.

Дидактичні ігри (реферат)

Язык: украинский
Формат: реферат
Тип документа: Word Doc
405 13000
Скачать документ

Реферат на тему:

Дидактичні ігри

У глибоку давнину дитячі ігри виникли як стихійне наслідування дій
дорослих. В ігрових вправах і змаганнях підростаюче покоління готувалося
до праці, полювання, війни, виконання норм поведінки, тобто гра мала
важливі соціальні функції. З розвитком людства, нагромадженням знань,
засобів матеріальної і духовної культури, прискоренням темпів життя гра
поступово втрачала свою навчальну функцію. Універсальний засіб народної
педагогіки, вона починає вважатися “несерйозним” заняттям, стає
переважно привілеєм дітей із заможних класів, обслуговує лише дозвілля.
У школі, з її традиційним бажанням уникати будь-якої стихійності, з
поглядами на учня як на слухняного виконавця, аж дотепер для гри не було
місця.

Майбутні педагоги навчалися за схемою: у дитячому садку — діти граються,
а в школі — учаться, щоб підготуватися до життя, а після школи —
працюють. Різке розмежування видів діяльності за місцем перебування
людини ніби узаконило в свідомості педагогів однобічність поведінкової і
пізнавальної сфер школяра.

Сучасна психологія визнає, що гра охоплює всі періоди життя людини. Це —
важлива форма и життєдіяльності, а не вікова ознака. З грою людина не
розлучається все життя, змінюються лише її мотиви, форми проведення,
ступінь вияву почуттів та емоцій. Розробкою теорії дитячих ігор,
з’ясуванням ролі, структури і значення гри для виховання і навчання
дітей займалися психологи Ж.Піаже, Л.С.Виготський, О.М Леонтьев,
Д.Б.Ельконін та ін.

А.С.Макаренко вважав дитячі рольові ігри такими ж важливими для розвитку
дитини, як для дорослого справжню працю. Однак, зазначав він, тільки та
гра є педагогічно цінною, в якій дитина активно діє, мислить, будує,
комбінує, моделює людські взаємини. За цих умов вона може фати в грі
різні ролі — бути командиром, виконавцем, творцем, знаходити умови для
виявлення своїх здібностей та життєвої активності.

Використання ігор у навчанні робить недоречною авторитарну позицію
вчителя в спілкуванні з дітьми. Адже, щоб зацікавити дітей майбутньою
діяльністю, внести у навчання ситуації несподіванки, вільного вибору,
яскраві позитивні емоції, педагог повинен сам стати учасником гри.

Особливо важливе поєднання гри з навчальною діяльністю в початкових
класах, коли складний перехід від дошкільного дитинства до школи
зумовлює поступову зміну провідних видів діяльності — ігрової на
навчальну.

Структура розгорнутої ігрової діяльності включає такі компоненти:

• спонукальний — потреби, мотиви, інтереси, прагнення, які визначають
бажання дитини брати участь у грі;

• орієнтувальний — вибір засобів і способів ігрової діяльності;

• виконавський — дії, операції, які дають можливість реалізувати ігрову
мету;

• контрольно-оцінний — корекція і стимулювання активності ігрової
діяльності.

У дитячих іграх вільна ігрова діяльність виступає переважно як самоціль.
У дидактичних іграх, створених педагогікою (в тому числі й народною),
ігрова діяльність спеціально планується і пристосовується для навчальних
цілей. Дидактичні ігри — різновид ігор за правилами. У світовій
педагогіці відомі системи дидактичних ігор, які вперше розробили для
дошкільного виховання Ф.Фребель і М.Монтессорі, а для початкового
навчання — О.Декролі.

Дидактичні ігри, які використовуються в початковій школі, виконують
різні функції: активізують інтерес та увагу дітей, розвивають
пізнавальні здібності, кмітливість, уяву, закріплюють знання, вміння і
навички, тренують сенсорні вміння, навички тощо. Правильно побудована
цікава дидактична гра збагачує процес мислення індивідуальними
почуттями, розвиває саморегуляцію, тренує вольові якості дитини. Не
варто оцінювати дидактичну гру лише з позицій навченості дитини. її
цінність передусім у тому, що вона виконує роль емоційної розрядки,
запобігає втомі дітей, знижує гіподинамію. Якщо вчитель часто
використовує цікаві дидактичні ігри, молодші школярі раптом роблять
відкриття: “Мені подобається думати, дайте мені таке завдання, щоб я
поламав голову”, тобто зароджується інтерес до розумової праці.

