козли схожий шов.
І тому він зветься “козлик”.
Як двоколірна змія,
Звиті в шві цім ниток кілька.
Вишивала ним рушник я,
Називається він “Змійка”.
Г. – Україна велика, в українській вишивці є так багато швів, що,
напевно, цілого життя не вистачить, щоб ними вишити хоч по одному
виробу. Цікаво, скільки тих швів?
Д. – В українській народній вишивці є біля 100 швів, які поєднують в
техніки. А техніки є одно- і двобічні, вільні і лічильні, глухі і
прозорі.
Г. – Ой, дівчатка, ви лиш такими мудрими словами закидали. Я жіночка
сільська, проста. Мені треба все на чомусь показати, потолкувати. Ось,
давайте, подивимось на оцьому рушнику.
(Демонстрування виробів з поясненням)
Г. – Мені дуже хочеться визнати собі ось такі салфетку. Як мені
намалювати малюнок?
Д. – Та це дуже просто. Є чотири способи нанесення малюка на тканину.
(Демонстрування приймів роботи).
Г. – От тепер вже все розумію. Скільки років живу, а це вперше чую і
бачу.
То, може, ви, дівчата, мені ще й таке розкажете. Ось на одних вишивках –
квіти, листочки, ягідки, на других – рисочки, квадратики, ромби, на
третіх – птахи, люди. Що воно все значить.
Д. – А це все орнаменти української вишивки: рослинний, геометризований,
антропоморфний, заморфний…
Ось ми вам розкажемо, що означають різні зображення на вишивках.
Індивідуально-пошукова робота учнів (усні повідомлення з демонструванням
вишивок).
Г. – Ви, дівчатонька, не лише вмієте вишивати, а й багато знаєте. І це
дуже добре.
ІІІ. Мотивація навчальної діяльності.
Бо вишиванням в Україні займалися виключно жінки. Для цієї роботи
використовувалася кожна зручна нагода: досвітки та вечорниці.
Готуючись вийти заміж, кожна дівчина, як правило, повинна була мати
багато вишиванок. Дівчата готували сорочки для дуженної роботи і на
свято, посагу і весілля, навіть на смерть, тобто для потреб протягом
усього життя. Дівчата змагались між собою в доборі узору, майстерності
вишивати. Одяг був характеристикою майстерності дівчини, її
працьовитості. Поганою нареченою вважалася дівчина, яка не навчилася
вишивати змалку. Та ще гіршою вважалася дівчина чи господиня. Яка не
вміла здійснювати догляд за вишитими виробами.
ІV. Пояснення нового матеріалу
Тому зараз, любі дівчатонька, я покажу вам, як я доглядаю за своїми
вишитими виробами.
Для прання спочатку готую теплий розгин прального засобу. Ні в якому
разі не використовую засіб з підбілювачем. Перед дуже обережно, тру
легенько лише ті місця, де немає вишивки. Випрані вироби одразу полощу в
теплій воді, злегка віджимаю і струшую.
Кладу у холодну воду з оцтом у розправленому вигляді. Знову віджимав,
струшую.
Кладу у холодну воду з оцтом у розправленому вигляді. Знову віджимаю,
струшую.
Сушу у розправленому вигляді з виворітного боку.
Прасую вишиті вироби з виворітного боку. Під вишивку кладу м’яку
тканину, покриту зверху білим полотном. Праску рухаю вздовж нитки
основи, щоб тканина з вишивкою не деформувалась.
Зберігаю вишиті вироби скрученими в трубочку, щоб не минулись.
Та догляд за виробами вишивальниця починала ще оді, коли задумувала
вишивати виріб, а також під час вишивання. Про це я попрошу розповісти
гостю, досвідчену вишивальницю Паню Марію.
Виступ вишивальниці.
Огляд виставки вишитих виробів.
Г. – Любі мої гості, ось і закінчуються наші вечорнички. І на прощання
хочу вам сказати ось що. Бережіть традиції і звичаї наших бабусь
вишивати ї прикрашати вироби, бережіть вишиті бабусині речі як реліквії,
як пам’ять про них. А, якщо їм немає місця у ваших оселях, принесіть
сюди у наш ЦДЮТ. Тут. У нашому музею, вже є зібрані ланчинські вишивки,
тож і ваші поповнять музейну колекцію.
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
