Добро і зло в нашій душі. Совість – голос Божий (урок)

Добро і зло в нашій душі.

Совість – голос Божий

 

1 клас

 

Мета: Пояснити дітям поняття «добро», «зло»; показати на прикладі
біблійного оповідання боротьбу між добром і злом, прояви совісті у
людини, важливе значення совісті; допомогти прислухатися до голосу
власної совісті.

Обладнання: білий папір на кожну дитину, два аркуші із зображенням
безлистих дерев, паперові листочки, робочий зошит, олівці жовтого і
чорного кольорів, диск «Дорога добра», свічка.

 

Хід уроку

 

І. Організація учнів до уроку.

Запитання на повторення:

1. Кого Бог створив схожим на Себе?

2. Для чого Бог дав нам розум, серце, волю?

(Відповіді дітей)

ІІ. Повідомлення теми уроку.

1. Розповідь учителя:

Ми маємо великий скарб – образ Божий. Але буває й так, що ми втрачаємо
Божий подарунок, коли не хочемо робити добра собі й іншим людям. Хтось
із нас сердиться, ображається, лінується, не слухає батьків, заздрить.
Отже, зло знаходить місце в душі.

Що ж підказує нам: добре робимо ми чи погано? Що ж допомагає нам
визначити, де добрий вчинок, а де поганий? Бог дав нам у душі особливий
голос, голос-підказку, що підказує нам, що добре, а що погано. цей голос
називається совістю.

2. Розповідь біблійної історії про життя Йосифа та його братів
(адаптованої).

В одного чоловіка, якого звали Яковом, було 12 синів. Десять старших
синів зовсім не тішили своєю поведінкою батька, часто завдавали йому
прикрощів. Один тільки Йосиф був слухняним, добрим, люблячим сином. Він
дуже засмучувався, коли бачив, як брати зневажають батька.

Яків любив всіх своїх синів, але найбільше любив найменшого сина
Веніаміна та Йосифа, якому подарував гарне різнобарвне вбрання. Брати
через це заздрили Йосифу, зневажали його.

Одного разу, коли старші сини Якова випасали отари далеко від дому, він
сказав Йосифу: «Біжи глянь, чи живі-здорові брати твої, чи худоба на
місці, і скажеш мені». Йосиф з радістю пішов виконувати доручення
батька.

Довго шукав Йосиф своїх братів. І ось, нарешті, помітив їх і заспішив з
радістю до них. Брати теж здалеку помітили його і вирішили вбити, але
потім один із братів на ім’я Рувим, який був добріший за всіх, сказав:
«Не треба його вбивати; киньте його тільки в цю яму».

Радість зустрічі з братами перетворилася для Йосифа на великий смуток.
Він благав їх відпустити його до батька, але їх серця були, як кремінь,
холодні й тверді.

Йосиф сидів у ямі, плакав і знемагав від голоду і спраги. Брати посідали
біля ями і почали їсти хліб, принесений Йосифом, але йому не дали і
крихти. В цей час вони побачили купців, що їхали неподалік, і вирішили
продати Йосифа. Так Йосиф був проданий купцям за 20 срібних монет. Такою
була ціна його життя для братів. Батьку брати показали розірваний одяг
Йосифа, вимазаний у кров козеняти, і сказали, що його розірвав хижий
звір. Серце батька наповнилось смутком і горем, воно оплакувало
найулюбленішого сина..

Купці продали Йосифа багатому чоловіку, близькому до фараона, і той
зробив його своїм слугою. Йосиф чесно, сумлінно виконував свої
обов’язки. але з ним трапилася неприємність: оббрехала його дружина
хазяїна. Йосифа вкинули до в’язниці. Бог не залишав його. Він дав йому
дар тлумачення снів. І Йосиф користувався цим даром. Дійшла чутка про
цей дар до фараона, якому приснилися дивні сни, які не могли розгадати
мудреці, і він викликав Йосифа до себе. Йосиф розтлумачив сни фараону і
порадив йому запасати зерно, бо потім будуть неврожайні роки, буде
голод. Фараон призначив Йосифа управителем єгипетської землі, збирати і
запасати хліб.

Незважаючи на таке підвищення, Йосиф продовжував сумлінно трудитися:
будувати засіки для хліба і наповнювати зерном.

А коли настали голодні роки, з усіх кінців з’їздилися люди до Йосифа, і
він продавав хліб, поповнюючи скарбниці фараона золотом.