У навчальному процесі ігрова діяльність має форму дидактичної гри,
ігрової ситуації, ігрового прийому, ігрової вправи.

Дидактичні ігри можуть:

• бути тільки в словесній формі;

• поєднувати слово й практичні дії;

• поєднувати слово й наочність;

• поєднувати слово і реальні предмети.

Структурні складові дидактичної гри — дидактичне завдання, ігровий
задум, ігровий початок, ігрові дії, правила гри, підбиття підсумків.

Дидактичне завдання гри визначається відповідно до вимог програми з
урахуванням вікових особливостей дітей. Наприклад, формування у дітей
математичних уявлень, логічного мислення; розвиток мовлення; формування
уявлень про природу, навколишнє середовище; розвиток оцінки та
самооцінки, ініціативи, кмітливості, здатності виявляти вольові зусилля
для досягнення поставленої мети, довільної уваги, зосередженості.

Ігровий задум — наступний структурний елемент дидактичної гри.
Дидактичне завдання в грі свідомо маскується, воно постає перед дітьми у
вигляді цікавого ігрового задуму. Дітей приваблюють відтворення уявного
сюжету, активні дії з предметами, загадка, таємниця, перевірка своїх
можливостей змаганням, рольове перевтілення, загальна рухова активність,
кмітливість.

На створення ігрової атмосфери істотно впливає ігровий початок. Він може
бути звичайним, коли вчитель повідомляє назву гри і спрямовує увагу
дітей на наявний дидактичний матеріал, об’єкти дійсності, та
інтригуючим, цікавим, захоплюючим, таємничим.

Ігрові дії — засіб реалізації ігрового задуму і водночас здійснення
поставленого педагогом завдання. Виконуючи із задоволенням ігрові дії і
захоплюючись ними, діти легко засвоюють і закладений у грі навчальний
зміст.

Правила дидактичної гри діти сприймають як умови, що підтримують ігровий
задум; їх невиконання знищує гру, робить її нецікавою. Без заздалегідь
визначених правил ігрові дії розгортаються стихійно, і дидактичні
завдання можуть лишитися невиконаними. Тому правила гри задаються
вихователем до її початку і мають навчальний та організуючий характер.
Спочатку дітям пояснюється ігрове завдання, а потім — спосіб його
виконання.

Успіх дидактичних ігор значною мірою залежить від правильного
використання в них ігрового обладнання, іграшок, геометричних фігур,
природного матеріалу (шишок, плодів, насіння, листків) тощо.

Підбиття підсумків гри в зв’язку з такою віковою особливістю дітей, як
нетерплячість, бажання відразу дізнатися про результати діяльності,
проводиться відразу після її закінчення. Це може бути підрахунок балів,
визначення команди-переможниці, нагородження дітей, які показали
найкращі результати тощо. При цьому слід тактовно підтримати й інших
учасників гри.

Різноманітність ігрових засобів створює широкі можливості для того, щоб
учитель міг вибрати саме таку гру, яка найбільше відповідає меті уроку.

Проте, як показали дослідження вчених-психологів (Д.Б.Ельконін,
Л.В.Артемова та ін.) і педагогів (І.О.Школьна, О.Я.Савченко та ін.), гра
не забезпечує стійкого позитивного ставлення молодших учнів до
навчального процесу, якщо використовується епізодично. Дидактичні ігри
можна включати у систему уроків. Це передбачає попередній відбір ігор та
ігрових ситуацій для активізації різних видів сприймання та
обмірковування, де їх використання найбільш своєчасне й ефективне
порівняно з іншими методами. Наші дослідження дали можливість виділити
оптимальні способи використання ігрової діяльності в системі уроків:

• весь урок будується як сюжетно-рольова гра (наприклад, деякі уроки
навчання грамоти, що мають на меті ознайомити дітей з новими звуком і
літерою; уроки-мандрівки; уроки ознайомлення з навколишнім, розвитку
мовлення тощо);

• під час уроку як його структурний елемент;

• під час уроку кілька разів створюються ігрові ситуації (за допомогою
казкового персонажа, іграшки, незвичного способу постановки завдання,
елементів змагальності тощо).

На уроці доцільно використовувати такі дидактичні ігри, організація яких
не потребує багато часу на приготування обладнання, запам’ятовування
громіздких правил. Перевагу слід віддавати тим іграм, які передбачають
участь у них більшості дітей класу, швидку відповідь, зосередження
довільної уваги. На уроках математики це, зокрема, ігри: “Хто швидше?”,
“Магазин”, “Мовчанка”, “Колові приклади”, “Відгадай задумане число”, “Що
потім?”, “Геометрична мозаїка”, “Де моє місце?”, “Домалюй фігуру”,
“Закінчи приклад”, “Луна”, “Світлофор”.

Величезні можливості дає застосування ігор під час екскурсій у природу.
Розкрити перед дітьми різноманітність і красу навколишньої дійсності,
привернути увагу до малопомітних, але істотних ознак рослинного і
тваринного світу значно легше, якщо залучити учнів до активного
емоційного сприймання.

Саме цьому сприяють сюжетні ігри та ігри-вправи з природничим
матеріалом. їх мета — навчити дітей: знаходити потрібний предмет за
допомогою аналізатора (дотику, смаку, запаху), оперуючи істотними
ознаками; описувати предмети й знаходити їх за описом; знаходити ціле за
частиною і частину за цілим; групувати предмети за місцем, способом
використання людиною; встановлювати послідовність стадій розвитку рости
н.

Діти дуже добре сприймають ігри на природничу тематику: “Загадай — ми
відгадаємо”, “Що спочатку, а що потім?”, “Магазин”, “Овочі і фрукти”,
“Хто де живе?”, “Знайти дерево за насінням”.

Широкі можливості у початковій школі, особливо в перших-других класах, є
для проведення ігор-занять та ігор-вправ. Так, для розвитку усного
мовлення й логічного мислення учнів доцільно проводити такі ігри: “З
якого дерева листя?”, “Знайти такий самий предмет (колір)”, “Що
змінилося?”, “Чого тут не вистачає?”, “Коли це буває?”, “Для чого це
потрібно?”, “Хто на чому грає?”, “Чиї це інструменти?”.

На уроках навчання грамоти, наприклад, за допомогою гри-вправи “Чарівний
мішечок” можна закріплювати різноманітні вміння й навички. Набір
предметів у мішечку, звичайно, не випадковий. Він щоразу змінюється
залежно від мети навчання: це можуть бути

іграшки, в назвах яких є літери, склади, які зараз вивчаються, дрібні
речі, які треба описати, тощо.

Ще один приклад створення ігрової ситуації для рольової гри: на одному з
уроків до першокласників раптом завітав “листоноша”. Він роздає кільком
дітям “листи” — завдання для складання маленьких оповідань за малюнками
(або опорними словами), що лежать у конвертах. З нетерпінням очікують
діти цих листів, прагнучи скласти найкращий твір.

Приклад з уроку математики. Учитель несподівано ставить на стіл
іграшкові терези, кладе кілька яблук, огірків, цукерок і пропонує
пограти “в магазин”. “Продавець” і “покупець” швидко лічать, а діти
стежать за правильністю розрахунків. Так у грі малюки тренуються в
додаванні й відніманні.

Учителі, які працюють творчо, вміло використовують на уроках елементи
змагання: хто більше назве слів, відгадає загадок, найкраще виконає
завдання, швидше обчислить тощо.