Одного разу, продаючи хліб, він побачив знайомі постаті. Це були його
брати. Йосиф впізнав їх, але зразу не об’явився, а вирішив випробувати.

Брати й гадки не мали, що їх брат може так високо піднятися. В
розкішному одязі він був не схожий на того Йосифа, якого вони продали
купцям.

Випробувавши братів, Йосиф побачив, що вони змінилися, він пробачив їм
все і поселив разом із сім’ями та батьком на найкращих землях Єгипту.

Так добро перемогло зло.

Бесіда за твором.

Запитання до дітей:

1. Скільки синів було у Якова?

2. Чи радували сини своєю поведінкою батька?

3. Чому брати заздрили Йосифу?

4. Як вони з ним поступили?

5. Як поводився Йосиф у рабстві?

6. Чому фараон поставив Йосифа управителем?

7. Чи впізнав Йосиф своїх братів? А вони його?

8. Чому він спочатку випробовував їх?

9. Чи пробачив Йосиф своїм братам?

10. Яким кольором ви зобразили б душу Йосифа, братів (жовтим чи чорним)?

(Відповіді дітей)

Завдання.

Намалюйте на папері у вигляді кружечка душу Йосифа і душу одного зі
старших братів. Я буду називати характеристики поведінки, а ви поставте
рисочки-промінчики від кружечка (світлого або темного).

Приклад: Називаю «слухняність» – малюєте промінчик жовтим олівцем від
кружечка, що символізує Йосифа.

Характеристики поведінки, написані на листочках:

? слухняність

? повага до батьків

? працелюбність

? справедливість

? чесність

? терпеливість

? доброта

? уміння прощати

? неслухняність

? заздрість

? жорстокість

? користолюбство

? жадібність

? брехливість

? боязливість

(Діти виконують завдання).

Фізкультхвилинка.

Руки до неба я піднімаю (піднімають руки вгору)

Щиро Бога благаю:

Дай сили і вміння (показують руками на себе)

Творити добро,

І ненавидіти будь-яке зло (розводять руки).

3. Слово вчителя.

Схематичне зображення душі Йосифа схоже на сонечко, а одного з братів –
на щось подібне до павука, спрута.

Так, добро, як сонечко, зігріває, тішить і радує людей. А погані вчинки,
погана поведінка засмучують людей, роблять їм шкоду. Отже, зло – це все
те, що приносить шкоду людям, засмучує, принижує гідність, робить
боляче.

Ми всі маємо вчитися робити добро, адже «хто людям добра бажає, той і
собі має». Добро вважають найціннішим скарбом, народна мудрість
говорить:

«Роби добро – воно дорожче золота»

«Не одяг звеличує людину, а добрі справи»

«Добро посієш – добро й пожнеш»

«Добро завжди перемагає зло»

Совість спонукає соромитися лихих вчинків і перемагати зло добром.
Совість у нашій душі – це неначе вогник свічки. Коли совість не спить –
світло в душі людській. Коли (запалює свічку) ми питаємо в неї: «Чи
добре те, що я роблю?», коли ми аналізуємо наші вчинки, наші думки,
совість наша ніколи не згасне. І якщо не берегти її – робити зло,
байдуже ставитись до людей, бути ледачим, жадібним, вогник погасне. У
душі запанує пітьма (Гасить свічку).

Робота з підручником: бесіда за малюнком (ст. 15).

Завдання.

1. Прикріпіть листочки на дерева. До одного ті, на яких написані хороші
характеристики поведінки, на друге – погані. Так у нас утворяться два
дерева: дерево добра і дерево зла.

(Двоє дітей виконують роботу).

2. Вимовте слово «зло», «добро».

Чи відчуваєте різницю у вимові?

Слово «добро» вимовляється, ніби співається, а «зло» – із сичанням,
стисло. Наша мова влучно назвала погані, лихі вчинки, думки злом, а
хороші, приємні – добром.

3. Послухайте мелодії. Визначте характер музики.

(Діти слухають твори Л. Процюк «Різдвяна пісня», Е. Гріга «В печері
гірського короля» (фрагмент).

4. Пограємо у гру.

Я буду кидати м’яч кожному з вас, називаючи при цьому хороші справи,
вчинки, ви маєте ловити м’яч, а якщо назву погані – відбиваєте м’яч.

(Гра з м’ячем).

ІІІ. Підсумок уроку.

Запитання до дітей:

1. Яку тему ми розглянули сьогодні?

2. Що таке совість?

?

?

¬

®

°

i

i

H

J

?