Щоб активізувати мовчазних учнів, учитель проводить гру-вправу
“Відгадай!”. На столі чотири-п’ять іграшок з виразними ознаками.
Першокласники уважно розглядають їх. Потім учитель накриває іграшки і
пропонує учням вибрати одну з них: “Діти, зараз ми дізнаємося, кому що
сподобалось. Я бачу, всім хочеться відповісти. А хто зможе, не називаючи
іграшки, так розповісти про неї, щоб ми самі здогадалися, яку він
вибрав?”

Малюки швидко пересвідчуються в тому, що кожний предмет має багато
ознак, але не всі вони істотні.

Велику розвивальну цінність становлять ігри-вправи на виключення
зайвого: “Який предмет зайвий?”, “Яка літера заблукала?” тощо. Особливо
охоче молодші учні грають у такі ігри, які потребують активної участі
всього класу. Наприклад, в ігри-заняття, де передбачаються пересування,
рухи за певними правилами.

Ознайомлюючись з навколишньою дійсністю, діти охоче грають у сюжетні
ігри (“Ми прийшли до театру”, “Я збираюся в гості” та ін.), які
розвивають уяву, спостережливість, спонукають до самоконтролю. Адже учні
діють у ситуаціях, близьких до їхнього життєвого досвіду.

Головні умови ефективності застосування дидактичних ігор — органічне
включення в навчальний процес; захоплюючі назви; наявність справді
ігрових елементів, зокрема зачинів, римування; обов’язковість правил,
які не можна порушувати; використання лічилок; емоційне ставлення самого
вчителя до ігрових дій (його слова й рухи цікаві, несподівані для
дітей).

Коли якусь гру використовують надто часто, виникає небезпека втрати
інтересу дітей до неї, бо зникає новизна. У цьому разі, лишаючи
незмінними ігрові дії, в зміст треба вносити щось нове: ускладнювати
правила, змінювати предмети, включати елементи змагання, починати гру з
несподіваної лічилки або ігрового зачину.

Пояснення вчителя під час проведення гри має бути лаконічним і
зрозумілим, пробуджувати інтерес. І чим молодші учні, тим доцільніше не
тільки пояснювати, як грати, а й показувати, як це робити. (Зрозуміло,
участь класовода залежить від змісту гри.) Наприклад, гру “Відгадай”,
мета якої — розвиток зв’язного мовлення, вміння точно й коротко описати
предмет, доцільно почати з розповіді-зразка, щоб діти зрозуміли, як
розповідати про характерні ознаки предмета.

Деякі вчителі вважають, що дидактичні ігри найдоцільніше проводити
наприкінці уроку, оскільки в цей час діти найбільше стомлені. Це —
помилкова думка, нерідко саме ігрова ситуація може бути найкращим
початком уроку. В ігровій формі можна ефективно ознайомити дітей з новим
способом дії, пожвавити процес тренувальних вправ. Діти із задоволенням
виправляють помилки Незнайка, “розмовляють” з Чомусиком, учаться в
“лісовій школі” або діють разом з казковим героєм, виконуючи тренувальні
вправи. В іграх-вправах молодші школярі знаходять виходи з числових
лабіринтів, розв’язують ребуси, складають загадки. Усе це не тільки
пожвавлює навчальний процес, а й запобігає втомі.

Отже, дидактична гра в усіх своїх видах виконує різні функції, але
домінує — мотиваційна; саме з цих позицій слід оцінювати її переваги
порівняно з іншими методами навчання.

Гра — один із видів діяльності дитини, що полягає у відтворенні дій
дорослих і стосунків між ними.

Види ігор визначають на основі різнопланової діяльності дітей:
iгpu-дозвілля (ігри за власним бажанням), ігри педагогічні (організовані
з метою вирішення навчально-виховних завдань).

Залежно від того, наскільки гнучкими, динамічними, творчими,
регламентованими є рольові дії, правила і зміст, колективні розважальні
ігри поділяють на групи:

1. Ігри творчі: сюжетно-рольові, конструкторські, драматизації з вільним
розвитком сюжету, ігри-жарти, ігри-розиграші.

2. Ігри за визначеними правилами: рухові, хороводні,
спортивно-змагальні, настільні.

Педагогічні ігри диференціюють відповідно до педагогічної спрямованості:
дидактичні (організовують у процесі навчання), творчі педагогічні
(розроблені педагогом з метою досягнення конкретних виховних завдань).

Головною умовою успішного застосування ігор є активне залучення учнів не
лише до гри, а й до процесу створення її. Щодо створення нового
оригінального ігри поділяють на такі, яким не вистачає інформації; умови
яких потребують доповнення; в яких відомо лише сюжет; із суперечностями
змісту; із запланованими помилками у змісті (задля виправлення помилок);
із запланованим сюжетом і умовами, результати яких визначають учасники.
Існують різні методики організації та проведення педагогічних творчих
ігор, але основні елементи їх спільні — розробка сценарію, розподіл
ролей, визначення виховних цілей.

На практиці проведення творчої гри відбувається за такими етапами:

а) педагог розповідає про гру, що допомагає апробувати її модель на
сприйнятті дітей, залучає їх до обговорення плану (уточнення ролей,
створення уявних ситуацій тощо);

б) розподіл ролей (можливі різні варіанти: вибір ролі за бажанням,
колективне обговорення кандидатур на певні ролі, визначення ролі у формі
доручення);

в) розробка плану гри за певним сюжетом;

г) власне гра;

ґ) завершення гри і підбиття підсумків.

Для збереження стійкого інтересу дітей до гри доцільно використовувати
умовну ігрову термінологію, різновиди впливу в ігровій формі (вимогу,
заохочення тощо), елементи колективного змагання.

Використовуючи гру як важливий навчально-виховний чинник, необхідно
дотримуватися таких психолого-педагогічних умов:

1. Визначення творчого потенціалу гри. Передбачає з’ясування її
доцільності для певного періоду розвитку особистості, колективу класу;
з’ясування чітких показників якостей особистості, на розвиток яких
спрямована гра.

2. Визначення місця (клас, школа, пришкільний майданчик тощо) і часу
проведення, кількості учасників (весь клас, мікрогрупи тощо). Залежать
вони від умов проведення та творчого характеру гри.

3. Забезпечення психологічної комфортності і природності гри. Вона має
бути бажаною, зручною і приємною для учасників. Важливо, щоб вона була
органічно пов’язана з тематичним періодом чи змістом попередніх форм
роботи, уникала невмотивованих ситуацій. Доцільно при цьому подбати про
творчу післядію, нову гру чи іншу форму роботи. Наприклад, для
інсценованої розповіді-експромту післядією може бути конкурс на кращий
текст.

4. Урахування вікових та анатомофізіологічних властивостей учасників
гри. Передбачає попередню діагностику рівня сформованості якостей дітей,
що потребують

розвитку.

5. Захист людської гідності, морального самопочуття кожного учасника.
Передбачає аналіз впливу гри на свідомість, емоційні враження учнів.
Потрібно співставляти емоційну навантаженість гри з денним режимом
учнів, моральною ситуацією в колективі.

6. Визначення місця вчителя під час проведення гри. Роль і місце
вчителя будуть змінюватися залежно від рівня сформованості якостей
особистості учасників гри, їх віку, часу спільної діяльності. Якщо на
початку співпраці з дітьми вчитель є керівником, інструктором, суддею,
то поступово він повинен ставати радником або навіть спостерігачем. Хоча
можливі ситуації, за яких педагог змушений змінити рольову позицію і
знову взяти керівництво грою на себе.

7. Цілеспрямоване поширення прав учасників гри. Вони стосуються вибору
гри (її назви, сюжету), зміни умов гри, її модернізації, вироблення
нового змісту. Вищим виявом розвитку творчої активності учнів є бажання
створити власну гру.

Урахування цих особливостей потребує від учителя постійного контролю за
процесом створення, проведення і аналізу ігрової навчальної діяльності.

Види дидактичних ігор

сюжетно-рольові

ігри-вправи

ігри-драматизації

ігри-конструювання

Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter

Похожие документы
Обсуждение

Ответить

Курсовые, Дипломы, Рефераты на заказ в кратчайшие сроки
Заказать реферат!
UkrReferat.com. Всі права захищені. 2000-2020