¬

°

i

h A ae -

J

1p

.3. Як ви розумієте вислів «Коли в людини совість спить – вона може зло
робить»?

Побажання вчителя:

Прислухайтеся до голосу своєї совісті. Хай вона буде вашим надійним
другом і порадником.

7. Творча вправа.

Завдання. Поміркуйте над ситуацією і закінчіть розповідь.

Учитель. Іринка з мамою в садочку збирають у кошик груші. їй не дуже
хочеться нахилятися і підбирати дрібненькі грушки. Мамі не подобається,
як дівчинка працює, тож вона й каже: «Прислухайся до себе, чи тобі ніхто
не докоряє за таку роботу?». Іринка…

Запитання:

?       Чи стало дівчинці соромно?

?       Чи заговорила в ній совість?

?       Чи потрапляли ви в таку ситуацію?

 

8. Вправа-міркування.

Завдання. Розкрити підтекст народних приказок.

Учитель. Народний досвід вчить:

?       Від своєї совісті не втечеш.

?       Де совість, там і любов.

?       Догоджай не людям, а совісті своїй.

?       Совість гризе без зубів.

?       Очі — міра, рука — віра, совість — порука.

 

9.Цікаві оповідання.

1) Притча про совість.

Учитель. Був чудовий літній вечір, місячне сяйво освітлювало стежку,
якою йшов чоловік. Замислившись, він не помітив каменя, спіткнувся, впав
і боляче забився. Встав, подивився на камінь і пішов собі далі.

Через деякий час на стежці з’явився інший чоловік. Насвистуючи, він ще
здалеку помітив камінь. Підійшов до нього і подумав: «Це ж моя кохана
йтиме цією стежкою, не помітить каменя і впаде». Узяв він камінь та й
відніс на узбіччя.

Та ось з’явився ще один чоловік. Він побачив камінь, що лежав віддалік,
зловтішно посміхнувся і поклав його знову серед стежки.

Починало світати. На доріжці з’явився четвертий чоловік. Коли він
побачив камінь, то подумав, що люди можуть його не помітити, і прибрав
зі стежки.

Стародавні греки вважали, що стежка — це наше життя. А чотири чоловіки —
це ми, люди, такі різні в цьому житті: перший чоловік — байдужий, другий
— егоїст, третій — безсовісний. І тільки четвертий — людина з совістю.

Запитання:

?       Чи згодні ви з такою оцінкою людей? Обґрунтуйте своє твердження.

?       Коли людині буває соромно?

 

2) Оповідання «Як Федько відчув у собі Людину».

Учитель. Одного разу малий Федько пішов з матір’ю на поле картоплю
копати.

—      Вісім років тобі, — каже мати, — працювати час по-справжньому.

Викопує мати кущ, а Федько вибирає з ямки картоплю та у відро

кидає. Не хочеться йому працювати. Визбирує картоплю, що зверху, а в
землі не хоче копирсатися. Залишив картоплю в одному кущі, у другому.
Мати помітила таку роботу та й каже:

— Хіба тобі не соромно? Людина ж дивиться і все бачить! Оглядається
Федько довкола і дивується:

— Де ж та людина? Що вона бачить?

— У тобі, Федьку, Людина. Усе вона бачить, усе помічає, та тільки ти не
завжди дослухаєшся до того, що вона тобі говорить. Ось прислухайся до її
голосу, вона тобі й скаже, як ти працюєш.

— А де ж вона в мені — Людина? — дивується Федько.

— У голові твоїй, у грудях, у серці, — підказує мати. Перейшов Федько до
іншого куща, позбирав картоплю, що зверху лежала. Хотів було вже
залишити його, аж тут мов і справді хтось докоряє: що ж ти, Федьку,
робиш? Порийся, там ще є картопля у землі. Здивувався Федько, оглянувся.
Нікого немає, а мов хтось дивиться на його роботу й соромить. «І
справді, мабуть-таки, Людина бачить мою роботу», — подумав Федько,
зітхнув, розгріб землю біля викопаного куща й знайшов ще кілька
картоплин. Легше стало на душі Федькові. Аж пісеньки веселої заспівав.
Працює він годину, працює другу і все більше дивується. Подумає: «Навіщо
так глибоко гребтися, мабуть, уже немає картоплі». А тут хтось і
підслухає його думку. І соромно стає Федькові. Але й радісно, ой, як
радісно, «Гарний цей друг — Людина», — думає Федько (В. Сухомлинський).

Запитання:

?       Як працював Федько? Чому?

?       Як мама присоромила Федька?

?       Що його здивувало?

?       Що змінилося у ставленні хлопчика до роботи? Чому?

?       Як хлопчик відчув у собі Людину?

?       Що це означає?

 

IV. Формування практичних умінь та навичок

Робота у творчих групах.

Завдання. Висловіть власну думку.

Група 1

Оповідання «Гомінкий струмок і мовчазна річка»

Зеленою долиною тече широка повновода річка. Повільно несе вона води
свої.

По ній пливуть кораблі й плоти. Тиха річка, мовчазна.

А поміж гір тече маленький струмок. Швидкий і гомінкий, він поспішає,
бігає навколо камінчиків і все щось балакає-жебонить. Розказує про те,
що народився високо в горах із талого снігу.

Аж ось і місце зустрічі гомінкого струмка з мовчазною річкою.
Зачарований могутністю річки гомінкий струмок замовк, притих. Йому
соромно патякати: річка мовчить (В. Сухомлинський).

Запитання:

?       Чому стало соромно струмкові?

?       Чи відчув він сторонній погляд на собі?

?       Чи зробив самооцінку?

Група 2

Оповідання «Соромно перед соловейком»

Оля та Ліда надумали сходити до лісу. Ішли та йшли вони, у дорозі
стомилися та й сіли на траві перепочити. Витягли з сумки хліб, масло,
яєчка та й обідають. Коли це на дерево сів соловейко і заспівав.
Зачаровані його чудовим співом, Оля та Ліда сиділи й боялися
поворухнутися.

Аж тут він замовк. Оля зібрала недоїдки та шматки газети, кинула їх під
кущ. Ліда зібрала недоїдки, загорнула в газету й поклала в сумку.

— Навіщо ти зібрала сміття? — запитала Оля. — Це ж у лісі… Ніхто не
бачить.

— Соромно перед соловейком… — тихо відповіла Ліда (В. Сухомлинський).

Запитання:

?       Як розуміти слова Ліди?

?       Яку самооцінку вчинків зробила дівчинка?

?       Коли людині стає соромно?

 

Група 3

Оповідання «Скляний чоловічок»

В одного хлопчика був маленький приятель — Скляний чоловічок. Він був
зовсім прозорим і вмів відгадувати, що думає і про що переживає його
приятель — хлопчик. Не вивчив хлопчик уроки й хоче йти гуляти — Скляний
чоловічок уже помутнів і каже хлопчикові:

— Не треба так чинити, друже. Спочатку зроби діло, а потім гуляй.
Соромно стає хлопчикові. Він зараз же береться до діла: вивчить

уроки, а тоді йде гуляти. Чоловічок мовчить, але стає прозорим.

Якось у хлопчика занедужав товариш по парті. Минув день, другий, а
хлопчик і не згадує про товариша. Скляний чоловічок став темним, як
хмара.

— Що я зробив чи подумав поганого? — з тривогою запитує хлопчик.

— Ти нічого не зробив поганого, нічого не подумав поганого… Але ти
забув про свого товариша…

Соромно стало хлопчикові і він пішов провідати хворого. Поніс йому квіти
й велике-велике яблуко, яке дала мама.

Так Скляний чоловічок навчав хлопчика життю. Це була його совість
(В.Сухомлинський).

Запитання:

?       Коли й чому Скляний чоловічок темнів?

?    Коли хлопчикові ставало соромно?

?    Хто оцінював його вчинки?

 

4.Узагальнююча бесіда.

Запитання:

?    Як пов’язані совість і відповідальність?

?    Як чинить совісна людина в конкретних ситуаціях? Наведіть приклади
із власного життя.

?    Що називається провиною?

?    Коли люди відчувають провину?

Учитель. Слово «вибачте» означає «даруйте мені мою провину». Тому слід
говорити «вибачте», а не «вибачаюсь» (ніби сам собі вибачаєш).

Вибачаються тоді, коли своїм учинком завдали комусь прикрощів: мимохіть
штовхнули чи сказали недоречне слово. Звертаючись на вулиці до
незнайомого, аби про щось запитати, починають також зі слова «вибачте».

 

V. Підсумок уроку

Вправа «Мікрофон»

1.              Як ви розумієте, що таке добро? зло?

2.              Яку добру справу зробите ви?

3.              Чи відчули ви в собі «Людину»?

4.              Чи можете сформувати зараз девіз Вашого життя?

Добавить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *